Справа № 201/5537/26
Провадження № 1-кс/201/1557/2026
17 квітня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12026042130000359, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.03.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Нова Каховка Херсонської області, який має середню освіту, офіційно не одружений, утриманців не має, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий, востаннє 24.11.2025 Соборним районним судом м. Дніпра за ч. 1 ст. 309 КК до обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК звільнений від відбування покарання на іспитовий строк 1 рік,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
- прокурор ОСОБА_4
- підозрюваний ОСОБА_5
- захисник ОСОБА_6
Короткий виклад клопотання.
Слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому зазначив про встановлені обставини кримінального провадження, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, про яку ОСОБА_5 повідомлено 15.04.2026, та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Позиції учасників.
Прокурор клопотання підтримав з підстав, зазначених у ньому, просив задовольнити. Додатково прокурор просив не визначати розмір застави, з огляду на положення п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України. Повідомив, що інший підозрюваний ОСОБА_7 вказав на ОСОБА_5 як на особу, з яким вони разом виготовляли PVP. Під час обшуку вони разом були у квартирі, в якій виготовлявся PVP.
Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив, повідомив, що вживає PVP і в день обшуку у ОСОБА_7 він хотів додатково придбати PVP, а тому знаходився біля його квартири, в яку співробітники поліції його запхали і далі відбувся обшук. Просив застосувати йому домашній арешт або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Захисник проти задоволення клопотання заперечив з огляду на необґрунтовану підозру і недоведеність ризиків, просив застосувати до свого підзахисного більш м'який запобіжний захід, а у випадку застосування до нього слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити йому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Встановлені слідчим суддею обставини.
В проваджені СВ відділу поліції №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042130000359 від 24.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_5 , у невстановлений під час досудового розслідування місці та час, але не пізніше 14 квітня 2026 року, виник злочинний умисел направлений на придбання, та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини обіг якої заборонено - PVP та, вчиненого за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини обіг якої заборонено - PVP, вчиненого за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 14 квітня 2026 року, вступив у злочинну змову з невстановленими особами, розподіливши між собою ролі у вчиненні кримінальних правопорушень.
Кожний із учасників мав між собою зв'язки та знав, про виконання ролі кожного окремого співучасника, маючи спільні інтереси, пов'язані з незаконними операціями з особливо небезпечною психотропною речовиною обіг якої заборонено - PVP, та подальшому збагаченні від її збуту.
Так, ОСОБА_5 згідно до розподілених ролей обладнав приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 спеціальними засобами та пристроями для виготовлення особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - PVP, після чого налагодили виробництво вищевказаної речовини для подальшого збуту вказаної речовини з метою збагачення.
14.04.2026 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , 2А, АДРЕСА_5 було виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, масою 67,8970 г., в ході особистого обшуку ОСОБА_5 виявлено 1 сліп-пакет з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої обмежений, - PVP, масою 1,2821 г.
14.04.2026 о 20-37 год. ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК, з урахуванням положень ст. 209 КПК, був затриманий.
15.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, як незаконне виробництво та зберігання з метою збуту психотропних речовин, вчинене за попередньою змовою групою осіб, якщо предметом таких дій були психотропні речовини в особливо великих розмірах.
Щодо обґрунтованої підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Причетність ОСОБА_5 до скоєння кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами:
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.04.2026;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.04.2026;
- протоколом обшуку від 14.04.2026 за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 ;
- висновком експерта від 15.04.2026 № СЕ-19/104-26/13695-НЗПРАП;
- висновком експерта від 15.04.2026 № СЕ-19/104-26/13694-НЗПРАП;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.04.2026;
- зібраними матеріалами по кримінальному провадженню в цілому.
Тим самим, встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою отримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, є підтвердженою.
При цьому ОСОБА_5 і його захисником не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.
Щодо існування ризиків.
Слідчий вказує на існування ризиків, передбаченого п. 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
- незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
- продовжити вчиняти кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Так, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Як передбачено ст. 177 КПК України, підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
На переконання слідчого судді заявлені ризики є доведеними.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, санкція статті, якої передбачає позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років, а тому є підстави вважати, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду.
При цьому суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 вручено клопотання разом із додатками у вигляді копій матеріалів кримінального провадження, серед яких протоколи допитів свідків, що містять повні анкетні дані, адреса мешкань та мобільні телефони. Вказані особи судом ще не допитані, то ж перебуваючи на волі ОСОБА_5 може здійснювати тиск на свідків з метою зміни їх показів.
Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності, окрім того підозрюваний не має стійких соціальних зв'язків у суспільстві, не працевлаштований. Також досудовим розслідуванням встановлено інформацію, що він можливо причетний до вчинення злочину, передбачений ч.5 ст. 407 КК України.
Також в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 раніше судимий, останній раз 24.11.2025 року Соборним районним судом міста Дніпра за ч. 1 ст. 309 КК України до обмеження волі строком на 1 рік, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, що також свідчить про ймовірність вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
При цьому встановлення вини відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України не віднесено до повноважень слідчого судді. Лише прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Тому слідчий суддя не перебирає на себе неналежні йому функції, залишаючи питання оцінки доказів у їх сукупності неупередженому суду (ст. ст. 27 та 94 КПК України).
Висновки.
Слідчим суддею встановлена обґрунтована підозра та ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, встановлено, що органу досудового розслідування дійсно необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій та враховується, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.178 КПК України, однією з обставин, що враховується судом при застосуванні запобіжного заходу є вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, на теперішній час зібрані докази, які мають суттєве значення для доказування вини ОСОБА_5 по вказаному кримінальному провадженню, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому вказана обставина врахована судом, при застосуванні підозрюваному запобіжного заходу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, однією з обставин, що враховується судом при обранні запобіжного заходу є тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчинені кримінального правопорушення в якому він підозрюється. Вказана обставина врахована судом при застосуванні ОСОБА_5 запобіжного заходу, оскільки останній підозрюється у вчинені особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна.
При вирішенні клопотання слідчим суддею враховані і інші обставини, передбачені у п. 3-12 ч. 1 ст. 178 КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від З0.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).
Матеріали клопотання підтверджують обґрунтовану підозру ОСОБА_5 . При цьому обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи обставини вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, його тяжкість, вік та стан здоров'я підозрюваного, а також наявність вищевказаних ризиків, вказує на те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, належну поведінку підозрюваного та запобіганню вищевказаних ризиків.
Таким чином, клопотання підлягає задоволенню.
Щодо строку дії запобіжного заходу.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Тому, оскільки 15.04.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру, то досудове розслідування має бути закінчено 15.06.2026, а тому саме до цього строку в межах 60 днів з часу затримання слідчий суддя може застосувати запобіжний захід.
Щодо застави.
Згідно п.5 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Тому з огляду на пред'явлену ОСОБА_5 підозру за ч. 3 ст. 307 КК - незаконне виробництво та зберігання з метою збуту психотропних речовин, вчинене за попередньою змовою групою осіб, якщо предметом таких дій були психотропні речовини в особливо великих розмірах, слідчий суддя приходить до висновку, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розмір застави не визначати.
Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187, 193-194, 196-197, 205, 369-372, 392-393 КПК України -
Клопотання - задовольнити.
ОСОБА_5 застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20 години 37 хвилини 12 червня 2026 року без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1