про повернення заяви про збільшення позовних вимог
Справа № 500/1911/26
28 квітня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про збільшення позовних вимог в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанов,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ ДВС, відповідач), у якому просить:
визнати протиправними дії головного державного виконавця Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кобзар Оксани Петрівни щодо незупинення виконавчого провадження №80529030 у зв'язку з відкриттям апеляційного провадження № А/857/11478/26;
скасувати постанову про арешт майна від 18.03.2026;
скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату від 18.03.2026;
зобов'язати Збаразький відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зупинити виконавче провадження №80529030 до завершення апеляційного розгляду.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є боржником у трьох виконавчих провадженнях з примусового виконання постанов ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3/143, № 3/144, № 3/145 від 15.05.2025 про стягнення штрафів на користь держави, які є предметом судового розгляду у справі № 607/15789/25. Восьмий апеляційний адміністративний суд 24.02.2026 відкрив апеляційне провадження у вказаній справі. В свою чергу, позивач письмово повідомив відповідача про апеляційне провадження 17.03.2026. Незважаючи на це, всупереч обов'язку зупинити виконавче провадження при оскарженні рішення, що не набрало законної сили, на підставі частини четвертої статті 34 Закону України “Про виконавче провадження», 18.03.2026 державний виконавець Відділу ДВС винесла оскаржувані постанову про арешт майна та постанову про звернення стягнення на заробітну плату.
Позивач вважає дії державного виконавця Відділу ДВС щодо незупинення виконавчого провадження №80529030 протиправними, а постанову про арешт майна від 18.03.2026 та постанову про звернення стягнення на заробітну плату від 18.03.2026 такими, що підлягають скасуванню. У зв'язку з такими обставинами звернувся до суду.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 після усунення недоліків позову, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи з урахуванням особливостей, визначених §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та призначено у справі судове засідання на 28.04.2026. Одночасно цією ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача до 24.04.2026, витребувано у відповідача матеріали зведеного виконавчого провадження №80529030, які визначено надати суду у строк для подання відзиву на позов.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 15.04.2026 разом з позовною заявою та додатками надіслані відповідачу в його електронний кабінет та доставлені 16.04.2026 та 30.03.2026 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа. Відповідач відзив на позов у строк встановлений судом не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог, а також матеріалів зведеного виконавчого провадження.
17.04.2026 до суду надійшла заява позивача про доповнення позовних вимог. Заявник ще просить скасувати постанову головного державного виконавця Збаразького відділу ДВС Кобзар Оксани Петрівни про арешт коштів на банківських рахунках позивача від 08.08.2025. В обґрунтування такої позовної вимоги зазначає, що постанова про арешт коштів була винесена з порушенням частини 4 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на момент її винесення (08.08.2025) вже тривало судове провадження у справі № 607/15789/25 (позов подано 30.07.2025, ухвалою судді Дзюбановського Ю.І. від 31.07.2025 відкрито провадження). Відповідно, постанови ТЦК, на підставі яких здійснювалося стягнення, на момент винесення постанови не набрали законної сили.
У судове засідання, призначене на 28.04.2026, учасники справи, належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду, не прибули.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач жодних клопотань, пояснень, доказів до суду не подав.
Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
У даному випадку з огляду на неприбуття учасників справи у судове засідання 28.04.2026, суд вважає за можливе вирішити у порядку письмового провадження питання щодо наявності підстав для прийняття заяви про збільшення позовних вимог чи про її повернення.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:
1) заміна одних позовних вимог іншими;
2) доповнення позовних вимог новими;
3) вилучення деяких із позовних вимог;
4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
У постанові від 01.11.2021 у справі № 405/3360/17 Верховний Суд вказав, що вже неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.
При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені КАС України.
Так, відповідно до частини першої статті 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Приписами частини восьмої статті 47 КАС України передбачено, що розгляд у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та копій доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
У даному випадку заява ОСОБА_1 про доповнення позовних вимог фактично є заявою про збільшення позовним вимог ще однією позовною вимогою - про скасування постанови головного державного виконавця Збаразького відділу ДВС Кобзар Оксани Петрівни про арешт коштів на банківських рахунках позивача від 08.08.2025, а тому її подання має відповідати вимогами наведеної статті 47 КАС України.
Заява позивача про збільшення позовних вимог підлягає поверненню через недотримання ним вимог частини восьмої статті 47 КАС України, а саме: відсутні докази направлення такої заяви іншим учасникам справи. Окрім того, така заява містить недоліки, які стосуються відсутності доказів сплати судового збору за нову позовну вимогу, позовна вимога про скасування постанови державного виконавця Збаразького відділу ДВС Кобзар Оксани Петрівни про арешт коштів на банківських рахунках позивача від 08.08.2025 заявлена з пропуском строку на її оскарження, а саме десятиденного строку, передбаченого статтею 287 КАС України на оскарження рішень державного виконавця.
З огляду на це, заява позивача про доповнення позовних вимог підлягає поверненню заявнику. Одночасно суд роз'яснює позивачу його право звернутися до суду з окремим позовом щодо нового предмета спору у загальному порядку.
Керуючись статтями 47, 248 КАС України, суд
Заяву про доповнення позовних вимог повернути ОСОБА_1 без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 28 квітня 2026 року.
Суддя Чепенюк О.В.