Справа № 697/691/26
Провадження № 2/697/654/2026
23 квітня 2026 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Деревенського І.І.,
за участю секретаря судового засідання Задорожнього К.О.
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права на спадкове майно,-
Позивач ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі - відповідач) про визнання права на спадкове майно.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 85 років помер батько позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 . Останнє місце проживання спадкодавця: місто Канів Черкаського району Черкаської області.
За життя ОСОБА_2 на підставі рішення Канівської районної державної адміністрації від 26.11.1998 за №309, видано Сертифікат серії ЧР №0315444 на право на земельну частку (пай), площею 6,19 в умовних кадастрових гектарах, у КСП ім. Чапаева, (с.Лазірці Канівського району Черкаської області), розташовану в межах Потапцівської сільської ради Канівського району Черкаської області. Відповідно до даного сертифіката спадкодавцю на частину умовної площі Розпорядженням Канівської районної державної адміністрації від 07.09.2004 за № 351, видано Державний акт серія ЧР №102571 на право приватної власності на землю, кадастровий номер 712208660001:001:0073, площею 4,7500 га., угіддя рілля, розташованої на території Потапцівської сільської ради Канівського району Черкаської області. При цьому оригінал сертифіката у спадкодавця було вилучено та здано в архів ГУД Держгеокадастру у Черкаській області.
Окрім отриманого права на земельну ділянку кадастровий номер 712208660001:001:0073, площею 4,7500 га., у ОСОБА_2 , відповідно до Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧР №0315444 та проведеного подальшого розпаювання, залишилося право на земельну частку (паю) у землі, яка перебувала у колективній власності колишнього КСП ім. Чапаєва, а саме вид угідь: багаторічні насадження площею 0,2750 га., на земельній ділянці за порядковим номером 147 та пасовище на земельній ділянці за № НОМЕР_2 , орієнтованою площею 0,50 га. розташованої на території Потапцівської, на даний час Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області. Отримати державний акт на право власності на виділені земельні ділянки загальною площею 0,7750 га. ОСОБА_2 не встиг, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, що складається з земельної ділянки кадастровий номер 712208660001:001:0073, площею 4,7500 га. розташованої на території колишньої Потапцівської, на даний час Бобрицької сільської ради та належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серія ЧР №102571 та право на земельну частку (паю) у землі, яка перебувала у колективній власності колишнього КСП ім. Чапаева, вид угідь: багаторічні насадження площею 0,2750 га., на земельній ділянці за порядковим номером 147 та пасовище на земельній ділянці за № НОМЕР_2 , орієнтованою площею 0,50 га. розташованої на території Потапцівської, на даний час Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області.
Позивачка зазначає, що зазначену спадщину, яку батько позивача за життя 03.07.2000 заповів позивачу, вона прийняла своєчасно після його смерті подавши заяву до держайного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори Шатило Л.А. та 22.10.2007 отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку кадастровий номер 712208660001:001:0073, площею 4,7500 га., розташовану на території колишньої Потапцівської на даний час Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області.
В отриманні позивачкою свідоцтва на спадщину за законом на право на решту земельних часток (паю) у землі, яка перебувала у колективній власності колишнього КСП ім. Чапаева, вид угідь: багаторічні насадження площею 0,2750 га., на земельній ділянці за порядковим номером 147 та пасовище на земельній ділянці за № НОМЕР_2 , орієнтованою площею 0,50 га. розташованої на території Потапцівської, на даний час. Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області, державним нотаріусом 25.03.2026 відмовлено за відсутністю оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЧР № 0315444.
З огляду на вказані обставини, позивач просить суд визнати за нею у порядку спадкування за законом право на земельні частки (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колишнього КСП ім. Чапаєва.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30.03.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Витребувано від державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори Черкаської області відомості про прийняття спадщини після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.23).
Представник відповідача Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області - адвокат Хорошун О.В. у судове засідання не з'явилася, через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи без участі представника відповідача. Позовні вимоги визнає та не заперечує щодо їх задоволення (а.с. 49-53).
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. ст.55,124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , промер 15.02.2007 року, актовий запис №48, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 15.02.2007 відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Каневу Канівського міськрайонного управління юстиції Черкаської області (а.с.8).
З копії спадкової справи №317/2007, вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина. За життя ОСОБА_2 03.07.2000 склав заповіт, відповідно до якого заповів все своє майно на користь позивачки. Позивач ОСОБА_1 звернувла до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , про що останній відповідно до виданого свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.10.2007 зареєстрованого в реєстрі №1-4077, ОСОБА_1 прийняла спадщину, яка складається з житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого, в АДРЕСА_1 , що належав померлому на підставі свідоцтва про право власності, виданого 12.12.1996 виконавчим комітетом Канівської районної ради, та зареєстрованого в Канівському виконавчому відділі бюро технічної інвентаризації 12.12.1996 за реєстром №7109; відповідно до виданого свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.10.2007 зареєстрованого в реєстрі №1-4082, ОСОБА_1 прийняла спадщину, яка складається з майнового паю в розмірі 9529 грн., який знаходиться в СТОВ ім. Чапаєва, села Потапці, Канівського району, Черкаської області, що належав померлому на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЧЕ-VІІ №116667, виданого Потапецькою сільською радою 23.09.2003 та грошових вкладів з відсотками і компенсаціями, що знаходяться у філії ВАТ «Державний ощадний банк України» №3284/06 села Потапці, Канівського району, Черкаської області на рахунках № НОМЕР_3 із залишком 0,18 грн., № НОМЕР_4 із залишком 0,05 грн., №3584 із залишком 1,87 грн., №3568 із залишком 7,04 грн., № 91551000309 із залишком 851,75 грн., які належали померлому на підставі довідки №519, виданої 28.08.2007 Канівським відділенням ВАТ «Держвний Ощадний банк» №3284 (а.с. 25-48).
Із довідки № 80 від 09.03.2026 виданої старостою Потапцівського старостинського округом №3 виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Наталією Березенко, вбачається, що ОСОБА_2 на підставі рішення Канівської районної державної адміністрації від 26.11.1998 за №309, видано Сертифікат серія ЧР №0315444, на право на земельну частку (пай), площею 6,19 в умовних кадастрових гектарах, у КСП ім. Чапаєва, (с. Лазірці Канівського району Черкаської області), розташовану в межах Потапцівської сільської ради Канівського району Черкаської області. Відповідно до даного сертифіката спадкодавцю на частину умовної площі Розпорядженням Канівської районної державної адміністрації від 14.02.2006, видано Державний акт серія ЧР №102571 на право приватної власності на землю, площею 4,7500 га., угіддя -рілля, розташованої на території Потапцівської сільської ради Канівського району Черкаської області. Окрім отриманого права на земельну ділянку площею 4,7500 га., угіддя - рілля у ОСОБА_2 , відповідно до Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧР №0315444 та проведеного подальшого розпаювання, залишилося право на земельну частку (паю) у землі, яка перебувала у колективній власності колишнього КСП ім. Чапаєва, а саме вид угідь: багаторічні насадження площею 0,2750 га., на земельній ділянці за порядковим номером 147 та пасовище на земельній ділянці за № НОМЕР_2 орієнтованою площею 0,50 га. розташованої на території Потапцівської, на даний час Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області. Державний акт на право власності на виділені земельні ділянки загальною площею 0,7750 га. ОСОБА_2 не отримав, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 , - помер. Спадкоємцем, після смерті ОСОБА_2 є його дочка ОСОБА_1 (а.с. 16).
Згідно з копією сертифіката на право на земельну частку (пай), серії ЧР №0315229 яке знаходилося в КСП ім. Чапаєва с. Потапці, Канівського району, Черкаської області - ОСОБА_4 на підставі рішення Канівської районної державної адміністрації від 26.11.1998 №309 належить право на земельну частку (пай) розміром 6,19 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.19).
Відповідно до копії сертифіката на право на земельну частку (пай), серії ЧР №0315444 яке знаходилося в КСП ім. Чапаєва с. Лазірці, Канівського району, Черкаської області - ОСОБА_2 на підставі рішення Канівської районної державної адміністрації від 26.11.1998 №309 належить право на земельну частку (пай) розміром 6,19 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.9).
Постановою державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори Черкаської області Шатило Л.А. №270-02-31 від 25.03.2026, позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку (пай), у землі, яка перебувала у колективній власності колишнього КСП ім. Чапаєва, а саме вид угідь: багаторічні насадження площею 0,2750 га., на земельній ділянці за порядковим номером 147 та пасовище на земельній ділянці за № 147, орієнтовною площею 0,50 га., розташованої на території Потапцівської, на даний час Бобрицької сільської ради Черкаського району, Черкаської області, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до абзацу 2 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 за № 7, суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до п. 4.15, 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
На даний час право власності на вищевказане спадкове майно (земельні частки (паї)) позивачка не має можливості оформити відповідно до вимог законодавства, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів, тому питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку, оскільки рішення суду буде правовстановлюючим документом для оформлення права власності на це майно.
Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Відповідно до п.2 даного Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються його членами відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Згідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вбачається, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Із змісту ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» вбачається, що засобом захисту цивільного права може бути визнання права на земельну частку (пай).
Таким чином з вищезазначених обставин вбачається, що позивач позбавлена можливості оформити свої права на спадкове майно в нотаріальному порядку у вигляді земельних часток (паїв), що належали померлому ОСОБА_2 ..
У частині другій статті 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно до закону.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, визначені в ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 2 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР №0315444 належало право на земельну частку (паї) розміром по 6,19 умовних кадастрових гектарів.
За життя ОСОБА_2 взамін сертифікату серії ЧР №0315444 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку (пай) серії ЧР №102571 площею 4,7500 га. на території Потапцівської сільської ради Черкаського (колишнього Канівського) району Черкаської області.
ОСОБА_1 успадкувала право на земельну частку (пай), яке перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва с. Потапці, Канівського району, Черкаської області, розміром 6,19 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) та належало померлому на підставі сертифікату серії ЧР №0315444 виданого Канівською районною держадміністацією.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 вважає, що вона як спадкоємець після смерті ОСОБА_2 , має право на земельні частки (паї), які перебували у колективній власності колишнього КСП ім. Чапаєва, а саме вид угідь: багаторічні насадження площею 0,2750 га. на земельній ділянці 147 та пасовище на земельній ділянці за № НОМЕР_2 орієнтовною площею 0,50 га., розташованих на території Потапцівської, на даний час Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області, які належали спадкодавцеві, але недоотримана останнім, та не охоплена виданим на його ім'я державним актом про право власності на земельну ділянку.
Судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 03.07.2000 склав заповіт на користь ОСОБА_1 (а.с. 10).
Статтею 1216 ЦК України, передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як зазначено у ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі прийняття спадщини.
У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Отже, наявне у спадкодавця ОСОБА_2 право на земельні частки (паї) саме у розмірі 6,19 в умовних кадастрових гектарах, яка була визначена у відповідному сертифікаті на право власності на земельну частку (пай) є об'єктом спадкування після його смерті, у тому числі й у випадку, коли з різних причин цим особам було виділено у власність земельні ділянки у меншому розмірі ніж це було визначено сертифікатом на право на земельну частку (пай).
Законом України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постановами Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 № 801 та від 04.02.2004№ 122, спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України та Академії аграрних наук від 04.10.1996 № 47/172/48, Рекомендаціями по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затвердженими 15.05.1992 Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд.
Резервний фонд використовується у тому числі, для надання земельних ділянок особам, які незаконно були позбавлені права на земельну ділянку, до яких відносяться також громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Відповідно до статті 3 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Крім того, статтею 13 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» також передбачається можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, Нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк, визначений у договорі оренди земельної ділянки, але не довше, до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв'язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов'язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю. У разі якщо до 1 січня 2028 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
Зазначені норми передбачають право осіб, яким належить право на земельну частку (пай), та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01 січня 2028 року; виділення таких земельних ділянок здійснюється сільськими, селищними або міськими радами.
Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 09.11.2021 у справі №542/1403/17 (провадження № 14-106цс21) та висновками Другої судової палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.11.2023 у справі №227/227/22 (провадження № 61-11108св23).
Стаття 328 ЦК України, вказує на те, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Факт того, що особа за життя не оформила свого права на майно, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у її спадкоємців, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє права на спадщину. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31.08.2020 по справі №350/1850/17.
Отже, з викладеного вбачається, що для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7).
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, в разі відсутності документів на право власності, власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.
Оскільки спадкодавець за життя не оформив належним чином у встановленому законом порядку право власності на конкретну земельну ділянку, а лише набули майнові права на її отримання, а отже успадковується це саме право на отримання земельної частки (паю), а не право власності на конкретно визначену земельну ділянку в натурі.
Позивач при зверненні до суду з цим позовом не сплачувала судовий збір в сумі 1331,20 грн., як така що звільнена від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», що підтверджується копією посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_5 виданого 29.05.2020 (а.с. 14)
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Статтею 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
За цих підстав, суд вважає, що з відповідача слід стягнути у користь держави судові витрати у виді судового збору в сумі 665,60 грн., тобто 50% від суми судового збору, яка підлягала до сплати позивачкою при поданні позову до суду, а іншу частину судового збору 665,60 грн. слід компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.328,392,1216-1218,1270,1296 ЦК України, ст. ст.81,89,141,200, 206, 263-265,354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права на спадкове майно, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 , у порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колишнього КСП ім. Чапаєва, вид угідь: багаторічні насадження площею 0,2750 га. та пасовище орієнтовною площею 0,50 га., розташованих на території Потапцівської, на даний час Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області, що належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право на яку належало йому, на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ЧР №0315444.
Стягнути з Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області на користь держави судовий збір в розмірі 665, 60 грн. (шістсот шістдесят п'ять гривень 60 копійок).
Іншу частину судового збору 665,60 грн. компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники процесу:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач - Бобрицька сільська рада Черкаського району Черкаської області, код ЄДРПОУ - 35797342, місцезнаходження: вул. Дружби, 4, с. Бобриця, Черкаський район, Черкаська область.
Головуючий І . І . Деревенський