Справа № 700/340/25
Провадження № 2/700/18/26
14 квітня 2026 року Лисянський районний суд Черкаської області
у складі: головуючого судді Бесараб Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравець І.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Ткаченко А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Лисянка цивільну справу №700/340/25, провадження №2/700/18/26 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Ткаченко Алла Дмитрівна до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки, припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності,-
До Лисянського районного суду Черкаської області звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки, припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачу на підставі свідоцтва на право на спадщину за законом від 15.01.2025 року на праві спільної часткової власності належить 2/3 частини земельної ділянки, площею 2,00 га., цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 7122882000:02:001:0934, що розташована за адресою: Черкаська область, Звенигородський (Лисянський) район, Виноградська сільська рада; 2/3 частини автомобіля MITSUBISHI, модель OUTLANDER, 2008 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , від 31.08.2021 року. Другим співвласником, зазначених об'єктів є ОСОБА_2 , якій належить: 1/3 частини земельної ділянки, площею 2,00 га., цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 7122882000:02:001:0934, що розташована за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, Виноградська сільська рада; 1/3 частини автомобіля MITSUBISHI, модель OUTLANDER, 2008 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , від 31.08.2021 року.
Власником спірної земельної ділянки та автомобіля був її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач тривалий час не цікавиться спірною земельною ділянкою та не утримує її, тягар утримання несе позивач, так як обробляє та доглядає її, компенсацію за утримання земельної ділянки не отримувала. Автомобіль знаходиться в експлуатації відповідачки та використовується в її цілях без згоди позивачки, яка не може користуватися та розпоряджатися ним, маючи більшу частку у власності. Тому позивач запропонувала відповідачці вирішити питання, щодо визначення єдиного власника як на земельну ділянку так і на автомобіль, проте відповідач пропонує нерівноцінний обмін, що і стало причиною виникнення спору щодо володіння, користування і розпорядження спірною земельною ділянкою та автомобілем. Між сторонами згоди про сплату грошової компенсації вартості в добровільному порядку не досягнуто і будь-яких угод не укладалося. Станом на момент звернення оціночна (ринкова) вартість спірних об'єктів становить: земельної ділянки з кадастровим номером 7122882000:02:001:0934 - 48551,00 грн., автомобіля MITSUBISHI, модель OUTLANDER, 2008 року випуску - 290089,00 грн, що підтверджується довідкою про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 14.03.2025 та висновком №2/25 про визначення вартості транспортного засобу від 14.03.2025.
Частка вартості відповідача 1/3 частини земельної ділянки кадастровим номером 7122882000:02:001:0934 внесена позивачем на депозитний рахунок суду в сумі 16183,67 грн.
Враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь грошову компенсацію вартості частки у праві спільної часткової власності в розмірі 2/3 частини автомобіля MITSUBISHI, модель OUTLANDER, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 в розмірі 193392,67 грн.; припинити право ОСОБА_1 на частку у праві спільної часткової власності в розмірі 2/3 частини автомобіля MITSUBISHI, модель OUTLANDER, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 з дня отримання грошової компенсації та визнати з цієї дати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 автомобіля MITSUBISHI, модель OUTLANDER, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; припинити право власності на 1/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 7122882000:02:001:0934 ОСОБА_2 з виплатою грошової компенсації у розмірі 16183,67 грн.; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки земельної ділянки кадастровим номером 7122882000:02:001:0934, яка належала ОСОБА_2 .
Відповідач надіслала відзив на позовну заяву, в якому не погодилися з доводами позивача, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, вимоги зазначені у пунктах 2,3 прохальної частини позову, такими, які не підлягають задоволенню у визначеному розмірі, а вимоги, зазначені у пунктах 4,5 прохальної частини позову, такими, які не підлягають задоволенню повністю. Вважає, що позивач визначила грошову компенсацію неправильно, оскільки при складанні висновку №2/25 від 14.03.2025 про визначення вартості транспортного засобу спеціаліст-автотоварознавець ОСОБА_4 не оглядав спірний автомобіль та не досліджував його технічний стан та не перевіряв його технічні характеристики, тому грошова компенсація, заявлена у позові є хибною та не відповідає дійсній ринковій вартості спірного автомобіля на дату розгляду справи. Натомість відповідачка була вимушена звернутися за правилами ст.106 ЦПК України до судового експерта Тараканова Ю.Ю. на предмет проведення експертної оцінки ринкової вартості автомобіля MITSUBISHI, модель OUTLANDER, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 і долучила експертний висновок №554 від 29.04.2025 про ринкову вартість автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER, держномер НОМЕР_2 станом на 25 квітня 2025 року складає 182895,08 грн.
Позовні вимоги позивачки в частині припинення права власності відповідачки на 1/3 частину спірної земельної ділянки з виплатою грошової компенсації та визнання за позивачкою права власності на 1/3 частини спірної земельної ділянки не відповідають вимогам пунктів 1-3 частини 1 статті 365 ЦК України, оскільки позивач не надала суду належних доказів, а тому підлягають залишенню без задоволення.
Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області (суддя Чорненька О.І.) від 03 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.
На підставі розпорядження керівника апарату Лисянського районного суду Черкаської області №78 від 04.02.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з відрахуванням судді ОСОБА_5 зі штату Лисянського районного суду Черкаської області.
Ухвалою судді Лисянського районного суду Черкаської області Бесараб Н.В. від 12.02.2026 року прийнято свого провадження дану цивільну справу в порядку загального позовного провадження.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.
Відповідач на судовий розгляд не з'явилася, направила клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та позивача, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач та відповідач прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , 1992 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнана спадкоємцем на 2/3 частки у спадщині, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15.01.2024 року, зареєстрованого в реєстрі за №66, свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15 січня 2024 року, зареєстрованого в реєстрі за №65.
Дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - на 1/3 частку у спадщині, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 січня 2024 року, зареєстрованого в реєстрі за №132, свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 січня 2024 року, зареєстрованого в реєстрі за №133.
Спадщина, на яку видані свідоцтва, складається з:
- земельної ділянки, площею 2,00 га, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 7122882000:02:001:0934, що розташована за адресою: Черкаська область, Лисянський район, Виноградська сільська рада, яка належала спадкодавцю та право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області Озюменко О.В. від 17.10.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомості майна:1383547471228, номер запису про право власності 22915015, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9901039152024 від 15.01.2024 року;
- автомобіля марки MITSUBISHI, модель OUTLANDER, 2008 року випуску, кольору ЧОРНИЙ, номер шасі(кузова,рами) НОМЕР_5 , за реєстраційним номером НОМЕР_2 , який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , видане 31.08.2021 року.
Позивачем при звернені до суду надано довідку про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 14.03.2025 року, унікальний реєстраційний номер 201-20250314-0009304669, вид об'єкта - земельна ділянка, площею 2,00 га, кадастровий номер 7122882000:02:001:0934, категорія - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Черкаська область, Лисянський район, Виноградська сільська рада, оціночна вартість земельної ділянки 48551,00 грн.
Також до позовної заяви позивачем надано висновок №2/25 від 14.03.2025 про визначення вартості транспортного засобу автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_2 , проведеного СПД ОСОБА_4 . Згідно даного висновку ринкова вартість автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_2 на дату оцінки складає 290089,00 грн.
Відповідач не погодилася з визначеною позивачем вартістю автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_2 , оскільки при складанні висновку №2/25 від 14.03.2025 спеціаліст-товарознавець ОСОБА_4 не оглядав спірний автомобіль та не досліджував його технічний стан та не перевіряв його технічні характеристики. Тому, відповідачем долучено до матеріалів справи висновок експерта №554 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 29.04.2025 автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER, держномер НОМЕР_2 , проведеного судовим експертом Таракановим Ю.Ю . Ринкова вартість автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER, держномер НОМЕР_2 станом на 25 квітня 2025 року складає 182895,08 грн.
Отже, в матеріалах справи наявні два висновки експертів щодо вартості автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER, держномер НОМЕР_2 , наданих сторонами самостійно, що проводилися не за ухвалою суду, різниця вартості транспортного засобу складає більше 100000,00 грн. За клопотанням представника позивача адвоката Ткаченко А.Д. ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 23 вересня 2025 року призначено повторну судову автотоварознавчу експертизу. Проведення повторної судової товарознавчої експертизи у справі №700/340/25 доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вулиця Сім"ї Бродських, 6, м.Київ, 03057, код ЄДРПОУ 02883096).
02.12.2025року від експертної установи до суду надійшов висновок експерта від 17.11.2025 №8528/25-54 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи .
З висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 17.11.2025 №8528/25-54 ринкова вартість автомобіля марки «Mitsubishi» модель «Outllander», чорного кольору, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату проведення експертизи, на 13.11.2025, складає 320015,60 грн.(триста двадцять тисяч п'ятнадцять грн. 60 коп.). В своєму висновку експертом зазначено, що судова експертиза від 17.11.2025 №8528/25-54 є первинною оскільки розрахунки були проведені в цінах станом на дату проведення судової експертизи на 13.11.2025 року.
Під час судового розгляду представника позивача - адвокатом Ткаченко А.Д. подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в зв'язку з тим, що після проведення повторної судової товарознавчої експертизи збільшилася вартість автомобіля і складає 320015,60 грн., а частка власності ОСОБА_1 становить 2/3 частки, тому в грошовому еквіваленті частка автомобіля складає 213343,73 грн., виникла необхідність у збільшені розміру позовних вимог.
Відповідач направила заперечення проти клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в якому просила не приймати результати судової транспортно-товарознавчої експертизи від 17.11.2025 року №8528/25 у якості доказів у зв'язку з допущенням істотних процесуальних порушень під час призначення експертизи та відмовити представнику позивача у задоволенні вимог про збільшення розміру позовних вимог. В заперечені та в додатковій інформації до заперечення відносно судової експертизи для визначення вартості автомобіля зазначила, що висновок експерта №554 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 29.04.2025 року являється первинною судовою товарознавчою експертизою на предмет проведення експертної оцінки вартості транспортного засобу, яка була проведена з повним дотриманням вимог положень ЗУ «Про судову експертизу» та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮУ №53/5 від 08.10.1998 (в редакції №2795/5 від 26.09.2024). Просить не враховувати результати експертизи №8528/25-54 від 17.11.2025 року проведеною Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у зв'язку з тим, що вона являється повторною, в матеріалах справи відсутні обґрунтування її проведення. Думка експерта про те, що експертиза №8528/25-54 від 17.11.2025 року є первинною, являється хибною і такою, що не відповідає ст.113 ЦПК України. Первинною є експертиза, при проведенні якої об'єкт досліджується вперше. Повторна експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Процесуальним законом передбачено дві підстави для призначення судом повторної експертизи: у випадку, якщо висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи, або викликає сумніви в його правильності. Станом на 05.04.2026 року висновок №554 від 29.04.2025 року не суперечить іншим матеріалам справи та не викликав сумніви в його правильності. Відповідач вважає, що експертна оцінка проведена з порушенням ст.113 ЦПК України, тому підвищення загальної вартості виплати грошової компенсації та збільшення розміру позовних вимог являється незаконними вимогами і просить суд відмовити у її задоволенні.
Відносно припинення права власності на 1/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер 7122882000:02:001:0934, що розташована за адресою: Черкаська область, Звенигородський (Лисянський) район, Виноградська сільська рада, ОСОБА_2 , виходячи з викладених фактів, які містять матеріали справи та спираючись на норми діючого законодавства відповідач вважає, що позивачкою були порушені норми матеріального та процесуального права, а саме ст.364 ЦК України. Компенсація співвласників може бути надана лише за його згодою. Адвокатом Ткаченко А.Д. пояснення відносно необхідності вчинення указаних дій, не надано і були відсутні у матеріалах справи. Пропозиції з боку позивачки відносно компенсаційної сплати відповідачу офіційно не надходило і не оговорювалося. Указана спірна земельна ділянка може бути поділеною без втрати її цільового призначення (ч.1 ст.181 ЦК України). Тобто вимога позивача про припинення права власності на 1/3 частини земельної ділянки, являється безпідставною та такою, що порушує норми законодавства.
Квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 01.04.2025 №1.112364395.1 підтверджується внесення позивачем ОСОБА_1 коштів на депозитний рахунок суду, номер рахунку UA633052990000026204730954452, код отримувача 26261092, надавач платіжних послуг отримувача Державна казначейська служба України м.Київ, в розмірі 16183,67 грн.
На підставі ст. ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Аналогічна норма закріплена в ст. 321 ЦК України та зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно зі ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з врахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини 3 статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Відповідно до частин 1, 2 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Суд зазначає, що поняття «незначна частка» є оціночним, а тому при вирішенні спору в судовому порядку суд враховує співвідношення вартості всього майна, часток кожного, тощо.
За приписами статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
У постанові від 18 грудня 2018 року у справ №908/1754/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правова норма, закріплена п.4 ч.1 ст.365 ЦК України не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Приписи п.4 ч.1 ст.365 ЦК України перш за все спрямовані на регулювання майнових відносин, учасниками яких є співвласники - фізичні особи.
Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
При цьому, висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об'єкта, який є спільним майном.
Аналогічний висновок викладений в постанові ВС від 18.07.2019 у справі № 210/2236/15-ц).
Як було встановлено судом, спільне володіння і користування сторонами спірним рухомим майном є неможливим; технічна можливість виділення часток у натурі відсутня.
Отже, суд дійшов висновку, що реалізація права позивачки щодо виплати компенсації за належну їй частку у спірному майні жодним чином не порушить прав відповідача та відповідатиме інтересам співвласників спірного майна, а тому позовні вимоги про припинення права на 2/3 частки автомобіля MITSUBISHI модель OUTLANDER, 2008 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 в спільному майні з виплатою грошової компенсації в розмірі 213343,73 грн (двісті тринадцять тисяч триста сорок три гривні 73 копійки) та, визнання права на 2/3 частки автомобіля MITSUBISHI модель OUTLANDER, 2008 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про виплату компенсації належної відповідачу 1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер 7122882000:02:001:0934, що розташована за адресою: Черкаська область, Звенигородський (Лисянський) район, Виноградська сільська рада, суд вважає, що в цій частині позов є необґрунтованим, відтак задоволенню не підлягає.
Неподільна річ - це об'єкт цивільних прав, який неможливо поділити без втрати його цільового призначення або значного зменшення цінності (ч. 2 ст. 183 ЦК України). Фізичний поділ такої речі прирівнюється до її знищення (наприклад, автомобіль, картина, музичний інструмент). Неподільність означає, що після поділу річ не зможе функціонувати за призначенням.
Земельна ділянка в правовому полі України є подільним майном. За необхідності розділити земельну ділянку між співвласниками, відчужити частину землі третій особі, за бажанням відмовитись від права власності на певну територію, або ж навпаки, для ефективного її використання та збільшення площі забудови, виникає обов'язок пройти певну процедуру, визначену законодавством.
Позивачка не надала суду жодних належних та допустимих доказів того, що 1/3 частини спірної земельної ділянки, яка належить відповідачці ОСОБА_2 є незначною і не може бути виділена відповідачці в натурі, спірна земельна ділянка є неподільною, спільне володіння і користування частками земельної ділянки (2/3частка позивачки і 1/3 частка відповідачки) є неможливим. Отже, позовні вимоги в частині припинення права власності відповідача на 1/3 частину спірної земельної ділянки з виплатою грошової компенсації та визнання за позивачем права власності на 1/3 частину спірної земельної ділянки не відповідають вимогам пунктів 1-3 частини 1 статті 365 ЦК України, а тому задоволенню не підлягають.
Позивач внесла на депозит суду суму вартості частини спірного майна належного відповідачу (1/3 частки) земельної ділянки, визначену у висновку експерта в розмірі 16183,67 грн, яку необхідно повернути позивачу ОСОБА_1 в зв'язку з залишенням цієї вимоги без задоволення.
Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору.
Частиною 6 статті 141 ЦПК України визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 358, 364, 365 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 49, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки, припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Олевським РВ УМВС України в Житомирській області 01.12.2009 року, місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 грошову компенсацію вартості 2/3 частки автомобіля MITSUBISHI модель OUTLANDER, 2008 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 в розмірі 213343,73 грн (двісті тринадцять тисяч триста сорок три гривні 73 копійки).
Припинити право ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 на частку у праві спільної часткової власності в розмірі 2/3 частини автомобіля MITSUBISHI модель OUTLANDER, 2008 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 з дня отримання ОСОБА_1 грошової компенсації від ОСОБА_2 та визнати з цієї дати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на 2/3 автомобіля MITSUBISHI модель OUTLANDER, 2008 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
В іншій частині вимог - відмовити.
Грошові кошти в сумі 16183,67 грн (шістнадцять тисяч сто вісімдесят три гривні 67 копійок), внесені ОСОБА_1 згідно квитанції АТ КБ «Приватбанк» до платіжної інструкції (код документа 8374-3372-6572-5277) від 01.04.2025 на депозитний рахунок Територіального управління ДСА у Черкаській області (код отримувача за ЄДРПОУ: 26261092, надавач платіжних послуг отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA888201720355269002000003652, платник ОСОБА_1 ) повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 28.04.2026.
Суддя Наталія БЕСАРАБ