Справа № 239/48/16-к
Провадження № 1-кп/0203/1192/2026
іменем України
27 квітня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050500002431 від 19.12.2015 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянки України, заміжньої, з неповною вищою освітою, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.3 ст. 191 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Новогродівка Донецької області, громадянки України, не заміжньої, із вищою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, -
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_6 скоїла кримінальні правопорушення за наступних обставин: відповідно до договору №1 від 11.09.2015 року ОСОБА_6 взяла на себе зобов'язання під час підготовки та проведення місцевих виборів надавати послуги Новогродівській міській виборчій комісії щодо ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Згідно із Законом України «Про місцеві вибори», посада бухгалтера місцевої виборчої комісії пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, у зв'язку з чим ОСОБА_6 є службовою особою. Приблизно в середині жовтня 2015 року, точної дати слідством не встановлено, ОСОБА_6 звернулась до голови Новогродівської міської виборчої комісії ОСОБА_8 , відносно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, та до заступника голови цієї ж комісії ОСОБА_7 з пропозицією спільного заволодіння бюджетними грошовими коштами, виділеними з державного бюджету для потреб виборчої комісії, а саме для надання транспортних послуг. На таку пропозицію ОСОБА_8 , відносно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, та ОСОБА_7 погодились і домовились укласти договір про надання транспортних послуг з метою переведення зазначених коштів у готівку та подальшого заволодіння ними.
Продовжуючи реалізацію злочинного наміру, вказані особи розподілили між собою ролі: ОСОБА_6 повинна була підшукати підприємця, який надає послуги з перевезення, підготувати договір та акт приймання-передачі виконаних робіт; ОСОБА_7 повинна була знайти водія з транспортом серед своїх знайомих; ОСОБА_8 , відносно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, повинна була укласти договір та посвідчити своїм підписом акт виконаних робіт.
Після цього ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисних спонукань, у групі з ОСОБА_8 , відносно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, та ОСОБА_7 , звернулась до ФОП ОСОБА_9 з проханням знайти підприємця-перевізника, який запропонував використати для цього свою співмешканку ОСОБА_10 , зареєстровану як фізична особа-підприємець та таку, що здійснює перевезення пасажирів.
У свою чергу ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисних спонукань, у групі з ОСОБА_8 , відносно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, та ОСОБА_6 , виконуючи частину своїх злочинних дій, домовилась зі своїм знайомим ОСОБА_11 , який керує автомобілем марки «ЗАЗ Ланос» державний номер НОМЕР_1 , та фактично забезпечив потреби виборчої комісії в транспорті без отримання вигоди.
26.10.2015 року між Новогродівською міською виборчою комісією в Донецькій області в особі ОСОБА_8 , відносно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, яка діяла умисно та з корисних спонукань у групі з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , з одного боку, та ФОП ОСОБА_10 , яка не знала та не могла знати про злочинні наміри вказаних осіб, з іншого боку, було укладено договір про надання транспортних послуг №26/10/2015 від 26.10.2015 року на загальну суму 22 270 грн.
У цей же день ОСОБА_8 , відносно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт №26 до зазначеного договору на суму 22 270 грн., при цьому фактичні транспортні послуги надані не були. На підставі зазначеного акту ОСОБА_6 підготувала платіжне доручення №23 від 05.11.2015 року щодо перерахування коштів у сумі 22 270 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_10 , яке було підписано ОСОБА_8 , відносно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, та ОСОБА_6 , після чого 06.11.2015 року зазначені кошти були перераховані банком на рахунок ФОП ОСОБА_10 .
11.11.2015 року ОСОБА_9 перевів у готівку 20 000 грн. та передав їх ОСОБА_6 , після чого остання розподілила кошти, передавши 10 400 грн. ОСОБА_7 , а 9 600 грн. привласнивши собі.
Крім того, ОСОБА_6 , достовірно знаючи про неправдивість відомостей, умисно склала завідомо неправдиві офіційні документи, а саме договір про надання транспортних послуг та акт приймання-передачі виконаних робіт, при тому що фактичні послуги не надавались, та передала їх ОСОБА_8 , відносно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, для підписання.
Таким чином ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366 та ч.3 ст.191 КК України, а саме службове підроблення та заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
У свою чергу ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисних спонукань, у групі з ОСОБА_8 , відносно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, та ОСОБА_6 , виконуючи відведену їй роль у злочинній схемі, забезпечила пошук транспорту, сприяла реалізації злочинного наміру та отримала частину незаконно здобутих грошових коштів, тобто обвинувачується за ч.3 ст.191 КК України, а саме: у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
У судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, встановлених ст.49 КК України. Заявлене клопотання підтримала обвинувачена ОСОБА_7 зазначила, що наслідки звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України їй роз'яснені.
Також, у судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, встановлених ст.49 КК України. Заявлене клопотання підтримала обвинувачена ОСОБА_6 зазначила, що наслідки звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України їй роз'яснені.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання обвинувачених.
Представник потерпілого - Новогродівської міської ради ОСОБА_12 подала до суду заяву, в якій просила здійснити розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за її відсутності.
Заслухавши заявлене клопотання, думки учасників судового провадження, суд приходить до таких висновків.
В провадженні судді ОСОБА_1 дане кримінальне провадження знаходиться з 24.02.2026 року.
Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з положеннями ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, трирічний строк давності застосовується у разі вчинення кримінального проступку. Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 49 КК України, до осіб, які вчинили тяжкі злочини, застосовується десятирічний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, відноситься до кримінальних проступків, тоді як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 191 КК України, відноситься до тяжких злочинів, оскільки санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Як убачається з обвинувального акта, інкриміновані ОСОБА_6 кримінальні правопорушення були вчинені приблизно в середині жовтня 2015 року, тому на момент розгляду справи строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.366 КК України та ч.3 ст.191 КК України закінчились.
Щодо ОСОБА_7 , суд зазначає, що вона обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, тобто тяжкого злочину. Разом з тим, з обвинувального акта вбачається, що її дії також мали місце у період жовтня-листопада 2015 року. Відповідно, десятирічний строк давності, передбачений ч. 4 ст. 49 КК України, на момент розгляду клопотання закінчився.
Підстав для зупинення чи переривання перебігу строків давності суд не вбачає, оскільки будь-яких доказів, які б свідчили про переховування обвинувачених від органів досудового розслідування чи суду або вчинення ними іншого кримінального правопорушення, прокурором не надано.
Обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 роз'яснено наслідки звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, зокрема те, що таке звільнення є нереабілітуючою підставою.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у разі встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
З урахуванням наявності згоди обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, переконавшись у добровільності такої згоди та усвідомленні ними наслідків закриття кримінального провадження, а також враховуючи, що положення ст. 49 КК України мають імперативний характер, суд приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 та ч. 3 ст. 191 КК України, а також ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 191 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Стосовно заявленого цивільного позову суд зазначає наступне.
Відповідно до положень Глави 9 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні є способом захисту майнових прав потерпілої особи, яка зазнала шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та може бути заявлений і розглянутий судом одночасно з вирішенням питання про кримінальну відповідальність особи.
Разом з тим, порядок вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні визначений ст. 129 КПК України, згідно з якою суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування до особи примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Таким чином, можливість вирішення цивільного позову по суті безпосередньо пов'язана з фактом встановлення вини особи та ухваленням обвинувального вироку.
У даному кримінальному провадженні суд дійшов висновку про звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України є підставою для закриття кримінального провадження.
При цьому суд не встановлює винуватість осіб у вчиненні кримінального правопорушення обвинувальним вироком, а отже відсутні процесуальні підстави для вирішення цивільного позову по суті в межах кримінального провадження.
Крім того, вирішення цивільного позову за відсутності обвинувального вироку суперечило б принципу презумпції невинуватості, закріпленому у ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що цивільний позов Новогродівської міської ради в частині стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, не може бути вирішений по суті в межах даного кримінального провадження та підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, залишення цивільного позову без розгляду не позбавляє позивача права звернутися до суду з відповідними вимогами в порядку цивільного судочинства.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Щодо запобіжного заходу суд зазначає, що відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час досудового розслідування було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком до 26.03.2016 року, який у подальшому не продовжувався, у зв'язку з чим строк його дії сплив.
Питання інших заходів забезпечення кримінального провадження та речових доказів в даному кримінальному провадженні вирішенню не підлягає, оскільки на розгляді суду знаходиться кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 , яке було виділене з даних матеріалів кримінального провадження в окреме провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 285, 286, 288 КПК України, ст. 49 КК України, суд -
Клопотання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 12015050500002431 від 19.12.2015 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 закрити у зв'язку зі звільненням осіб від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов Новогродівської міської ради в частині вимог до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, - залишити без розгляду.
Повний текст ухвали складено та оголошено 28 квітня 2026 року о 16.30 годині.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1