Справа № 712/5532/26
Провадження №1-кс/712/2215/26
25 квітня 2026 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Черкаси клопотання прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Черкаського регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026250310000608 від 27.02.2026 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Прокурор Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Черкаського регіону ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним клопотанням.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Відповідно до положень ст. 68 Конституції України ОСОБА_4 зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили у країни провадять свою діяльність на засадах вірності конституційному обов?язку та військовій присязі; верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод; виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни.
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожен військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Відповідно до ст. ст. 1, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зокрема зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
У такий спосіб, з моменту видання Указу Президента України N? 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 почав діяти воєнний стан, строком на 30 діб.
У подальшому, воєнний стан на території України продовжувався, відповідно до Указів Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023 та № 451/2023 від 26.07.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, №27/2025 від 14.01.2025, 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 15.07.2025, 793/2025 від 20.10.2025 та №40/2026 від 12.01.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджених відповідними Законами України.
Тобто воєнний стан розпочався та діє на всій території України з моменту набрання чинності Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указів Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023 та № 451/2023 від 26.07.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024, №27/2025 від 14.01.2025, 235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 15.07.2025, 793/2025 від 20.10.2025 та №40/2026 від 12.01.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджених відповідними Законами України.
23.05.2024 Літинським районним судом Вінницької області ОСОБА_4 умовно-достроково звільнений від відбування покарання на підставі ст. 81-1 КК України, тобто, для проходження військової служби.
У подальшому, ОСОБА_4 з Міністерством оборони України уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб рядового складу.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №155 від 31.05.2024, солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця вказаної військової частини, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», з 31.05.2024 ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця і у подальшому почав проходити військову службу за контрактом, у зв?язку з чим повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Незважаючи на це, ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, будучи особою, що має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисних кримінальних правопорушень, в тому числі, передбачених ст. ст. 186, 187 КК України, 26.02.2026, близько 20 год. 30 хв., діючи з прямим умислом на таємне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та суспільно небезпечні наслідки свого діяння та бажаючих їх настання, перебуваючи біля будинку за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 246, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, тобто, таємно, продовжуючи свій злочинний умисел, заволодів майном, а саме скутером марки «AIMA XIO MA U1», вартість якого становить 34 337 гривень 45 копійок, після чого з викраденим майном зник у невідомому напрямку, чим завдав потерпілому ТОВ «Сільпо-Фуд» матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім цього, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , всупереч вимог Положення про дозвільну систему затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 (далі Положення) та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України №622 від 21.08.1998 Департаментом профілактики правопорушень Міністерства внутрішніх справ України, Розділу I,V,X Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 359 від 29.06.2005 у редакції наказу Міністерства оборони України 20.10.2015 № 569, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, у невстановлений досудовим розслідуванням період часу та місці, у невстановлений спосіб, придбав бойовий припас, а саме: корпус ручної бойової наступальної осколкової гранати М67 із підривником дистанційної дії М213, який зберігав до моменту вилучення, тобто до 17 год. 51 хв. 27.02.2026, без передбаченого законом дозволу.
Після чого, 27.02.2026 у період часу з 20 год. 10 хв. до 21 год. 43 хв. за адресою: м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104, в ході затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України, в ході особистого обшуку, в сумці, котра належить останньому, працівниками поліції виявлено та вилучено: корпус ручної бойової наступальної осколкової гранати М67 із підривником дистанційної дії М213, які відповідно до висновку експерта №CE-19/124-26/2420-ВТХ від 16.03.2026 у конструктивному поєднанні являють собою ручну бойову гранату М67, яка відноситься до категорії вибухових пристроїв військового призначення - боєприпасів. Надана на дослідження ручна бойова граната М67 придатна для здійснення вибуху.
Правовова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність: ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.
Анкетні дані підозрюваного: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженць с. Жеревці, Лучинського району, Житомирської області, громадянин України, українець, з середньою спеціальною освітою, не одружений, утриманців не має, стрілець військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», учасником бойових дій, інвалідом, ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС не являється, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше багаторазово судимий, зокрема: 08.02.2021 Вінницьким судом за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна; 23.05.2024 Літинським районним судом Вінницької області умовно-достроково звільнений від відбування покарання на підставі ст. 81-1 КК України, тобто, для проходження військової служби. Невідбута частина покарання 2 роки 4 місяці 5 днів. Причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:
Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення 26.02.2026 Протоколом допиту свідка ОСОБА_6 27.02.2026 Протоколом допиту свідка ОСОБА_7 27.02.2026 Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 27.02.2026 Протоколом огляду місця події 27.02.2026 Протоколом огляду місця події27.02.2026 Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 27.02.2026 Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 27.02.2026 Протоколом огляду місця події 27.02.2026 Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 28.02.2026 Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками28.02.2026 Протоколом зняття показань з камер відеоспостереження 28.02.2026 Протоколом огляду предмета 27.02.2026 Протоколом зняття показань з камер відеоспостереження 28.02.2026 Протоколом огляду предмета 27.02.2026 Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину 27.02.2026 Протоколом проведення слідчого експерименту 04.03.2026 Іншимиматеріалами кримінального провадження.
Враховуючи те, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_4 , закінчується 27.04.2026, а кінцеве рішення у справі на даний час не прийнято, тому виникла необхідність у продовженні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до двох місяців.
Відтак, необхідно ознайомити потерпілого, підозрюваного, захисників підозрюваного з матеріалами кримінального провадження, виконати слідчі (розшукові) та процесуальні дії, в яких виникне необхідність, та вимоги параграфу 3 глави 24 КПК України.
Отриманні докази за результатами проведених слідчих (розшукових) дій матимуть важливе значення для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження та виявлення обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують підозрюваних.
Метою продовження застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні;
- вчинити нове кримінальне правопорушення.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовуються тим, що ОСОБА_4 усвідомлюючи свою вину та невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років (тяжкий злочин), а тому страх та невідворотність в майбутньому покарання за вчинене ним діяння може спонукати останнього, перебуваючи на волі, ухилитися (змінити місце проживання, у т.ч. шляхом виїзду за кордон тощо) від органів досудового розслідування, суду з метою уникнення покарання. Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 не має постійного місця проживання за місцем, де вчинено кримінальне правопорушення та не має міцних соціальних зв'язків, що унеможливить здійснення слідчим та прокурором контролю за поведінкою підозрюваного.
Крім того, 23.05.2024 Літинським районним судом Вінницької області умовно-достроково звільнений від відбування покарання на підставі ст. 81-1 КК України, тобто, для проходження військової служби. Невідбута частина покарання 2 роки 4 місяці 5 днів.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний, перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, зокрема очевидців події, які надали викривальні покази щодо вчиненого ним злочину, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду. Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 матиме змогу незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, у зв'язку з тим, що на даний час є реальні підстави вважати, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі може на них незаконно впливати, шляхом підкупу, вмовлянням та/або застосуванням погроз та фізичного насильства, що перешкоджатиме об'єктивному розслідуванню кримінального провадження та судового розгляду, зокрема в частині відмови надання ним показань або зміни показань.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 раніше багаторазово судимий, зокрема:
08.02.2021 Вінницьким судом за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;
23.05.2024 Літинським районним судом Вінницької області умовно-достроково звільнений від відбування покарання на підставі ст. 81-1 КК України, тобто, для проходження військової служби. Невідбута частина покарання 2 роки 4 місяці 5 днів, -
В силу ст. 89 КК України, зазначені судимості у встановленому законом порядку не зняті та не погашені.
Вказане безумовно свідчить про стійку антисоціальну поведінку ОСОБА_4 , небажання ставати на шлях виправлення та схильності до вчинення нових злочинів.
Неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді домашнього арешту полягає в тому, що ОСОБА_4 фактично буде перебувати поза межами виконання обов'язків військової служби, весь свій час буде використовувати на власний розсуд, матиме можливість безконтрольно спілкуватися, в тому числі за допомогою телефонних засобів зв'язку, зокрема, зі свідками та потерпілим у кримінальному провадженні, що об'єктивно може зашкодити встановлення істини у цій справі, а також є підстави вважати, що у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, підозрюваний змінить місце проживання (перебування), що може негативно вплинути на подальше проведення досудового розслідування.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою застосовується до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Таким чином, у разі обрання альтернативного запобіжного заходу у виді застави, вважаю за доцільне, з урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, беручи до уваги аморальність можливого вчинення кримінального правопорушення у період дії правового режиму воєнного стану, визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Саме такий розмір застави на думку органу досудового розслідування та прокуратури буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у підозрюваного ОСОБА_4 бажання будь-яким чином перешкоджати досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків.
Разом з тим, у разі внесення застави, необхідно покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п.п. 1-3 ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- носити електронний засіб контролю.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів
На підставі ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний/обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд, у відповідності до ч. 1 ст. 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, що зокрема визначені у п. п. 1 - 11 даної частини вказаної статті.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити. Вказав, що наразі обвинувальний акт скерований до суду та подання клопотання здійснюється відповідно дор ч.6 ст.199 КПК України.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просив обрати менш суворий запобіжний захід. Також просив зменшити суму застави з урахуванням майнового стану підзахисного.
ОСОБА_4 підтримав думку захисника та додатково вказав про необхідність обстеження стану здоров'я та відсутності намірів ухилитись від суду.
Дослідивши матеріали, заслухавшидумку учасників процесу, слідчий суддя вважає, що дане клопотання підлягає до задоволення за наступних підстав.
Згідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку запобіжного заходу до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 26.02.2026р., протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 27.02.2026р., протоколом огляду місця події від 26.02.2026 р., протоколом огляду предмета від 27.02.2026 р., постановою про визнання предметів речовими доказами та передачу їх на зберігання від 27.02.2026 р., протоколом огляду предмета від 27.02.2026р., постановою про визнання предметів речовими доказами та передачу їх на зберігання від 27.02.2026 р., протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.02.2026р., протоколом проведення слідчого експерименту від 04.03.2026 р., висновком експерта № СЕ-19/124-26/2776-ТВ від 19.03.2026 р.
28.02.2026 р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.03.2026 стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком з 27 лютого 2026 року по 27 квітня 2026 року., з можливістю внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян.
Відповідно до витягу з ЄРДР 24.04.2026р. обвинувальний акт скеровано до суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Сторона обвинувачення в обґрунтування клопотання посилалась на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу - щодо встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя керується стандартом переконання «достатні підстави».
Так, існування кожного, вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику, має підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenkov. Ukraine, заява №622/11).
Суд вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо існування ризиків переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інший злочин.
Про існування таких ризиків свідчить суворість можливого покарання у випадку визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, за вчинення яких може бути призначене покарання у виді реального позбавлення волі, що саме по собі може бути підставою та мотивом переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
Також при визначенні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
Таким чином, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що ОСОБА_4 може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, надають підстави для обрання запобіжного заходу.
Розглядаючи заявлене клопотання, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Вирішуючи дане питання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у забезпеченні розслідування злочину проти волі, честі та гідності особи, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.
З урахуванням вищевикладених обставин, беручи до уваги обставини події та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , ступінь суспільної небезпечності, яку несуть в собі протиправні діяння, враховуючи зміст ризиків, на запобігання якого необхідне застосування запобіжного заходу та особу підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що менш суворий запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Визначаючи, що вказаний вид запобіжного заходу буде виправданим на даному етапі розслідування заходом для забезпечення запобігання встановленим у судовому засіданні ризикам неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, суд враховує, що дії та поведінка підозрюваного, як вони зазначені у повідомленні про підозру, в контексті обставин життєдіяльності підозрюваного свідчить про недостатність застосування до підозрюваного менш суворих заходів, оскільки такі запобіжні заходи на теперішній час не забезпечать достатніх гарантій належної процесуальної поведінки останнього.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка станом на 01 січня 2026 року становить 3328 гривні.
При обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, вважається за доцільне, з урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, майнового стану підозрюваного, визначити підозрюваному заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 грн. Саме такий розмір застави на даному етапі буде достатнім стимулюючим засобом запобігання порушенню процесуальних обов'язків підозрюваним. При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз'ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме: «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.».
За таких обставин, враховуючи наведений прокурором перелік слідчих та інших процесуальних дій, строк тримання під вартою ОСОБА_4 необхідно продовжитидо 23.06.2026 року.
Керуючись ст. ст. 132, 176 - 178, 183-184, 194, 196-199, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити частково.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Жеревці, Лучинського району, Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 днів з утриманням в ДУ "Черкаський слідчий ізолятор" із можливістю внесення застави у розмірі 40 мінімальних прожиткових мінімумів в розмірі 133 120 грн.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк тримання під вартою підозрюваному рахувати з 25 квітня 2026 року по 23 червня 2026 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Відповідно до ст.203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, особою, яка тримається під вартою - з моменту отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_12
Повний текст ухвали проголошено 27 квітня 2026 року