Справа №694/3623/25
Категорія 38
2/295/2560/26
27.04.2026 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Лєдньов Д.М. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», звернувся до суду з позовною заявою, у якій зазначив, що 17.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір позики , за умовами якого останній отримав грошові кошти у розмірі 1000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день.
Крім того, 19.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору позики, за умовами якої сума позики збільшилась на 2000,00 грн.
Таким чином, що позикодавець виконав свої зобов'язання за договором кредиту у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в розмірі 3000,00 грн.
При цьому, позичальник ОСОБА_1 зобов'язання щодо повернення позики не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 9885,53 грн., яка складається з: 3000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6885,53 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Позивач наголошує, що 21.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Управління активами» було укладено договір факторингу, а в подальшому між ТОВ «ФК «Управління активами» та позивачем, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до боржників, зокрема за договором позики від 17.07.2021.
Звертаючи увагу на нормативне врегулювання правовідносин, заснованих на договорі позики, вказуючи на ухиленні позичальника від взятих на себе зобов'язань з повернення отриманої суми позики та нарахованих відсотків, позивач просить стягнути суму заборгованості, відшкодувати судові витрати.
Ухвалою суду від 13.02.2026 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказав, що з позовними не погоджується, після укладення договору у 2021 році платежів не здійснював, нових договорів чи додаткових угод не підписував.
Відповідач зазначив, що з моменту останнього можливого платежу минуло більше трьох років.
А тому, у зв'язку з тим, що строк позовної давності сплив, відповідач просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якійвін навів заперечення щодо твердження відповідача про пропуск строку позовної давності.
Позивач зазначив, що перебіг строків був продовжений та зупинений на підставі п. 12 та п. 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у зв'язку з введенням карантину (COVID-19) та воєнного стану.
З урахуванням Закону № 4434-IX від 14.05.2025 року, за яким зупинення строків тривало до 04.09.2025 року, позивач вважає, що звернувся до суду у межах закону.
У зв'язку з цим позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.
Суд встановив наступні обставини справи.
Матеріали справи містять договір позики № 75683598, укладений 17.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником.
Зі змісту договору позики слідує, що сторони погодили суму кредиту - 1000,00 грн. строком на 30 днів та базовою відсотковою ставкою 1,99 % на день.
Додатковою угодою від 19.07.2021 до договору позики, сторони погодили збільшення суми позики на 2000,00 грн.
Таким чином загальна сума позики становить 3000,00 грн.
Фактичне надходження грошових коштів підтверджується копіями платіжних інструкцій від 17.07.2021 року та 19.07.2021 року, в яких вбачається, що на картковий рахунок № НОМЕР_1 було проведено транзакцію щодо зарахування коштів у сумі 1000,00 грн. та 2000,00 грн., а також довідками ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 28.10.2025 року.
Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Управління активами» 21.12.2021 року було укладено договір факторингу № 2112, згідно якого до останнього перейшло право вимоги до боржників, що зазначені у реєстрі прав вимог № 4від 21.12.2021 року.
Між ТОВ «ФК «Управління активами» та позивачем 31.03.2023 року було укладено договір факторингу № 310323-ФМ, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу від 31.03.2023 року за ОСОБА_1 обраховується заборгованість за договором позики від 17.07.2021 року.
Суд вважає за необхідне застосувати наступні норми законодовства.
Статтею 256 ЦК України передбачно, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого розділ "Прикінцеві положення" ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19", із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який триває і по даний час.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, з якого слідує, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Законом України №4434-ІХ від 14.05.2025 року «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного України щодо поновлення перебігу позовної давності», виключено пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо призупинення строків позовної давності, який набрав чинності 04.09.2025 року.
Судом встановлено, що 01.12.2025 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача за договором позики від 17.07.2021 року.
Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов поданий у строки, визначені законом.
За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.
Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 6 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.
Обставини укладення договору та погодження його умов підтверджуються дослідженими судом письмовими доказами з даними про застосування електронного одноразового ідентифікатора (J4a6PcxcDN).
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного Кодексу.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань з боку позичальника виникла заборгованість в сумі 9885,53 грн., з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за основним боргом, 6885,53 грн. - заборгованість за відсотками.
Вказане підтверджується розрахунком заборгованості, який сприймається судом як належний доказ в доведення відповідних обставин.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вирішуючи спір в межах заявлених позивачем вимог суд вважає необхідним задовольнити позов та стягнути з відповідача суму заборгованості за договором кредиту від 17.07.2021 року в сумі 9885,53 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн..
Керуючись ст.ст. 141, 258-279 ЦПК України, суддя,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, заборгованість за договором кредиту від 17.07.2021 року в сумі 9885,53 грн., з яких: 3000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6885,53 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Д.М.Лєдньов