ОСНОВ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
Справа № 646/8557/25
№ провадження 2/646/1256/2026
20 квітня 2026 року місто Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі
головуючої судді Іщенко О. В.,
секретар судового засідання Петренко А. О.,
учасники справи:
представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» Танцуріна Є. В.,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у порядку заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ'янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції позивача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі
До Основ'янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» в особі представника Танцуріної Є. В. з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 469649-КС-002 про надання кредиту від 20 серпня 2023 року у розмірі 82 523,60 гривень, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 19 000,00 гривень, сума прострочених платежів по процентах - 60 673,60 гривень, сума прострочених платежів за комісією - 2 850,00 гривень.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 469649-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 20 серпня 2023 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 469649-КС-002 про надання кредиту.
20 серпня 2023 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 469649-КС-002 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою.
Зі своєї сторони Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3626 на номер телефону НОМЕР_1 , який відповідачем було введено/відправлено.
Отже, 20 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 469649-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 19 000,00 гривень, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил надання грошових коштів у кредит.
Згідно із умовами кредитного договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15159869 процентів за кожен день користування кредитом.
Відповідно до пункту 2 договору протягом строку користування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявний на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дати видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно із графіком платежів.
Пунктом 3 договору встановлено графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти у сумі 19 000,00 гривень, шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 .
Ураховуючи те, що ОСОБА_1 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконує, станом на 08 серпня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 82 523,60 гривень, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредита - 19 000,00 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 60 673,60 гривень, суми прострочених платежів за комісією - 2 850,00 гривень, які позивач, керуючись статтями 525, 526, 530, 610, 626, 628, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, статтями 4, 27, 174 Цивільного процесуального кодексу України, просив суд стягнути з відповідача на свою користь.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 гривень.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні.
З метою забезпечення повного та об'єктивного з'ясування обставин справи ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова було задоволено клопотання представника позивача про витребування у Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» доказів.
26 березня 2026 року Акціонерним товариством Комерційний банком «Приватбанк» на виконання ухвали Основ'янського районного суду міста Харкова було надіслано на адресу суду інформацію, що витребовувалась.
У судові засідання представник позивача не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином; у позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення по справі.
Відповідач у судові засідання не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, заяв/клопотань на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.
За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, у зв'язку із неодноразовою неявкою відповідача у судові засідання та не повідомлення ним про причини такої неявки, не подання відзиву на позовну заяву та ураховуючи згоду позивача на ухвалення заочного рішення по справі, постановив розглядати справу у порядку заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв'язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
20 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір № 469649-КС-002 про надання кредиту.
Згідно із розділом 2 договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 19 000,00 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісією за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика».
Тип кредиту - кредит.
Строк, на який надається кредит - 24 тижні.
Стандартна процентна ставка за кредитом - в день 2,00000000, фіксована.
Знижена процентна ставка за кредитом - в день 1,15159869, фіксована.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Комісія за надання кредиту - 2 850,00 гривень. Розмір комісії залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Загальний розмір наданого кредиту - 19 000,00 гривень.
Термін дії договору - до 04.02.2024.
Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 49 440,00 гривень.
Пунктом 3.2. договору визначено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом, нараховується за ставкою вказаною у пункті 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в пункті 3.2.3 та Додатку № 1 до договору і розраховується в порядку описаному нижче.
Відповідно до пункту 3.2.2 Договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється відповідно до погодженого графіку платежів, наведеного в п.п. 3.2.3 та Додатку № 1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), внаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 2.4. договору. При цьому нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору, та до закінчення строку дії договору.
Пунктом 3.2.3 договору встановлено графік платежів за договором.
Відповідно до пунктів 4.2.1 та 4.2.3 договору позичальник зобов'язаний виконувати цей договір у порядку та в строки (терміни), встановлені договором. Повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором до закінчення строку (терміну) дії договору.
Згідно із пунктами 6.1, 6.2 договору сторони несуть відповідальність за порушення умов договору відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування», інших нормативно- правових актів законодавства України та цього договору. Закінчення строку (терміну) дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення та/або невиконання умов договору, які мали місце під час дії договору.
У пункті 7.1 договору зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до дати вказаної в пункті 2.7 договору.
Відповідно до пункту 7.12 договору спосіб перерахування позичальнику кредиту: у безготівковій формі шляхом переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 Договору.
Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3626, відправленим на номер телефону НОМЕР_1 .
До вказаного договору позивачем додано пропозицію (оферту) щодо укладання договору № 469649-КС-002 про надання кредиту від 20 серпня 2023 року, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір № 469649-КС-002 про надання кредиту від 20 серпня 2023 року, візуальну форму послідовності дій клієнта, анкету клієнта та Правила надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», затверджені наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» № 13-ОД від 27 червня 2022 року.
Умови кредитування, погоджені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , відображені й в паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-2280, відправленого на номер телефона НОМЕР_1 .
Як встановлено зі змісту вказаного вище документа, основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача є: тип кредиту - кредит, сума/ліміт кредиту - 19 000,00 гривень, строк кредитування - 169 днів (24 тижні).
У якості інформації щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника зазначено таке: процентна ставка, відсотків річних: знижена процентна ставка - 420,33352185, стандартна процентна ставка - 730,00000000; тип процентної ставки - фіксована; комісія за надання кредиту - 2 850,00 гривень.
Інформація, наведена у паспорті споживчого кредиту, зберігає чинність та є актуальною до 21 серпня 2023 року.
Як встановлено з відповіді Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» картка № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) емітована на ім'я ОСОБА_1 .
Інформація про рух коштів по картці № НОМЕР_2 , відкритій на ім'я ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві Комерційному банку «Приватбанк», відображена у виписці за договором № б/н за період з 20.08.2023 по 04.02.2024.
Станом на 08 серпня 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість за договором № 469649-КС-002 про надання кредиту від 20 серпня 2023 року у розмірі 82 523,60 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 19 000,00 гривень, заборгованості по відсотках у сумі 60 673,60 гривень та заборгованості по комісії у сумі 2 850,00 гривень, що підтверджується складеним позивачем розрахунком.
Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», як кредитодавцем, та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.
Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються учасниками цивільної справи.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального коденсу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно із приписами частин першої, четвертої, п'ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача(позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.
У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до пунктів 5) та 6) частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено, що конструкцію договору приєднання, яким є договір № 469649-КС-002 про надання кредиту від 20 серпня 2023 року було розроблено кредитодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика».
Оскільки умови договору приєднання розробляються фінансовою компанією, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим фінансова компанія має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633 та 634 Цивільного кодексу України можна уважати, що споживач фінансових послуг лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Позивач, пред'являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 469649-КС-002 про надання кредиту від 20 серпня 2023 року у розмірі 82 523,60 гривень, обгрунтував право вимоги до відповідача тим, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнеса Позика» було укладено договір № 469649-КС-002 про надання кредиту від 20 серпня 2023 року, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), надісланого на його номер телефону. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись.
Судом встановлено, що договір № 469649-КС-002 про надання кредиту від 20 серпня 2023 року та паспорт споживчого кредиту було підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора UA-3626, відправленого на номер телефону НОМЕР_1 .
Відповідно до умов кредитного договору сторони узгодили номер електронного платіжного засобу відповідача, на який кредитодавцем здійснювалось зарахування кредитних коштів - НОМЕР_4 .
З інформації, наданої Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», встановлено, що картка № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) емітована на ім'я ОСОБА_1 .
Як убачається з виписки за договором № б/н за період з 20.08.2023 по 04.02.2024, 20 серпня 2023 року на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 було зараховано грошові кошти у розмірі 19 000,00 гривень. Надалі відповідач активно користувався кредитними коштами, зокрема, здійснював грошові перекази, оплату послуг, а також розрахунки у торговельних та розважальних закладах.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за договором № 469649-КС-002 про надання кредиту від 20 серпня 2023 року становить 82 523,60 гривень та складається з: заборгованості за кредитом - 19 000,00 гривень, заборгованості по відсотках - 60 673,60 гривень та заборгованості по комісії у сумі 2 850,00 гривень.
У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Ураховуючи наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують факт перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів у розмірі 19 000,00 гривень, а також з огляду на те, що відповідач активно користувався кредитними коштами, суд дійшов висновку, що він фактично отримав кредитні кошти у зазначеному розмірі, а отже, вимога позивача щодо стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту є такою, що підтверджується матеріалами справи, ґрунтується на належних та допустимих доказах, які узгоджуються між собою, тому, підлягає задоволенню.
Стосовно заборгованості відповідача за відсотками суд зазначає таке.
У пункті 2.4. договору № 469649-КС-002 від 20 серпня 2023 року сторони погодили, що стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000 %, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15159869 %, фіксована.
За умовами пункту 3.2. договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються за ставкою, вказаною у пункті 2.4. договору, на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, у залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в пункті 3.2.3. та додатку № 1 до договору, і розраховується в порядку, описаному нижче.
Згідно із пунктом 3.2.1. договору у разі, якщо погашення кредиту здійснюється згідно з погодженим сторонами графіком платежів, що наведений в пункті 3.2.3. та додатку № 1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в пункті 2.4. договору.
Відповідно до умов пункту 3.2.2. договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку № 1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), внаслідок чого виникає прострочка за кредитом, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку № 1 до договору, та до закінчення терміну дії договору.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, усупереч викладеним у кредитному договорі умовам, у встановлені терміни не повернув належні до сплати грошові кошти, чим порушив встановлений графік обов'язкових платежів.
Позивачем було нараховано суму заборгованості по відсотках у межах строку дії договору № 469649-КС-002 про надання кредиту від 20 серпня 2023 року, а саме у період з 20 серпня 2023 року по 05 лютого 2024 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості.
До дати першого планового погашення заборгованості, позивач здійснював нарахування відсотків за погодженою зниженою процентною ставкою - 1,15159869 % в день.
Оскільки відповідач порушив встановлений договором графік платежів, надалі, з 11 вересня 2023 року позивачем нараховувалися відсотки за стандартною процентною ставкою - 2,00 % в день.
Як було зазначено вище, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунків заборгованості, наданих позивачем, складає у загальному розмірі 60 673,60 гривень, що більш ніж в три рази перевищує отриману відповідачем суму кредиту 19 000,00 гривень.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій та другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до пункту 5) частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20.
Відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Ураховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 60 673,60 гривень не є співрозмірною сумі кредиту у 19 000,00 гривень, суперечить положенням частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, суд не убачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками, отже, позовна заява в цій частині задоволенню не підлягає.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь комісії за надання кредиту суд зазначає таке.
Як встановлено зі змісту пункту 2.5. договору № 469649-КС-002 про надання кредиту від 20 серпня 2023 року, комісія за надання кредиту становить 2 850,00 гривень.
Пунктом 4) частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно із положеннями частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно із положеннями частин першої, другої, п'ятої та сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов договору № 469649-КС-002 про надання кредиту від 20 серпня 2023 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту, встановлена пунктом 2.5. договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи.
Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 31 травня 2023 року.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
Отже, положення договору № 469649-КС-002 від 20 серпня 2023 року стосовно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.
Ураховуючи викладене вище, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту у розмірі 2 850,00 гривень задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
Отже, з урахуванням наведеного, оцінивши надані позивачем докази та встановлені у справі обставини відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню: у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, а в частині стягнення прострочених платежів по процентах та комісії за надання кредиту - відмові.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи, що за результатами розгляду справи позовна заява підлягає частковому задоволенню, суд, керуючись положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, уважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 557,63 гривень, як частина судових витрат, понесених позивачем при поданні позовної заяви.
Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість зі сплати прострочених платежів по тілу кредита за договором № 469649-КС-002 про надання кредиту від 20 серпня 2023 року у розмірі 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у сумі 557 (п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 63 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення складено 20 квітня 2026 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, місто Київ, 01133; номер телефона: +НОМЕР_8, email: office@bizpozyka.com;
Представник позивача: Танцуріна Єлизавета Вадимівна, РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, місто Київ, 01133; номер телефона: НОМЕР_6 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ; номер телефона: НОМЕР_1 , email: ІНФОРМАЦІЯ_3
Суддя О. В. Іщенко