Дата документу 28.04.2026
Справа № 501/6050/25
2/501/17/26
28 квітня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеського району Одеської області цивільну справу за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
до
відповідача: ОСОБА_1
предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Виклад позиції позивача.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі позивач) 30.12.2025 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №980978 від 04.09.2023 у розмірі 62 657,20 грн., витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №980978, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 8600 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
Банк умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кошти.
21.06.2024 ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» уклали Договір факторингу №21062024, за яким до позивача перейшли права вимоги за кредитним договором №980978 від 04.09.2023.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 62 657,20 грн., яка складається з: суми заборгованостіза тілом кредиту - 8 600,00 грн.; заборгованість за процентами - 54 057,20 грн.
У зв'язку з цим позивач був змушений звернутися до суду із зазначеним позовом.
Відповідач відзиву на позов не надав.
ІІ. Інші процесуальні дії у справ.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 30.12.2025 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.50).
Ухвалою судді від 02.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.53-54).
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст правовідносин.
Судом встановлено, що 04.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №980978, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 8600 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
Банк умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кошти.
21.06.2024 ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» уклали Договір факторингу №21062024, за яким до позивача перейшли права вимоги за кредитним договором №980978 від 04.09.2023.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 62 657,20 грн., яка складається з: суми заборгованостіза тілом кредиту - 8 600,00 грн.; заборгованість за процентами - 54 057,20 грн.
ІV. Оцінка Суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позичальник належним чином прийняті на себе зобов'язання по договору не виконував, що є порушенням Закону України «Про банки та банківську діяльність» та умов кредитного договору.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Отже, згідно із частиною 2 статті 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно ст.617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат підлягає задоволенню у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, дослідивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.
Зокрема, відповідно до платіжної інструкції №42889 від 23.12.2025 (а.с.1) позивачем при подачі позову сплачено 2 422,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.
Також, представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.
Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Судом встановлено, що для подання даної позовної заяви, позивач звернувся за правовою допомогою до АО «Апологет», з яким укладено відповідний договір про надання правової допомоги (а.с.42 зв.).
Згідно акту наданих послуг, детального опису наданих послуг (а.с.44-44 зв.)вартість послуг адвоката складає 8 000,00 грн.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають судові витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народженя: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 ) заборгованість за кредитним договором №980978 від 04.09.2023 в загальному розмірі 62 657,20 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (за реквізитами: НОМЕР_2 , банк код ЄДРПОУ 35234236, отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх), витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів безпосередньо до Одеського апеляційного суду з дня отримання повного тексту.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Чорноморського міського
суду Одеської області М.І.Петрюченко