Справа № 203/3743/26
Провадження № 1-кс/0203/2771/2026
22 квітня 2026 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі клопотання начальника сектору дізнання відділення поліції №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12026047170000028 від 10.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,
10.04.2026 року до Центрального районного суду міста Дніпра звернувся начальник сектору дізнання відділення поліції №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області капітан поліції ОСОБА_3 з клопотанням, погодженим з прокурором, про арешт майна у кримінальному провадженні 12026047170000028 від 10.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
В обґрунтування вимог клопотання начальник сектору дізнання зазначив, що у провадженні сектору дізнання ВнП №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, перебувають матеріали досудового розслідування №12026047170000028 від 10.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.04.2026 року о 16:25 годині військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись у центральному холі залізничного вокзалу станції «Дніпро-Головний», за адресою: м.Дніпро, пл.Вокзальна, 11, під час перевірки документів, надав співробітникам поліції посвідчення водія, серії НОМЕР_2 , видане на ім'я « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ознаками підробки. У зв'язку з чим, працівники поліції викликали слідчо-оперативну групу ВнП № 2 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області.
Далі 09 квітня 2026 року в період часу з 16:40 до 17:00, в приміщенні залізничного вокзалу станції «Дніпро-Головний», за адресою: м. Дніпро, пл.Вокзальна, 11, в ході огляду місця події було вилучено посвідчення водія, серії НОМЕР_2 , видане на ім'я « ОСОБА_4 » «ТСЦ 1242» від 25.12.2024 на категорію В, С, з ознаками підробки, яке добровільно надав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після проведеного огляду посвідченн було поміщено та опечатано до спеціального пакету NPU 5055527.
10 квітня 2026 року на підставі ст. 98 КПК України було винесено постанову про визнання та приєднання речового доказу до матеріалів кримінального провадження №12026047170000028 від 10.04.2026 року, а саме документу, серії ВХН №902246, на ім'я « ОСОБА_4 », видане ТСЦ 1242 від 25.12.2024, яке в подальшому вирішено зберігати в матеріалах кримінального провадження.
У поясненнях ОСОБА_4 повідомив, що вилучене у нього посвідчення водія він отримав на водійських курсах приблизно півтора роки тому, та почав носити його з собою з метою подальшого використання.
Таким чином, в ході досудового розслідування встановлено, що є достатньо підстав вважати, що водійське посвідчення, серії НОМЕР_2 , може бути використано як доказ вчинення кримінального правопорушення та є предметом кримінального проступку.
У зв'язку з вищевикладеним, слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, в якому просить суд:
- накласти арешт на документ, а саме на бланк посвідчення водія, серії НОМЕР_2 , видане на ім'я « ОСОБА_4 », яке видане ТСУ 1242 від 25.12.2024 на категорію В,С.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 10.04.2026 року, судову справу №203/3743/26, провадження №1-кс/0203/2771/2026, було розподілено слідчому судді ОСОБА_1 , яка передана канцелярією суду - 20.04.2026 року.
Судове засідання з розгляду клопотання було призначене судом на 22.04.2026 року, в яке учасники справи не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, начальник сектору дізнання ОСОБА_3 подав до суду письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Власник майна не повідомив суду про причини неприбуття у судове засідання. Будь-яких заяв чи клопотань щодо участі у судовому засідання від сторони власника майна на адресу суду не надходило
Суд на підставі положень ст. ст. 138, 172, ч. 4 ст. 107 КПК України розглянув клопотання начальника сектору дізнання про арешт майна за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксування судового процесу технічними засобами.
Слідчий суддя, вивчивши доводи начальника сектору дізнання, викладені в клопотанні, дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши норми КПК України, дійшов таких висновків.
Слідчим суддею встановлено та матеріалами клопотання підтверджено, що в провадженні сектору дізнання ВнП №2 Дніпроського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування №12026047170000028 від 10.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
За відомостями з протоколу огляду місця події від 09.04.2026 року, слідчим СВ ВнП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції ОСОБА_5 , було проведено огляд місця події, в ході якого було вилучено:
- водійське посвідчення, серії НОМЕР_2 , видане на ім'я « ОСОБА_4 ».
Постановою начальника сектору дізнання від 10.04.2026 року вилучені під час огляду місця події було визнано речовими доказами, а саме:
- посвідчення водія на ім'я « ОСОБА_4 », яке видане «ТСЦ 1242» від 25.12.2024 на категорію В,С, яке знаходиться у спеціальному пакеті NPU 5055527, зберігати при матеріалах кримінального провадження №12026047170000028 від 10.04.2026 року.
У клопотанні начальник сектору дізнання зазначив, що вилучені в ході проведеного огляду місця події предмети є речами, що мають значення для кримінального провадження та з метою збереження речових доказів виникла необхідність у накладенні арешту.
Відповідно до п. 7) ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) , арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Аналіз викладених вище норм КПК України, а також встановлених судом обставин кримінального провадження дає суду підстави для висновку про необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання начальника сектору дізнання про арешт майна у повному обсязі
Керуючись статтями 167, 168, 170, 171, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
Клопотання начальника сектору дізнання відділення поліції №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026047170000028 від 10.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, - задовольнити повністю.
Накласти арешт на водійське посвідчення, видане на ім'я « ОСОБА_4 », з серією та номером ВХН 902246, ТСЦ 1242 від 25.12.2024 року, з відкритими категоріями «В, С», з метою збереження речових доказів.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Слідчий суддя ОСОБА_1