Справа № 645/8434/25
Провадження № 2/645/802/26
28 квітня 2026 року місто Харків
Немтшлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Костіної І.Г.,
за участю секретаря судового засідання Бугай К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Немишлянського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача ТОВ «Українські Фінансові Операції» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 27 411 грн.39 коп., суми сплачених судових витрат у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп., нарахувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст.625 ЦКУ за наведеною формулою.
В обґрунтування позову зазначено, що 01.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4434677 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого: тип кредиту- кредит, сума кредиту складає 2 000,00 грн., строк кредиту 360 днів з 01.03.2024 по 24.02.2025, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. Згідно умов договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит ОСОБА_1 у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 2 000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку НОМЕР_1 . В подальшому позичальником було підписано додатковий договір від 02.03.2024 та відповідно кошти у розмірі 3000 гривень від первісного кредитора згідно договору були надіслані платіжною системою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на картку споживача.
25.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №25/11/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників відповідно до реєстру, зокрема, до ОСОБА_1 .
Позивач вказує, що до ТОВ «Українські фінансові операції» відповідно до укладеного договору факторингу від 25.11.2024 №25/11/2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4434677 від 01.03.2024 на загальну суму в розмірі 22655,18 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 3224,98 грн., заборгованості за процентами - 16930,20 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 2500 грн.
Оскільки, станом на дату укладання договору факторингу від 25.11.2024 № 25/11/2024, строк дії договору № 4434677 від 01.03.2024 не закінчився, тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу 25.11.2024 року донараховано відсотки за (90 календарних днів). 3224,98 грн * 2,5 % = 80,6245 грн* 90 календарних дні = 7256,205 грн.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач ТОВ «Українські фінансові операції» просив стягнути з відповідача заборгованість загальною сумою 27411,39 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 3224,98 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 16930,20 грн. 3224,98 грн * 2,5 % = 80,6245 грн* 90 календарних дні = 7256,205 грн. відсотки нараховані ТОВ 'УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ', стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп, а також нарахувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст.625 ЦКУ за наведеною формулою.
Ухвалою суду від 01.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію: щодо підтвердження належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжної картки № НОМЕР_1 ; щодо підтвердження або спростування факту зарахування (надходження) коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 банком-емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.03.2024 включно та протягом наступних п'яти календарних днів у сумі 2000 за ініціативою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА»; підтвердження зарахування коштів на картку цього ж позичальника з 02.03.2024 включно та протягом наступних п'яти днів у сумі 3000 грн. за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» через платіжного провайдера ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».
15.12.2025 року на виконання ухвали суду від 01.12.2025 року АТ КБ «ПриватБанк» надано витребувану інформацію.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечую.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений вчасно та належним чином, причин неявки не повідомив, відзиву або клопотань з процесуальних питань суду не надходило.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач повідомлений про час та місце слухання справи своєчасно та належним чином, представник позивача надав згоду на ухвалення заочного рішення, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 01.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4434677 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано електронним підписом 24372.
Відповідно до п.1.2. умов договору ТОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 2 000 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 1.3 строк кредиту становить 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати відсотків визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки до договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.
Згідно з п. 1.4 договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом та застосовується у межах всього строку кредиту (п. 1.3 договору).
Додатком №1 до договору про надання коштів між сторонами договору погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором, який також підписано електронним підписом.
За умовами п. 2.1 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 .
Відповідно до п. 1.1. Договору його укладення здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет.
Згідно з п. 9.7.1 Договору він вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
Для підписання Договору позивачу було надано одноразовий ідентифікатор «24372», що підтверджується розділом 10 Договору.
Крім того, 02.03.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору № 4434677 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.03.2024 року.
Згідно п. 1.2Додаткової угоди Сторони за взаємною згодою домовились, що згідно з умовами цього Додаткового договору Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту, яка надається згідно з цим Додатковим договором складає: 3 000,00 гривень.
Сума кредиту на дату укладення цього Додаткового договору, з урахуванням платежів, здійснених Клієнтом за Договором, складає: 5 000,00 гривень. Строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються незмінними, відповідно до п.1.3 Договору. За користуванням кредитом нараховуються проценти на умовах, встановлених п.1.4 Договору ( п.1.4,1.5,1.6 Додаткової угоди).
За умовами п. 2.1 Додаткового договору Товариство протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Додаткового договору надає кредит (додаткову суму) у безготівковій формі шляхом перерахування коштів додаткової суми кредиту за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1912 від 19.12.2024, вбачається, що було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 02.03.2024 19:48:17 на суму 3000,00 (три тисячі гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua - 351233580, призначення платежу: Зарахування 3000 грн на карту НОМЕР_1 .
Згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк», яка надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів, в банку на ім'я ОСОБА_1 емітовано карту НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), на яку здійснено зарахування на суму 2 000,00 грн від 01.03.2024 року та 3 000,00 грн. 02.03.2024 року
Тобто, позивачем доведено факт перерахування коштів у сумі 5 000,00 грн. ОСОБА_1 на його банківський рахунок, відкритий у АТ КБ «Приватбанк».
25.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №25/11/2024, у відповідності до умов якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити Факторові права грошової Вимогти, строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб- Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, права на одержання яких належить Клієнтові.
Вказане підтверджується доданими до позову копіями відповідного договору факторингу, платіжними інструкціями від 05.12.2024, 06.12.2024 року про перерахування ТОВ «Українські фінансові операції» коштів за цим договором на користь ТОВ «Лінеура Україна», акту прийому-передачі реєстру боржників від 25.11.2024 року та витягу з цього реєстру відносно відступлення права вимоги за укладеним із відповідачем договором.
Відповідно до Реєстру боржників від 25.11.2024 року до Договору факторингу № 25/11/2024 від 25.11.2024 року, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22 655 грн.18 коп. з яких: 3 224,98 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 930,20 коп. - сума заборгованості за відсотками; 2 500,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Матеріали справи містять повідомлення про відступлення права вимоги для боржників, у тому числі відповідача, на номер телефону НОМЕР_6 .
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» станом на дату відступлення права вимоги 25.11.2024 року загальна сума заборгованості складає 22 655 грн.18 коп. з яких: 3 224,98 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 930,20 коп. - сума заборгованості за відсотками; 2 500,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Після набуття права вимоги за договором позивачем, згідно з наданим розрахунком за встановленою в договорі процентною ставкою 2,5% на день, в період з 26.11.2024 року по 23.02.2025 року, тобто в межах визначеного п.1.3 договору строку кредитування (360 днів) було здійснено нарахування процентів в сумі 7 255,80 грн.
Загальна сума заборгованості відповідачки згідно з розрахунком позивача за Договором № 4434677 від 01.03.2024 склала 27 411,39 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 3224,98 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 16 930,20 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 90 календарних днів - 7 255,80 грн. 00 коп.
На час розгляду справи судом, відповідачкою не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
За змістом ч.1ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд констатує, що у даному випадку договір кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочинів. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20); від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21); від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Оскільки, договір між сторонами був укладений у електронній формі, у такому договорі сторони досягли згоди щодо всіх істотних його умов, то між сторонами виникли кредитні зобов'язання.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи із приписів п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тоді як ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. А згідно вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором. Внаслідок укладення договору про відступлення прав вимоги до позивача перейшли права кредитора за вказаним вище кредитним договором, і такий вправі вимагати повернення кредитних коштів через неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором.
Отже позивачем доведені факти укладення кредитного договору із первісним кредитором, наявності за відповідачем заборгованості за договором та відступлення права вимоги, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, у розмірі 3 224,98 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами, суд зазначає наступне.
З умов кредитного договору, а саме п. 1.4.1, для нарахування процентів за користування ОСОБА_1 кредитом передбачено застосування процентної ставки: 2,5% від суми кредиту за кожен день.
З наданого позивачем розрахунку, вбачається, що для визначення заборгованості за договором, позичальником застосовано процентну ставку в розмірі 2,5 %.
При цьому, загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні, визначені Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Натомість відповідачу, всупереч вищенаведених норм права, нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1,00% в день (2,50%). Процентна ставка позивачем не змінювалася відповідно до змін у Законі і нарахування здійснювалося всупереч законодавству.
Враховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» було передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 01.03.2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Також суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Договір про надання фінансового кредиту укладено 01.03.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,50% є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з п. 3 - 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3498-ІХ від 22.11.2023 Банкам протягом: 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону щодо забезпечення можливості проведення Національним банком України інспекційних перевірок та надання йому інформації шляхом віддаленого доступу з використанням інформаційно-комунікаційних технологій; 90 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи, не зазначені в абзаці другому цього пункту, у відповідність з вимогами цього Закону. Надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.
Отже, вказаними пунктами було визначено порядок дії новоприйнятих норм, як до кредитних договорів, укладених до набрання ними чинності, так і до кредитних договорів, укладених після набрання ними чинності.
Таким чином, надавачі фінансових послуг, у тому числі позивач, зобов'язані були протягом 30 днів починаючи з дня набрання Законом №3498-ІХ чинності, тобто з 24.12.2023, привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.
Кредитний договір між сторонами було укладено 01.03.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.
На момент укладення кредитного договору (01.03.2024 року) діяла норма статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п.п. 1.4.1. договору, щодо встановлення денної процентної ставки у 2,5 % на підставі ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.
З огляду на викладене, суд розраховує заборгованість за процентами за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 %.
За таких обставин судом встановлені підстави для проведення власного розрахунку заборгованості зі сплати процентів за період з 01.03.2024 (укладення кредитного договору) до 23.02.2025 (кінцева дата дії строку договору) наступним чином:
01.03.2024 року сума кредиту 2 000,00 грн., відсотки нараховуються за процентною ставкою 1%, що становить 20 грн.;
З 02.03.2024 року по 19.03.2024 сума кредиту 5 000,00 грн, року відсотки нараховуються за процентною ставкою 1%, що становить 900,00грн.;
З 20.03.2024 по 06.04.2024 року сума кредиту 3 225,00 грн, року відсотки нараховуються за процентною ставкою 1%, що становить 548,25 грн.;
З 07.04.2024 по 29.04.2024 року сума кредиту 3 224,99 грн, року відсотки нараховуються за процентною ставкою 1%, що становить 741,75 грн.;
З 30.04.2024 по 23.02.2024 року сума кредиту 3 224,98 грн, року відсотки нараховуються за процентною ставкою 1%, що становить 9 707,25 грн.
Що у загальному розмірі складає 11 917,25 грн.
З розрахунку заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» вбачається, що відповідачем здійснювалися погашення заборгованості за процентами у розмірі 5 530,42 грн., що підлягає врахуванню при визначенні заборгованості за процентами.
Таким чином, оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору, суд дійшов висновку, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог та стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за договір № 4434677 у розмір 9 611,81 грн, яка складається з тіла кредита у розмірі 3 224,98 грн. та процентів за користування коштами у розмірі 6 386,83 грн.
Щодо застосування положень частин десять, одинадцять ст. 265 ЦПК України, то суд враховує наступні висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі №911/952/22.
Частині десятій статті 238 ГПК України, частинам десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону «Про виконавче провадження», якими конкретизується порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, визначено: якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що положення частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України закріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема, відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків за невиконання того самого зобов'язання між тими ж сторонами.
Застосування частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.
Тобто можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду). Якщо суд не застосував відсотки в рішенні, то не може бути і зазначено про їх нарахування до моменту виконання рішення. І навпаки - якщо суд їх застосує, то у рішенні може зазначатися про нарахування відсотків до моменту виконання рішення.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що нарахування відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову судом за результатом розгляду справи та які зазначені в мотивувальній частині рішення.
За своєю природою відсотки, зазначені в частині десятій статті 238 ГПК України, частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України, є заходами відповідальності, що застосовані судом за порушення боржником виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені норми не визначають якоїсь іншої чи особливої правової природи відсотків, про нарахування яких суд може зазначити у рішенні про стягнення до моменту його виконання.
Стягнення процентів річних та суми інфляційних втрат визначено частиною другою статті 625 ЦК України, тобто не ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення даного позову судом за результатом розгляду справи та не зазначені в мотивувальній частині рішення.
Отже, підстави для застосування положень частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України відсутні.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з такого.
Приписами ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
Так, у матеріалах справи наявний договір про надання юридичних послуг№ 01/08/2024-А від 01.08.2024 року, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт приймання- передачі наданих послуг № 4434677 від 20.07.2025 року до договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року, з описом робіт, виконаних адвокатом Дідух Є.О. відповідно до якого загальна сума витрат складає 10 000 грн., рахунок на оплату № 4434677-2025 від 20.07.2025 року, заявка №4434677 від 21.04.2025 на виконання доручення до Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи (позов поданий дистанційно через систему Електронний суд, представник позивача участі у судових засіданнях не приймав), беручи до уваги, що справа належить до категорії незначної складності, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, за рахунок відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені ним витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 800, 00 коп. ( 8000,00 х 35%).
З приводу вимоги позивача про стягнення на його користь сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно наданого платіжного доручення, звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 847,84 грн. (2422,40 х 35%).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247 ч. 2, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 611 (дев'ять тисяч шістсот одинадцять) грн. 81 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судовий збір у сумі 847 грн. 84 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 2 800 грн.00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним Кодексом України не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, юридична адреса: вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2, м. Київ, 03045);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 28.04.2026 року.
Суддя І.Г.Костіна