Справа №295/14135/25
1-кп/295/259/26
28.04.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у в залі суду м. Житомир кримінальне провадження №22025060000000054 від 02.04.2025 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 110, ч.2 ст.110, ч.1 ст. 161, ч.3 ст. 436-2 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
07.10.2025 до Богунського районного суду м. Житомира надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні кримінальне провадження №22025060000000054 від 02.04.2025 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 110, ч.2 ст.110, ч.1 ст. 161, ч.3 ст. 436-2 КК України, з угодою про визнання винуватості, укладеною 29 вересня 2025 року між підозрюваним та прокурором.
В підготовчому судовому засіданні прокурор, обвинувачений та його захисник просили суд затвердити угоду про визнання винуватості.
Заслухавши думки учасників, суд, з урахуванням вимог ст. 474 КПК України, дійшов висновку, що укладена 29.09.2025 у кримінальному провадженні №22025060000000054 від 02.04.2025 угода про визнання винуватості не може бути затверджена, оскільки вона не відповідає вимогам ч.7 ст. 474 КПК України.
При визначенні кінцевого покарання, в тому числі і щодо можливості призначення додаткового покарання, сторони враховують вимоги статті 77 КК України. З огляду на викладене, сторони погоджуються на призначення ОСОБА_3 наступного покарання: - за ч.1 ст.110 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 роки без конфіскації майна; - за ч.2 ст.110 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна; - за ч.1 ст.161 КК України - у виді позбавлення волі строком на 1 рік без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю; - за ч. 3 ст. 436-2 КК України та із застосуванням статті 69 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців без конфіскації майна. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, який визначить суд, із покладенням на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
З наведеного вбачається, що умови угоди суперечать вимогам пп. 1,2 ч.7 ст.474 КПК України та не відповідають інтересам суспільства.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Врахування одних і тих же обставин справи як таких, що дають підстави для одночасного застосування до засудженого положень ст. 69 КК України і призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі санкції статті, так і положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням є недостатнім.
Одночасне застосування двох різних інститутів, пов'язаних із пом'якшенням покарання та звільненням особи від його відбування за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, має мати для цього достатні підстави. І кожна обставина має бути окремо вмотивована та підтверджена достатніми доказами.
Такої правової позиції дійшов Верховний Суд при розгляді справ щодо застосування судами нижчих інстанцій положень ст. 69 та ст. 75 КК України (ухвала від 03.09.2020 у справі №129/2268/18, ухвала від 15.04.2019 у справі №414/2146/15-к, ухвала від 11.03.2019 у справі №577/2414/17-к.
Так, в обвинувальному акті вказано дві обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття і активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
В угоді сторони зазначили, що наявні обставини, що пом'якшують покарання та відсутні обставини, що його обтяжують, у сукупності із відомостями про особу підозрюваного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на даний час проходить військову службу, де позитивно характеризується - істотно пом'якшують покарання, а тому виправлення ОСОБА_3 можливе із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також із застосуванням інституту призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Також чином, сторони одними й тими самими обставинами обґрунтовують необхідність застосування як ст. 69 КК України, так і ст. 75 КПК України, що суперечить загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України.
Крім того, безпідставне надмірно м'яке покарання обвинуваченому у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки в умовах збройної агресії рф проти України, коли щодня велика кількість українців захищає національну безпеку ціною власного життя, не відповідає інтересам суспільства.
Погоджене угодою покарання ОСОБА_3 не буде відповідати тяжкості правопорушень, та не відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо її умови суперечать вимогам цього кодексу, не відповідають інтересам суспільства.
Згідно ч.7 ст.474 КПК України, в разі відмови суду в затвердженні угоди, судове провадження продовжується в загальному порядку.
Керуючись ст.ст. 314, 474 КПК України,
Відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 29 вересня 2025 року між підозрюваним ОСОБА_3 та прокурором ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №22025060000000054 від 02.04.2025 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 110, ч.2 ст.110, ч.1 ст. 161, ч.3 ст. 436-2 КК України.
Роз'яснити сторонам угоди, що відповідно до ч.8 ст.474 КПК України повторне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим в одному кримінальному провадженні допускається одноразово у разі усунення підстав, на основі яких суд відмовив у затвердженні такої угоди. У разі повторної відмови судом у затвердженні угоди наступне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні не допускається.
Судове провадження продовжити в загальному порядку зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1