28 квітня 2026 року
Справа № 642/2280/26
Провадження № 2/642/1325/26
Іменем України
28 квітня 2026 року м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харковав складі:
головуючої судді Гримайло А.М.,
за участю секретаря судового засідання Антонян А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Харкова, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у системі «Електронний суд» звернулося до Холодногірського районного суду м.Харкова з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 103755875 від 14.02.2024 в сумі 17 775,00 грн. Також представник позивача просив стягнути 2662,40 грн. судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.02.2024 року між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 103755875, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 103755875 від 14.02.2024) Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши
відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується Платіжним дорученням.
Укладаючи Кредитний договір Відповідач та Кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
25.06.2024 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т від 25.06.2024 р.
Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги), та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 103755875 від 14.02.2024 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором у встановленому Договором порядку та строки, ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 17 775,00 грн., з них прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 5000 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 11 925,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 850 грн.
Враховуючи вищевказане, зважаючи на непогашення боргу відповідачем, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 26.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 26.02.2026 задоволено клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про витребування доказів. Витребувано у Монобанк, емітент АТ "Універсал Банк" (адреса: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, 23) інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_1 коштів в розмірі 7000 грн. в період з 31.01.2024 по 07.02.2024.
Представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження отримав 02.04.2026, правом на подання відзиву не скористався.
Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи (ст. 279 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. ст.4,5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст.76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2024 між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 103755875, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, а також виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. п. 1.2.-1.4. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 грн. Кредит надається строком на 105 днів з 14.02.2024 та складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період становить 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 29.02.2024 (рекомендована дата платежу). Поточний період становить 90 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 29.05.2024 (дата остаточного погашення заборгованості). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 29.02.2024, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості - 29.05.2024.
Згідно з п. 1.5., 1.5.1. договору загальні витрати позичальника за пільговий період становлять 2425,00 грн, загальні витрати за кредитом за весь строк кредитування становлять 12775,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період становить 7425,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування становить 17 775,00 грн. Комісія за надання кредиту становить 850 грн, яка нараховується за ставкою 17.00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Пунктами 1.5.2., 1.5.3. договору передбачено, що проценти за користування кредитом протягом пільгового період становлять 1575,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,10 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 10 350,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2.30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Згідно пункту 1.6 договору тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору.
Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_2 .
Згідно з п. п. 6.1., 6.7. договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних позичальника.
Пунктом 7.1. договору цей договір з додатками № № 1, 2, 3 та Правилами набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно з правилами та відповідно до способу надання кредиту, визначеному в п. 2.1. цього договору.
Відповідно до п. 9.1. договору цей кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним кредитним договором, що містить усі істотні умови та укладений у порядку, спосіб та формі, що відповідає вимогам законодавства.
У додатку № 1 до договору відображено графік платежів, відповідно до якого дата видачі кредиту - 14.02.2024; дата платежу за кредитним договором - 29.05.2024; сума кредиту - 5000,00 грн; проценти за користування кредитом - 11 925,00 грн; комісія за надання кредиту становить 850 грн; загальна вартість кредиту становить 17 775,00 грн.
Тобто, сторони погодили дату видачі кредиту, дату платежу кредиту, суму кредиту, проценти за користування кредитом, кількість днів у розрахунковому періоді, загальну вартість кредиту, а також суму комісії.
Відповідно до заяви на отримання кредиту № 103755875 від 14.02.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» погоджена сума кредиту, строк кредиту, ставка процентів. Крім того, зазначена анкета відображає процес оформлення та розгляду заяви.
Вказаний кредитний договір та додатки до нього підписано позичальником електронним підписом шляхом накладення одноразового ідентифікатора 520239 - 14.02.2024 о 11:59 год., що відображено у кредитному договорі, а також підтверджується довідкою № б/н від 10.09.2025, виданою генеральним директором ТОВ «Мілоан».
Підписавши 14.02.2024 Договір про споживчий кредит, відповідач взяв на себе зобов'язання одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними, та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.
Як встановлено судом, ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит у розмірі 5 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 .
Згідно даних платіжного доручення № 82826899 від 14.02.2024 на виконання умов кредитного договору первинним кредитором були перераховані на картку НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 5000,00 грн., призначення платежу: Кошти згідно договору 103755875.
На виконання ухвали суду від 23.04.2026 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано інформацію, згідно якої вбачається, що на ім?я відповідача ОСОБА_1 в банку емітовано картку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) та за період з 14.02.2024 -21.02.2024 було зарахування коштів на суму 5 000, 00 грн.
Вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між сторонами кредитного договору № 103755875 від 14.02.2024.
Разом з тим, будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений договором, або ж вносив платежі щодо погашення заборгованості, матеріали справи не містять.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з частиною восьмою статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Матеріалами справи підтверджується, що 14.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103755875 у формі електронного документу.
Розділом 6 договору сторони узгодили порядок його укладення. Зокрема, передбачено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
В пункті 6.2. вказано, що розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери. На Договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення Договору. Після укладення цей Кредитний договір надається (надсилається) Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими Позичальником Товариству. За зверненням Позичальника Товариство може повторно надати (надіслати) укладений кредитний договір на електронну скриньку Позичальника та/або виготовити і надіслати на поштову адресу Позичальника засвідчену Кредитодавцем копію цього договору в паперовому вигляді, за письмовим зверненням Позичальника.
Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Отже, договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 520239 - 14.02.2024.
При цьому, позивачем надано до суду довідку про ідентифікацію, з якої вбачається, що акцепт договору позичальником здійснено підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 904842, надісланого позичальнику 14.02.2024 о 11:59, який відправлено на номер телефону вказаний відповідачем в додаткових контактних даних позичальника для взаємодії за кредитним договором (додаток №3 до договору).
Подані позивачем документи підтверджують факт укладення між ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 103755875 в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору, Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.
Так, 25.06.2024 між ТОВ "МІЛОАН" та позивачем укладено Договір відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т, у відповідності до умов якого ТОВ "МІЛОАН" за плату відступило ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" права грошової вимоги до боржників за Кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі щодо відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 14.02.2024 № 103755875 відповідно до витягу з Реєстру боржників.
Права вимоги переходять до нового кредитора в день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі у сумі 1587311,72 грн, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників (п. 6.2.3. Договору відступлення прав вимоги).
ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" перерахувало на користь ТОВ "МІЛОАН" всю суму фінансування, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.06.2024 року № 3442.
25.06.2024 також був підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт приймання-передачі Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т, що підтверджує факт переходу від ТОВ "МІЛОАН" до позивача права вимоги заборгованості.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 109-МЛ/Т від 25.08.2024 вбачається, що відступається право вимоги щодо кредитного договору № 103755875 від 14.02.2024, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у розмірі 17 775,00 грн.
Слід зазначити, що вказаний документ містить усі необхідні реквізити, дає можливість ідентифікувати сторони зобов'язання, підставу виникнення права вимоги, розмір заборгованості та дату її визначення, а тому є належним і допустимим доказом у розумінні ст.ст.76, 77, 78 ЦПК України.
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» направлялась досудова вимога № 23695340/3964 від 02.03.2026 на адресу ОСОБА_1 , якою відповідача повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 103755875 від 14.02.2024 з вимогою погашення заборгованості у розмірі 17 775,00 грн на рахунок позивача.
Однак, станом на день розгляду справи, вказана вимога відповідачем була проігнорована, а зобов'язання за кредитним договором належним чином ним не виконано.
Таким чином, ОСОБА_1 був ознайомлений як з умовами кредитування, так і з розміром кредиту, процентами за користування кредитом та порядком повернення отриманих відповідачем коштів.
Будь-яких доказів від відповідача на спростування зазначених обставин до суду не надано.
Також враховуючи досліджені судом докази на підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги ТОВ «Мілоан» до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 103755875 від 14.02.2024 та набуття такого права ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.
Крім того, матеріали справи містять належні докази щодо надання ТОВ «Мілоан» кредиту ОСОБА_1 .
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Водночас, наявні у справі докази вказують на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов'язання та не повернула кредитні кошти ні первісному кредитору, ні правонаступнику після відступлення позивачу права грошової вимоги.
Варто зазначити, що сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором ОСОБА_1 було передано Позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т від 25.06.2024.
Сума заборгованості відповідача становить 17 775,00 грн., відповідно до виписки з особового рахунку, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 5000 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 11 925,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 850 грн.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).
Таким чином, наявні законні підстави для стягнення з відповідача заборгованості з тіла кредиту.
Крім того, вимоги про стягнення відсотків є, на думку суду, обгрунтованими, оскільки такі умови прямо передбачені Договором про споживчий кредит № 103755875 від 14.02.2024, з якими ОСОБА_1 був обізнаний та погодився, уклавши договір.
Розрахунок заборгованості з тіла кредиту та процентів сумніву у суду не викликає.
Відповідачем, в свою чергу, до суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об'єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.
Таким чином, наявні підстави для стягнення заборгованості з тіла кредиту та відсотків.
Щодо вимоги про стягнення комісії суд зазначає наступне.
Представник позивача просив стягнути 850 грн. комісії за послугу з надання кредиту.
Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862 сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволені вимоги про стягнення з відповідача комісії за послугу - надання кредиту в розмірі 850 грн., оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України є обов'язком банку.
З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 103755875 від 14.02.2024 у розмірі 16 925,00 грн., яка складається з 5000,00 грн. - простроченої заборгованості за сумою кредиту; 11 925,00 грн. - простроченої заборгованості за сумою відсотків.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.
Позивач у позові просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00грн.
Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Матеріали справи свідчать, що 01.07.2025 між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та АО «Апологет» укладено Договір про надання правничої допомоги №0107.
09.03.2026 АО «Апологет» виконано детальний опис наданих послуг до акту №Д/19609 від 09.03.2026 за Договором про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025.
09.03.2026 ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та АО «Апологет» підписано акт №Д/19609 наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, відносно боржника (відповідача) ОСОБА_1 . Розмір вартості наданих правових послуг 8000 грн.
Відповідно детального опису робіт заявлена до стягнення сума 8 000 грн. за кредитним договором включає: усну консультацію 0 год. 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи- 2 год. 00 хв., погодження правової позиції- 0 год. 30 хв., складання позовної заяви про стягнення заборгованості - 3 год. 30 хв., усього- 6 год. 30 хв.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Дослідивши матеріали справи та зміст поданих позивачем документів, суд вважає, що наведений адвокатом обсяг послуг з їх вартістю (8000,00 грн.) є неспівмірним із складністю справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на підставі наявних у справі матеріалів, а також часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.
Заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру.
З урахуванням вимог розумності та справедливості, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді в розмірі 5000,00 грн.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 535,10 грн. (16 925,00 грн.*2662,40 грн./17 775,00 грн.), що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6,7,12,13,19, 43,76,82,89, 131, 133, 141,258,259,263-265,280,282 ЦПК України, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, НОМЕР_6 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за кредитним договором № 103755875 від 14.02.2024 у розмірі 16 925 (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 00 коп., яка складається з 5 000,00 грн. - простроченої заборгованості за сумою кредиту; 11 925,00 грн. - простроченої заборгованості за сумою відсотків.
В решті позовних вимог-відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, НОМЕР_6 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) витрати зі сплати судового збору у сумі 2 535 (дві тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 10 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, НОМЕР_6 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 28.04.2026.
Суддя Гримайло А.М.