28 квітня 2026 р. Справа № 520/31558/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вінницької обласної державної адміністрації на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/31558/25
за позовом ОСОБА_1
до Вінницької обласної державної адміністрації
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької обласної військової адміністрації, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Вінницької обласної військової адміністрації, які полягають у не дотриманні вимог частини 2 статті 14 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення (пропозиції-зауваження) ОСОБА_1 ПР-19007102 від 01.07.2025;
- визнати протиправною бездіяльність Вінницької обласної військової адміністрації, яка полягає у не розгляді звернення ОСОБА_1 ПР-19007102 від 01.07.2025 першими керівниками Вінницької обласної військової адміністрації в термін передбачений статті 20 Закону України «Про звернення громадян»;
- зобов'язати Вінницьку обласну військову адміністрацію розглянути звернення (пропозицію-зауваження) ОСОБА_1 ПР-19007102 від 01.07.2025 з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Вінницької обласної військової адміністрації, які полягають у не дотриманні вимог часини 2 статті 14 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення (пропозиції-зауваження) ОСОБА_1 ПР-19007102 від 01.07.2025.
Зобов'язано Вінницьку обласну військову адміністрацію розглянути звернення (пропозицію-зауваження) ОСОБА_1 ПР-19007102 від 01.07.2025 з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян» та з урахуванням висновків суду по даній справі.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що звернення позивача розглянуто по суті компетентним органом, відповідь надано у встановлений законом строк, а зміст відповіді позивачем не оспорюється. Позивач не навів жодних доводів, щодо того, яким саме чином підписання відповіді керівником профільного Департаменту, а не першим заступником начальника обласної військової адміністрації, призвело до обмеження його прав, унеможливило реалізацію законних інтересів чи спричинило будь-які негативні правові наслідки. Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Отже, обов'язковою передумовою судового захисту є наявність реального, а не формального порушення прав позивача. З урахуванням викладеного, відсутність будь-якого негативного впливу на обсяг прав, свобод чи законних інтересів позивача виключає можливість визнання дій апелянта протиправними. Формальне зауваження щодо порядку підписання відповіді без встановлення факту порушення суб'єктивного права, на думку апелянта, не утворює самостійної підстави для задоволення позову.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідачем оскаржується рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в оскаржуваній частині позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
01 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся через Урядовий контактний центр (Урядова «Гаряча лінія») до Волинської обласної військової адміністрації із пропозицією-зауваженням № ПР-19007102, в якому зазначив, що особи з інвалідністю внаслідок війни додатково потребують комплексної підтримки, яка включає в себе медичну, соціальну, психологічну та матеріальну допомогу та пропонував відповідачу вирішити питання у Волинській області про надання особам з інвалідності внаслідок війни одноразової грошової допомоги у 2025 році у наступних розмірах: особа з інвалідністю ІІІ групи в наслідок війни 15000 гривень; особа з інвалідністю ІІ групи в наслідок війни 20000 гривень; особа з інвалідністю І групи в наслідок війни 25000 гривень.
До вказаного звернення позивач додав копію посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.
Листом Департаментом ветеранської політики Вінницької обласної державної адміністрації від 17.07.2025 № 27-П-59-2 за підписом в.о. директора департаменту Сергія Клименка заявнику надано відповідь на його звернення (пропозицію-зауваження).
Посилаючись на неналежний розгляд відповідачем його звернення ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив неналежний розгляд заяви (пропозиції-зауваженням) ОСОБА_1 ПР-19007102 від 01.07.2025, оскільки таке звернення було розглянуто не першим керівником державного органу, що є порушенням наведених вище вимог частини 2 статті 14 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до яких пропозиції (зауваження), зокрема, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів особисто.
Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки судом не встановлено порушення Вінницькою обласною військовою адміністрацією строку розгляду звернення ОСОБА_1 ПР-19007102 від 01.07.2025, оскільки звернення датоване 01.07.2025, зареєстроване у відповідача 03.07.2025, а відповідь надана 17.07.2025, що не перевищує місячного строку розгляду передбаченого статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення врегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 393/96 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом частин 1-3 статті 3 Закону № 393/96 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Згідно з частинами 1, 6, 7, 8 статті 5 Закону № 393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
За змістом частин 1, 3 статті 7 Закону № 393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Так, матеріалами справи підтверджено, що звернення позивача № ПР-19007102 від 01.07.2025 відповідало вимогам статті 5 Закону України «Про звернення громадян», а тому підлягало розгляду відповідачем у встановлені законом строки та порядку з наданням оцінки усім вимогам та аргументам заявника.
За змістом статті 14 Закону № 393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.
Відповідно до статті 15 Закону № 393/96 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
За змістом частини 1 статті 19 Закону № 393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
З вищезазначених правових норм вбачається, що звернення, яке оформлено і подано відповідно до вимог Закону № 393/96, повинно бути всебічно та повно розглянуто у встановлені законом строки, прийнято за результатами розгляду відповідне рішення і належним чином повідомлено заявника про результати розгляду його звернення.
Як вказав Конституційний Суд України, з огляду на специфіку військової служби, яка полягає, зокрема, у виконанні військовослужбовцями спеціальних завдань, наявності ризиків для їх життя та здоров'я тощо, будь-яка форма проходження військової служби є обов'язком громадян України щодо захисту держави. Отже, закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги (абзац десятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другого сенату) від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019). Одним із проявів такої поваги з боку держави до осіб, які отримали інвалідність внаслідок війни, є передбачена частиною другою статті 15 Закону № 393/96-ВР гарантія розгляду їхніх заяв (клопотань) особисто першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
Оскільки позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни, він має право на особистий розгляд його заяв (клопотань) першими керівниками органів державної влади.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач 01.07.2025 через ДУ "Урядовий контактний центр" Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади звернувся до Вінницької обласної військової адміністрації із пропозицією-зауваженням № ПР-19007102.
До вказаної пропозиції-зауваження позивач додав копію посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, що підтверджується відповідною відміткою в кінці тексту документу та позначкою про прикріплені до нього файли.
Варто зауважити, що про наявність в ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни свідчить наявна в матеріалах справи копія посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.05.2018.
Як встановлено судовим розглядом, у відповідь на звернення позивача Вінницькою обласною державною адміністрацією надано лист від 17.07.2025 №27-П-59-2 за підписом в.о. директора Департаменту ветеранської політики.
Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначений Законом України «Про місцеві державні адміністрації».
Відповідно до статті 38 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», громадяни звертаються до місцевих державних адміністрацій у вирішенні питань, що належать до сфери повноважень місцевих державних адміністрацій. Посадові особи місцевих державних адміністрацій зобов'язані розглянути звернення громадян і не пізніше ніж у визначений законом термін прийняти рішення або дати обгрунтовану відповідь.
Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація реалізує державну політику в галузі соціального забезпечення та соціального захисту соціально незахищених громадян - пенсіонерів, осіб з інвалідністю, одиноких непрацездатних, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа, одиноких матерів, багатодітних сімей, інших громадян, які внаслідок недостатньої матеріальної забезпеченості потребують допомоги та соціальної підтримки з боку держави. Сприяє розвитку їх соціального забезпечення, правильному і своєчасному призначенню і виплаті державних пенсій та допомоги, поданню адресної соціальної допомоги та підтримки, призначенню та виплаті цільової грошової допомоги, інших компенсаційних заходів соціального захисту.
Частиною першою статті 42 Закону України «Про місцеві державні адміністації» структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій здійснюють керівництво галузями управління, несуть відповідальність за їх розвиток.
Розпорядженням начальника Вінницької обласної військової адміністрації від 16 жовтня 2024 року№ 102-р затверджене Положення про Департамент ветеранської політики Вінницької обласної державної адміністрації (далі - Положення).
Відповідно до підпункту 3 Положення основними завданнями Департаменту є реалізація на території області державної ветеранської політики у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які брали участь у захисті Батьківщини, та звільняються або звільнені з військової служби, постраждалих учасників Революції Гідності (далі - ветерани), членів сімей ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України та осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - члени сімей ветеранів), а також щодо забезпечення прав та свобод визначених осіб під час переходу від військової служби до цивільного життя.
Судова колегія звертає увагу, що Положення про Департамент ветеранської політики Вінницької обласної державної адміністрації від від 16 жовтня 2024 року№ 102-р визначено, що основними завданнями Департаменту є реалізація на території області державної ветеранської політики у сфері соціального захисту ветеранів війни.
Разом з цим, колегія суддів наголошує, що покладення вищезазначених обов'язків на Департамент ветеранської політики Вінницької обласної державної адміністрації має відбуватись з урахуванням вимог Закону України "Про звернення громадян" та не виключає їх дотримання.
Тобто, в даному випадку, належним розглядом пропозиції-зауваження ОСОБА_1 ПР-19007102 від 01.07.2025, як особи інвалідністю внаслідок війни, повинно було розглянуто першим керівником Вінницької обласної військової адміністрації особисто.
Таким чином, законним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач допустив неналежний розгляд заяви (пропозиції-зауваженням) ОСОБА_1 ПР-19007102 від 01.07.2025, оскільки таке звернення було розглянуто не першим керівником державного органу, що є порушенням наведених вище вимог частини 2 статті 14 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до яких пропозиції (зауваження), зокрема, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів особисто.
Враховуючи встановлені судовим розглядом обставини щодо розгляду звернення позивача без дотримання вимог Закону України «Про звернення громадян», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача в даному випадку є визнання протиправними дії Вінницької обласної військової адміністрації, які полягають у не дотриманні вимог часини 2 статті 14 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення (пропозиції-зауваження) ОСОБА_1 ПР-19007102 від 01.07.2025 та зобов'язання Вінницької обласної військової адміністрації розглянути звернення (пропозицію-зауваження) ОСОБА_1 ПР-19007102 від 01.07.2025 з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян» з урахуваннм висновків суду по даній справі.
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Вінницької обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 по справі №520/31558/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич