28 квітня 2026 року справа №200/9521/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року (повне судове рішення складено 27 січня 2026 року) у справі № 200/9521/25 (суддя в І інстанції Буряк І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо заниженого обчислення та виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 з 01.09.2025;
- зобов'язати Управління здійснити перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з заробітку померлого годувальника, починаючи з 01.09.2025, з урахуванням уже виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XІІ. При цьому вказала, що з вересня 2025 року було зменшено розмір її пенсії, шляхом обчислення виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до п. 9 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210. Вказані дії відповідач обґрунтовує відсутністю в матеріалах електронної пенсійної справи довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за встановленою формою, довідки та первинних документів, на підставі яких визначено складові заробітку, що позивач вважає протиправним.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року, з урахуванням ухвали від 5 лютого 2026 року про виправлення описок, позов задоволено.
Визнано протиправними дії відповідача щодо обчислення з 01.09.2025 розміру пенсії ОСОБА_1 виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
Зобов'язано Управління здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з заробітку померлого годувальника - ОСОБА_2 , починаючи з 01.09.2025, з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. При цьому, довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження видаються підприємствами, установами та організаціями на підставі документів про період роботи, населений пункт (об'єкт), де виконувалися роботи, особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7. Проведення перерахунку на виконання Рішення КСУ від 20.03.2024 здійснюється за документами, наявними в електронній пенсійній справі на момент перерахунку, зокрема, довідок про заробітну плату в зоні відчуження в 1986-1990 роках.
Вказав, що при розгляді матеріалів електронної пенсійної справи позивача встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію в разі втрати годувальника за померлого ОСОБА_2 , який був особою з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Паперова пенсійна справа ОСОБА_1 на оцифрування до управління ретроконверсії не передавалась, скановані документи в електронній пенсійній справі, в тому числі документи, на підставі яких призначена пенсія в разі втрати годувальника за померлого ОСОБА_2 відсутні, а паперова пенсійна справа знаходиться на території бойових дій. Отже відсутня можливість провести аналіз матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 та встановити відповідність довідки про заробітну плату померлого годувальника вимогам Постанови № 207-7 та наявності первинних документів, на підставі яких вона видана.
Таким чином, електронну пенсійну справу ОСОБА_1 приведено до відповідності з 01.09.2025, а саме розмір пенсії обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, що складає 13366,90 грн.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-XІІ.
Позивач є вдовою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 від 29.09.2008 (категорія 1).
Розмір пенсії позивача, зокрема з 01.03.2025 становив 51964,16 грн, при цьому з урахуванням обмеження максимальним розміром - 23610,00 грн, що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії від 28.02.2025.
Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.08.2025 № 914220154828 проведено перерахунок пенсії позивача з 01.09.2025, у зв'язку з уточненням даних в ЕПС, розмір пенсії склав - 13366,90 грн.
Листом від 17.11.2025 відповідач повідомив, що пенсія позивачеві обчислена виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до п.9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки в електронній пенсійній справі позивача відсутня довідка про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження.
До адміністративного позову додано копії довідок ДВАТ шахта «Білозерська» про заробітну плату ОСОБА_2 за період роботи в населених пунктах зони відчуження з 26.06.1986 по 24.08.1986.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення розміру пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом України від 28.02.1991 № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон - № 796-XII).
За змістом статті 1 Закону № 796-XII цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 54 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Частинами 4 і 5 ст. 57 Закону № 796-XII установлено, що для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 цього Закону, стосовно яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Порядок визначення заробітної плати (доходу), у тому числі заробітної плати (доходу), передбаченої частиною четвертою цієї статті, для обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.
Суд зазначає, що розмір пенсії позивача до 31.08.2025 обчислювався відповідно до ст. 54 Закону № 796-XII.
Разом з тим, з 01.09.2025 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, тобто відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону № 796-XII.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що застосування припису ч. 4 ст. 57 Закону № 796-XII передбачає висловлення бажанням особи, яка звернулася за пенсією.
Як вбачається з обставин справи, ОСОБА_1 не висловлювала бажання на розрахунок її пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
За таких обставин з урахуванням вимог законодавства орган Пенсійного фонду України не мав права самостійно, без отримання бажання пенсіонера, змінювати порядок обчислення пенсії позивачу. Тим більше, що застосування обраного відповідачем способу обчислення пенсії призвело до суттєвого зменшення розміру пенсії позивача.
Такі рішення органу Пенсійного фонду України порушили пенсійні права позивача.
Посилання відповідача на відсутність в матеріалах електронної пенсійної справи позивача певних документів, та необхідність надання таких документів позивачем є неприйнятними, оскільки законодавством не передбачено обов'язку особи, яка отримує пенсію, ще раз надавати документи, що колись подавалися до органу Пенсійного фонду України годувальником та мають бути наявні як в його паперовій пенсійній справі, так і в паперовій справі особи, яка отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Непереведення таких документів з паперової пенсійної справи в електронну, що належить до повноважень органу Пенсійного фонду України, не має негативно впливати на пенсію пенсіонера.
Отже, на виконання вказаного Рішення Конституційного Суду України пенсія має виплачуватися без обмеження максимальним розміром. Проте виконання цього Рішення не передбачає перегляд середньомісячного заробітку для розрахунку пенсії.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність перерахунку пенсії позивача з 01.09.2025 виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня відповідного року.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, окружний суд дійшов правильного висновку про задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення з 01.09.2025 розміру пенсії ОСОБА_1 виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з заробітку померлого годувальника - ОСОБА_2 , починаючи з 01.09.2025, з урахуванням виплачених сум.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 200/9521/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 28 квітня 2026 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
І. Д. Компанієць