27 квітня 2026 р. Справа № 440/15275/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2025, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 28.11.25 по справі № 440/15275/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення моральної шкоди,
07.11.2025 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив суд:
- визнати незаконними та протиправними дії та бездіяльність військовослужбовців відокремленого підрозділу відповідача при незаконному затриманні, незаконному доставленні, незаконному утриманні ними ОСОБА_1 07 травня 2025 року і при його незаконній мобілізації з 07 травня по 09 травня 2025 року включно;
- стягнути з відповідача на користь позивача 200000,00 грн. (двісті тисяч грн 00 коп.) відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу військовослужбовцями відокремленого підрозділу відповідача їхніми незаконними та протиправними діями при незаконному затриманні, незаконному доставленні, незаконному утриманні ними ОСОБА_1 07 травня 2025 року і при його незаконній мобілізації з 07 травня по 09 травня 2025 року включно.
В обґрунтування позову зазначив, що 07 травня 2025 року близько 08 години 30 хвилин в селі Короваї Лубенського району Полтавської області військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) незаконно затримано позивача, доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому протиправно утримано та у період з 07 травня по 09 травня 2025 року включно проведено незаконні мобілізаційні заходи стосовно ОСОБА_1 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 по справі №440/15275/25 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення моральної шкоди залишено без руху.
Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду:
- позовної заяви, оформленої відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі: із зазначенням повного найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштового індексу, ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номеру і серії паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомих номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету; із зазначенням уточненого змісту позовних вимог щодо предмету позову, а також доказів надіслання копії такої позовної заяви іншим учасникам справи;
- документа про сплату судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) (номер рахунку - UA078999980313191206084016719, код за ЄДРПОУ - 37959255, отримувач - ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), призначення платежу: Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд) або документів на підтвердження підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснено позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
Роз'яснено позивачу, що якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду, 21.11.2025 позивачем подано до Полтавського окружного адміністративного суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконними та протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо незаконного затримання і незаконного доставлення 07 травня 2025 року ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, і в подальшому його незаконного утримання ІНФОРМАЦІЯ_6 по 09 травня 2025 року включно, а також щодо недотримання та порушення ІНФОРМАЦІЯ_6 встановленої процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 200000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу ІНФОРМАЦІЯ_6 незаконними та протиправними діями та бездіяльністю щодо позивача з 07 травня 2025 року 09 травня 2025 року включно.
До уточненої позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 969,96 грн.
Крім того, 24.11.2025 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про поновлення строку на подання позовної заяви, в якій він просив поновити позивачу строк позовної давності на подання позовної заяви.
В обґрунтування поданої заяви стверджував про відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах місячного строку звернення до суду, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України, оскільки цей спір не стосується питання прийняття громадян на публічну службу, її проходження або звільнення з публічної служби, натомість позивачем оскаржуються протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо незаконного затримання, доставлення, утримання та подальшої мобілізації ОСОБА_1 у період з 07 травня 2025 року по 09 травня 2025 року включно, у зв'язку з чим, у даному випадку є застосовним загальний шестимісячний строк звернення до суду, установлений приписами частини 2 статті 122 КАС України.
Крім того, зауважив, що навіть за умови встановлення місячного строку звернення до суду, позивач мав би поважні причини для його поновлення, оскільки з 09.05.2025 проходить військову службу під час дії воєнного стану в Україні, а командуванням військової частини, у якій він проходить військову службу, було запроваджено закритий режим і заходи безпеки, що унеможливлювало самостійну підготовку позовної заяви та її подання до суду, водночас отримати професійну правничу допомогу позивач зміг лише 16.06.2025.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі №440/15275/25 визнано неповажними підстави, вказані позивачем ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення моральної шкоди повернуто позивачеві.
Роз'яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі № 440/15275/25 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин приписи частини 5 статті 122 КАС України, якими установлено місячний строк звернення до суду, та не врахував, що у даній справі позивачем не оскаржуються дії відповідача щодо прийняття позивача на публічну службу її проходження або звільнення ОСОБА_1 з такої служби, що мало наслідком безпідставне залишення позовної заяви без руху та подальше її повернення.
Стверджував, що у період з 07.05.2025 по 09.05.2025 позивач ще не проходив ніякої служби, зокрема у відповідача або у його підрозділах, а предметом оскарження є саме дії ІНФОРМАЦІЯ_7 , які полягали у незаконному затриманні, доставленні, утриманні та подальшій мобілізації, що свідчить про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів частини 2 статті 122 КАС України, що встановлюють шестимісячний строк звернення до суду з позовом, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи те, що до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся 07.11.2025, наполягав, що такий строк ним не пропущено, а заява про поновлення строку звернення до суду подавалась виключно задля уникнення обставин повернення позовної заяви з формальних підстав.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що копія ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року надіслана судом до електронного кабінету представника позивача та про доставлена до електронного кабінету представника позивача Ошеки О. А. 12 листопада 2025 року.
Отже, днем вручення позивачу та представнику позивача копії ухвали від 11 листопада 2025 року про залишення позовної заяви без руху є 12 листопада 2025 року.
24 листопада 2025 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви до якої додано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №53038010 від 19 листопада 2025 року про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
До заяви про усунення недоліків позовної заяви позивачем додано уточнену позовну заяву від 21.11.2025.
Також 24 листопада 2025 року позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався 09 травня 2025 року, однак до суду звернувся лише 07.11.2025, тобто з порушенням встановленого пунктом 5 статті 122 КАС України місячного строку для правовідносин, які склалися у даному випадку щодо прийняття позивача на військову службу та її проходження, тобто охоплюються поняттям «публічна служба».
Відхиляючи доводи позивача про те, що з 24.02.2025 по 04.09.2025 та з 09.05.2025 по 10.06.2025 було зупинено строки позовної давності з огляду на дію воєнного стану, суд першої інстанції зазначив, що ведення на території України воєнного стану не зупиняло перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами, а сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку.
Врахувавши в якості поважних причин обставини того, що позивач потребував правничої допомоги, яку через відсутність коштів отримав 10 червня 2025 року, суд першої інстанції зауважив, що позивачем не наведено будь-яких обставин, які були б об'єктивно непереборними та які б не залежали від його волевиявлення, та які б були пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для звернення до суду у період з 11 червня 2025 року до 06 листопада 2025 року включно, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок дій ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо незаконного затримання, доставлення, утримання та подальшої мобілізації ОСОБА_1 у період з 07 травня 2025 року по 09 травня 2025 року включно.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частинами першою, другою статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
За визначенням, наведеним у частині 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
На виконання частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За приписами пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
За визначенням, наведеним у пункті 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.01.2025 по справі №233/2667/23 для громадянина, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період, початком військової служби є день відправлення у військову частину з відповідного ТЦК та СП.
Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.05.2025 № 354, ОСОБА_1 призвано на військову службу до Збройних Сил України з 08.05.2025.
Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин (07.05.2025) позивач не походив військову службу, а тому, заявлений ОСОБА_1 позов про визнання дій та бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо незаконного затримання і незаконного доставлення 07 травня 2025 року ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, і в подальшому його незаконного утримання ІНФОРМАЦІЯ_6 по 09 травня 2025 року включно, а також щодо недотримання та порушення ІНФОРМАЦІЯ_6 встановленої процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації, не є спором щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, що свідчить про помилкове застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин приписів частини 5 статті 122 КАС України, якими встановлено місячний строк звернення до суду.
З урахуванням викладеного, враховуючи те, що про порушення своїх прав позивач мав дізнатись 07.05.2025 під час його затримання військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_7 , колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом 07.11.2025 за допомогою засобів підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», не пропустив строк звернення до суду з такими позовними вимогами.
Отже, висновок суду першої інстанції про пропуск строку звернення до суду є хибним.
Однак, внаслідок невірного встановлення обставин у справі та неправильного застосування норм матеріального права, зазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції та призвело до необґрунтованого висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду та подальшого повернення позовної заяви.
З наведеного слідує, що залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 з підстав пропуску строку звернення до суду та згодом повертаючи її позивачу у зв'язку з не усуненням встановлених судом недоліків, суд першої інстанції, застосовуючи приписи частини 5 статті 122 КАС України, не з'ясував суттєві обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду, що в свою чергу позбавило позивача права на звернення до суду з позовом про визнання дій та бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо незаконного затримання і незаконного доставлення 07 травня 2025 року ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, і в подальшому його незаконного утримання ІНФОРМАЦІЯ_6 по 09 травня 2025 року включно, а також щодо недотримання та порушення ІНФОРМАЦІЯ_6 встановленої процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
З тексту статті 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
За приписами статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Підсумовуючи вищевикладене з урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 по справі № 440/15275/25 прийнята внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм процесуального права, а тому відповідно до вимог частини 3 статті 312 КАС України підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 по справі № 440/15275/25 - скасувати.
Справу № 440/15275/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко