Справа № 697/1682/25
Провадження № 6/697/11/2026
27 квітня 2026 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Колісник Л.О.,
за участю секретаря Румини М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Канева заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Заявник ОСОБА_1 звернулась до Канівського міськрайонного суду Черкаської області в порядку ст. 435 ЦПК України із заявою про розстрочку виконання рішення суду, що ухвалено у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заяву обґрунтовує тим, що вона як відповідач по справі у зв'язку із скрутним матеріальним становищем та просила розстрочити виконання рішення від 08.01.2026 року по справі № 697/1682/25 про стягнення із ОСОБА_1 коштів на загальну суму 103336,26 грн, встановивши графік погашення заборгованості щомісячно з березня 2026 рівними частинами у розмірі 2861 грн до 25 числа кожного місяця шляхом перерахування коштів на рахунок органу державної виконавчої служби.
В судове засідання відповідач не з'явилась, подала заяву про розгляд заяви без її участі. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Будь яких заяв, клопотань до суду не надходило.
Суд вважає можливим розглядати заяву у відсутність сторін. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про розстрочку виконання рішення суду.
У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що Канівським міськрайонним судом Черкаської області було ухвалено рішення по справі № 697/1682/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до рішення стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором №3913824 від 16.08.2021 - 38523,47 грн, з яких 4428,00 - заборгованість за основним зобов'язанням ( тілом кредиту), 34095,47 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; за договором №3035544 від 26.08.2021 - 21610,50 грн, з яких 1500,00 - заборгованість за основним зобов'язанням ( тілом кредиту), 20110,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; за договором №103293107 від 15.08.2021 - 24964,08 грн, з яких 4792,00 - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту), 20172,08 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, на загальну суму 85098,05 грн, 2389,46 грн судового збору та 6000,00 грин витрат на правничу допомогу.
Розстрочка виконання рішення суду - це розподіл виконання рішення на частини, що підлягають виконанню протягом певного періоду часу або через певні періоди часу, що призводять до перенесення строку виконання рішення на пізніші періоди, зокрема, полягає в розподілі належних до сплати сум платежу на певні частини із встановленням конкретного строку для виконання кожної з визначених частин рішення. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення суд виходить з міркувань доцільності та об'єктивності необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання такого додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання строку для розстрочки виконання рішення суд не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, розстрочка має бути компромісом між заінтересованими сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом),встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб. Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду. Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися з дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 1ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до положень ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, заявниця стверджує, що можливості сплатити одним платежем всю суму заборгованості на даний час у неї немає, просить суд врахувати її скрутне матеріальне становище, відсутність стабільного доходу, офіційного працевлаштування.
До заяви про розстрочення рішення суду заявник додала копію трудової книжки з останнім записом 06.08.2024 про звільнення з роботи за власним бажанням, копію паспорта та картки платника податків.
Водночас інших доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище, відсутність будь-яких доходів чи їх недостатність для сплати кредитної заборгованості, стягнутої рішенням суду, відповідач не надала.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розстрочення рішення суду, а тому у заяві про встановлення розстрочення рішення суду необхідно відмовити.
Водночас сторони та виконавець не позбавлені права подати заяви про розстрочення, відстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, укласти мирову угоду на стадії виконання рішення суду протягом всього часу його виконання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 267, 435 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л . О . Колісник