Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О.
28 квітня 2026 р. Справа № 520/24168/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Коломойцева Миколи Миколайовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2026, по справі № 520/24168/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за належне, проте, неотримане речове майно за період з 02.03.2018 по 22.07.2025 за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025.
-зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 02.03.2018 по 22.07.2025 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 позов залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що до 02.03.2018 чинним на той час законодавством не передбачалось компенсування вартості належного але неотриманого за час служби речового майна особам рядового та начальницького складу ДСНС, про що відповідна постанова Уряду 23.08.2005 № 795 мала чіткі настанови. Однак, за спірний період відповідні приписи Постанови № 795 втратили чинність. Відтак, беручи до уваги, що норми спеціального законодавства, а саме КЦЗУ, Постанови № 81, Постанови № 593 не містять в собі положень, що визначають питання отримання спірної компенсації, однак, не містять в собі також і заборон відповідного компенсування щодо осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, в частині правовідносин, з приводу яких подано позов, підлягають застосуванню, поряд з названими вище нормативно - правовими актами, також і приписи Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови КМУ від 16.03.2016 № 178 за аналогією Закону. Посилається на те, що як військовослужбовці ЗСУ, так і особи рядового та начальницького складу ДСНС віднесені до так званих силових структур в силу специфіки служби, пов'язаної з ризиком для життя і здоров'я та певних підвищених вимог до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Однак, якщо у випадку військовослужбовців ЗСУ як питання належності забезпечення речовим майном, так і питання отримання компенсації за належне, проте не отримане за час служби речове майно унормовано Урядом Постановою № 178, то у випадку осіб рядового та начальницького складу ДСНС унормовано лише питання належності забезпечення речовим майном Постановою № 81.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 проходив службу проходив службу в Головному управлінні ДСНС України в Харківській області та наказом №477 виключений з кадрів ДСНС 22.07.2025.
07.08.2025 позивач звернувся до відповідача через адвоката з питання, що стосується грошової компенсації вартості речового майна, яке не отримав за час проходження служби.
Відповідач листом від 18.08.2025 повідомив позивача, що на теперішній час чинним законодавством не врегульовано та не передбачено механізм прорахунку вартості недоотриманого речового майна за весь час проходження служби при звільненні.
Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що діючим законодавством щодо проходження служби цивільного захисту України не передбачено компенсації за неотриманий формений одяг на відміну законодавства щодо проходження військової служби.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів від 16.12.2015 № 1052 «Про затвердження Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій» унормовано, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади (далі - інші органи державної влади), Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, встановлює права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - суб'єкти господарювання), а також інших юридичних осіб.
Відповідно до статті 93 Кодексу цивільного захисту України фінансування заходів у сфері цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів суб'єктів господарювання, інших не заборонених законодавством джерел.
Згідно з частиною першою статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Разом з тим, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, що передбачено частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу».
На підставі статті 111 Кодексу цивільного захисту України особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту забезпечуються форменим одягом і відповідними знаками розрізнення за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, іншому центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.
У державних аварійно-рятувальних службах форменим одягом забезпечуються основні працівники за рахунок коштів, передбачених на утримання таких державних аварійно-рятувальних служб, за нормами та зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні приписи визначені пунктом 25 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 (далі - Положення № 593), яким передбачено, що особи рядового і начальницького складу забезпечуються форменим та спеціальним одягом, знаками розрізнення, спорядженням і засобами індивідуального захисту.
До 02.03.2018 питання забезпечення форменим одягом та іншим речовим майном старшого начальницького складу було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 № 795 «Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом» (далі - Постанова № 795).
Зокрема, пунктом 2 Постанови № 795 було передбачено, що особам рядового та начальницького складу, звільненим після закінчення строку контракту, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту, недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується.
Постанова № 795 втратила чинність 02.03.2018.
Отже, до 02.03.2018 не було передбачено відшкодування вартості недоотриманого форменого одягу особам рядового та начальницького складу служби цивільного захисту.
На виконання статті 111 Кодексу цивільного захисту України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.02.2018 № 81, якою затверджено, зокрема, Норми забезпечення форменим одягом осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України № 81 від 14.02.2018 також не передбачено виплату особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту ДСНС України грошової компенсації за недоотриманий на момент звільнення формений одяг.
Отже, законодавством, яке регулює проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту не встановлено обов'язку органів та підрозділів цивільного захисту здійснювати виплату звільненим особам компенсації за недоотриманий на момент звільнення формений одяг.
Так, компенсація вартості за не отриане речове майно, передбачена Законом України № 2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зі змінами та доповненнями.
Так приписами частини 1 статті 9-1 цього Закону встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, як вже було зазначено вище, відповідно до пунктів 1 та 2 Положення № 593, у цьому Положенні визначається порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та регулюються питання, пов'язані з перебуванням громадян України (далі - громадяни) у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту.
Служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.
З зазначених підстав, суд вважає безпідставним посилання позивача на норми, що регулюють проходження іншого виду служби, а саме: військової служби, зокрема на статтю ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою передбачено, що порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України, а також на постанову Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, яка стосується порядку виплати військовослужбовцями Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку, відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 02.03.2018 по 22.07.2025.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Коломойцева Миколи Миколайовича - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 по справі № 520/24168/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва