Справа № 168/1229/25
Провадження № 2/168/106/26
28 квітня 2026 року сел. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді Малюти А.В.,
секретаря судових засідань - Сулеви Н.С.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Талашко І.М.,
відповідачки - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки і піклування Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області - Махун Л.В.,
неповнолітніх - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Талашко Інни Миколаївни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки і піклування Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області, про позбавлення батьківських прав,
Зміст позовних вимог та позиції учасників справи
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Талашко І.М. звернулася до Старовижівського районного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки і піклування Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області, про позбавлення батьківських прав.
Вказала, що 12 липня 2009 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було зареєстрований шлюб. Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області № 168/877/18 від 16 січня 2019 року шлюб між ними було розірвано.
Від спільного подружнього життя позивач та відповідачка мають неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Діти проживають разом з позивачем в с.Кримне Ковельського району Волинської області. Для дітей створені належні умови для виховання та розвитку. Стосунки між проживаючими спокійні, врівноважені, конфлікти відсутні.Позивач ОСОБА_1 знаходиться закордоном на роботі. Бо є необхідність у грошових коштах. Позивач повністю забезпечує дітей.
Відповідачка ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні і утриманні дітей, не виконує батьківські обов'язки, проживає у іншому населеному пункті і створила нову сім'ю. Остання не цікавиться і не переймається долею дітей, про що свідчать довідки видані навчальним закладом, де навчаються діти.
Тому представник позивача виснувала, що вище наведені факти, є однією з підстав для позбавлення батьківських прав, вважала за доцільне позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно її дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так як це буде відповідати їхнім інтересам. Бо відповідачка свідомо нехтувала своїми обов'язками, не займалася вихованням дітей, не піклувалася про їх здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, тобто ухилилася від виконання своїх батьківських обов'язків по утриманню, вихованню дітей.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Талашко І.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала повністю. Вказала, що коли батько забрав усе, то нехай він забирає і дітей. Судові витрати готова сплатити повністю.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки і піклування Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області - Махун Л.В., в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити. Пояснила, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав було прийнято з врахуванням поданих документів та доказів і вважає його законним.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 ствердила, що знає дітей та умови їх проживання дуже добре і давно - з їх народження. Після розлучення відповідачка ОСОБА_2 спочатку забрала дітей до себе. Діти біля 2-х років проживали з нею. Але потім вона залишила дітей батькові. Бо у відповідачки ОСОБА_2 був інший чоловік, а діти залишилися з батьком (позивачем по справі). Протягом останніх 5-6 років вихованням дітей займається лише батько та бабуся. Відповідачка ОСОБА_2 протягом всього цього часу жодного разу не навідувалася до своїх рідних дітей.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 вказала, що відповідачка ОСОБА_2 зовсім не цікавилася вихованням дітей. Добре про це знає, бо вчила у школі як ОСОБА_8 , так і ОСОБА_9 . Відповідачка ОСОБА_2 за останніх 5 років жодного разу до дітей у село не приїжджала, їх життям, навчанням, вихованням не цікавилася.
Допитана в судовому засіданні в присутності психолога ліцею с. Кримне Дубечненської сільради Ковельського району Волинської області - ОСОБА_10 - неповнолітня ОСОБА_3 пояснила суду, що перед судовим засіданням батько та бабуся не вказували їй, що вона має говорити в суді. Неповнолітня ОСОБА_3 просила позов батька задовольнити, позбавити матір батьківських прав. Бо мама абсолютно не цікавилася як нею, так і її братом, не виконувала свої материнські обов'язки, матеріально не забезпечувала. Матір навіть не знає дати їх народження. Має особисте бажання взагалі ніколи не зустрічатися з матір'ю.
Допитаний в судовому засіданні в присутності психолога ліцею с. Кримне Дубечненської сільради Ковельського району Волинської області - ОСОБА_10 - неповнолітній ОСОБА_4 пояснив, що проживає разом з батьком та бабусею, який його повністю матеріально утримує. Просив позов задовольнити та позбавити його матір батьківських прав. Бо остання ніякої матеріальної допомоги не надає, вихованням не займається, його життям не цікавиться. Не бачив матір жодного разу, починаючи з його навчання в другому класі. Тобто останні 5 років.
Допитана в судовому засіданні психолог ліцею с. Кримне Дубечненської сільради Ковельського району Волинської області ОСОБА_10 пояснила, що знає дітей з першого класу їх навчанні в школі. Відповідачку за весь період навчання дітей жодного разу в школі не бачила (більше 5 років).
Процесуальні дії у справі
30 грудня 2025 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Малюту А.В., зроблений запит щодо встановлення зареєстрованого місця проживання відповідачки.
02 січня 2026 року після отримання відповіді на запит ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 09 год. 30 хв. 12 лютого 2026 року в приміщенні Старовижівського районного суду Волинської області.
12 лютого 2026 року ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 02 квітня 2026 року.
Одночасно повідомили відповідачку ОСОБА_2 про розгляд справи в суді на вищевказану дату та час шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Копію ухвали надіслали учасникам справи.
02 квітня 2026 року ухвалою про забезпечення права дитиною бути заслуханою Старовижівського районного суду Волинської області відклали судове засідання у справі на 09 год. 00 хв. 28 квітня 2026 року. Одночасно здійснили виклик відповідачку ОСОБА_2 в судове засідання на вищевказану дату та час шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Викликали в судове засідання неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та психолога ліцею с.Кримне Дубечненської сільської ради ОСОБА_10 для участі у допиті неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Копію ухвали надіслали учасникам справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є «спір» про «право», реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа Аллан Якобсон проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ул'янов проти України)).
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (стаття 13 Конвенції).
Відповідно до вимог статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Згідно з вимогами пунктів п. 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Вимогами статті 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Судом встановлено, що 12 липня 2009 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було зареєстрований шлюб Кримненською сільською радою Старовижівського району Волинської області за актовим записом №15.
Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 16 січня 2019 року (справа № 168/877/18) шлюб між ними було розірвано.
Від спільного подружнього життя позивач та відповідачка мають неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Кримненською сільською радою Старовижівського району Волинської області 09 квітня 2010 року, актовий запис № 13) та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видане Кримненською сільською радою Старовижівського району Волинської області 11 червня 2013 року, актовий запис № 18).
Судом встановлено, що діти проживають разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з Актом № 77 обстеження умов проживання від 03 грудня 2024 року Дубечненської сільської ради, умови проживання дітей зразкові (новобудова із сучасним ремонтом), сім'я продуктами харчування забезпечена в повному обсязі, для дітей створені належні умови для виховання та розвитку. Умови проживання комфортні, у 2-х поверховому будинку 6-ть кімнат, коридори, кухня, душова кімната, є опалення. За цією адресою також проживають тітка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та бабуся ОСОБА_12 , 1957 року народження. Стосунки між проживаючими спокійні, врівноважені, конфлікти відсутні.
Разом з тим судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 постійно знаходиться за кордоном на роботі. Бо є необхідність у грошових коштах. Позивач повністю забезпечує дітей і його виїзд був зумовлений пожежею будинку та необхідністю його відновлення, адже він згорів. Однак позивач ОСОБА_1 постійно комунікує з дітьми, матеріально забезпечує їх, цікавиться життям та вихованням.
У той же час відповідачка ОСОБА_2 знаходиться в Україні, в Ковельському районі Волинської області - в одному районі із місцем проживання дітей. Однак ні життям свої дітей, ні їх умовами проживання не цікавиться, матеріально їх не забезпечує. В той же час у новому шлюбі має дитину із новим чоловіком. Про що свідчать довідки, видані ліцеєм с. Кримне Дубечненської сільської ради, де навчаються діти, та коледжу.
Відповідно до довідок № 1236 від 19 грудня 2025 року Волинського фахового коледжу Національного університету харчових технологій, № 36, 37 від 10 листопада 2025 року ліцею с.Кримне Дубечненської сільської ради, дочка позивача ОСОБА_3 навчалася у ліцеї с.Кримне по 31 серпня 2025 року, а з 01 вересня 2025 року - у Волинському фаховому коледжі Національного університету харчових технологій. Також у довідці вказується, що батько і бабуся постійно спілкувалися із класним керівником ОСОБА_3, цікавилися успішністю і досягненнями дочки і онуки, підтримали її бажання здобувати професійну освіту у коледжі. Бабуся відвідувала класні збори та шкільні заходи, батько комунікував із директором та класним керівником через соціальні мережі, класні групи, телефонний зв'язок. Мати, ОСОБА_2 (відповідачка), жодного разу не виходила на зв'язок з директором та класним керівником, у ліцеї не з'являлася, навчанням та вихованням доньки не цікавилася. Також дані обставини підтверджуються і довідкою з Волинського фахового коледжу Національного університету харчових технологій якій вказано, що мати навчанням доньки ОСОБА_3 зовсім не цікавилася.
Відповідно до довідки ліцею с.Кримне № 36 від 10 листопада 2025 року вбачається, що син позивача ОСОБА_4 по даний час навчається у ліцеї с.Кримне Дубечненської сільської ради. ОСОБА_4 регулярно відвідує уроки, демонструє достатні результати у навчанні, завжди охайний, доглянутий, має усі необхідні речі для очного і дистанційного навчання. Батько і бабуся постійно спілкуються із класним керівником ОСОБА_9 , цікавляться його шкільним життям. Бабуся відвідує класні збори та шкільні свята, батько комунікує із директором та класним керівником через соціальні мережі, класні групи, телефонний зв'язок. Мати ОСОБА_2 (відповідачка) телефонувала до класного керівника востаннє у 2022 році, не виходила на зв'язок з директором, у ліцеї не з'являлася, навчанням та вихованням сина не цікавилася.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Дубечненської сільської ради Ковельського району, який затверджений рішенням виконавчого комітету Дубечненської сільської ради № 30 від 20 березня 2026 року, орган опіки і піклування вирішив за доцільне позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 відносно її дітей: неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Тому суд висновує, що відповідачка ОСОБА_2 умисно ухилилася від виконання своїх батьківських обов'язків. Хоча спроможна забезпечувати дітей. Бо займається вихованням та забезпеченням дитини у новому шлюбі.
Окрім того, в судовому засіданні було з'ясовано думку дітей: неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 щодо заявленого позову про позбавлення їх матері - ОСОБА_2 батьківських прав.
Під час опитування діти підтримали батька - позивача ОСОБА_1 щодо позбавлення їх матері батьківських прав.
Тому суд погоджується із висновком органу опіки та піклування Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Дубечненської сільської ради № 30 від 20 березня 2026 року. Вказане рішення є чинним та не оскаржувалося відповідачкою в судовому порядку.
Згідно статті 171 Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Тому суд бере до уваги думки неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 відповідно до їх думки під час опитування у суді. Таке бажання суд вважає абсолютним та свідчить у цьому випадку про те, що позбавлення матері батьківських прав відповідатиме та захищатиме інтереси самих дітей, передбачені Конвенцію про права дітей та Декларацією прав дитини.
Що узгоджується із висновком Верховного Суду про те, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору щодо її виховання, місця проживання (у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав або їх поновлення), а також спору щодо управління її майном (постанова ВС від 09 листопада 2020 року у справі №487/7241/18.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як ухилення відповідачки ОСОБА_2 від виховання неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 . А змінити поведінку матері у кращу сторону неможливо, бо остання самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків і змінити своє ставлення до дітей не бажає.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
При вирішенні даного спору суд приймає до уваги наступне.
Одним із завдань Сімейного Кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (стаття1). Виховання у колі сім'ї, як раз передбачає у повній сім'ї, тобто при участі усіх членів родини, як молодших, так і старших, і баби з дідом у тому числі.
Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно із абзацом 2 пункту 18 цієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
У справі відсутні докази застосування до відповідачки заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Талашко І.М. довела суду докази, в чому полягає захист інтересів неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 - шляхом позбавлення їх матері по відношенню до них батьківських прав та надав докази, які безспірно свідчать про умисне ухилення відповідачки ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків відносно своїх дітей.
Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18 (провадження № 61-19550св19), від 24 грудня 2020 року у справі № 676/3740/19 (провадження № 61-8098св20), від 28 липня 2021 року у справі № 225/134/20 (провадження № 61-18248св20).
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Статтею 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
ЄСПЛ в рішенні у справі «Хант проти України» вказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
У цій справі суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшов висновку, що відповідачка ОСОБА_2 нехтує потребами своїх дітей, порушує їх права на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов'язків. ОСОБА_2 не змінила своєї поведінки щодо дітей, в останньої відсутнє прагнення здійснювати належне піклування ними. Факт того, що відповідачка ОСОБА_2 правом на подання відзиву не скористалася; у судові засідання не з'являлася, за винятком 28 квітня 2026 року. Хоча про дату, час та місце розгляду справи кожного разу повідомлялася особисто, що підтверджується її власноручним підписом на поштовому повідомленні. Окрім того, суд повідомляв ОСОБА_2 кожного разу про дату, час та місце розгляду справи шляхом здійснення її виклику в судове засідання на вищевказану дату та час через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Через що суд висновує про незацікавленість відповідачки ОСОБА_2 у результатах розгляду справи. Тому все зазначене вище свідчить про відсутність її інтересу до дітей та реальне бажання змінити поведінку.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Таким чином суд висновує про необхідність застосування крайнього заходу, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісну поведінку матері - відповідачки по справі ОСОБА_1 .
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).
Між інтересами дітей та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дітей, у зв'язку з чим, ураховується відсутність будь-якого спілкування відповідача з сином та дочкою досить тривалий час по відношенню до віку дітей, існування реальної можливості виконання батьківських обов'язків, проте їх свідоме не вчинення.
Роз'яснити, що згідно положень статті 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Так, Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11), якщо батько (мати) не підтримує стосунки з дитиною, його(її) можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією. У зазначеному рішенні розглядалися аналогічні правовідносини, тому суд вважає за можливе застосувати його у справі.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.
За вказаних обставин, беручи до уваги, що представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Талашко І.М. доведено відсутність будь-яких проявів взаємозв'язку між матір'ю та дітьми; відсутність дій зі сторони відповідачки, спрямованих на відновлення взаємин із дочкою та сином, здійснення нею активних дій, пов'язаних з вихованням, утриманням, наданням допомоги дітям у формах, що необхідні для духовного, фізичного та психологічного його розвитку та, враховуючи висновок органу опіки та піклування Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , суд висновує, що позовна вимога про позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , є підставною та підлягає до задоволення.
Роз'яснити, що згідно положень статті 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем ОСОБА_1 при поденні позову сплачено судовий змір у розмірі 969,00 грн., який слід стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача.
На підставі вищевикладеного
та керуючись статтями 51, 55, 124 Конституції України,
статтями 19, 141,150-155, 164-166 СК України,
пунктами 7, 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»,
статтями 11,12 Закону України «Про охорону дитинства»,
статтями 4, 6-16, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України,
суд
Позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Талашко Інни Миколаївни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки і піклування Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області, про позбавлення батьківських прав,- задовольнити повністю.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як таку, що ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Роз'яснити, що згідно положень статті 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 969,00 (дев'ятсот шістдесят дев'ять 00 копійок) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Представник позивача: ОСОБА_13 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки і піклування Дубечненської сільської територіальної громади Ковельського району Волинської області, адреса: Волинська область, Ковельський район, с.Дубечне, вул.Незалежності, 20, ЄДРПОУ 04332940.
Суддя А.В.Малюта