справа № 208/15838/24
провадження № 2/208/369/26
(заочне)
28 квітня 2026 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Кам'янського Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді: Кузнєцової А. С.,
за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Булгакова Оксана Дмитрівна, до Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті трудового каліцтва, -
Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Булгакову О. Д., звернувся до Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля»в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків розмірі 300000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з підприємством відповідача на посаді прохідника підземного 4 розряду з повним підземним робочим днем в шахті.
04.04.2009 року позивач отримав травму на виробництві, що підтверджується Актом № 14 від 13.06.2009 року. Внаслідок отриманої травми позивачу встановлено 3 групу інвалідності безстроково з втратою працездатності 60% що підтверджується довідками МСЕК № АБ 0047009 та № АВ 0873794.
В період з дня отримання травми та до цього часу позивач лікується від наслідків отриманої травми, що підтверджують виписками з історій хвороби № 7237, №16020, виписками з медичної карти № 3211-425 від 29.09.2022 року та № 4011-22 від 07.11.2022 року та консультаційним висновком спеціаліста від 15.08.2023 року.
Вказані докази підтверджують що позивач відчуває постійний фізичний біль, який полягає в головному болі переважно в потиличній області, запаморочення, зниження зору, нудота, напади втрати свідомості, судоми, хиткість при ході, слабкість правих кінцівок, оніміння ніг, випадіння поля зору при погляді праворуч, що підтверджується описами вищезазначеною медичною документацією.
Ці обставини суттєво впливають на якість життя позивача та викликають моральні страждання, які полягають в докладанні додаткових зусиль для належного утримання себе та родини. Він чоловік середніх років, у нього багато енергії та бажань, однак він не може вести активний спосіб життя. Через хворобу позивачу довелося змінити свої звички та життєві плани, багато часу він перебуває на лікуванні, в умовах стаціонару та приймає постійно ліки. Його звичайний уклад життя примусово змінився. Відновлення його здоров'я неможливе, що підтверджується довідкою МСЕК, оскільки втрата професійної працездатності встановлена безстроково. Тобто стан його здоров'я з часом не відновиться, наслідки хвороб носять незворотній характер. Отже, внаслідок отриманої 04.04.2009 року травми на підприємстві відповідача, позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.
Враховуючи характер, інтенсивність і довго тривалість моральних страждань позивача, відсоток втрати професійної працездатності на 60%,встановлення безстроково інвалідності 3 групи позивач вважає, що йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює 300 000 грн. та яку просить стягнути з відповідача на свою користь.
Ухвалою суду від 25.12.2024 року порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді); розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а. с. 37).
Відповідачем Відокремленим підрозділом «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, відзив подано не було.
Сторони на виклик до суду не з'явилися.
Позивачем ОСОБА_1 надано суду заяву, в якій він просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Представник позивача - адвокат Булгакова О. Д. надала на адресу суду заяву в якій просила розглядати справу без її участі на задоволенні позовних вимог наполягала.
Представник відповідача Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля», в судове засідання не з'явився, судом вжито максимальні заходи для його повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України, що в розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи.
З огляду на вказане, в розумінні ст. 280 ЦПК України, наявні умови для проведення заочного розгляду справи. Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
З 08.09.2008 року позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Відокремленим підрозділом «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля», обіймав посаду прохідника 5 розряду з повним робочим днем в шахті;
- 01.10.2008 року переведений учеником машиніста гірничих виїмочних машин з повним робочим днем в шахті на дільниці підготовчих робіт №1;
- 15.12.2008 року переведений машиністом гірничих виїмочних машин 6 розряду з повним робочим днем в шахті на ділянці підготовчих робіт №1;
- 26.08.2009 року звільнений за власним бажанням, в зв'язку з виходом на пенсію за віком (підтверджено записами в трудовій книжці позивача) (а.с. 51-62).
Під час виконання трудових обов'язків 04.04.2009 року позивач ОСОБА_1 отримав травму на виробництві, що підтверджується актом №14 від 13.06.2009 року за формою Н-1.
Згідно вказаного акту 04.04.2009 року в другу зміну, гірничим майстром з правом проведення нарядів ділянки ПР-1 ОСОБА_2 був виданий наряд ланці прохідників із 6 чоловік на проведення робіт по монтажу конвеєра в 2 - му вентиляційному штреку пласта 1, нахилу №2. Опустившись в шахту, ланка прохідників приступила до виконання отриманого наряду. При цьому, прохідники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проводили доставку обладнання по виробці з ПК-0 на ПК-74, а МГВМ ОСОБА_1 на ПК-74 самостійно виготовляв підвіски для кріплення лінійної частини стрічкового конвеєра ІЛ-80 №2. Під час роботи, приблизно о 16.15 годині 04.04.2009 року ОСОБА_1 відчув удар по ногам, від якого він упав на пласт виробки. При падінні постраждавши ударився головою. Піднявшись, ОСОБА_1 побачив, що підвішений на елементах арочного кріплення комбайновий кабель упав з підвісок і знаходиться на пласті виробки. ОСОБА_1 самостійно вийшов з виробки, пройшов повз начальника дільниці, заступника головного інженера по виробництву та робітників дільниці і не повідомив їм про отримання травми.
На поверхні ОСОБА_1 повідомив про подію заступнику директора з охорони праці та начальнику дільниці ПР-1. В медпункті постраждалий був оглянутий черговим фельдшером, надана перша медична допомога та видано направлення на обстеження в Новогродівську МЛ, куди він направився самостійно на власному транспорті.
В ході огляду в Новогродівській центральній міській лікарні ознак черепно - мозкової травми виявлено не було. Дані про тимчасову непрацездатність на момент огляду відсутні, лікарняний не видавався. ОСОБА_1 самостійно направився до місця проживання. Діагноз який зазначений у акті ЗЧМТ, забій головного мозку.
Основною причиною нещасного випадку є виконання підвіски силового кабелю живлення комбайна з недостатньою надійністю. Супутньою причиною значиться відсутність контролю за станом безпеки на робочому місці та низька виробнича та виконавча дисципліна в зміні (а. с.14-19)
Згідно виписки з історії хвороби №7237 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Донецького обласного клінічного територіального медичного відділення в період часу з 08.04.2009 року по 05.05.2009 року з діагнозом ЛЗЧМТ(на виробництві 08.04.2009 року) - забій головного мозку легкого ступеню з правосторонньою рефлекторно - пірамідною недостатністю, зоровими порушеннями. Субарахноідальний крововилив (а.с. 20-21).
Згідно виписки з історії хвороби №16020 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Донецького обласного клінічного територіального медичного відділення в період часу з 29.07.2010 року по 12.08.2010 року з діагнозом: наслідки перенесеної ЧМТ (04.04.2009 року на виробництві, забій головного мозку, субарахноідальний крововилив) у вигляді двосторонньої рефлекторної пірамідної недостатності, вегетативної дисфункції з кризами симпато - адреналової направленості, епісиндрому з загально судорожними генералізованими параксизмами, помірного вести було атактичного синдрому, зорових порушень, виреженого антено - невротичного синдрому (а.с. 22-23).
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії АБ №0047009 від 09.02.2017 року ОСОБА_1 повторно встановлено 3 групу інвалідності за трудовим каліцтвом, враховуючи з 01.01.2017 року безстроково з втратою працездатності 60% (а.с. 24-25).
Згідно довідки до акту МСЕК серії АВ №0873794 ОСОБА_1 повторно встановлено 3 групу інвалідності за трудовим каліцтвом, враховуючи з 01.01.2017 року з рекомендацією лікування у невролога з протипоказами важкої праці (а.с. 26-27).
Крім того, згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3211/425, ОСОБА_1 в період часу з 20.09.2022 року по 29.09.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Покровської ЦКЛ з діагнозом: посттравматична енцефалопатія (забій головного мозку, субарахноідальний крововилив - ЗЧМТ на виробництві 04.04.09 року) з рефлекторною пірамідною недостатністю, переважно справа, епісиндром (21.11.2016 року) з вираженою цефалгією вестибулоатактичним синдромом, декомпенсація (а. с. 29-30).
Згідно виписки медичної карти стаціонарного пацієнта №4011/22 ОСОБА_1 перебував на лікування в ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. Рамаданова Національної академії медичних наук України» в період часу з 31.10.2022 року по 07.11.2022 року з діагнозом акромегалія, стан клініко - лабораторної ремісії. Ендоселярна макроаденома гіпофіза. Синдром гіпофізарної апоплексії. Вторинний гіпокортицизм в стадії медикаментозної компенсації. Вторинний гіпотиреоз, ст. медикаментозної компенсації (а.с. 31-32).
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Враховуючи ці положення законодавства, надавши належну оцінку вищевказаним письмовим доказам, суд приходить до висновку, що встановлений позивачу ОСОБА_1 клінічний діагноз за результатами трудового каліцтва на Відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля».
Суд погоджується з посиланнями позивача, що зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок трудового каліцтва та втратою працездатності на 60 %, він позбавлений можливості повною мірою реалізувати своє право на працю, постійно відчуває фізичні страждання, неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується матеріалами справи. За втратою професійної працездатності на 60 % позивачем ОСОБА_1 порушено питання відшкодування моральної шкоди.
На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з виникненням тяжких захворювань, що є прямим наслідком трудового каліцтва на підприємстві, а саме на Відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» в результаті шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.
Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та часткового задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Приписами ст. 173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018р. по справі №210/5023/15-ц.
Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Актом про проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання стверджується, що наявна вина працедавця.
Згідно роз'яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.
Суд вважає, що з причини наявності у позивача ОСОБА_1 трудового каліцтва, останній зазнав фізичного болю, хворобливих відчуттів, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв'язках (з причини частого звернення до медичних установ позбавлений можливості проводити час зі своєю родиною, часте перебування на лікарняному впливає на виробничі відносини), неможливість їх поновлення.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Відповідно до прецендентної практики Європейського суду з прав людини, - моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави (Мельниченко проти України); деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства»); в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації (рішення у справах «Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії»).
Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров'я, значну ступінь втрати професійної працездатності, втрату виробничих здібностей, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - вважає необхідним задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 80000,00 гривень.
Суд при винесені рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних протирічь у податковому законодавстві», яким внесені зміни до статті 164 ПК України (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Суд, в зв'язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 80000,00 гривень підлягає стягненню з Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» без урахування утримання обов'язкових податків і зборів.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат.
Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 80000 гривень, тобто на 26,7 % від заявленої суми (300000 гривень), тому судовий збір підлягає відшкодуванню з відповідача на користь держави в сумі 258,71 гривень (від суми 1211,20*0,8=968,96 гривень).
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Булгакова Оксана Дмитрівна, до Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті трудового каліцтва - задовольнити частково.
Стягнути з Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля»на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень без утриманням обов'язкових платежів, згідно законодавства.
Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля»на користь держави судовий збір в сумі 258 (двісті п'ятдесят вісім) гривень 71 (сімдесят одна) копійка.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду - 28.04.2026 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
- представник позивача: ОСОБА_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Відокремлений підрозділ «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля», ЄДРПОУ 33621589, юридична адреса місця знаходження: Донецька область, м. Новогродівка, вул. Шахтна, буд. 1.
Суддя: А.С. Кузнєцова