Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4111/26
Номер провадження 1-кс/711/1341/26
23 квітня 2026 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Черкасах) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 , по матеріалам кримінального провадження №62025100140002880, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця см. Черкаси, українця, громадянина України, військовослужбовця, перебуваючого на посаді курсанта ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
Слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженого прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 , по матеріалам кримінального провадження №62025100140002880, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначено, щоОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, на посаді курсанта першого відділу підготовки центру базової загальновійськової підготовки вказаної військової частини, у військовому званні «солдат», діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст.ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, в умовах воєнного стану, після завершення проходження військово-лікарської комісії в Головному військово-клінічному медичному центрів (Центральному клінічному госпіталі) Державної прикордонної служби України, 25.06.2025 о 08 год. 00 хв. не з'явився вчасно на службу без поважних причин в розташування ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, тобто нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Встановивши наявність достатніх доказів для підозри, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 на виклики не з'являвся та його місцезнаходження не встановлено, вказане повідомлення про підозру вручено (надіслано) в порядку, передбаченому ст.135 КПК України.
У зв'язку з тим, що місцезнаходження підозрюваного не було встановлено, на виклики останній не з'являвся, у кримінальному провадженні виконано всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного - постановою слідчого від 17.04.2026 у даному кримінальному провадженні досудове розслідування зупинено та підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук.
22.04.2026 о 15:10 год. ОСОБА_4 затримано слідчим в порядку ст.208 КК України за підозрою у вчиненні вказаного злочину.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджуються зібраними доказами, а саме:
-повідомленнями, висновком та матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 ;
-показаннями свідків - військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;
-даними протоколу затримання ОСОБА_4 від 22.04.2026;
-іншими матеріалами кримінального провадження.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовуються тим, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи свою вину та невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років (тяжкий злочин), може ухилятись від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, він не бажає виконувати конституційний обов'язок із захисту Вітчизни та демонструє негативний приклад для всіх військовослужбовців своєї військової частини.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний, перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема військовослужбовців своєї військової частини, які надали викривальні покази щодо вчиненого ним злочину, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду.
Ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України - іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, може виразитися у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурюванні осіб, зокрема, з числа військовослужбовців своєї військової частини, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним захисних версій.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний є військовослужбовцем, призваним за мобілізацією, а тому у разі не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тобто в подальшому самовільно залишати військову частину з метою ухилення від військової служби, а також може бути передислокований разом з частиною до іншого місця служби з урахуванням воєнного стану в країні, що унеможливіть виконання ним покладених на нього обов'язків у кримінальному провадженні та порушить принципи визначені ст.2 КПК України та розумні строки досудового розслідування.
Оцінюючи особу підозрюваного, з врахуванням положень статті ст.178 КПК України, орган досудового розслідування приходить до висновку, що характер та обставини вчиненого ОСОБА_4 правопорушення характеризують його як особу, що не має достатніх моральних цінностей, схильну до вчинення кримінальних правопорушень.
Слідчий та прокурор вказують, що при визначенні запобіжного заходу ОСОБА_4 необхідно врахувати обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме: нехтування конституційним обов'язком кожного громадянина із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, Статутами ЗСУ, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують порядок проходження військової служби через особисту недисциплінованість.
Водночас, ОСОБА_4 порушив Військову Присягу, не усвідомлює свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, діяв в порушення Дисциплінарного статуту ЗСУ, внаслідок чого, можна зробити висновок, що його дії в умовах правового режиму воєнного стану мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки.
Також необхідно врахувати і те, що ОСОБА_4 протягом 10 місяців ухилявся від несення служби та перебував у розшуку.
Таким чином, оцінивши сукупність усіх обставин у кримінальному провадженні, а саме - вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, а саме, що за ч.5 ст.407 КК України передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, сторона обвинувачення приходить до висновку, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без права внесення застави буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам у даному випадку, оскільки лише такий запобіжний захід буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Слідчий та прокурор вказують, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, контролю за місцем перебування підозрюваного, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків з метою схилення до надання неправдивих показань у цьому кримінальному проваджені або іншим чином вплинути на них, існують достатні підстави вважати, що на даний час є необхідним застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання в повному обсязі та просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник - адвокат ОСОБА_5 просив розглянути можливість при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у мінімальному розмірі.
Заслухавши доводи прокурора ОСОБА_3 , позицію підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
За змістом ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з нормами ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно з вимогами п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Разом з цим, згідно з вимогами ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.6 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Слідчим суддею встановлено, що 13.04.2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 на виклики не з'являвся та його місцезнаходження не встановлено, вказане повідомлення про підозру вручено (надіслано) в порядку, передбаченому ст.135 КПК України.
У зв'язку з тим, що місцезнаходження підозрюваного не було встановлено, на виклики останній не з'являвся, у кримінальному провадженні виконано всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного - постановою слідчого від 17.04.2026 у даному кримінальному провадженні досудове розслідування зупинено та підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук.
22.04.2026 о 15:10 год. ОСОБА_4 затримано слідчим в порядку ст.208 КК України за підозрою у вчиненні вказаного злочину.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок ОСОБА_4 з обставинами та подіями розслідуваного кримінального правопорушення існує, а сукупність наданих доказів дають достатні підстави слідчому судді дійти до висновку про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та обґрунтованість врученої підозри, що є однією із складових підстав для застосування запобіжного заходу, який забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також убезпечить існуючі ризики на даній стадії кримінального провадження.
Санкцією ч.5 ст.407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Разом з цим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігав ризикам, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Вирішуючи клопотання слідчого/прокурора, суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для застосування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»).
У справі «Ілійков проти Болгарії», Європейський суд з прав людини вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» зазначено, що ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка особи дає підстави для очікувань, що вона не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
В п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року констатовано, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Разом з цим, в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» зазначено, що національні судові органи повинні брати до уваги всі обставини, які мають значення для з'ясування, чи наявний суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинності, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.
Тобто рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні матеріали клопотання, з огляду на вагомість наданих доказів та їх взаємозв'язок, характеризуючих даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження №62025100140002880 є необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, у даному кримінальному провадженні, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
За таких обставин, враховуючи наявність обгрунтованої підозри, тяжкість та обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність ризиків у даному кримінальному проваджені, даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , його сімейних та соціальних зв'язків, дають достатні підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інший запобіжний захід не забезпечить дієвості даного кримінального провадження та належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 на даній стадії досудового розслідування та, на переконання слідчого судді, не буде порушувати баланс інтересів щодо прав особистої свободи останнього та завдань кримінального провадження.
Даних про те, що підозрюваний ОСОБА_4 за станом здоров'я чи з інших причин не може утримуватися під вартою в умовах слідчого ізолятору, слідчому судді не надано, а слідчим суддею не встановлено.
Разом з цим, враховуючи обставини та ризики у цьому кримінальному провадженні, зокрема щодо продовження кримінального правопорушення, з урахуванням положень ч.6 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає за доцільне не визначати підозрюваному ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 176 - 178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Черкасах) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 18.06.2026, без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 27.04.2026 року о 10:00 годині.
Слідчий суддя: ОСОБА_1