Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/8329/24
Номер провадження 1-кп/711/162/26
27 квітня 2026 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024250310002808 від 29.08.2024, стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ялта АР Крим, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працюючого, офіційно не одруженого, на утриманні має доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , учасником бойових дій, депутатом, інвалідом, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не являється, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 05.10.2011 Сімферопольським районним судом АР Крим за ч.2 ст.186, ч.1 ст.71 КК України до позбавлення волі на 4 роки 6 місяців, 14.07.2014 звільнений на підставі ЗУ «Про амністію»; 25.06.2012 Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 390 К України до позбавлення волі 1 рік, на підставі ч.4 ст.70 КК України приєднано покарання за вироком Сімферопольського районного суду АР Крим від 05.10.2011 до остаточного відбуття покарання 4 роки 7 місяців позбавлення волі, 14.07.2014 звільнений на підставі ЗУ «Про амністію» з не відбутим покаранням 1 рік 9 місяців 18 днів; 03.05.2018 Горохівським районним судом Волинської області за ч.2 ст.185 КК України до обмеження волі на 1 рік, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в термін час попереднього ув'язнення, в розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі, 11.102018 звільнений по відбуттю покарання; 24.04.2019 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на 1 рік, на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в термін попереднє ув'язнення з 07.03.2019 по 24.04.2019; 07.11.2019 Рівненським міським судом ч.2 ст.185, ч.1 ст.357, 70 КК України до обмеження волі на 1 рік 1 місяць, 07.12.2020 звільнений у зв'язку з закінченням терміну тримання під вартою; 10.06.2024 вироком Смілянського міськрайонного суду в Черкаській області за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
В ході судового розгляду прокурор ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Мотивує тим, ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за тяжкий злочин, вчинений в умовах воєнного стану, відповідальність за скоєння якого передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09.01.2026 стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу на даний час продовжують існувати, зокрема: можливе переховування від правоохоронних органів та суду; можливе вчинення іншого кримінального правопорушення. Ризик можливого переховування від правоохоронних органів та суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, з метою уникнення покарання, має реальну можливість переховуватися від правоохоронних органів та суду, а враховуючи те, що на частині території України ведуться активні бойові дії, в разі переховування особи від правоохоронних органів це значно ускладнить розшук обвинуваченого. Також те, що у ОСОБА_5 відсутнє постійне місце проживання, що ускладнює, в разі його неприбуття до суду, встановлення його місцезнаходження. Ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_5 обґрунтовується тим, що останній, не має власного постійного джерела доходів, про що свідчить відсутність працевлаштування, як джерела законного доходу, також систематичне вчинення ним тяжких майнових злочинів. Також те, що ОСОБА_5 останній раз був засуджений 10.06.2024 вироком Смілянського міського суду в Черкаській області за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік, та перебуваючи на іспитовому терміні, на шлях виправлення не став та обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого, майнового злочину, що свідчить про стійкий характер його злочинної діяльності, в зв'язку з цим обвинувачений може вчинити злочин повторно. Приймаючи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду та може вчинити інше кримінальне правопорушення, виникла необхідність в продовженні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З урахуванням зазначеного, просить суд задовольнити продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора не заперечувала.
Обвинувачений ОСОБА_5 проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно нього не заперечував.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими соціальними цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. При цьому, відповідно до ч.5 даної статті цього Кодексу, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за тяжкий злочин, вчинений в умовах воєнного стану, відповідальність, за скоєння якого передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09.01.2026 стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 08.03.2026, з можливістю внесення застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 грн. 00 коп. У разі внесення застави, з покладенням на ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 04.03.2026 стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 02.05.2026, з можливістю внесення застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 грн. 00 коп. У разі внесення застави, з покладенням на ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Стаття 331 КПК України передбачає можливість зміни, скасування чи обрання запобіжного заходу, щодо обвинуваченого під час судового розгляду, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту.
За змістом ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з нормами ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Згідно п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з вимогами п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, зокрема окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд вважає, що на даній стадії судового розгляду за обставин викладених в обвинувальному акті та клопотанні про продовження запобіжного заходу прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри, щодо причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений міг вчинити даний злочин.
Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст.177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти років до восьми років.
Під час застосування до ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею перевірена обґрунтованість підозри та встановлені наявні ризики передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , та суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, що оцінено в сукупності із даними про особу обвинуваченого.
Згідно з вимогами п.4 ч.1 ст.184 КПК України на даний час встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
1)можливе переховування від правоохоронних органів та суду;
2)можливе вчинення іншого кримінального правопорушення.
Ризик можливого переховування від правоохоронних органів та суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, з метою уникнення покарання, має реальну можливість переховуватися від правоохоронних органів та суду, а враховуючи те, що на частині території України ведуться активні бойові дії, в разі переховування особи від правоохоронних органів це значно ускладнить розшук обвинуваченого. Також те, що у ОСОБА_5 відсутнє постійне місце проживання, що ускладнює, в разі його неприбуття до суду, встановлення його місцезнаходження.
Ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_5 обґрунтовується тим, що останній, не має власного постійного джерела доходів, про що свідчить відсутність працевлаштування, як джерела законного доходу, також систематичне вчинення ним тяжких майнових злочинів.
Також те, що ОСОБА_5 останній раз був засуджений 10.06.2024 вироком Смілянського міського суду в Черкаській області за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік, та перебуваючи на іспитовому терміні, на шлях виправлення не став та обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого, майнового злочину, що свідчить про стійкий характер його злочинної діяльності, в зв'язку з цим обвинувачений може вчинити злочин повторно.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 з правом внесення застави, визначеної ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09.01.2026, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також відсутністю підстав для зміни запобіжного заходу, суд вважає необхідним продовжити раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст.197 КПК України, а саме на 60 днів, тобто до 25.06.2026 включно, з правом внесення застави, визначеної ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09.01.2026.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177-178, 183, 331 369-372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, тобто до 25.06.2026 включно, з можливістю внесення застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 грн. 00 коп.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
2) не відлучатися з місця проживання, про яке негайно повідомити прокурора або суд, без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання,
4) утриматись від спілкування зі свідками по справі;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити, що у разі не виконання даних обов'язків, згідно з ч.8 ст.182 КПК України, заставодавцем, а також якщо обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до прокурора чи суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 діб з часу її проголошення.
Відповідно до ч.3 ст.395 КПК України для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя: ОСОБА_1