Справа № 277/187/26
іменем України
"28" квітня 2026 р. с-ще Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області
в складі: головуючого - судді Заполовського В.В.
за участю секретаря с/з Лук'янчук Т.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №2416813 від 21.05.2020 року в сумі 49200 грн., судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.
Вимогу мотивує тим, що 21.05.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №2416813, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 15000 грн. на умовах визначених договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором.
Кредитний договір укладений в електронній формі.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.
Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконав, внаслідок чого станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 49200 грн., а саме: 15000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 34200 грн. - заборгованість за процентами.
26.02.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення №ККАУ-26022021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржником ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2416813 від 21.05.2020 року.
03.03.2026 року по справі було відкрито провадження та розгляд справи призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник відповідача надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якій просила відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», зазначивши, що матеріали справи не містять доказів підписання та укладання договору, а також доказів направлення підписаного договору відповідачу. Позивач не довів факту виникнення між сторонами кредитних правовідносин та наявності у відповідача будь-яких грошових зобов'язань перед позивачем, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Разом з тим відповідач заперечує розмір заборгованості заявлений до стягнення. Відповідно до графіку платежів (Додаток №1 до Договору) дата повернення позики та сплати процентів - 20.06.2020 року, сума нарахованих процентів - 2565,00 грн. Докази продовження строку користування кредитом відповідно до пункту 4.1-4.6 матеріали справи не містять. Відповідач вважає, що відсутні підстави для нарахування процентів за період з 21.06.2020 року по 18.09.2020 року (90 днів) в сумі 25650 грн. (285 грн. х 90 днів = 25650 грн.). Право кредитодавця нараховувати передбачені указаним договором проценти за користування кредитом припинилося 20.06.2020 року, у зв'язку із чим з цієї дати права та інтереси кредитодавця забезпечувалися частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вимог про стягнення відсотків на підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач не заявляв. У зв'язку із цим при визначенні заборгованості відповідача по відсоткам слід виходити із визначених у самому договорі умов. Відповідач заперечує щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Враховуючи складність справи, яка є малозначною, ціну позову, обсяг наданих послуг, вимоги співмірності, розумності та справедливості, представник відповідача просить зменшити витрати на правову допомогу до 1000 грн., що буде розумним, справедливим та співмірним із складністю справи.
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просив позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задовольнити в повному обсязі, зазначивши, що відповідно до умов кредитного договору, укладення Товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін правові зобов'язання та наслідки. Заперечення відповідача щодо неукладення договору через нібито відсутність електронного підпису на паперовій копії не відповідають вимогам чинного законодавства України та суперечать фактичним обставинам справи. Позивачем було надано до суду копію кредитного договору, який укладався в електронній формі. При відкритті цього договору в програмі для перегляду PDF-файлів (наприклад, Adobe Reader) чітко видно наявність одноразового ідентифікатора, який є електронним підписом відповідача. Твердження відповідача про відсутність ідентифікації та неукладеності договору спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які додані до позовної заяви. Первинний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, на підтвердження видачі кредитних коштів позивачем до позовної заяви долучено лист ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про перерахування коштів позичальнику. Наданий представником позивача лист, що підтверджує перерахування коштів за кредитом №2416813 від 21.05.2020 року, містить усі необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом. Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у відповідача заборгованості. У частині щодо виписок, слід зауважити, що виписка по картковому рахунку справді може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. Представник позивача зауважує, що ТОВ «Авентус Україна» не створює окремий рахунок для позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій. До відповідача застосовувалася стандартна процентна ставка у розмірі 1,90% в день. Згідно з наданим розрахунком заборгованості до Договору №2416813 від 21.05.2020 року, сума нарахованих відсотків становить 8550 грн. Розрахунок заборгованості повністю відповідає умовам Договору: 15000 грн. (тіло) х 1,90% (процентна ставка) х 30 днів = 8850 грн. Тобто, сума відсотків, заявлена до стягнення, нарахована виключно в межах погодженого строку кредитування (30 днів) за ставкою, чітко визначеною п.1.5.2 Договору. П.4 Кредитного договору передбачено, що у разі неповернення тіла кредиту в цей термін, дія договору автоматично продовжується на аналогічних умовах (пролонгація). Нарахування відсотків за ставкою 1,90% за 120 днів представник позивача вважає, що правомірною платою за таке користування та відповідає умовам договору. На думку представника позивача, витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу є розумними та доведеними, а доводи відповідача не є обґрунтовані. Витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн. не є завищеними, оскільки відповідають ринковій вартості юридичних послуг та є обґрунтованими з урахуванням складності справи, часу, витраченого представником Товариства, та необхідності дотримання всіх процесуальних вимог. Ця сума включає аналіз правової ситуації, підготовку позовної заяви, збирання та оформлення доказів, а також юридичні консультації. Відповідно до судової практики, витрати на правову допомогу компенсуються в розумних межах, а 8000 грн. є пропорційними вартості роботи фахівця та обсягу наданих послуг.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 21.05.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №2416813 про надання споживчого кредиту, відповідно до п.1.1 якого укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток «CreditPlus». Ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку, передбаченому ЗУ «про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС Товариства.
Згідно п.1.2 договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сума кредиту (загальний розмір) складає 15000 грн. Строк кредиту - 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього договору (п.п.1.3, 1.4 договору).
Відповідно до п.1.5 договору тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить: знижена процентна ставка 0,57% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.4 цього договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку; стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту застосовується: - у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.4 цього договору, якщо споживач не виконав умови договору для застосування зниженої процентної ставки; - у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.п.41.-4.6 цього договору; - у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України.
Згідно п.1.8 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за зниженою ставкою 17565 грн., стандартною ставкою - 23550 грн.
Згідно п.2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
П.3.1 договору передбачено, що нарахування процентів здійснюється на залишок заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом.
Довідкою АТ «СенсБанк» стверджується, що ОСОБА_1 є клієнтом банку та на його ім'я відкрито картку, маска якої № НОМЕР_1 , рахунок до картки № НОМЕР_2 (валюта українська гривня). Згідно виписки з рахунку клієнта ОСОБА_1 за період 21.05.2020 по 25.05.2020 на карту НОМЕР_3 (номер основного рахунку НОМЕР_2 ) 21.05.2020 року зараховано переказ в сумі 15000 грн.
Таким чином ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 15000 грн.
Даний кредитний договір відповідно до п.9.6 укладено в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором С493712.
Згідно ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
З довідки ТОВ «Авентус Україна» слідує, що ОСОБА_1 , дата народження; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , з яким було укладено договір про надання споживчого кредиту №2416813 від 21.05.2020 року, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна». Договір зі сторони ОСОБА_1 було підписано електронним підписом, створеним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично на Веб-сайті Товариства та направлено на його номер мобільного телефону, який повідомлений клієнтом в ІКС Товариства та вказаний в Договорі.
За правилами частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами частини 2 статті 1054 та частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом ( ст.ст.610, 611 ЦК України).
Звертаючись з позовом, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» посилається на те, що через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №2416813 від 21 травня 2020 року утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано копію договору №2416813 від 21.05.2020 року, графік платежів до договору про надання споживчого кредиту №2416813 від 21.05.2020 року, паспорт споживчого кредиту, які підписані ОСОБА_1 цифровим підписом одноразовим ідентифікатором.
Зарахування кредитних коштів у сумі 15000 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 , який зазначений в кредитному договорі, підтверджується довідкою АТ «СенсБанк» та випискою з рахунку клієнта.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного договору. Зазначений договір не визнано недійсним.
Докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі, відсутні. Викладені істотні умови, права і обов'язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.
Таким чином, матеріалами справи встановлено факт укладення між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна» кредитного договору.
Згідно розрахунку заборгованості за договором №2416813 від 21.05.2020 року про надання споживчого кредиту відповідач ОСОБА_1 має заборгованість по кредиту за період з 21.05.2020 року по 18.09.2020 року в сумі 49200 грн., яка складається з 15000 грн. - тіла кредиту; 34200 грн. - процентів за користування кредитом.
Згідно договору відступлення права вимоги № ККАУ-29122020 від 29.12.2020 року ТОВ «Авентус Україна» (кредитор) передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новому кредиторові) за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості).
Відповідно до п.1.2 договору відступлення права вимоги внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, Новий Кредитор заміняє Кредитора у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.
Згідно акту приймання-передачі Реестру Боржників від 29 грудня 2020 року до Договору відступлення прав вимоги № ККАУ-29122020 від 29 грудня 2020 року клієнт - ТОВ «Авентус Україна» передав, а фактор ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв реєстр боржників кредитора від 29 грудня 2020 року, складений за формою згідно із Додатком №1 до Договору.
З Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги № ККАУ-29122020 від 29.12.2020 року слідує, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №2416813, сума заборгованості становить 49200 грн., яка складається з: 15000 грн. - заборгованості за основною сумою боргу; 34200 грн. - процентів за користування кредитом.
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
За умовами договору про надання споживчого кредиту №2416813 від 21.05.2020 року сторони погодили сплату відсотків за користування кредитом, який наданий на 30 днів - з 21.05.2020 року до 20.06.2020 року включно.
Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення кредитної заборгованості, зокрема відсотків в сумі 34200 грн., які нараховані в період з 21.05.2020 року до 18.09.2020 року.
В обґрунтування вказаної вимоги позивач посилається на те, що кредитний договір був пролонгований і його строк дії становив 120 днів.
Розділом 4 договору №2416813 про надання споживчого кредиту від 21.05.2020 року передбачено пролонгацію строку кредиту та визначено умови його пролонгації. Так, строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2-4-5 договору. Споживач у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 договору. Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Товариство має право, але не обов'язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі. У випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених в п.4.3 Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.
Матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач ініціював продовження строку користування кредитом та такий строк був продовжений.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем за договором №2416813 про надання споживчого кредиту від 21.05.2020 року нарахована заборгованість по процентах після спливу визначеного договором строку кредитування, а тому наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми непогашеного тіла кредиту та заборгованості по процентах, нарахованих в період дії строку кредитування, а саме з 21.05.2020 року по 20.06.2020 року.
За таких обставин суд приходить до висновку, що до задоволення підлягає стягненню заборгованість по кредитному договору в сумі 23550 грн. за стандартною процентною ставкою 1,9% в день ((15000 грн. + (15000 грн. х 1,9% х 30 днів) = 23550 грн.).
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог згідно ст.141 ЦПК України. Позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суд задовольняє на 47,87%.
Враховуючи наведене, сума судового збору, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача становить 1274,49 грн. (2662,40 х 47,87% = 1274,49 грн.)
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що 01.07.2025 було укладено Договір про надання правової допомоги №0107 між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (клієнт) та АО «Апологет» (виконавець), відповідно до умов якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.
Згідно детального опису робіт (наданих послуг), акту №123 наданих послуг загальна сума гонорару за надання правової допомоги складає 8000 грн.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023 року, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд вважає неспівмірною заявлену вартість послуг за підготовку позовної заяви, збирання доказів, підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів в справі про стягнення заборгованості за договором позики, враховуючи категорію та складність даної справи, яка відноситься до малозначних справ та є типовою, не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ. Та зважаючи на те, що позовна заява була подана представником позивача через систему «Електронний суд», що не потребувало значного часу, неприбуття його у судове засідання, суд вважає завищеним заявлений розмір вартості вказаної послуги.
Враховуючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.
На підставі ст.ст.11, 212, 509, 525, 526, 626, 628, 633, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, постанови Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15, та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_5 , банк отримувача - АТ «Кредит Агріколь Банк», місце реєстрації: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2416813 від 21.05.2020 року в сумі 23550 (двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн., яка складається з: 15000 грн. - заборгованості за основною сумою боргу; 8550 грн. - заборгованості за відсотками, сплачений при подачі позовної заяви судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн. 49 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн., а всього кошти в сумі 27824 (двадцять сім тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 49 коп., відмовивши в решті позовних вимог за безпідставністю.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Заполовський