Справа № 947/64/26
Провадження № 1-кп/947/659/26
28.04.2026 року Київський районний суд м. Одеси, в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162480001318 від 03.11.2025 року відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
В провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину з застосуванням насильства до потерпілого, не працює, не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв'язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати іншим чином розгляду кримінального провадження, спотворити речі по справі, які мають значення для кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
Прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину з застосуванням насильства до потерпілого, не працює, не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв'язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати іншим чином розгляду кримінального провадження, спотворити речі по справі, які мають значення для кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України ризики повинні існувати і зберігати свою актуальність. Прокурором згідно ст. 177 КПК України ризики взагалі не доведені, носять формальний характер, враховуючи викладене прокурору необхідно відмовити в клопотанні
щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце мешкання, раніше не судимий, є студентом Уманської філії приватного вищого закладу "Європейський університет", його мати хворіє на тяжку хворобу, мешкав разом з дідом та бабою, в повному обсязі відшкодував шкоду потерпілому, потерпілий допитаний, ризики на теперішній час не актуальні, враховуючі зазначене до ОСОБА_6 слід застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем мешкання.
Захисник ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 з під варти з метою продовження військової служби у військової частині НОМЕР_1 , відповідно до вимог 616 КПК України. Кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162480001318 від 03.11.2025 року відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, зупинити, у з'язку з проходженням військової служби за призивом під час мобілізації. Також, захисник ОСОБА_4 заперечував проти продовження відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з безпідставністю застосування найсуворійшого виду запобіжного заходу, обвинувачений має постійне місце мешкання, раніше не судим, в повному обсязі відшкодував шкоду потерпілому, є військовослужбовцем, тому відносно нього можливо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали думку своїх захисників.
Суд вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , вважає, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Частиною 1 статті 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинувачених від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це робиться з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Враховуються, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим
ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Для відмови в звільненні обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з-під варти також слід враховувати і ризик перешкоджання з боку обвинувачених, у випадку їх звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти
Німеччини» від 27.06.1968), оскільки вони, володіючи відомостями щодо осіб свідків, які ще не допитані, можуть вплинути на них з метою схилення до зміни показів та відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 3), 4) ч. 1 ст. 177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів обвинуваченим.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст.177, 178, 183, 199 КПК України.
Також, суд враховує наявність дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, має переважне значення порівняно з вимогою поваги до особистої свободи відповідно до ст. 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
При продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров'я, майнового стану, міцності соціальних зв'язків, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, тяжкість покарання, яке загрожує останньому в разі визнання його винним у його вчиненні, тому існують ризики того, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, злочин скоїв з застосуванням насилля щодо потерпілого, може впливати на свідків по справі, може спотворити речі, які мають істотне значення для кримінального провадження, уникнути від явки до суду, суд приходить до висновку, що прокурором доведені ризики передбачені ст.177 КПК України та вважає, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 та запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо продовження відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров'я, майнового стану, міцності соціальних зв'язків, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, тяжкість покарання, яке загрожує останньому в разі визнання його винним у його вчиненні, тому існують ризики того, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, злочин скоїв з застосуванням насилля щодо потерпілого, може впливати на свідків по справі, може спотворити речі, які мають істотне значення для кримінального провадження, уникнути від явки до суду, суд приходить до висновку, що прокурором доведені ризики передбачені ст.177 КПК України та вважає, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 та запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо продовження відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Розглядаючи доводи захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 щодо можливості зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, суд вважає, що наявність у обвинувачених місця мешкання, родини, наявність роботи, місця навчання, не можливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченими дій, спрямованих на ухилення від суду та можливого покарання.
До того ж, обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом не встановлено.
Доводи сторони захисту про те, що відсутній ризик того, що обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 можуть впливати на свідків, суд вважає безпідставними, враховуючі неоднозначну позицію обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 щодо визнання вини у скоєні інкримінованого їм злочину, вагаються висловити однозначну думку, враховуючі приписи ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.
Щодо доводів захисників, що потерпілий ОСОБА_8 не наполягає на призначенні суворого покарання обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , суд вважає, що оцінку позиції потерпілого щодо призначення покарання обвинуваченим, буде врахована під час ухвалення остатоного рішення по справі та призначення покарання обвинуваченим.
Розглядаючі клопотання захисника ОСОБА_4 щодо скасування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою для продовження військової служби під час мобілізації, суд звертає увагу, що відповідно до вимог статті 616 КПК України з клопотанням про касування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, обвинувачений ОСОБА_7 має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177-178,183,184,194,196,197,331,369-372,376 КПК України, суд,
Задовольнити клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ» строком на 60 днів, тобто до 27.06.2026 року, включно.
Клопотання захисника ОСОБА_4 щодо скасування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою для продовження військової служби під час мобілізації, залишити без задоволення.
Задовольнити клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжити відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ» строком на 60 днів, тобто до 27.06.2026 року, включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копія ухвали вручається обвинуваченим, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Суддя ОСОБА_1