Справа № 695/2299/24
номер провадження 2/695/137/26
22 квітня 2026 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Середи Л.В.,
за участю секретаря с/з Оніщенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Золотоноша, цивільну справу за позовною заявою Золотоніської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати, -
Позивач Золотоніська міська рада, в особі представника - адвоката Сизька Д.Б. звернулася до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь міської ради заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 16.01.2020 за № в розмірі 24 783,13 грн., та заборгованість зі сплати за договором оренди земельної ділянки від 04.01.2022 №1 в розмірі 231 376,41 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.01.2020 між Золотоніською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,5022 га з кадастровим № 7110400000:03:002:0031. Вказаним договором передбачалося передачу вказаної земельної ділянки орендарю в платне, строкове користування на умовах оренди строком 49 років. Відповідач користувався вказаною земельною ділянкою із вказаною площею до 04.01.2022, оскільки ще 30.11.2021 рішенням Золотоніської міської ради № 15-48/VIII було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), згідно з якою площу об'єкта оренди було змінено (зменшено) з 0,5022 га до 0,2983 га. На виконання вказаного рішення, 04.01.2022 між сторонами було укладено новий договір оренди землі № 1, предметом якого стала вказана земельна ділянка вже у зменшеному розмірі (0,2983 га) із тим самим кадастровим номером 7110400000:03:002:0031. Таким чином, правовідносини між сторонами тривали безперервно, проте із відповідною зміною параметрів об'єкта оренди та розміру орендної плати.
Позивач зазначає, що відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства та умов обох договорів оренди, належним чином не виконував свої зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати. Внаслідок такого неналежного виконання обов'язків, у ОСОБА_1 перед місцевим бюджетом утворилася заборгованість, яка за розрахунком позивача при зверненні до суду становила 256 159,54 грн. Однак, у ході розгляду справи, з метою уточнення періодів нарахування та усунення розбіжностей, позивачем було надано уточнений розрахунок заборгованості № 63 від 17.04.2024, згідно з яким сума боргу за договором № 5 від 16.01.2020 склала 23 858,65 грн., а за договором № 1 від 04.01.2022 - 232 610,79 грн. (загалом 256 469,44 грн.)
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
У липні 2024 року, через систему «Електронний суд» відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що при укладенні первісного договору оренди № 5 від 16.01.2020 він не був обізнаний про те, що фактична площа земельної ділянки, переданої йому в оренду, є значно меншою за 0,5022 га, оскільки її межі не були виділені в натурі. Лише після розробки технічної документації у 2021 році було встановлено, що реальна площа ділянки становить 0,2983 га, що стало підставою для укладення нового договору № 1 від 04.01.2022. На думку відповідача, оскільки кадастровий номер ділянки не змінювався, а новий договір за своєю суттю є зміною умов попереднього в частині площі та нормативної грошової оцінки, нарахування орендної плати за період з 2020 по 2022 роки має здійснюватися виходячи з фактичного розміру ділянки (0,2983 га). З огляду на здійснені ним платежі у загальній сумі 321 691,24 грн, ОСОБА_1 вважає, що за ним не лише не рахується заборгованість, а навпаки - наявна переплата орендної плати станом на 01.05.2024, оскільки позивач помилково обліковує ці договори як окремі об'єкти оподаткування.
Ухвалою суду від 23.08.2024 підготовче провадження по даній справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.
У поданих письмових поясненнях позивач заперечив проти доводів відповідача, які наведені у відзиві зазначивши, що ОСОБА_1 був достеменно обізнаний про площу земельної ділянки у 0,5022 га ще до укладення договору № 5 від 16.01.2020, оскільки особисто звертався із заявою про її надання, самостійно надавав витяг із ДЗК та технічну документацію на цю площу, а також використовував її для реєстрації права власності на збудовану ним станцію технічного обслуговування. Позивач наголосив, що зміна площі ділянки у 2022 році відбулася за ініціативою самого орендаря та не скасовує його обов'язку сплатити заборгованість, що виникла за фактичний період користування землею у попередньому розмірі.
Крім того, згідно з клопотанням позивача від 14.04.2026 року, до матеріалів справи було долучено довідку Фінансового управління Виконавчого комітету Золотоніської міської ради станом на 01.04.2026. Зі змісту вказаного документа вбачається, що відповідачем добровільно сплачено кошти в сумі 514 711,19 грн. у рахунок погашення заборгованості з орендної плати за договорами № 5 від 16.01.2020 та № 1 від 04.01.2022. При цьому розрахунок здійсненої оплати повністю відповідає методиці позивача, включаючи заборгованість у розмірі 23 858,65 грн за період користування ділянкою площею 0,5022 га, що фактично свідчить про визнання відповідачем позовних вимог та врегулювання спору.
Представник позивача та представник відповідача скерували на адресу суду заяви, у яких просили здійснювати розгляд справи за їх відсутності.
Враховуючи вказане, суд вважає за можливе провести судове засідання та вирішити питання про закриття провадження у справі за відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 міститься висновок про те, що «4.14. … суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу …), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. 4.15. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми … можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи…» (а.с. 166-167).
Згаданою вище постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 керувався також і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при ухваленні ним постанови у справі №369/7441/24 вже 02 квітня 2025 року (а.с. 168-170).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, відступив від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок таким чином, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на таке.
Судом встановлено, що після відкриття провадження у даній справі відповідач добровільно сплатив на користь позивача грошові кошти у загальній сумі 514 711,19 грн, що підтверджується довідкою Фінансового управління від 01.04.2026. Вказана сума повністю покриває заборгованість, що була предметом позовних вимог станом на момент звернення позивача до суду.
Суд зазначає, що правові наслідки закриття провадження за цією підставою є відмінними від інших процесуальних дій. Зокрема, на відміну від визнання позову, закриття провадження через відсутність предмета спору виключає необхідність ухвалення рішення про стягнення боргу, який вже фактично сплачений до моменту винесення судового акта. Це кореспондирується з приписами п. 2 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, згідно з якими суд має сприяти врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами. У даному випадку сплата боргу відповідачем за розрахунками позивача є формою такого врегулювання, що призвела до припинення існування самого предмета спору.
Як вбачається з матеріалів справи, сплата коштів у розмірі 514 711,19 грн. за договорами № 5 від 16.01.2020 та № 1 від 04.01.2022 свідчить про те, що Відповідач фактично визнав правомірність нарахувань позивача, у тому числі за період користування земельною ділянкою площею 0,5022 га. Таким чином, стан правової невизначеності між сторонами вичерпаний, а спір припинив своє існування.
Враховуючи викладене, та беручи до уваги правову позицію Верховного Суду (зокрема, викладену в постановах від 30.04.2025 у справі № 359/2836/23 та від 08.10.2025 у справі № 523/719/23), суд констатує, що жоден інший процесуальний варіант (як-от відмова від позову чи мирова угода) не відповідає фактичним обставинам справи так повно, як закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору. Оскільки заборгованість погашена у повному обсязі після пред'явлення позову, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
За змістом частини 2 статті 255 ЦПК України, при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Питання повернення судового збору врегульовано статтею 7 Закону України «Про судовий збір», яка містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких сплачена сума судового збору, за відповідним клопотанням повертається судом особі, яка його сплатила.
Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином Закон України «Про судовий збір» передбачає загальне правило, згідно з яким судовий збір повертається у випадку закриття провадження у справі, та одне виключення із загального правила, а саме закриття провадження у справі у зв'язку із відмовою позивача від позову.
Сплачена сума судового збору повертається у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (частина п'ята статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
За подання цього позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 842,40 грн., що стверджується доданою платіжною інструкцією за №148/444 від 20.05.2024.
Виходячи з викладеного, на користь позивача підлягає поверненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у розмірі 3 842,40 грн.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне. Представником позивача подано заяву, у якій він, відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, зробив заяву про надання доказів щодо розміру судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, протягом п'яти днів після ухвалення рішення (у даному випадку - винесення ухвали про закриття провадження). Суд бере до уваги вказану заяву та констатує, що вирішення питання про судові витрати за адвокатську допомогу потребує призначення окремого судового засідання після спливу встановленого законом строку для подання відповідних доказів. Окремо суд роз'яснює, що норми ЦПК України прямо передбачають право сторони на подання таких доказів за умови попереднього повідомлення суду, і винесення для цього окремої ухвали (про надання права на подання) законодавством не передбачено, оскільки це право реалізується учасником справи в силу закону за умови дотримання процесуальних строків. Таким чином, питання розподілу витрат на правничу допомогу буде вирішене судом шляхом винесення додаткового судового рішення у порядку ст. 270 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 256, 258, 260, 353 ЦПК України, суд
Провадження в справі за позовом Золотоніської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати закрити, на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Повернути Золотоніський міській раді (код ЄДРПОУ 26536152) судовий збір в сумі 3842 грн., сплачений при зверненні до суду з позовною заявою згідно платіжної інструкції № 148/444 від 20.05.2024.
Роз'яснити, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя Середа Л.В.