16 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/8780/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 року (суддя Царікова О.В., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 21.11.2025 року) у адміністративній справі №160/8780/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, суд -
У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач 1); Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач 2), в якому просила визнати протиправним рішення відповідача 1 від 12.03.2025 року №056650011160 про відмову у призначенні їй пенсії відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати відповідача 2 повторно розглянути її заяву від 05.03.2025 року про призначення пенсії відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до вимог ч.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та призначити їй пенсію відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до вимог ч.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 04.03.2025 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 12.03.2025 року №056650011160 про відмову у призначенні пенсії відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до вимог ч.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 05.03.2025 року.
З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що ОСОБА_1 05.03.2025 року звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 12.03.2025 року №056650011160 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний документ - висновок ЛКК про те, що дитина мала медичні показання для визнання її особою з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Апелянт зазначив, що вік ОСОБА_1 50 років 1 день; страховий стаж - 31 рік 06 місяців 10 днів; до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.10.1992 року по 01.07.1992 року згідно запису трудової книжки, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих виходів роботи в колгоспі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою згідно довідки від 20.05.2024 року №1210-5003292419. ОСОБА_1 05.03.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства. Рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 12.03.2025 року №056650011160 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.03.2025 року №0400-010219-8/51962 вказане рішення направлено ОСОБА_1 . Суд врахував, що ОСОБА_1 досягла 50 річного віку, має загальний страховий стаж роботи 31 рік 06 місяців 10 днів, є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 25.03.1996 року. Згідно медичного висновку від 04.10.2000 року №867, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має захворювання уроджений вивих обох стегон (виявлений у 2000 році), не лікований, зі значним порушенням функції тазостегнових суглобів. Заключення: наявне захворювання відповідає розділу II пункту 6/3 списку медичних показань та порядку видачі медичних висновків дітям-інвалідам з дитинства віком до 16 років, затвердженого наказом МОЗ України від 05.12.1991 року №175; висновок дійсний до 31.10.2005 року. Згідно медичного висновку №1139 на дитину-інваліда віком до 18 років ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має захворювання уроджений вивих обох стегон. Висновок: існуюче захворювання та патологічний стан відповідають розділуп.2 підпункту 2.25Я65 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженому наказом МОЗ України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 року №454/471/516; висновок дійсний до 01.10.2010 року. Згідно медичного висновку від 16.09.2010 року на дитину-інваліда віком до 18 років ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має захворювання уроджений вивих обох стегон. Висновок: наявне захворювання та патологічний стан відповідають розділу VI п.2 підпункту 2.25 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом МОЗ України від 08.11.2001 року №454/47/516; висновок дійсний до 05.02.2014 року. Згідно форми індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда, що видається лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів від 26.08.2009 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має захворювання - уроджений вивих обох стегон. Згідно роздруківки ППВП ПФУ, ОСОБА_3 , 05.02.1996 року, має третю групу інвалідності, інвалід з дитинства; дата встановлення інвалідності 05.02.2014 року. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався ст.17, пунктами «є», «ж» ст.5, ст.94 Закону України «Про пенсійне забезпечення; п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; пунктами 14, 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, пунктами 2.1, 2.18 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи, які засвідчують особливий статус особи - це документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону) та прийшов до висновку про те, що в законі визначена лише вимога про виховання дитини-інваліда до шести років. Суд врахував, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діагноз встановлено у 4-річному віці, тобто підтверджений факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю з дитинства, а тому ОСОБА_1 набуто право на призначення дострокової пенсії за віком, відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Суд прийшов до висновку про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 12.03.2025 року №056650011160 про відмову у призначенні пенсії, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії з підстави відсутності висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку є протиправним; ефективним способом захисту є призначення пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дня звернення з заявою з 05.03.2025 року.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою згідно довідки від 20.05.2024 року №1210-5003292419.
Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.03.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Встановлено, що за принципом екстериторіальності 12.03.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області розглянуто заяву ОСОБА_1 та рішенням №056650011160 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з відсутності висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Встановлено, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.03.2025 року №0400-010219-8/51962 рішення направлено ОСОБА_1 .
Згідно медичного висновку від 04.10.2000 року №867, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має захворювання уроджений вивих обох стегон (виявлений у 2000 році), не лікований, зі значним порушенням функції тазостегнових суглобів. Заключення: наявне захворювання відповідає розділу II пункту 6/3 списку медичних показань та порядку видачі медичних висновків дітям-інвалідам з дитинства віком до 16 років, затвердженого наказом МОЗ України від 05.12.1991 року №175; висновок дійсний до 31.10.2005 року. Згідно медичного висновку №1139 на дитину-інваліда віком до 18 років ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має захворювання уроджений вивих обох стегон. Висновок: існуюче захворювання та патологічний стан відповідають розділупункту 2 підпункту 2.25Я65 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженому наказом МОЗ України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 року №454/471/516; висновок дійсний до 01.10.2010 року. Згідно медичного висновку від 16.09.2010 року на дитину-інваліда віком до 18 років, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має захворювання уроджений вивих обох стегон. Висновок: наявне захворювання та патологічний стан відповідають розділу VI пункту 2 підпункту 2.25 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом МОЗ України від 08.11.2001 року №454/47/516; Висновок дійсний до 05.02.2014 року. Згідно форми індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда, що видається лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів від 26.08.2009 року ОСОБА_4 , 05.02.1996 року, має захворювання - уроджений вивих обох стегон. Згідно роздруківки ППВП ПФУ, ОСОБА_4 в шлюбі), ІНФОРМАЦІЯ_2 , має третю групу інвалідності, інвалід з дитинства; дата встановлення інвалідності 05.02.2014 року.
Відповідно до п. «є» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до ч.3 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
Відповідно до пунктів 14, 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку. Причиною інвалідності є інвалідність з дитинства.
Відповідно до п.2.18 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акту огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності
Аналізуючи докази у праві та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 досягла 50 річного віку, має загальний страховий стаж роботи 31 рік 06 місяців 10 днів, є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 25.03.1996 року. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діагноз встановлено у 4-річному віці; підтверджений факт, що ОСОБА_4 , 05.02.1996 року, є особою з інвалідністю з дитинства, а тому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набуто право на призначення дострокової пенсії за віком, відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 року у адміністративній справі №160/8780/25 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова