Справа № 493/2323/25
Провадження № 2/493/305/26
28 квітня 2026 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
ГОЛОВУЮЧОГО - СУДДІ ІЛЬНІЦЬКОЇ О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
22.12.2025 ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду в електронній формі через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено електронний Кредитний договір № 170329, згідно з умовами якого відповідач отримав грошові кошти в кредит в сумі 8000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії, що передбачені Кредитним договором. Однак відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання, не сплатив кредитні кошти, проценти за користування кредитом та комісію у строк, встановлений Кредитним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 14384,40 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 8000 грн, заборгованості за процентами - 4683,40 грн, заборгованості за комісією - 501,00 грн та штрафних санкцій - 1200 грн.
16.04.2025 року між первісним кредитором та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладений договір факторингу № 16042025, та з моменту підписання Реєстру прав вимоги та Акту приймання-передачі Реєстру, а саме 03.07.2025, право грошової вимоги за Кредитним договором № 170329 від 05.02.2025 перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість в розмірі 13184,40 грн та судові витрати, а саме судовий збір в сумі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», тому позивач самостійно направив відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів рекомендованим листом з описом вкладення, надавши суду докази їх надсилання.
Ухвалами судді від 08.01.2026 провадження по даній цивільній справі відкрите, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та за клопотанням позивача витребувані докази в АТ КБ «ПриватБанк».
14.01.2026 відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
14.01.2026 ОСОБА_1 подав апеляцію на ухвалу судді про відкриття провадження у справі.
Ухвалою судді Одеського апеляційного суду від 22.01.2026 витребувано цивільну справу, і 23.01.2026 Балтським районним судом цивільна справа надіслана до Одеського апеляційного суду.
Ухвалою судді Одеського апеляційного суду від 23.02.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження, 01.04.2026 матеріали цивільної справи повернуті до Балтського районного суду Одеської області.
Відзиву на позовну заяву відповідач до суду не подав, крім того від нього не надходили будь-які заяви чи клопотання до Балтського районного суду.
Разом з тим, як вбачається із його письмових пояснень, поданих до Одеського апеляційного суду, він позов не визнає, так як він не укладав договір з ТОВ «Юніт Капітал» та не отримував від цієї компанії коштів, позивачем не доведений факт надання йому коштів у кредит.
На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, ознайомившись із доводами сторін, оцінивши докази, наявні в матеріалах цивільної справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 05.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС»» та ОСОБА_1 укладено електронний Кредитний договір № 170329.
Відповідно до п. 2.2.1 Договору (Індивідуальої частини) загальний розмір кредиту становить 8000 грн, який надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 6000 грн на № картки позичальника НОМЕР_1 , у розмірі 2000 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
Відповідно до п.2.6 Договору (Індивідуальої частини) загальний строк кредитування складає 84 дні з 05.02.2025 до 30.04.2025. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні, конкретні дати вказані в графіку платежів.
Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390% річних. Тип процентної ставки - фіксована. (п.2.3 Договору).
Згідно п.2.4 Договору (індивідуальної частини) знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн.
Відповідно до п.2.5 індивідуальної частини Договору комісія за надання кредиту складає 2000,00 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 25% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1 цієї індивідуальної частини.
Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту складає (не перевищує) 6689,40 грн (п.2.7 індивідуальної частини Договору).
Денна процентна ставка складає 0,9954% в день (п.2.7.1 індивідуальної частини Договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 14689,40 грн (п.2.9.1 індивідуальної частини Договору).
Згідно п.2.10 індивідуальної частини Договору якщо Позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної Графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати Позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов'язку сплачувати неустойку, згідно чинного законодавства, зобов'язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 200,00 грн. (двісті грн. 00 коп.) , а в подальшому починаючи з 7-го дня пеню в розмірі, що становить 20,00 грн. (двадцять грн. 00 коп.) за кожний календарний день прострочення та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов'язань Позичальником не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної Позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.
Кредитний договір № 170329 підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що відповідає умовам розділу «V.Порядок (технологія) укладення Договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника» індивідуальної частини Договору.
Також ОСОБА_1 підписав заяву на видачу кредиту №100756314, Паспорт споживчого кредиту, в яких зазначив свої персональні дані, № картки НОМЕР_1 , фінансовий номер НОМЕР_2 .
На виконання умов договору ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» 05.02.2025 перерахувало відповідачу 6000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», інформацією АТ КБ «ПриватБанк», наданою згідно ухвали суду, та випискою по рахунку ОСОБА_1 .
Крім того, з інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , фінансовий номер телефону - НОМЕР_4 .
16.04.2025 ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» (Клієнт) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор) уклали договір факторингу № 16042025, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» зобов'язується відступити ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» зобов'язуєтьсяч їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п.1.4 Договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними Реєстру прав вимог та Акту приймання-передачі Реєстру по формі, встановленій у відповідних Додатках.
03.07.2025 стороонами підписаний Реєстр прав вимог та Акт приймання-передачі Реєстру прав вимог, згідно яких ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» відступила ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за Кредитним договором №170329 від 05.02.2025 на загальну суму 14384,40 грн, отже ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», зокрема і до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 170329 від 05.02.2025.
Таким чином ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» наділене правом грошової вимоги до відповідача.
Всупереч умовам Кредитного договору відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача останній не здійснював платежів для погашення існуючої заборгованості, тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 14384,40 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 8000 грн., заборгованості за відсотками - 4683,40 грн, заборгованості за комісією - 501,00 грн, штрафні санкції (пеня, штраф) - 1200 грн, про що свідчить розрахунок заборгованості за кредитним договором № 170329 від 05.02.2025.
У п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті (ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем договору про надання споживчого кредиту. Розрахунок підтверджує існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копія договору факторингу підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги за кредитним договором до позивача по справі.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту належним чином не виконує, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача підлягають задоволенню.
Як зазначено вище, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 14384,40 грн. Разом з тим в позовній заяві зазначені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 13184,40 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 8000 грн, заборгованогсті за відсотками - 4683,40 грн та заборгованості за комісією - 501,00 грн, тому суд, керуючись приписами ч.1 ст.13 ЦПК України, стягує заборгованість в загальній сумі 13184,40 грн.
Позивач також у своєму позові заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_1 понесених судових витрат на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на професійну правову допомогу в сумі 7000,00 грн.
Зі змісту ч. 1 ст. 133 ЦПК України вбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).
Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 31237 від 18.12.2025 за подання даного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Ч. 1 та 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Нормами ч. 3 цієї статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн представник позивача надав копії: договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, укладеного між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», додаткової угоди № 25770894479 до Договору про надання правничої допомоги, акту прийому-передачі наданих послуг, протоколу погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги, згідно яких вартість послуги складає 7000,00 грн.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати на сплату судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 2662,40 гривень.
Водночас заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями статті 141 ЦПК України, з огляду на таке.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21);
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п'ятій, дев'ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Водночас заявлені позивачем витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями статті 141 ЦПК України, з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, зважаючи на те, що ця справа є малозначною в силу вимог закону, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, суд відповідно положень статті 141 ЦПК України дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 509, 526, 530, 611, 612, 625, 629, 639, 1054, 1077 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133 м.Київ, бульвар Лесі Українки, б. 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №170329 від 05.02.2025 в розмірі 13184,40 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 8000 грн, заборгованогсті за відсотками - 4683,40 грн та заборгованості за комісією - 501,00 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 гривень, а всього 18606,80 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.