27 квітня 2026 року справа 160/611/26
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 (суддя Ремез К.І.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи та повторно розглянути заяву про нарахування пенсії
ОСОБА_1 10.01.2026 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить: визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Тернопільській області у зарахуванні до стажу при обчислені пенсії за період роботи в Дніпродзержинському виробничому об'єднанні «Азот» з 15.06.1983 по 15.12.1983, період роботи в Санітарному профілакторії Баглійського Коксохімічного заводу з 16.06.1983 по 02.12.1996 та вкладиш в трудову книжку НОМЕР_1 зо всіма записами про трудову діяльність; зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській, області зарахувати до стажу при обчислені пенсії за період роботи в Дніпродзержинського виробничого об'єднання «Азот» з 15.06.1983 по 15.12.1983, період роботи в Санітарному профілакторії Баглійського Коксохімічного заводу з 16.06.1983 по 02.12.1996 та вкладиш в трудову книжку НОМЕР_1 зо всіма записами про трудову діяльність; зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком у зв'язку з наданням документів підтверджуючих трудову діяльність та повернутися до заяви про призначення пенсії від 11.11.2025, повторно розглянути заяву і прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду та зробити нарахування пенсії повернувшись к заяві про призначення пенсії від 11.11.2025.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 позов задоволений частково: визнані протиправними дії ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 при обчислені пенсії за період роботи в Дніпродзержинському виробничому об'єднанні «Азот» з 15.06.1983 по 15.12.1983, період роботи в Санітарному профілакторії Баглійського Коксохімічного заводу з 16.12.1983 по 02.12.1996, вкладиш в трудову книжку НОМЕР_1 зо всіма записами про трудову діяльність; зобов'язано ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Дніпродзержинському виробничому об'єднанні «Азот» з 15.06.1983 по 15.12.1983, в Санітарному профілакторії Баглійського Коксохімічного заводу з 16.12.1983 по 02.12.1996 та вкладиш в трудову книжку НОМЕР_1 , дата заповнення 06.04.1995 зо всіма записами про трудову діяльність; зобов'язано ГУ ПФУ в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування пенсії за віком від 11.11.2025 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду; в задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Тернопільській області просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог. Зазначає, що трудова книжка не відповідає Інструкції №162. Посилається на те, що записи у трудовій книжці не є безумовним доказом роботи особи та на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.03.2020 у справі №155/1180/17 про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи періодів зазначених в трудовій книжці, яка не оформлена в установленому порядку.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
ОСОБА_1 11.11.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області №047050034242 від 18.11.2025, прийнятим за принципом екстериторіальності структурним, відмовлено у призначенні пенсії за віком. До страхового стажу не враховано дублікат трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на першій сторінці трудової книжки дата заповнення « 08.08.1984» не відповідає даті початку трудової діяльності « 15.06.1983», окрім того не враховано до страхового стажу період роботи з 16.12.1983 по 02.12.1996, оскільки в даті наказу про звільнення міститься виправлення, яке виконане неналежним чином. Також до пенсійного стажу не враховано вкладиш в трудову книжку НОМЕР_1 , оскільки вкладиш виданий із порушенням Інструкції про порядок введення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно пункту 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 від 29.07.1993, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Посилання відповідача, як підставу відмови у задоволені позову, на порушення вимог законодавства в частині заповнення трудової книжки не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду.
Суд наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Вказані відповідачем обставини, не можу бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (установи) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а.
Також, слід врахувати правову позицію, викладену Верховний Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 19.12.2019 у справі №307/541/17, згідно якої підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Колегія суддів наголошує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №155/1180/17, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки у вказаній справі трудова книжка позивача містила відомості про роботу виключно за спірний період, які не засвідчені печаткою роботодавця, така печатка була відсутня і на титульній сторінці трудової книжки.
Отже, обставини справи №155/1180/17 не є тотожними обставинам справи, що розглядається.
Посилання на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23, що запис у трудовій книжці не є безумовним доказом роботи особи у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності даних, суд апеляційної інстанції вважає не обґрунтованими, оскільки у справі №300/8132/23 правовідносини стосувалися незарахуванням періоду роботи, достовірність якого ставиться під сумнів, через ліквідацію підприємства до фактичної дати звільнення та у зв'язку з відсутністю коду ЄДРПОУ на печатці у трудовій книжці фізичної особи, водночас в даній справі записи в трудовій книжці в частині спірних періодів виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності, у відповідача відсутні сумніви щодо достовірності записів в трудовій книжці.
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 27.04.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді О.В. Головко
судді Т.І. Ясенова