28 квітня 2026 року справа №200/9729/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року (повне судове рішення складено 30 січня 2026 року) та додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року (повне судове рішення складено 13 лютого 2026 року) у справі № 200/9729/25 (суддя в І інстанції Аляб'єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання компенсації за знищене майно за адресою: АДРЕСА_1 .
зобов'язати Покровську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області поновити розгляд заяви та розглянути заяву ОСОБА_1 про надання компенсації за знищене майно за адресою: АДРЕСА_1 .
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати.
В обґрунтування позову зазначає, що вона є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (номер ОНМ 2381364514132).
Зазначене майно було зруйновано внаслідок воєнних дій, що підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12025042220000391 від 15.04.2025 та витягом з Реєстру Будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження державної електронної системи у сфері будівництва TO01:2500-5173-7400-2964 від 14.05.2025; звітом за результатами технічного обстеження №04/04/2025-ТО від 14.05.2025, актом, складеним на підставі технічного звіту, витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 20.11.2025.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання компенсації за знищене майно за адресою: м. Покровськ, вул. Героїв Крут, буд. 53. Відповідач прийняв рішення про зупинення розгляду заяви позивача про надання компенсації за знищене майно за адресою: м. Покровськ, вул. Героїв Крут, буд. 53.
02.07.2025 Відповідач на заяву Позивача надав відповідь № І-390-1.1, за результатами розгляду якої повідомлено наступне: «За результатом розгляду повідомляємо, у зв'язку з наданням Вами технічного звіту №04/04/2025-ТО від 14.05.2025 (TO01:2500-5173-7400-2964), долученого до заяви про надання компенсації за знищене майно за адресою: м. Покровськ, вул. Героїв Крут, буд.53, проводитиметься перевірка наданих Вами документів, заява про надання компенсації за знищене майно № ЗВ-07.05.2025-194998 буде поновлена та розглянута на засіданні комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, на якому буде прийнято рішення відповідно до Порядку надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 р. № 600».
Позивач вважає, що у діях відповідача наявна протиправна бездіяльність, яка виразилася у порушенні строків, встановлених законом для розгляду заяв про надання компенсації за знищене майно, а також поновлення розгляду заяви з причин усунення обставин, що слугували підставою для її зупинення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 № ЗВ-07.05.2025-194998 від 07.05.2025 про надання компенсації за знищене майно за адресою: м. Покровськ, вул. Героїв Крут, буд. 53.
Зобов'язано Покровську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області поновити розгляд та розглянути заяву ОСОБА_1 № ЗВ-07.05.2025-194998 від 07.05.2025 про надання компенсації за знищене майно за адресою: м. Покровськ, вул. Героїв Крут, буд. 53.
Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року заява представника позивача - адвоката Молчанової Наталії Володимирівни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №200/9729/25 - задоволена частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 14500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) гривень.
Не погодившись з такими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційні скарги, в яких просив їх скасувати, прийняти нові, якими відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційних скарг зазначає, що позивач є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та звернувся до відповідача із заявою про надання компенсації за знищене майно за адресою: АДРЕСА_1 .
Статтею 7 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» передбачено підстави для зупинення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна.
Однак, звертає увагу відповідач, абз. 2 п. 15 постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600 «Про затвердження Порядку надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна», окрім підстав для зупинення, передбачених вказаним законом, установлено право відповідної Комісії зупинити розгляд заяви щодо знищених об'єктів нерухомого майна, якщо проведення обстеження об'єкта є неможливим з міркувань безпеки.
Представник позивача надіслав відзив, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення відповідач стверджує, що враховуючи ту обставину, що підготовка даної справи не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адвокат не був задіяним до судових засідань, то витрати, зазначені в заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру, розмір витрат на правову допомогу на рівні 14500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) гривень є неспівмірним зі складністю цієї заяви, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер ОНМ 2381364514132), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №312010031 від 10.10.2022, договором купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 07.10.2022 №1747.
Зазначене майно було зруйновано внаслідок військової агресії рф проти України, що підтверджено витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12025042220000391 від 15.04.2025.
ОСОБА_1 через застосунок «ДІЯ» звернулася до відповідача з заявою № ЗВ-07.05.2025-194998.
Позивач звернулася до ВП № 1 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення про те, що внаслідок військової агресії російської федерації проти України та внаслідок бойових дій 07.04.2025 зруйновано будинок за адресою: АДРЕСА_1 (ЄО №13629), що підтверджено Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025042220000391 від 15.04.2025.
Згідно витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, датований 20.11.2025 інформація про об'єкт нерухомого майна: реєстраційний номер РПЗМ: ОНМ-30.07.2025-518551; Об'єкт нерухомого майна: Будинки садибного типу; Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у ДРРП: 2381364514132; Адреса: АДРЕСА_1 . Актуальна інформація щодо зареєстрованого в РПЗМ звіту про обстеження Категорія технічного стану об'єкта: «4», аварійний.
Відповідно до звіту 04/04/2025-ТО за результатами технічного обстеження будинку, виконаної експертом 1 категорії з експертизи проектної документації у частині забезпечення механічного опору і стійкості ОСОБА_2 зазначено наступне: «За результатами проведеного обстеження несучих та огороджуючих конструкцій житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 встановлено наступне: - за результатами обстеження, загальний стан будівлі класифіковано відповідно до п. 5 ДСТУ 9273:2024, як аварійний (4 категорія), а також згідно до «Методики проведення обстеження та оформлення його результатів», затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 144 від 06.08.2022 - ІІІ категорія - об'єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратили свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об'єкта (зруйновані об'єкти). З віднесенням окремих не несучих елементів як аварійні (4 категорія) з порушенням вимог щодо механічного опору та стійкості за граничним станом першої та другої групи. При обстеженні виявлені руйнація покриття покрівлі з утепленням, дерев'яна кроквяна система зруйнована. Виявлено численні руйнації конструкцій стін як внутрішніх так і зовнішніх що призводить до загрози обвалення будівлі та втрати несучої спроможності стін. Подальша експлуатація будівлі не можлива, враховуючи всі вище перелічені фактори та наслідки руйнації, капітальний ремонт її вважається не доцільним. Тому доцільно будівлю демонтувати та виконати роботи по зведенню нової будівлі.»
Позивач звернувся до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області із заявою щодо долучення технічного звіту № 04/04/2025-ТО від 14.05.2025 (TO01:2500-5173-7400-2964) до заяви про надання компенсації за знищене майно за адресою: м. Покровськ, вул. Героїв Крут, буд. 53.
02.07.2025 Відповідач на заяву Позивача надав відповідь № І-390-1.1, за результатами розгляду заяви позивача повідомлено наступне: «За результатом розгляду повідомляємо, у зв'язку з наданням Вами технічного звіту №04/04/2025-ТО від 14.05.2025 (TO01:2500-5173-7400-2964), долученого до заяви про надання компенсації за знищене майно за адресою: м. Покровськ, вул. Героїв Крут, буд.53, проводитиметься перевірка наданих Вами документів, заява про надання компенсації за знищене майно № ЗВ-07.05.2025-194998 буде поновлена та розглянута на засіданні комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, на якому буде прийнято рішення відповідно до Порядку надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року № 600».
Крім того, з огляду на сплив встановлених законодавством строків розгляду звернення, ОСОБА_1 23.09.2025 звернулась до Покровської міської військової адміністрації із заявою, в якій просила невідкладно розглянути заяву про отримання компенсації за програмою «ЄВідновлення» на найближчому засіданні комісії, надати письмову відповідь із зазначенням ухваленого рішення та його правових підстав.
Відповідачем була надана відповідь № 1-1681-1.1 від 01.10.2025, в якому зазначено наступне: «Технічний звіт №04/04/2025-Т0 від 14.05.2025 «Технічне обстеження житлового будинку за адресою: м. Покровськ, вул. Героїв Крут, буд. 53» відправлено на перевірку. Про результати проведеної перевірки Вас та виконавця обстеження буде повідомлено додатково. Комісії продовжують роботу відповідно до вимог чинного законодавства України з дотриманням черговості розгляду інформаційних повідомлень громадян та заяв на отримання компенсації за програмою «єВідновлення» за часом їх подання у застосунку «Дія».
В застосунку «ДІЯ» позивачу надійшло повідомлення про зупинення розгляду заяви № ЗВ-07.05.2025-194998 від 07.05.2025 у зв'язку з неможливістю проведення обстеження об'єкта нерухомості з міркувань безпеки.
Отже, предметом спору у цій справі є з'ясування правомірності зупинення відповідачем розгляду заяви позивача № ЗВ-07.05.2025-194998 з підстав неможливості проведення обстеження об'єкта нерухомого майна з міркувань безпеки.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» від 23.02.2023 № 2923-IX (далі Закон № 2923) визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 2923 визначено, що отримувачі компенсації за пошкоджені/знищені об'єкти нерухомого майна є фізичні особи - громадяни України, які є: а) власниками пошкоджених/знищених об'єктів нерухомого майна;
Відповідно до ч. 1 ст.3 Закону № 2923 для розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради (далі - виконавчий орган ради), військова адміністрація населеного пункту або військово-цивільна адміністрація населеного пункту утворює Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації), як консультативно-дорадчий орган та затверджує положення про роботу такої Комісії.
Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.4 ст.3 Закону № 2923 комісія з розгляду питань щодо надання компенсації:
1) надає отримувачам компенсації вичерпну інформацію та консультації з питань отримання компенсації;
2) здійснює розгляд питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна, у тому числі:
а) приймає рішення про надання/відмову в наданні компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна;
б) приймає рішення про наявність/відсутність у спадкодавця правових підстав для отримання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, яке надається протягом 30 календарних днів з дня отримання запиту від спадкоємця або нотаріуса, який завів спадкову справу;
3) заслуховує на своїх засіданнях інформацію посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, експертів, оцінювачів, суб'єктів оціночної діяльності, виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, представників міжнародних організацій, інших осіб з питань, що належать до її компетенції;
4) одержує від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності документи та/або інформацію, необхідні для прийняття рішення про надання компенсації (у тому числі з метою поновлення втрачених документів, необхідних для прийняття рішення про надання компенсації);
5) утворює для виконання покладених на неї завдань тимчасові робочі групи (за потреби);
6) проводить наради, здійснює інші заходи та вирішує питання, що належать до її компетенції;
7) виконує інші повноваження, що випливають з покладених на неї завдань.
Відповідно до ст.4 Закону № 2923 заява про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна подається до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна на відповідній території. Така заява подається під час дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування на території, на якій розташований (розташовувався) знищений об'єкт нерухомого майна.
Заява про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна подається щодо кожного знищеного об'єкта нерухомого майна окремо.
Заява про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна може бути подана до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації:
1) в електронній формі - засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг;
2) у паперовій формі - через центр надання адміністративних послуг, орган соціального захисту населення або нотаріуса.
Статтею 6 Закону № 2923 визначено, що строк розгляду заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації не повинен перевищувати 30 календарних днів з дня подання заяви.
За рішенням Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації строк розгляду заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна може бути продовжено на 30 календарних днів, якщо знищений об'єкт нерухомого майна знаходиться на території територіальної громади, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.
Відповідно до ст.7 Закону № 2923 підставою для зупинення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації є:
1) неподання або подання не в повному обсязі документів (відомостей), визначених частиною сьомою статті 4 цього Закону;
2) наявність у Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації документально підтверджених відомостей про те, що отримувачу компенсації або його спадкоємцю вручено підозру про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого розділом I "Злочини проти основ національної безпеки України" Особливої частини Кримінального кодексу України.
Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації у строк, встановлений для розгляду заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна та невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття такого рішення, повідомляє про це заявника у спосіб, у який було подано заяву.
Рішення має містити вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна.
Розгляд заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна поновлюється на підставі рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації про відновлення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна у разі усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду такої заяви. Зазначене рішення приймається протягом п'яти робочих днів з дня отримання Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації відомостей про усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна.
Перебіг строку розгляду заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600 затверджено Порядок надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна (далі - Порядок № 600, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
Порядок прийнято відповідно до статті 8 Закону № 2923 та визначає механізм надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна та її використання відповідно до вказаного Закону.
Пункт 15 Порядку № 600 встановлено, що розгляд заяви здійснюється Комісією відповідно до статей 6, 7, частин четвертої - шостої статті 8 Закону.
Комісія має право зупинити розгляд заяви щодо знищених об'єктів нерухомого майна в разі, коли проведення обстеження об'єкта є неможливим з міркувань безпеки.
Виходячи з наведеного, Закон № 2932, як передбачено у його преамбулі, визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022
Тобто, саме положення цього закону, як нормативно-правового акта вищої юридичної сили, відносно Постанови № 600, установлюють основні принципи регулювання правовідносин щодо надання компенсації за пошкоджене та знищене внаслідок збройною агресією Російської Федерації проти України.
Так, ч. 1 ст. 7 Закону № 2932 вказаного закону визначено лише дві підстави для зупинення розгляду заяв про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна:
1) неподання або подання не в повному обсязі документів (відомостей), визначених частиною сьомою статті 4 цього Закону;
2) наявність у Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації документально підтверджених відомостей про те, що отримувачу компенсації або його спадкоємцю вручено підозру про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого розділом I "Злочини проти основ національної безпеки України" Особливої частини Кримінального кодексу України.
Інших підстав Законом № 2932 не передбачено.
Натомість постанова КМУ, яка прийнята на виконання цього закону й реалізацію його положень, не може звужувати чи змінювати права, передбачені Законом.
Суд трактує надане п. 15 Порядку № 600 комісії право зупинити розгляд заяви щодо знищених об'єктів нерухомого майна в разі, коли проведення обстеження об'єкта є неможливим з міркувань безпеки, як звуження прав особи. Більш того не визначення часових меж такого зупинення у комбінації з необмеженою дискрецією у цьому питанні не відповідає ключовим ознакам принципу верховенства права, а саме: юридичній визначеності та заборонні свавілля, яке породжується через таку необмежену дискрецією.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Наведених міркувань суду є достатньо для установлення факту протиправності дій відповідача щодо зупинення розгляду заяви позивача № ЗВ-07.05.2025-194998 від 07.05.2025 про надання компенсації за знищене майно за адресою: АДРЕСА_1 із посиланням на положення Порядку № 600 та зобов'язання відповідача поновити такий розгляд.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Покровської МВА щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.05.2025 про поновлення розгляду заяви про надання компенсації за знищене майно № ЗВ-07.05.2025-194998;
зобов'язати Покровську МВА поновити та розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2025 про поновлення розгляду заяви про надання компенсації за знищене майно № ЗВ-07.05.2025-194998 за адресою: Донецька область, м. Покровськ, вул. Героїв Крут, буд.53.
Однак судом установлено, що заява позивача про поновлення розгляду фактично розглянута й листом від 02.07.2025 № І-390-1.1 відповідачем повідомлено про зупинення розгляду заяви про компенсацію за зруйноване майно.
Таким чином, у даному випадку мова йде про протиправність дій відповідача щодо зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 № ЗВ-07.05.2025-194998, а належним способом захисту є зобов'язання Покровської МВА поновити розгляд заяви ОСОБА_1 № ЗВ-07.05.2025-194998.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позов належить задовольнити повністю, з виходом за межі позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Сплачений позивачем судовий збір належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (ч. 1 ст. 139 КАС України).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу (стосовно додаткового рішення) суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Критерії співмірності, пропорційності, обґрунтованості, вимушеності, розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката сформульовані законодавцем у положеннях ч. 5 ст. 134, ч. 8 ст. 139 та ч. 9 ст. 139 КАС України.
Тому, з огляду на приписи ст. 8 Конституції України, п. 9 ч. 3 ст. 2, ч. 4 ст. 134, ч. 5 ст. 134, ч. 6 ст. 134, ч. 8 ст. 139, ч. 9 ст. 139 КАС України, а також на зміст складових елементів верховенства права та неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони (у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи); 5) пов'язаністю витрат з розглядом справи (тобто об'єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін (у тому числі чи міг результат вирішення справи вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес); 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом розв'язання спору; 10) висловленою з даного приводу правовою позицією відповідача.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань,
- правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 судом було висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані:
- договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),
- документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 по справі № 826/856/18.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою, про що наголошено 01.08.2019 Верховним Судом у Постанові по справі № 915/237/18.
При цьому, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги, що у силу правового висновку додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19:
1) Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно);
2) При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Також у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №380/3142/20:
1) в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором;
2) розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо;
3) відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат;
4) у силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою;
5) суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;
6) при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Окрім того, за правовими висновками постанови Верховного Суду від 10.06.2021 по справі № 820/479/18 (адміністративне провадження № К/9901/365/19): 1) документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, але суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо; 2) Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим; 3) При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 4) Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказані висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 по справі 810/3806/18, по справі № 1740/2428/18 від 24.03.2020, по справі № 320/3271/19 від 07.05.2020
Звідси слідує, що у силу п. 9 ч. 3 ст. 2 та ч. 5 ст. 242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу конкретного розміру гонорару адвоката (у тому числі і фіксованого розміру гонорару адвоката) за представництво інтересів у суді або досягнення домовленості з приводу обчислення розміру гонорару за іншими складовими не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді обтяження іншої сторони обов'язком відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч. 4 ст. 134, ч. 5 ст. 134, ч. 6 ст. 134, ч. 8 ст. 139, ч. 9 ст. 139 КАС України безвідносно до виконання учасником справи вимог ч. 6 ст. 134 та ч. 7 ст. 134 КАС України, позаяк протилежне тлумачення змісту наведених норм закону явно та очевидно суперечить такому складовому елементу верховенства права як справедливість.
Таке тлумачення змісту наведених норм права повністю корелюється із правовими висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Позивачем у підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано такі докази:
свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3538, видане 07.03.2012 на ім'я Молчанової Н. В.;
ордер на надання правничої допомоги серія АН № 1859597 ОСОБА_1 адвокатом Молчановою Н. В. на підставі договору про надання правової допомоги від 20.11.2025 № 02/11/25;
договір про надання правової (юридичної) допомоги від 20.11.2025 № 02/11/25, де викладено зобов'язання адвокатського бюро (в особі керуючого бюро адвоката Молчанової Н. В.) надання клієнту ( ОСОБА_1 ) надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі. Пунктом 4.2 вказаного договору передбачено, що клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар), розмір якого складає 5000,00 грн. за годину роботу;
акт наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 20.11.2025 № 02/11/25, який складений 24.11.2025 між адвокатським бюро «Молчанової Наталії» та клієнтом ОСОБА_1 про зміст наданих послуг, а саме: ознайомлення з документами, складення та направлення адміністративної позовної заяви, представництво інтересів у суді, які надано у повному обсязі та їх вартість склала 20 000,00 грн.
розрахунок витрат на правничу (юридичну) допомогу по договору про надання правничої допомоги від 20.11.2025 № 02/11/25 в якому зазначено наступне: ознайомлення з документами (60 хв) - 3000 грн, складання позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії (290 хв) - 14500 грн, представництво інтересів позивача у суді першої інстанції (50 хв) - 2500 грн. Разом розмір витрат складає 20000 грн.;
Факт оплати за договором від 20.11.2025 № 02/11/25 на суму 20 000,00 грн. підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 10.12.2025 № 10/12.
Вирішуючи питання щодо співмірності заявлених до відшкодування витрат, суд зважає, ініційований заявником спір за жодними ознаками не може бути визнаний складним.
Предмет доказування у цьому спорі не зумовлює виникнення потреби у дослідженні значного обсягу обставин фактичної дійсності.
Коло актів права, норми яких поширюються на спірні правовідносини, є незначним. Тлумачення змісту цих норм права не потребує докладання інтелектуальних надзусиль.
Водночас із цим, суд зважає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у постанові від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд має враховувати, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Також, у вищевказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
З огляду на викладене, обраховуючи доцільність понесених відповідачем витрат належить аналізувати через призму не тільки долучених доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і з урахуванням складності справи та складності наданих послуг.
Відповідно до п.4.2 Розділу 4 договору про надання правової (юридичної) допомоги від 20.11.2025 № 02/11/25 клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар), розмір якого складає 5000,00 грн. за годину роботу.
Проте, з розрахунку витрат на правничу (юридичну) допомогу по договору про надання правничої допомоги від 20.11.2025 № 02/11/25 вбачається, що година робочого часу адвоката складає 3000 грн.
Суд зазначає, що "5000 грн. за годину робочого часу адвоката" і «3000 грн. за годину робочого часу адвоката» є також не обґрунтованою.
Суд звертає увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку, тому, суд вважає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Окрім цього, Єдиний державний реєстр судових рішень містить достатню кількість судових рішень щодо справ у подібних правовідносинах, що відповідно не потребувало значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ.
Також, суд вважає вартість послуг і робіт професійної правничої (юридичної) допомоги, зазначену у наданих до суду документах, не співмірною з фактично виконаними послугами та роботами.
На думку суду, складання позовної заяви включає в себе: консультацію (ознайомлення з документами), аналіз судової практики і складання позовної заяви та подання її до суду.
Крім того, адміністративна справа №200/9729/25 за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи до судового засідання. Отже, витрати в частині «представництво інтересів позивача у суді першої інстанції (50 хв) - 2500 грн» є також необґрунтованими.
На думку суду першої інстанції, вимоги ч.5 ст.134 КАС України будуть дотриманні якщо розмір витрат на професійну правничу допомогу буде становити 14500 грн.
Враховуючи ту обставину, що підготовка даної справи не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адвокат не був задіяним до судових засідань, то витрати, зазначені в заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру, розмір витрат на правову допомогу на рівні 14500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) гривень є неспівмірним зі складністю цієї заяви, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.
Відтак, на думку апеляційного суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджено у розмірі 4 000,00 гривень, що відповідає вимогам співмірності, розумності та справедливості.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного додаткового рішення допустив порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення місцевого суду - зміні.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 200/9729/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 200/9729/25 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 у справі № 200/9729/25 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 у справі № 200/9729/25 - змінити, внаслідок чого в абзаці другому резолютивної частини розмір 14500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) гривень замінити розміром 4000 (чотири тисячі) гривень.
В іншій частині додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 у справі № 200/9729/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 28 квітня 2026 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
І. Д. Компанієць