Справа № 643/5368/26
Провадження № 2-а/643/93/26
28.04.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
Зміст позовних вимог
ОСОБА_2 (позивач) просить суд: 1) скасувати постанову № R295692 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 12.02.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності (Постанова), винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач) ; 2) закрити провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; 3) зобов'язати Салтівський відділ державної виконавчої служби в місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції закрити виконавче провадження № 80367316 та скасувати усі накладені на позивача в межах нього обмеження та стягнення.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позивач в обґрунтування позову зазначив, що оскаржуваною Постановою на нього накладений штраф у сумі 17000,00 грн. Підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності стала неявка 05.12.2025 за викликом до відповідача у строк та місце, зазначені в повістці/розпорядженні/виклику, чим позивач нібито порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У той же час позивач з'явився до відповідача раніше, 25.11.2025, зі своїм бойовим товаришем зі спецрозділу «Кракен» ГУР МО з метою інформування співробітників відповідача щодо їх спільних намірів, щоб позивач повернувся на військову службу, коли покращить стан свого здоров'я. Дату приходу позивач обрав вимушено, бо його бойовий товариш мав бути на бойовому завданні. Вони спілкувалися з трьома працівниками відповідача, які не представилися, але справляли враження очільників ІНФОРМАЦІЯ_3 . Повістку він віддав, вони обговорювали стан його здоров'я і. Вручивши висновок ВЛК за літо 2025-го року, вони сказали, що позивач їм не потрібний. Переконаний у законності дій як своїх, так і працівників відповідача, позивач пішов звідти з установкою лікуватися, щоб у разі покращення стану здоров'я, ближче до літа, розглянути можливість повернення на службу до того підрозділу, де він служив раніше. Але у січні 2026 позивача відвідав співробітник відповідача із дільничним офіцером поліції та повідомили, що він знаходиться у розшуку у програмі «Оберіг». Позивач без заперечень поїхав з ними до Салтівського ТЦК. Там його помістили у приміщення на 6 годин, де у напівтемряві та умовах, які провокували загострення його психічного захворювання, вимагали підписати документ. Змісту його позивач не розумів, тож написав там «з'явився достроково». Після цього позивачу дали повістку на проходження ВЛК знову і чергову повістку до них. Після проходження ВЛК позивач з'явився до відповідача, де був знову затриманий та знову поміщений у приміщення. Після 6-7 годин йому була надана ще одна повістка на 26.02.2026. Позивач побачив у «Резерві+», що на нього відкрито справу. Документ був тоді ще недоступний для огляду. Того ж дня позивач вручив працівникові відповідача заяву з проханням перевірити, чи не було йому випадково приписано правопорушення. Після того позивач чекав відповіді, відвідував ТЦК за повісткою, був впевнений, що його заяву розглядають. Працівники відповідача ніякої інформації йому не надали. 10.03.2026 позивач намагався отримати медичні послуги з лікування тяжкого захворювання, отриманого у зв'язку із проходженням військової служби, та при спробі зняти кошти для їх оплати з'ясувалося, що картка позивача заблокована в межах процедури виконавчого провадження. Після цього позивач дізнався, що відповідач незаконно, через непорозуміння, виніс Постанову, та на підставі листа від 12.02.2026 № МВ/109 до державної виконавчої служби щодо позивача було відкрито виконавче провадження. Позивач вважає Постанову незаконною, оскільки відповідачем винесено оскаржувану Постанову за відсутності позивача та за відсутності даних, що підтверджують належне повідомлення позивача про місце і час розгляду справи. Відтак не з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, викликався до суду належним чином, відзив на позовну заяву не надав. Ураховуючи ту обставину, що участь у судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд, та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 25.03.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті за правилами позовного провадження з повідомленням сторін. Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені копії всіх матеріалів, на підставі яких було винесено Постанову.
На виконання ухвали суду від 25.03.2026 відповідачем подано витребувані матеріали, водночас будь-яких заперечень (відзиву) проти позову чи пояснень по суті заявлених вимог відповідачем не надано.
Основні обставини, встановлені судом, та докази, на підставі яких вони встановлені
25.11.2025 відповідачем сформовано повістку № 5552415 на ім'я позивача, в якій зазначено на необхідність з'явитися до ТЦК 05.12.2025 о 09-00 год. для уточнення даних. В графі «Розписка про виклик» не міститься підпису позивача про її отримання.
12.01.2026 нач. ІНФОРМАЦІЯ_4 виніс відносно позивача оскаржувану Постанову, згідно з якою на позивача накладений штраф у сумі 17000,00 грн.
У Постанові зазначено, що за результатами з'ясування обставин справи встановлено, що позивач не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Як вбачається з Протоколу № 01-137 від 07.01.2026 про адміністративне правопорушення, складеного співробітником відповідача, позивач не прибув за повісткою. У протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 12.01.2026 о 11-00 год. в приміщенні ТЦК. В графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» позивачем зазначено «Прийшов завчасно, 01.12.2025».
Відповідно до рапорта ДОП ХРУП № 2 ГУНП в Х/о, 07.01.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , був виявлений позивач, який перебуває в розшуку як ухилянт. Останнього було запрошено до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з довідкою про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 01/132 від 07.01.2026, позивача, який перебуває на обліку у відповідача, 07.01.2026 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , порушення ВО: порушення ВО з 31.12.2025 по 30.12.2026, коментар: «Особу доставлено. Скасовано автоматично».
Позивач є військовозобов'язаним, склад: рядовий, сержантський і старшинський склад запасу; звання: рядовий.
Як вбачається з довідки військово-лікарської комісії № 2026-0122-0918-1429-0 від 22.01.2026, позивачу проведений медичний огляд та за результатом огляду встановлено, що позивач придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Згідно з ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а загальні засади проходження в Україні військової служби закріплені в Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII громадяни зобов'язані, зокрема: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:
1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;
3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
4) місце, день і час явки за викликом;
5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;
6) реєстраційний номер повістки;
7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Відповідно до п. 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 (далі - Порядок № 560) під час мобілізації громадяни викликаються з метою:
1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби;
2) до відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ: проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Відповідно до пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до п. 82 Правил надання поштового зв'язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Позиція суду
Як вбачається з оскаржуваної Постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності є висновки відповідача, що позивач, будучи належним чином викликаний шляхом направлення судової повістки, за викликом до відповідача не з'явився.
Обов'язок доведення правомірності оскаржуваної постанови та факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема неявки до відповідача за викликом, виходячи з приписів ч. 2 ст. 77 КАС України покладається на відповідача.
Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками. Таким чином, відповідач був достовірно обізнаний про перебування в провадженні суду даної справи та про його право надати суду відзив і відповідні докази. Незважаючи на зазначене, відповідач відзив не подав, заперечень проти позовних вимог не висловив.
Оцінюючи зібрані у справі докази, суд керується таким.
Насамперед суд звертає увагу, що ані в оскаржуваній Постанові, ані в Протоколі про адміністративне правопорушення від 07.01.2026 не зазначено, за якою саме повісткою позивач не прибув до відповідача, тобто не вказані ані номер повістки, ані дата повістки, ані дата, на яку згідно з повісткою позивач викликався до відповідача.
Так, у копії Постанови, яка надана відповідачем, зазначено, що за результатами з'ясування обставин справи встановлено, що позивач не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постановлено накласти на позивача штраф. Інших даних фабула правопорушення, зазначена у Постанові, не містить.
Таким чином, з оскаржуваної Постанови суд позбавлений можливості встановити, за якою саме повісткою та на яку саме дату позивач не прибув за викликом до відповідача. Тобто з Постанови суд позбавлений можливості встановити суть правопорушення, за яке позивач притягнутий до адміністративної відповідальності.
У протоколі про адміністративне правопорушення, який наданий відповідачем, в графі «суть адміністративного правопорушення» вказано: «не прибув за повісткою». Інші дані щодо суті адміністративного правопорушення у протоколі також відсутні.
Оскільки відповідач надав суду повістку № 5552415 від 25.11.2025, суд вважає за необхідне надати окрему оцінку вказаному доказу.
Матеріали справи не містять доказів направлення зазначеної повістки на адресу позивача та доказів отримання ним вказаної повістки.
Так, суду не надано ані копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про результати його вручення, ані будь-якого іншого документу з поштовими відмітками, які б підтверджували факт направлення позивачу засобами поштового зв'язку повістки про виклик до відповідача.
У повістці відсутні записи про отримання її позивачем та підпис останнього, тобто графа про одержання повістки не заповнена.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведений факт належного виклику позивача до відповідача, та, відповідно, не доведено виникнення у позивача обов'язку з'явитись до відповідача за викликом. Крім того, з Постанови суд позбавлений можливості встановити, за яке саме правопорушення позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, тобто за якою саме повісткою та в яку саме дату позивач не з'явився до відповідача.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем правил військового обліку (неявки до відповідача на підставі повістки), який був підставою для винесення оскаржуваної Постанови.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем всупереч вимог ч. 2 ст. 77, п. 1 ч. 4 ст. 162 КАС не доведено, шляхом надання суду належних та допустимих доказів, наявність події та складу адміністративного правопорушення в діях позивача, тобто не доведено правомірність оскаржуваної Постанови.
У зв'язку з наведеним суд частково задовольняє позовні вимоги, скасовує оскаржувану Постанову і закриває справу про адміністративне правопорушення.
У позовних вимогах про зобов'язання Салтівського відділу державної виконавчої служби в місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції закрити виконавче провадження № 80367316 та скасувати усі накладені на позивача в межах цього провадження обмеження та стягнення суд відмовляє, оскільки, як вбачається з приписів п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, належним та ефективним способом захисту прав позивача в даній категорії справ є скасування рішення суб'єкта владних повноважень (Постанови) і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що скасування Постанови, яка стала підставою для відкриття виконавчого провадження, зумовлює відсутність правових підстав для подальшого її виконання та є самостійною підставою для закриття такого виконавчого провадження.
Водночас суд роз'яснює позивачу право оскаржити в установленому законом порядку дії чи бездіяльності державного виконавця у разі порушення останнім його прав, зокрема в разі продовження виконавчих дій після набрання даним рішенням законної сили та отримання цього рішення державним виконавцем.
Ураховуючи підстави, з яких суд задовольняє позов, а також вказану вище практику Європейського суду з прав людини, суд не вбачає необхідності надавати оцінку по суті іншим доводам позивача та наданим ним доказам.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 72-77, 241-246, 286, 293 КАС України
Позов ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати постанову № R295692 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 12.01.2016, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн., і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя Д.А. Крівцов