Справа № 627/470/25
28 квітня 2026 року с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Каліберди В.А.,
з участю секретаря судового засідання - Коломієць Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , представник третьої особи - ОСОБА_1 , треті особи - Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жицька Яна Євгенівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним
У провадженні Краснокутського районного суду Харківської області перебуває вказана цивільна справа.
Від представника позивача ОСОБА_5 28 квітня 2026 року засобами системи «Електронний суд» до судового засідання надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначила, що ознайомившись з медичною карткою стаціонарного хворого №24242 стало відомо, що пацієнт ОСОБА_6 не приймав психотропних препаратів. Однак, станом на дату посвідчення заповіту (15.10.2024) згідно лікарським записам в картці хворого, загальний стан ОСОБА_6 визначався як дуже важкий, з частковим самообслуговуванням, скарги на періодичні нестачі повітря, дихання за допомогою кисневого концентратора. Представник позивача вважає, що заповідач не міг фізично прочитати заповіт уголос у зв'язку із рядом симптомів, що були спричинені хворобою, а це тягне за собою недотримання приватним нотаріусом обов'язкової вимоги, передбаченої ч. 2 ст. 1248 ЦК України щодо посвідчення нотаріусом заповіту - прочитання заповідачем вголос заповіту, який записаний із слів іншої особи. Також, враховуючи, що заповіт підписується заповідачем особисто в присутності нотаріуса або іншої посадової особи, яка посвідчує заповіт, окрім підпису на самому документі, заповідач ставить підпис у реєстрі нотаріуса, що свідчить про посвідчення заповіту. Це є обов'язковою процедурою, яка підтверджує, що заповідач ознайомився з текстом заповіту, розуміє його зміст та підтверджує його справжність. Тому, Мотальова-Кравець В.Ю. просить долучити додаткові пояснення до матеріалів справи № 627/470/25. Витребувати копію з Журналу (книги) реєстру для нотаріальних дій приватного нотаріуса Жицької Я.Є., приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу, стосовно нотаріальних дій, вчинених по Заповіту за реєстром № 510 від 15.10.2024 року. Також, 28 квітня 2026 року представник позивача подала заяву про поновлення процесуального строку на подання додаткових пояснень та витребування доказів.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 клопотання представника підтримала повністю та прохала їх задовольнити.
Представник позивача Мотальова-Кравець В.Ю. у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку подані клопотання підтримала у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні при вирішенні питання щодо витребування доказів не заперечувала.
Представник відповідача - адвокат Селезньов С.І. до судового засідання подав заяву про розгляд справи, призначеної на 28 квітня 2026 року, у його відсутність.
Представник третьої особи - Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області надала до суду заяву про розгляд справи без присутності представника нотаріальної контори.
Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жицька Я.Є. до судового засідання 23.04.2026 надала заяву про розгляд цивільної справи, призначеної на 28.04.2026, у її відсутність.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання про витребування доказів не заперечував.
Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Суд, перевіривши матеріали справи, розглянувши клопотання представника позивача Мотальової-Кравець В.Ю., заслухавши думку сторін, приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно п.3 ч.1 ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, такими засобами як письмовими доказами.
Крім цього відповідно до ст. 77 ЦПК України належними доказами є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. При цьому суд не бере до уваги докази, що не стосуються предмету доказування.
Так, згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 84 ЦПК України, визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. При цьому, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати витребувані судом докази. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх клопотанням.
Тому, у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються у кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Відповідно до ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Надання права комусь із сторін подати заяви чи клопотання з аргументами щодо предмету спору і не надання іншій стороні можливості відреагувати на такі аргументи - стало б свідченням порушення принципу рівності сторін.
Згідно ч. 5 ст. 174 ЦПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, якийвирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Зазначена норма гарантує «право на суд», одним з елементів якого є право на доступ до суду, тобто право ініціювати судовий розгляд цивільної справи (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golderv. theUnitedKingdom), заява № 4451/70, § 36).
Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
Надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини: від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «МірагальЕсколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Надто суворе тлумачення судом процесуальних норм позбавляє позивача, або інших учасників справи права доступу до суду, що згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з метою забезпечення принципу змагальності сторін та рівності усіх учасників справи перед судом, наявні підстави для поновлення представнику позивача строку для подання клопотання про витребування доказів, оскільки вони мають безпосереднє значення для розгляду справи та необхідні для призначення в подальшому почеркознавчої експертизи по справі та долучення до матеріалів справи додаткових пояснень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 43, 76, 77, 81, 84, 127, 174, 258, 260 ЦПК України, суд -
Клопотання представника позивача ОСОБА_5 про поновлення строку та витребування доказів - задовольнити.
Поновити представнику позивача ОСОБА_5 процесуальний строк для звернення з клопотанням про долучення додаткових пояснень та витребування доказів.
Долучити додаткові пояснення у справі, подані представником позивача Мотальовою-КравецьВ.Ю., до матеріалів цивільної справи №627/470/25.
Витребувати у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Жицької Яни Євгенівни копію з Журналу (книги) реєстру для нотаріальних дій приватного нотаріуса Жицької Я. Є., стосовно нотаріальних дій, вчинених по Заповіту за реєстром № 510 від 15.10.2024 року.
Копію ухвали направити приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Жицькій Яні Євгенівні (61103, м. Харків, вул. Дерев'янка, 1 літ.А-5) для виконання, встановивши термін виконання 10 (десять) днів з моменту отримання копії ухвали.
Особи, які не мають можливості подати витребувані докази взагалі або у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання цієї ухвали.
Попередити осіб, на яких цією ухвалою покладено обов'язок подати докази, що за неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. При цьому притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати суду витребувані докази.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://court.gov.ua/sud2022/.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя: В. А. Каліберда