Справа № 643/14937/25
Провадження № 3/643/138/26
21.04.2026 м. Харків
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Крівцов Д.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , війьсковослужбовця
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
1. Опис обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 435299 від 27.08.2025, 27.08.2025 об 02-07 год. ОСОБА_1 (далі - Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) керував транспортним засобом «Jeep Grand Cherokee», державний номерний знак НОМЕР_1 , в районі будинку № 1 по вул. Гарібальді в м. Харкові з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роти, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місті зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та в закладі охорони здоров'я Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовився.
2. Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, зазначене в протоколі
Дії Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, кваліфіковані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, як порушення вимог п.п. 2.5 Правил дорожнього руху (ПДР) та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
3. Позиція учасників справи
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судовому засіданні просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Зокрема, зазначив, що не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, а навпаки - просив працівників поліції провести такий огляд, проте йому в цьому було відмовлено.
Надав письмові пояснення, в яких зазначив, що з відеозапису події, що доданий до протоколу про адміністративне провадження, не вбачається, хто саме керував транспортним засобом у м. Харкові по вул. Гарібальді, буд. 1, 27.08.2025 о 02-07 год., який зупинився на відео. Крім цього, один з відеозаписів не містить жодної ідентифікації, такої як дата та час події, що відображені на цьому відеоматеріалі. За кермом транспортного засобу «Jeep Grand Cherokee», державний номерний знак НОМЕР_1 , знаходився інший водій, а саме інший військовослужбовець солдат ОСОБА_2 . Відеозапис, що доданий до протоколу, не містить фактів його керування транспортним засобом. Відеозапис, доданий до протоколу, є переривчастим. З першого відеозапису не вбачається: 1) хто саме керував транспортним засобом у м. Харкові по вул. Гарібальді, буд. 1, 27.08.2025 о 02-07 год., який зупинився на відео; 2) зазначений відеозапис не містить жодної ідентифікації. Інші відеозаписи з боді-камер не містять: 1) ознак алкогольного сп'яніння та їх виявлення; 2) відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я; 3) вручення йому направлення на огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я. Так, матеріали відеозапису не містять його відмови від проходження огляду в закладі охорони здоров'я, що виключає склад адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, він є військовослужбовцем, для яких діє спеціальний порядок огляду на стан сп'яніння.
4. Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантований розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України» зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами (п. 26, 27 постанови Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17).
В ситуаціях, коли нормами КУпАП чітко не врегульовано ті чи інші питання, суди відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 263/10894/2020).
Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з критеріїв Енгеля (Engel and Others v. the Netherlands, рішення 8 червня 1976 року, заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), відноситься до «кримінальних» у розумінні ЄСПЛ.
У справах про адміністративні правопорушення застосовується принцип презумпції невинуватості, згідно якого всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (рішення Європейського суду з прав людини від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України»; ст. 62 Конституції України; рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 у справі № 1/34/2010; п. 39 постанови Верховного Суду 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Зміст стандарту доказування «поза розумним сумнівом» розкритий у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к, від 08.10.2019 у справі № 195/1563/16-к, від 21.01.2020 у справі № 754/17019/17, від 16.09.2020 у справі № 760/23459/17, від 02.12.2022 у справі № 758/1780/17, від 29.11.2022 у справі № 693/1546/14-к, згідно яких такий стандарт доведення означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України (ПДР) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (Інструкція), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 (Порядок). Згідно вказаних положень законодавства, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно з ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними (п. 22 розділу ІІІ Інструкції).
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 826/13000/18 зазначено, що засаднича вимога правовладдя полягає в тому, що повноваження органів публічної влади має бути визначено приписами права. Позаяк законність висунуто щодо дій посадовців публічної влади, вона так само вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії та в наступному діяли в межах повноважень, наданих їм, і як наслідок - дотримувалися процесових і матеріальних приписів права (пункт 45 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року)). Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Великою Палатою Верховного Суду неодноразово зазначалось, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи (постанови від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17, від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18), від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18). Аналогічні рекомендації надані в п. 1 вищевказаного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» від 22.05.2017, у якому вказано, що «в разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи».
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
5. Позиція суду
На підтвердження винуватості Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення суду надані такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 435299 від 27.08.2025;
- рапорт співробітника поліції, згідно з яким Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинив правопорушення за вказаних вище обставин;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стан сп'яніння не проводився. Зазначений акт не містить підпису Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зазначений документ не містить підпису Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;
- СД-диски з відеозаписами.
Оцінюючи вказані докази, суд вважає обґрунтованими доводи Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо порушення процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння з огляду на таке.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Пунктами 6 та 7 розділу 1 “Загальні положення» вказаної вище Інструкції також передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Аналогічні норми передбачені вказаним вище Порядком, згідно з яким водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Аналіз вказаних вище положень законодавства в їх сукупності та логічному взаємозв'язку свідчить, що процедура огляду водія на стан алкогольного сп'яніння складається з певної, чітко визначеної послідовності дій та фактично відбувається в два етапи. Перший етап, який є обов'язковим - вимога (пропозиція) пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер». У випадку, якщо водій відмовився від такого огляду або висловив незгоду з його результатами, у працівників поліції виникає обов'язок перейти до другого етапу огляду - запропонувати водію пройти огляд в закладі охорони здоров'я. І лише відмова водія від проходження огляду в закладі охорони здоров'я утворює юридичний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час дослідження відеозаписів судом встановлено, що працівники поліції запропонували Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер».
Спочатку Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, погодився пройти вказаний огляд, проте в подальшому фактично висловив незгоду із проходженням огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер».
Після такої фактичної відмови від проходження огляду за допомогою газоаналізатора «Драгер» Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно з відеозаписом неодноразово висловлював намір та готовність пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Проте згідно з відеозаписом працівники поліції не відреагували на клопотання Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пройти огляд в закладі охорони здоров'я та, отримавши відмову від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер», склали протокол про адміністративне правопорушення.
Таким чином, працівники поліції всупереч встановленій процедурі не забезпечили реалізацію права Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Суд під час розгляду вказаної категорії справ послідовно дотримується позиції, згідно з якою не будь-яке формальне недотримання вимог закону під час отримання доказу автоматично спричиняє визнання його недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення законодавства істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час судового провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17, постанови Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 318/292/18, від 01.11.2022 у справі № 344/2995/15-к, від 04.10.2022 у справі № 295/3910/18).
Повертаючись до обставин даної справи, суд дійшов висновку, що порушення правової процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яке виразилось не тільки у нероз'ясненні йому права пройти огляд на вказаний стан в закладі охорони здоров'я, а і у фактичному ігноруванні клопотання Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пройти огляд в закладі охорони здоров'я, має настільки істотний характер, що перешкодило забезпеченню та реалізації права вказаної особи пройти огляд у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що працівниками поліції не доведений поза розумним сумнівом факт відмови Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а саме не доведений факт відмови вказаної особи від проходження огляду в закладі охорони здоров'я.
Наведене свідчить про порушення працівниками поліції процедури огляду Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стан алкогольного сп'яніння, оскільки згідно з вказаними вище нормами КУпАП, Інструкції та Порядку відмова від вимоги (пропозиції) пройти такий огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. І лише у випадку, якщо водій після цього відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, виникають законні підстави для притягнення водія до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Між тим, як вже зазначалось судом, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не тільки не відмовлявся від проходження огляду в закладі охорони здоров'я, а й більше того - неодноразово в присутності працівників поліції зазначав на готовності пройти огляд в закладі охорони здоров'я, проте вказані звернення працівники поліції залишили без реагування.
При цьому факт зухвалої поведінки Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час спілкування з працівниками поліції сам по собі не може бути підставою для позбавлення його права пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Порушення процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно з імперативними положеннями ч. 4 ст. 266 КУпАП, п. 22 розділу ІІІ Інструкції має наслідком недійсність такого огляду.
Ураховуючи наведене, суд закриває провадження в справ про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а саме у зв'язку із порушенням порядку огляду Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стан алкогольного сп'яніння.
Дані протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту працівника поліції, згідно з якими Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, суд не приймає до уваги та відхиляє, оскільки вказані дані спростовуються об'єктивними даними відеозапису, на якому зафіксована процедура проведення огляду Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стан алкогольного сп'яніння. При цьому суд звертає увагу, що на відеозапису в повному обсязі зафіксований процес спілкування працівників поліції з Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності - починаючи від першої пропозиції пройти огляд на місці зупинки і до видалення працівника поліції для складання матеріалів.
Ураховуючи наведене вище, суд надає перевагу об'єктивним даним відеозапису, а не письмовим доказам, які сформовані працівниками поліції.
Оцінюючи інші доводи та аргументи сторони захисту, суд керується вказаними вище рішеннями Європейського суду з прав людини, згідно з якими хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Ураховуючи підстави, з яких суд закриває провадження в справі, суд не вбачає необхідності надавати детальну і мотивовану оцінку іншим аргументам сторони захисту.
Водночас суд зазначає, що в ході розгляду справи не знайшли підтвердження доводи Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відносно того, що транспортним засобом керувала інша особа. Так, згідно з відеозаписами будь-яка інша особа з числа тих, що були присутні на місці проведення огляду, не зазначала на тому, що саме вона керувала транспортним засобом. Ураховуючи наведене, вказані доводи Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як тактику захисту та не приймає до уваги в контексті встановлення підстав для закриття провадження у справі.
Керуючись ст. 130, 247, 251-252, 279, 283-285 КУпАП
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова - особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Д.А. Крівцов