Справа №757/93/26-кГоловуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4435/2026
28 квітня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - доповідач по справі ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року, -
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року затверджено угоду про визнання винуватості від 02.01.2026, укладену між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 .
Визнано обвинуваченого ОСОБА_5 винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч.5 ст.191 КК України, із застосуванням положень статті 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права займатися діяльністю у сфері державної реєстрації права власності на земельні ділянки на строк 3 роки;
- за ч.3 ст.209 КК України із застосуванням положень статті 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 4 роки і 11 місяців з позбавленням права займатися діяльністю у сфері державної реєстрації права власності на земельні ділянки на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_5 за сукупність кримінальних правопорушень визначено, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права займатися діяльністю у сфері державної реєстрації права власності на земельні ділянки на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, та покладено на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуваний вирок суду, вважаючи його незаконним.
За доводами апелянта, оскаржуваний вирок безпосередньо впливає на права та законні інтереси ОСОБА_4 , змінює його процесуальне становище у пов'язаному кримінальному провадженні та породжує правові наслідки.
Зазначає, що незважаючи на те, що ОСОБА_4 не є учасником даного кримінального провадження, вирок постановлений на підставі матеріалів, виділених із кримінального провадження №42023000000000249, у якому досліджуються обставини діяльності організованої групи. При цьому, у вироку встановлені фактичні обставини механізму вчинення злочину, ролей учасників та способу заволодіння майном, які є тотожними та взаємопов'язаними з обставинами, які досліджуються у кримінальному провадженні №42023000000000249 та можуть бути використані стороною обвинувачення у відношенні інших осіб, в тому числі ОСОБА_4 .
Також посилається на те, що укладена угода не відповідає інтересам суспільства, порушує права інших осіб, а узгоджене покарання є м'яким.
Перевіривши подану апеляційну скаргу на відповідність її вимогам ст.ст.392, 393, 394 КПК України, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав.
Положення п.8 ч.3 ст.129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Відповідно до частини 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Частиною 2 вказаної норми процесуального закону гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Згідно з вимогами статті 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
1) вироки, крім випадків, передбачених ст.394 цього Кодексу;
2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;
3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною 4 статті 394 КПК України визначено, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена. За висновками Верховного Суду, викладених в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 18 травня 2020 року (справа № 639/2837/19 провадження № 51-5394кмо19) суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст.398 КПК питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи. Об'єднана палата звертає увагу на те, що для з'ясування того, якою мірою стосується судове рішення прав та інтересів осіб, які не є учасниками кримінального провадження, у практиці касаційного суду простежується використання оціночного критерію, що є цілком обґрунтованим з огляду на індивідуальний характер кожного кримінального провадження. Водночас такій оцінці піддаються використані у фабулі обвинувачення, визнаного судом доведеним, формулювання та словесні конструкції і словосполучення, які є визначальними для встановлення того, чи обраний спосіб викладення є лише елементом конкретизації обвинувачення або ж є констатацією правомірності/неправомірності дій осіб, яких обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не стосується.
Зокрема, у всіх наведених для порівняння рішеннях суду касаційної інстанції, у тому числі і у наданій для порівняння колегією суддів при направленні справи на розгляд об'єднаної палати постанові, констатовано, що у вироках на підставі угод інші особи зазначалися не знеособлено (Особа 1, особа, щодо якої справа виділена в окреме провадження, тощо), а містилися прямі вказівки на прізвище, ім'я, по-батькові осіб або найменування юридичної особи, справа щодо яких не розглядалася.
Разом із цим, всупереч апеляційним доводам, з оскарженого вироку не вбачається, що у його тексті зазначено такі дані, які прямо вказують на ОСОБА_4 або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють з впевненістю його ідентифікувати.
Крім цього, із доводів апеляційної скарги не вбачається, що оскаржуваним вироком порушуються права, свободи та інтереси ОСОБА_4 .
Виходячи з приписів статті 392, 394 КПК України, практики Верховного Суду, ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , не є особою, яка має право подавати апеляційну скаргу на вирок суду, ухвалений щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .
З огляду на викладене, діючи у відповідності до положень п.2 ч.3 ст.399 КПК України, апеляційна скарга ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року підлягає поверненню особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.392, 393, 394, 399, 419 КПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року, ухвалений щодо ОСОБА_5 , повернути особі, яка її подала.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Київського апеляційного
суду - доповідач по справі ОСОБА_2