Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/83/26
Провадження № 2/506/149/26
27.04.2026 року селище Окни
Окнянський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Чеботаренко О.Л.
за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Окни цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 40010 грн.,
30.01.2026 року до суду надійшла вказана позовна заява через систему «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 06.12.2019 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_3 укладено Договір №0633735027 в електронній формі. За умовами договору, перший фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної позичальником анкети-заяви, яка є невід'ємною частиною договору. Другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної позичальником Заяви-Анкети, які є невід'ємною частиною даного Договору. За умовами договору, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000 грн, у межах строку дії договору - 36 місяців з дня його підписання, з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається сторонами відповідно до умов договору.
14.07.2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №14-07/21, за умовами якого до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги за договорами, в тому числі і за договором №0633735027 від 06.12.2019 року, укладеним з відповідачем.
В подальшому, 10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги за договорами, в тому числі і за договором №0633735027 від 06.12.2019 року, укладеним з відповідачем.
Крім того, 18.02.2025 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір №18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги за договорами, в тому числі і за договором №0633735027 від 06.12.2019 року, укладеним з відповідачем.
Станом на день формування позовної заяви загальний розмір заборгованості відповідача за договором №0633735027 від 06.12.2019 року складає 40010 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 2000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 38010 грн. Тому позивач, вважаючи свої права порушеними, просив стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 16000 грн.
Після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, ухвалою від 11.02.2026 року позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрито провадження по справі.
10.02.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач повідомила, що після укладення кредитного договору №0633735027 від 06.12.2019 року її прізвище було змінено з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». Відповідно до ст.257 ЦК України, загальний строк позовної давності становить 3 роки. Після 2019 року жодних платежів нею не здійснювалося, дій, які б свідчили про визнання боргу, не вчинялося, зобов'язання не виконувалися та не поновлювалися. Таким чином, на думку відповідача, перебіг строку позовної давності не переривався та завершився у 2022 році. Позов подано лише у 2026 році, тобто після спливу строку позовної давності, тоді як відповідно до ст.257 ЦК України, сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові за заявою сторони у справі. При цьому, відповідач зазначила, що цим відзивом вона заявляє про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Крім того, на думку відповідача, позивачем не доведено належним чином перехід права вимоги саме за договором №0633735027, відсутні докази її належного повідомлення про заміну кредитора, не надано первинних документів, що підтверджують обсяг та дійсність заявлених вимог. Крім того, позивач посилається на укладення договору в електронній формі, шляхом укладення одноразового ідентифікатора, однак позивач не надав технічних доказів ідентифікації особи, доказів належності номеру телефону саме їй та доказів отримання нею електронного примірника договору. Тому, на думку відповідача, факт належного укладення договору саме з нею є спірним і недоведеним. Крім того, відповідач вважає, що заявлена до стягнення сума у розмірі 40010 грн є завищеною та не підтвердженою належними доказами. На думку відповідача, позивачем не доведено правомірність нарахування процентів, правомірність штрафних санкцій та відповідність розрахунку вимогам законодавства. Крім того, відповідач вважає, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 16000 грн є необґрунтованими, неспівмірними складності справи та такими, що не підтверджені належними доказами фактичного понесення. З урахуванням зазначеного, відповідач просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
17.02.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача на задоволенні позову наполягав, посилаючись на те, що між ТОВ «ІНФІНАНС» та відповідачем укладено Договір №0633735027 в електронній формі в Особистому кабінеті відповідача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ІНФІНАНС», який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який був надісланий відповідачу в повідомленні на номер телефону, зазначений відповідачем в Заявці. При цьому, відповідач не заперечує, що всі відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними, зокрема ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон тощо. Таким чином договір укладений належним чином. Щодо правомірності нарахування процентів, до за умовами договору, які були погоджені сторонами, процентна ставка за користування кредитом становить 1,75% за кожен день користування кредитом (2000 грн*1,75%=35 грн). Отже, на думку представника позивача, розрахунок заборгованості здійснений у повній відповідності до умов договору, є арифметично правильним та ґрунтується на чітко визначеному механізмі щоденного нарахування процентів на суму фактичного залишку основного боргу. Щодо правомірності відступлення права вимоги, то, на думку представника позивача, заперечення відповідача є безпідставними, оскільки право вимоги перейшло до позивача на законних підставах у результаті послідовного правонаступництва, яке підтверджене належними доказами.
Щодо строків позовної давності, представник позивача зазначив, що загальний строк позовної давності становить 3 роки. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19 » № 540-ІХ від 30.03.2020 Перехідні та прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1428 від 23.12.2022 року до 30.04.2023 року. У постанові від 22.09.2022 року по справі №920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов'язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону. Підсумовуючи вищезазначене, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року. Вищезазначене дає підстави, що строк позовної давності міг би початись після 30.06.2023 року. Разом з тим, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. 24 лютого 2022 року Законом України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану. 01 липня 2023 року завершено дію карантину (Постанова КМУ №651 від 27 червня 2023 року), однак строки стягнення заборгованості по кредитах, які настали в період з 11 березня 2020 року продовжуються до закінчення дії воєнного стану в Україні та тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, на момент звернення позивача до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, а відповідно, позовна заява подана в межах строку позовної давності.
Щодо витрат на правничу допомогу, то на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу суду надано відповідні докази, а факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість підтверджуються витягом з акту про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року, який містить детальний опис виконаних робіт та наданих послуг та свідчить про виконання зобов'язань виконавцем. Що стосується оплати за надані послуги з правничої допомоги, то вказані витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду. Тому, враховуючи, що спір виник виключно через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду, представник позивача вважає, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, натомість зворотного відповідачем не доведено, у зв'язку з чим представник позивача просив стягнути з відповідача вказані витрати в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позову наполягав з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, доповнивши, що за кредитним договором може бути надано декілька траншів в межах загального ліміту. Позов в даній справі стосується виключно другого траншу.
Відповідач позов не визнала з підстав, зазначених у відзиві на позов, пояснивши, що вона визнає, що укладала кредитний договір та отримувала кошти, але жодного платежу вона не вчинила і з дня укладення договору до дня звернення позивача до суду з даним позовом сплив строк позовної давності. Крім того, у неї є сумніви щодо того, що вказаний борг належним чином перейшов від первісного кредитора до позивача. Крім того, розрахунок заборгованості їй незрозумілий та не підтверджений. Тому вона просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ст.639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як вбачається з положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
06.12.2019 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_3 укладено Договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0633735027, за умовами якого Товариство надає Позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту (надалі по тексту - «кредит») для власних потреб на умовах цього Договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM» (надалі - Правила), які є невід'ємною частиною Договору, а Позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами /а.с.15-16/.
Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 24.10.2024 року, відповідач ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » /а.с.113/.
Згідно з п.7.6 Договору, У разі укладання Договору в електронній формі, а саме: на сайті Товариства www.pozichka.ua, беззаперечним прийняттям (акцептом) умов даного Договору Позичальником є проставлення в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця спеціальної відмітки про згоду укласти договір на запропонованих Товариством умовах (Підписання Додатку №2 - при укладенні Договору та отриманні першого траншу кредиту, та Додатку №4 - при отриманні другого та наступного траншу кредиту). Підписання Позичальником договору відбувається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Виконання вищезазначених дій означає прийняття Позичальником всіх умов Договору та його укладання в електронному вигляді, що згідно п. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до укладення Договору в письмовому вигляді, у зв'язку з чим створює для Позичальника та Товариства такі ж правові зобов'язання та наслідки. Сторони погодили, що укладений в електронному вигляді Договір буде зберігатись в особистому кабінеті Позичальника на сайті Товариства та може бути роздрукований Позичальником у будь-який час. Сторони погодили, що укладання Договору та інших документів (зокрема, але не виключно додаткових угод до Договору, додатків) в електронній формі прирівнюється до укладання відповідних документів в паперовій формі, що мають таку ж юридичну силу. Підписання Позичальником документів (додаткових угод до Договору, додатків) відбувається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладення Договору в електронному вигляді відбувається відповідно до процедури викладеної у Правилах.
Згідно з п.4.5-4.7 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM» /а.с.8-12/, потенційний позичальник може отримати фінансовий кредит через сайт Товариства. Потенційний позичальник, що має намір отримати фінансовий кредит, проходить реєстрацію на сайті. Кожний наступний вхід в Особистий кабінет та Сайті відбувається з використанням логіну та паролю та із застосуванням електронного підпису для ідентифікації. Потенційний позичальник складає Електронну заявку, використовуючи форму для складання даного документа, яка розміщена в Особистому кабінеті та є Додатком №5 до Електронного договору та направляє її засобами ІТС Товариству.
У разі прийняття Товариством позитивного рішення про надання Потенційному позичальнику Фінансового кредиту Інформаційно-телекомунікаційна система Товариства генерує індивідуальну частину Електронного договору, що є офертою та містить всі істотні умови, про що інформує Позичальника в Особистому кабінеті, а також шляхом надсилання відповідного повідомлення на номер телефону Позичальника та/або електронним листом на електронну пошту, вказаний в Заявці (п.6.1 Правил).
Кожен з Позичальників ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надає згоду шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме шляхом введення у спеціальному полі під Акцептом, який містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатору, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Зазначена іконка може стати активною лише після введення Одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор генерується Товариством в Інформаційно телекомунікаційній системі та надсилається Позичальникам в СМС-повідомленні (п.6.2 Правил).
Після підпису Електронного повідомлення Позичальником, зазначене повідомлення надходить в Інформаційно-телекомунікаційну систему Товариства та свідчить/повідомляє Товариство про те, що Позичальник надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Товариства щодо укладання кредитного Договору з Позичальником. Після зазначених дій Договір між Товариством та Позичальником вважається укладеним і Товариство здійснює дії, передбачені умовами укладеного Договору щодо перерахування коштів Позичальнику на його банківський рахунок (п.6.3. Правил).
У разі надання згоди, підписання Потенційним позичальником Договору та Заявки, отримання Товариством документів в порядку пункту 6.8. цих Правил документів, здійснюється перерахування грошових коштів (п.6.4 Правил).
Згідно з п.1.2 Договору, Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.
Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20000 грн (а.1.2 Договору).
Згідно з п.1.6 Договору, в рамках дії даного Договору Сторони погодили наступні загальні умови, а саме: максимальний строк (кількість календарних днів користування кредитом (траншем) - 30 календарних днів, діючий ліміт - 20000 грн, максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості - 1,75%.
Протягом 36 календарних місяців з дня укладення Договору Позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту, які Позичальник зобов'язаний повернути Товариству в рамках надання кредиту на умовах Договору та Правил. Строк останнього траншу не може перевищувати строк, вказаний в п. 1.2. Договору. (п.п.1.7, 1.10 Договору).
Перший Фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки-Анкети (Додаток №5) та Додатка №2 до Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору. В Заявці-Анкеті на отримання першого Фінансового кредиту (траншу) зазначено суму першого Фінансового кредиту та строк користування ним інші умови Визначено у Додатку №2. Підписання Товариством Додатку №1 до Договору і Позичальником Додатку №2 до Договору є укладення та підписання Договору в цілому (п.3.1 Договору).
Другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки - Анкети (Додаток №5) та Додатку №4, які є невід'ємною частиною даного Договору. В Заявці-Анкеті на отримання другого та наступних траншів кредиту зазначається сума кредиту (траншу), строк користування, у Додатку №4 зазначається відсоткова ставка за кожен день користування кредитом, річна відсоткова ставка, загальна вартість такого кредиту (траншу), реальна річна процентна ставка та інше (п.3.2 Договору).
Строк користування поточним Кредитом (траншем) може бути змінений виключно за умови попередньої сплати відсотків за фактичну кількість днів користування поточним Кредитом, в тому числі і прострочених, та сплати пені та штрафних санкцій (в разі наявної простроченої заборгованості та вимоги Товариства про її сплату), на відповідний Рахунок Товариства з цільовим призначенням «Оплата за продовження строку дії користування поточним кредитом за Договором №0633735027 від 06 грудня 2019. Здійснення оплати в даному випадку проводиться одним із способів, визначених в Правилах (п.3.3 Договору).
Згідно з п.3.5 Договору, Сторони окремо погодили, що у випадку користування Позичальником Кредитом (траншем) понад строк, встановлений відповідно до п.1.15 Договору або додатковими угодами між Сторонами, зобов'язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом (траншем), при цьому у випадку, якщо відсоткова ставка за користування кредитом (траншем), що встановлена відповідно до п. 1.15 цього Договору менша ніж 1,75 (одна ціла сімдесят п'ять сотих) відсотків від суми Кредиту (траншу) за кожен день користування Кредитом (траншем), то правила нарахування процентів за відсотковою, ставкою визначеною відповідно до п.1.15 Договору скасовуються з першого дня прострочення Кредитом (траншем) і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом (траншем), а саме 1,75 (одна ціла сімдесят п'ять сотих) відсотків за кожен день користування Кредитом (траншем), починаючи з дати першого дня прострочення строкового повернення кредиту (траншу) і до дня повного повернення Кредиту (траншу). Причому, Сторони погодили, що Товариство має право застосувати до Позичальника одноразовий штраф за неналежне виконання умов Договору, у зв'язку з неповерненням кредиту Позичальником у обумовлений строк Сторонами, який розраховується як сума залишку коштів за кожний день користування кредитом (траншем), в період строкового користування кредитом (траншем) помножена на відсоткову ставку, яка розраховується по формулі 1,75% мінус Відсоткова ставка встановлена відповідно до п.1.15 Договору.
17.12.2019 року відповідач підписала Заявку-Анкету на отримання кредиту в сумі 2000 грн на платіжну картку 5168742713106460, строком на 30 днів /а.с.13/.
На підставі вказаної Заявки-Анкети 17.12.2019 року ТОВ «ІНФІНАНС» відповідачу сформовано Пропозицію (оферту) надання 2 траншу кредиту /а.с.17/.
В подальшому, 17.12.2019 року відповідач підписала Акцепт вказаної оферти на отримання 2 траншу кредиту у сумі 2000 грн, строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,75% на день /а.с.14/.
Факт надання відповідачу коштів за вказаним договором підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення», згідно з яким між вказаним товариством та ТОВ «ІНФІНАНС» укладено договір про переказ коштів №ФК-П-17/08-04 від 03.08.2017 року, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 17.12.2019 року о 08:11 на суму 2000 грн, маска картки: НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 44824277, призначення платежу: зарахування 2000 грн на карту НОМЕР_1 /а.с.19/.
При цьому, факт укладення кредитного договору та факт отримання кредитних коштів відповідач в судовому засіданні підтвердила.
Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ІНФІНАНС», на думку первісного кредитора заборгованість відповідача станом на 14.07.2021 року склала 22160 грн, з них: 2000 грн заборгованість за тілом кредиту, 20160 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом. При цьому, з 17.12.2019 року відповідачем не здійснено жодного платежу на погашення заборгованості /а.с.20-25/.
За договором факторингу №14-07/21, укладеним 14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» (Клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор), Клієнт - Первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги, а Фактор зобов'язується здійснити фінансування в порядку, передбаченому цим договором та прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і Боржниками, зазначеними в Реєстрах Боржників /а.с.29-39/.
На підставі вказаного договору факторингу право вимоги до відповідача за кредитним договором №0633735027 від 06.12.2019 року перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал». Вказане підтверджується копією вказаного договору факторингу, копією платіжної інструкції про перерахування коштів за договором факторингу, копією акту приймання-передавання Реєстру боржників від 14.07.2021 року та витягом з реєстру боржників /а.с.29-39, 40, 41, 42, 43-45, 46/.
Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023 року, відповідач не здійснювала платежів на погашення заборгованості та розмір її заборгованості за вказаним кредитним договором, на думку ТОВ «Вердикт Капітал», склав 40010 грн, з них: заборгованість за тілом кредиту - 2000 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 38010 грн /а.с.26/.
В подальшому, 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (Первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» (Новий кредитор) укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору права вимоги, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Реєстрі Боржників /а.с.47-59/.
Згідно зазначеного договору відступлення прав вимоги, до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №0633735027 від 06.12.2019 року. Вказане підтверджується копією вказаного договору відступлення прав вимоги, копією акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 року, копією акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023 року та витягом з реєстру боржників /а.с.47-59, 60, 61, 62, 63-65, 66/.
Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Коллект центр» станом на 18.02.2025 року, відповідач не здійснювала платежів на погашення заборгованості та розмір її заборгованості за вказаним кредитним договором, на думку ТОВ «Коллект центр», склав 40010 грн, з них: заборгованість за тілом кредиту - 2000 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 38010 грн /а.с.27/.
В подальшому, 18.02.2025 року між ТОВ «Коллект центр» (Первісний кредитор) та ТОВ «Факторинг Партнерс» (Новий кредитор) укладено Договір №18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору права вимоги, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Реєстрі Боржників /а.с.67-70, 72-78/.
Згідно зазначеного договору відступлення прав вимоги до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №0633735027 від 06.12.2019 року. Вказане підтверджується копією вказаного договору факторингу, копією акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.03.2025 року, копією акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 18.02.2025 року та витягом з реєстру боржників /а.с.67-70, 71, 72-78, 79, 80, 81, 82-84, 85/.
Згідно розрахунку заборгованості, складеного позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» станом на 20.01.2026 року, відповідач не здійснювала платежів на погашення заборгованості та розмір її заборгованості за вказаним кредитним договором, на думку позивача, склав 40010 грн, з них: заборгованість за тілом кредиту - 2000 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 38010 грн /а.с.28/.
Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
П.1 ч.1 ст.512, ст.514, ч.1 ст.516 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст.526, 1049, 1050, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний належним чином виконувати взяті зобов'язання, повернути кредит та сплатити проценти, в строки та в порядку, що встановлені договором.
При цьому, відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його в строк, передбачений договором.
Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, так як відповідач не виконала зобов'язання в строк, передбачений кредитним договором, то позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 2000 грн підлягають задоволенню.
Щодо відсотків за користування кредитом, суд прийшов до наступного.
Ч.1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
При цьому, згідно з абзацом 2 ч.1 ст.1048 ЦК України, у разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Тому, виходячи із аналізу абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України, після спливу визначеного договором строку кредитування, у разі відсутності іншої домовленості сторін, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Така позиція суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, у пунктах 53-55.
За умовами договору, сторони визначили строк кредитування за другим траншем від 17.12.2019 року (за яким заявлено даний позов) - 30 днів, тобто з 17.12.2019 року до 16.01.2020 року.
Доказів продовження строку користування кредитом за другим траншем від 17.12.2019 року (пролонгації) шляхом сплати нарахованих процентів в порядку, встановленому п.3.3 Договору, в порушення ч.1 ст.81 ЦПК України до матеріалів справи не долучено.
Отже, строк кредитування за другим траншем від 17.12.2019 року закінчився 16.01.2020 року.
З урахуванням зазначеного, виходячи з зазначених умов договору, в межах 30-денного строку кредитування за період з 17.12.2019 року до 16.01.2020 року розмір відсотків за користування кредитом складає 1050 грн (2000 грн * 1,75% * 30 днів).
Таким чином, разом із закінченням строку кредитування припинилось право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом.
Разом з тим, з огляду на вищевказані розрахунки заборгованості, після закінчення строку кредитування, з 17.01.2020 року ТОВ «ІНФІНАНС» продовжило нараховувати відсотки за користування кредитом до 14.07.2021 року, тобто до укладення договору факторингу з ТОВ «Вердикт Капітал», після чого відсотки за користування кредитом нараховувались ТОВ «Вердикт Капітал» до 05.12.2022 року.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що, починаючи з 16.01.2020 року відсотки за користування кредитом ТОВ «ІНФІНАНС», а в подальшому ТОВ «Вердикт Капітал» було нараховано без відповідних правових підстав, і тому позов в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 17.12.2019 року по 16.01.2020 року в сумі 1050 грн.
В задоволенні позовних вимог щодо стягнення іншої частини відсотків за користування кредитом позивачу слід відмовити.
Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, складає 3050 грн, з них: заборгованість за тілом кредиту - 2000 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 1050 грн.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.
Так як позов задоволено частково (на 7,62%), то з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 202,87 грн (2662,40 грн. * 7,62%).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У відповідності до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.
У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000 грн.
Судом встановлено, що 02.07.2024 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Лігал Асістанс», в особі керуючого партнера Бурдюг Тетяни Вікторівни, укладено Договір №02-07/2024 про надання правової допомоги, за умовами якого Клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором /а.с.86-90/.
Згідно з п.п.4.1 вказаного договору, вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, яка є невід'ємним додатком до цього договору.
Факт надання послуг за договором підтверджується Актом про надання юридичної допомоги. Сума, визначена в акті про надання юридичної допомоги, є гонораром адвокатського об'єдання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п.п.4.3, 4.5 Договору).
Відповідно до Заявки на надання юридичної допомоги №1736 від 01.12.2025 року та витягу з Акту №25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року, вартість наданої правової допомоги складає 16000 грн, а саме:
- надання усної консультації з вивченням документів - 4000 грн (2 год х2000 грн);
- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 12000 грн (4 год х 3000 грн) /а.с.92, 93/.
Вищевказані витрати на правову допомогу, суд визнає судовими витратами на професійну правничу допомогу, які були необхідними для забезпечення розгляду вказаної справи, а також співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також значенням справи для сторони, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, матеріалами справи доведено розмір понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16000 грн.
Разом з тим, оскільки позов задоволено частково (на 7,62%), то з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати позивача на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1219,20 грн (16000 грн *7,62%).
З урахуванням зазначеного, загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача складає: 1422,07 грн, з них: судові витрати по сплаті судового збору - 202,87 грн., судові витрати на професійну правничу допомогу - 1219,20 грн.
Посилання відповідача на пропуск строку позовної давності є помилковими, виходячи з наступного.
Так, у відзиві на позов відповідач просила застосувати позовну давність та, як наслідок, відмовити у задоволенні позову /а.с.108-112/.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок.
Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Оскільки кредитним договором не встановлена збільшена позовна давність, то правовідносини за зазначеним договором регулюються, виходячи із загальної позовної давності, тривалість якої, відповідно до ст.257 ЦК України, складає три роки.
Так як за умовами договору другий транш кредиту в сумі 2000 грн від 17.12.2019 року було надано строком на 30 днів, тобто до 16.01.2020 року, і відповідач свої зобов'язання за договором не виконала, то починаючи з 17.01.2020 року розпочався перебіг позовної давності.
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 квітня 2014 року у справі №6-24цс14, позовна давність відповідно до ч.1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу. Строк, як часова категорія, характеризується не лише початковим, а й кінцевим моментом. Відповідно до ч.1 ст. 254 ЦК України строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку, а коли він обчислюється місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.
При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановами Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року, №500 від 17.06.2020 року, №641 від 22.07.2020 року, №760 від 26.08.2020 року, №956 від 13.10.2020 року строк карантину неодноразово продовжувався та було продовжено до 31.12.2020 року.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) установлено на території України карантин з 19.12.2020 року до 30.06.2023 року.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15.03.2022 року, який набрав чинності 17.02.2022 року, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2102-IX від 24.02.2022), в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України, затвердженими Верховною Радою України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє до цього часу.
Крім того, Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» №4434-ІХ від 14.05.2025 року, який набрав чинності 04.09.2025 року, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено. Таким чином, вказаним законом строки позовної давності поновлено, починаючи з 04.09.2025 року.
З урахуванням зазначеного, починаючи з моменту початку перебігу позовної давності за кредитним договором, укладеним з відповідачем, а саме з 17.01.2020 року до моменту набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020 року, спливло 2 місяці та 16 днів позовної давності (76 днів), а отже залишилось ще 2 роки 9 місяців та 14 днів.
В подальшому, на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» №4434-ІХ від 14.05.2025 року, який набрав чинності з 04.09.2025 року, перебіг строку позовної давності поновлено з 04.09.2025 року.
Позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» 30.01.2026 року, тобто в межах строку позовної давності.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що її не було повідомлено про зміну кредитора, оскільки наслідки неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні передбачені ч.2 ст.516 ЦК України, якою встановлено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Разом з тим, як в судовому засіданні повідомила відповідач, вона жодного платежу на погашення заборгованості не здійснила.
Що стосується заперечень відповідача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з ненаданням стороною позивача доказів здійснення оплати таких витрат, слід зазначити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Така правова позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду (у справах №922/445/19; № 923/560/17; № 329/766/18; № /78/1522/18). Тому зазначені заперечення суд відхиляє.
Також суд відхиляє посилання відповідача на те, що стороною позивача не надано доказів отримання нею кредитного договору, оскільки факт укладення кредитного договору в електронній формі відповідач підтвердила в судовому засіданні, а п.7.6 Договору передбачено, що сторони погодили, що укладений в електронному вигляді Договір буде зберігатись в особистому кабінеті Позичальника та сайті Товариства та може бути роздрукований Позичальником в будь-який час.
Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Ґедройця Єжи, буд.6, код ЄДРПОУ 42640371) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості в сумі 40010 грн задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" заборгованість за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0633735027 від 06.12.2019 року (за 2 траншем від 17.12.2019 року) від в сумі 3050 грн (з них: заборгованість за тілом кредиту - 2000 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 1050 грн).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" понесені судові витрати в сумі 1422,07 грн (з них: судові витрати по сплаті судового збору - 202,87 грн., судові витрати на професійну правничу допомогу - 1219,20 грн).
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Окнянський районний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
СуддяО. Л. Чеботаренко