27 квітня 2026 року м. Київ справа №320/28087/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маудау» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Маудау» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Маудау») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.07.2023 №00510390901 та від 31.07.2023 №00514290901.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що за результатами проведених відносно нього фактичних перевірок відповідач дійшов висновку про неподання ТОВ «Маудау» звітів за формою 1-ОА, а також а також встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольного напою без наявності марки акцизного податку.
Позивач наголошує на відсутності у наказі про призначення перевірки будь-яких посилань на фактичні підстави її призначення, крім посилань на норми Податкового кодексу України, чого, на його думку, недостатньо для призначення фактичної перевірки. Позивач наголошує, що виходячи з посилань на положення ПК України, фактично наказ про призначення перевірки містить 2 окремі підстави (підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України) без зазначення конкретних обставин, що слугували підґрунтям фактичної перевірки.
Крім того, позивач стверджує про невідповідність наказу про призначення перевірки законодавчо встановленим вимогам в частині незазначення періоду діяльності позивача, який буде перевірятися. В свою чергу, додатки до означеного наказу, в яких вказано період діяльності позивача, який підлягає перевірці, не містять печатки, а особа, що підписала додатки, фактично не має повноважень. Як наслідок незаконності наказу про призначення перевірки, позивач вважає незаконними і результати проведення такої, а саме: акти перевірок та прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
По суті зафіксованих в актах перевірок порушень позивач вважає, що мав подавати звіти за формою 1-ОА з березня 2023 року, що свідчить про відсутність порушення, яке полягає у неподанні ним означених звітів.
На думку позивача, сам факт наявності у нього ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту), отриманої 25.10.2022, не підтверджує факт здійснення ним діяльності з реалізації алкогольної продукції іншим суб'єктам господарювання, у тому числі і реалізації підакцизної продукції. При цьому, під час перевірки відповідачем не досліджувалося питання щодо періоду початку здійснення позивачем діяльності з оптового продажу алкогольних напоїв та, відповідно, зроблено помилкові висновки щодо необхідності подання звітів за жовтень, листопад, грудень 2022 року та січень, лютий 2023 року.
Також позивач зазначив про підписання спірних податкових повідомлень-рішень неуповноваженою особою, що свідчить про їх незаконність.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що ГУ ДПС у м. Києві проводились фактичні перевірки ТОВ «Маудау», результати яких оформлені актами перевірок, на підставі положень ПК України. Перед початком перевірки представник ТОВ «Маудау» була ознайомлена з направленнями на перевірку та їй було вручено копію наказу на перевірку. У ході фактичної перевірки було встановлено, що позивач не подав до органу виконавчої влади звіти за формою 1-ОА за листопад 2022 року - лютий 2023 року. Також встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольного напою без наявності марки акцизного податку встановленого зразка. За наслідками виявлених порушень було винесено спірні податкові повідомлення-рішення.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що у відзиві на позовну заяву відповідач не спростував твердження позивача щодо незаконності наказу про проведення фактичних перевірок, не навів доказів на підтвердження наявності у посадової особи відповідача права на підписання такого наказу та спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідач у запереченнях зазначив стосовно наказу про проведення фактичної перевірки про наявність у начальника управління контролю за підакцизними товарами Мороза О. повноважень щодо підписання наказу та спірних податкових повідомлень-рішень як у керівника структурного підрозділу. Відповідач пояснив, що додаток до наказу як документ має іншу природу та функції й вимоги щодо його оформлення відмінні від вимог до оформлення наказів про проведення перевірок, а тому доводи позивача у цій частині є необґрунтованими.
Відповідач зазначив, що повноваження О.Мороза на підписання спірних податкових повідомлень-рішень визначені Інформацією щодо переліку посадових (службових) осіб, уповноважених керівником ГУ ДПС у м. Києві на виконання делегованих повноважень (з 01.01.2021).
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ТОВ «Маудау» (ідентифікаційний код 44021873, місцезнаходження: 03062, м. Київ, вул. Стрийська, 6) зареєстровано як юридична особа відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
ГУ ДПС у м. Києві видано позивачу ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту) реєстраційний №990208202200073, зареєстровану 25.10.2022, дійсну з 25.10.2022 до 25.10.2027.
Позивачу також видана ліцензія ГУ ДПС у м. Києві реєстраційний №26520308202300452 віл 17.07.2023 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (переоформлення).
Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 11.04.2023 №1513-п «Про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання» на підставі підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1, керуючись підпунктами 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8, 20.1.10, 20.1.11, 20.1.12, 20.1.13 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пунктом 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі по тексту також - Закон №481/95-ВР) та іншими нормативними актами, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС України, призначено проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання (згідно з додатками 1-55) з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій.
Обґрунтуванням вказано доповідну записку управління контролю за підакцизними товарами від 10.04.2023 №421/26-15-09-01-09.
Наказ підписаний в.о. начальника Мариною Твердохлєб.
Додатками №53 та №54 до означеного наказу зазначено проведення фактичної перевірки ТОВ «Маудау» з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій.
Період діяльності, що перевіряється - згідно статті 102 ПК України.
Додатки №53 та №54 до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 11.04.2023 №1513-п «Про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання» підписано начальником управління контролю за підакцизними товарами - Олександром Морозом.
20 червня 2023 року посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку господарської одиниці місця зберігання ТОВ «Маудау», яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 4-В, результати якої оформлені актом від 30.06.2023 №47115/Ж5/26-15-09-01 (далі по тексту - акт перевірки №47115).
Перевіркою встановлено порушення статті 11 Закону №481/95-ВР, а саме: під час проведення перевірки місця зберігання ТОВ «Маудау» за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 4-В, встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольного напою (бренді вірменський марки «PROSHYAN 8» об'ємом 0,5 л, міцністю 40% в кількості 1 пляшки за ціною 312,00 грн) без наявності марки акцизного податку встановленого зразка.
Відповідальність передбачена пунктом 228.9 статті 228 ПК України, частиною другою статті 17 Закону №481/95-ВР.
Крім того, 20.06.2023 посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку господарської одиниці місця зберігання ТОВ «Маудау», яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бутлерова, 1, результати якої оформлені актом від 30.06.2023 №47119/Ж5/26-15-09-01/44021873 (далі по тексту - акт перевірки №47119).
Перевіркою встановлено порушення статті 16 Закону №481/95-ВР, а саме: ТОВ «Маудау» не подано до органу виконавчої влади звіти за формою 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» за жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень та лютий 2023 року.
Відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання звітів або подання звітів з недостовірними відомостями передбачена статтею 17 Закону №481/95-ВР.
Не погоджуючись з висновками акта №47119, позивачем подано заперечення від 11.07.2023, які листом ГУ ДПС у м. Києві від 25.07.2023 №27510/І/26-15-09-01-07 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 27.07.2023 №00510390101 за порушення позивачем статті 16 Закону №481/95-ВР застосовано штрафні санкції у сумі 85 000,00 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 31.07.2023 №00514290901 за порушення статті 11 Закону №481/95-ВР до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 17 000,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цих податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Однією з підстав позову позивачем зазначено порушення відповідачем порядку призначення та проведення перевірки, що призвело до протиправного, на його думку, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 відступила від висновків про те, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки.
Водночас в означеній постанові судова палата сформувала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Аналогічна правова позиція послідовно викладена і у постановах Верховного Суду від 15.03.2025 у справі № 520/24380/24, від 29.05.2025 у справі №520/33253/23, від 19.12.2025 у справі №520/33391/24, від 29.12.2025 у справі №420/17645/24, від 15.01.2026 у справі №340/283/25,
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.
Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18.
Враховуючи позицію Верховного Суду, в першу чергу судом досліджується питання наявності чи відсутності порушень відповідачем вимог законодавства під час призначення та проведення фактичної перевірки в межах спірних відносин.
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 ПК України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Суд зазначає, що в основу призначення і проведення фактичної перевірки позивача контролюючий орган поклав підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).
За приписами підпункту 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України однією з обов'язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред'явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме: він має містити дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Абзацами п'ятим і шостим пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23 сформулював правовий висновок, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанови від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 у яких сформулював висновки, які мають забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у взаємозв'язку із статтею 81 ПК України під час розгляду подібних спорів
Так, у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме: наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Отже, у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
У постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 Верховний Суд підтримав усталену у судовій практиці позицію про те, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері. Така особливість зазначеного підпункту зумовлює обов'язок контролюючого органу у наказі про призначення перевірки поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
Зазначені підпункти (80.2.2 та 80.2.5), попри близькість предметної сфери, не є взаємозамінними, оскільки передбачають різні конструкції фактичних підстав та різний мінімально необхідний рівень їх ідентифікації у наказі. Відтак для оцінки правомірності перевірки принциповим є встановлення того, яка саме юридична підстава (підпункт 80.2.2 чи 80.2.5) слугувала правовою підставою контрольного заходу та яка фактична підстава (у відповідній конструкції норми) зумовила його призначення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі №340/283/25.
З огляду на усталену і сформовану позицію Верховного Суду з питання застосування підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України і пункту 81.1 статті 81 ПК України, дійшов висновку про необхідність з'ясування в межах спірних відносин як підстав, встановлених ПК України для призначення і проведення фактичної перевірки, так і встановлення, яка саме фактична підстава для проведення такої мала місце конкретно у цій справі, оскільки за таких умов ключовим для правильного вирішення спору є встановлення не лише формального переліку норм, зазначених у наказі, а відповідності між конкретною юридичною підставою перевірки та реальним предметом контрольних заходів, які фактично здійснювалися контролюючим органом.
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 витребувано від відповідача:
- письмові пояснення щодо наявності або відсутності інформації про ймовірні порушення позивачем податкового законодавства, які слугували підставою для призначення фактичної перевірки наказом ГУ ДПС у м. Києві від 11.04.2023 №1513-п відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з наданням документального підтвердження;
- письмові пояснення щодо наявності фактичних підстав для призначення фактичної перевірки позивача наказом ГУ ДПС у м. Києві від 11.04.2023 №1513-п відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України з наданням документального підтвердження;
- письмові пояснення щодо зазначення в наказі/додатку до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 11.04.2023 №1513-п фактичних підстав призначення фактичної перевірки позивача наказом ГУ ДПС у м. Києві від 11.04.2023 №1513-п із наданням нормативного обґрунтування правомірності її призначення на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
На виконання вимог ухвали суду від 19.01.2026 відповідачем подано до суду письмові пояснення, в яких зазначено щодо наявності або відсутності інформації про ймовірні порушення позивачем податкового законодавства, які слугували підставою для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, що фактична перевірка може призначатися контролюючим органом самостійно, як альтернативна підстава незалежно від подання скарги споживача або отримання інформації. Така перевірка проводиться з метою встановлення дотримання вимог законодавства, а саме: здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК щодо визначення цієї підстави фактичної перевірки кореспондується з нормами Закону №481/95-ВР.
Відповідач зазначив, що у доповідній записці наведено посилання на норми податкового законодавства, що регулюють виробництво та обіг підакцизних товарів, а також здійснення розрахункових операцій. Зазначена доповідна стала підставою для ініціювання заходів податкового контролю щодо суб'єктів господарювання, перелік яких визначено у додатках до наказу.
Щодо наявності фактичних підстав для призначення фактичної перевірки позивача відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, відповідач зазначив, що відповідно до наказу від 11.04.2023 №1513-п підстави проведення фактичної перевірки розписані фактично для 55 суб'єктів господарювання. Для позивача підстави перевірки зазначені в додатках до наказу, де вказано адреси об'єктів, зокрема, м. Київ, вул. Бутлерова, 1, та підтверджено, що фактична перевірка призначена на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Судом встановлено, що в межах спірних відносин фактичну перевірку призначено наказом ГУ ДПС у м. Києві від 11.04.2023 №1513-п на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України з посиланням на доповідну записку управління фактичних перевірок від 10.04.2023 №1121/26-15-09-01-09.
Додатком №53 до означеного наказу у переліку суб'єктів господарювання для проведення фактичної перевірки вказано господарську одиницю ТОВ «Маудау», розташовану за адресою: м. Київ, вул. Бутлерова, 1 тривалістю 10 діб за період з 01.10.2022 по 30.06.2023 у період з 20.06.2023 по 30.06.2023.
Дослідивши зміст доповідної записки від 10.04.2023 №1121/26-15-09-01-09, судом встановлено, що відповідач на виконання вимог підпунктів 19-1.1.4, 19-1.1.16, 19-1.1.17 пункту 19-1.1, статті 19-1, керуючись підпунктами 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8, 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, 20.1.12, 20.1.13 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пунктом 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та іншими нормативними актами, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС України, листів ДПС України від 24.10.2022 №12800/7/99-00-09-02-01-07, від 23.03.2023 №6186/7/99-00-09-01-07, від 29.03.2023 №6724/7/99-00-09-01-01-07 та від 03.04.2023 №7176/7/99-00-09-02-01-07, вважає за доцільне провести фактичні перевірки суб'єктів господарювання, зазначених у додатку 1.
Таким чином, дослідивши надані сторонами пояснення у сукупності з наявними в матеріалах справи доказами, судом встановлено, що юридичними підставами проведення спірної фактичної перевірки є підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, які містять у собі три самостійні, незалежні одна від одної, підстави для здійснення податкового контролю, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.
На противагу означеному, у додаткових поясненнях відповідачем підтверджено призначення фактичної перевірки, зокрема і позивача, на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Щодо фактичних підстав для здійснення податкового контролю, суд зазначає, що відповідач, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному процесі, не надав суду пояснень, зокрема і на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2026, наявності фактичних підстав для її проведення відповідно до підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Дослідивши надані відповідачем докази на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2026, судом встановлено, що вони не містять жодної фактичної підстави проведення фактичної перевірки господарської одиниці позивача в межах спірних відносин ні у наказі про проведення фактичної перевірки, ні у додатку до такого наказу, який стосується безпосередньо позивача, ні у доповідній записці, зазначеній як підстава для винесення наказу ГУ ДПС у м. Києві про призначення фактичних перевірок від 11.04.2023 №1513-п.
При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б могли підтвердити наявність станом на момент призначення перевірки в межах спірних відносин хоча б однієї з фактичних підстав для проведення такої перевірки, що, в свою чергу, унеможливлює співвідношення судом встановлених юридичних підстав проведення перевірки з реальним предметом контрольного заходу та фактичними підставами для її проведення, а також перевірити, чи не виходив контролюючий орган під час проведення фактичної перевірки за межі предмета перевірки, визначеного у наказі та відповідних нормах ПК України.
Суд наголошує на тому, що згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.01.2026 у справі №340/283/25, питання дотримання відповідачем процедури призначення та проведення фактичної перевірки згідно з наказом є істотним для правильного вирішення цієї справи, обставини дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору й підлягають першочерговому дослідженню.
Таким чином, у суду наявні підстави вважати недоведеними та не підтвердженими документально доводи відповідача про наявність станом на дату винесення наказу ГУ ДПС у м. Києві від 11.04.2023 №1513-п про проведення перевірки, зокрема, ТОВ «Маудау» фактичних підстав для її призначення, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у такому наказі мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки.
Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для проведення фактичної перевірки з огляду на недоведення та непідтвердження жодними доказами факту існування на момент виникнення спірних відносин фактичних підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України для її призначення.
Встановлена судом протиправність призначення перевірки без надання доказів на підтвердження наявності у відповідача фактичних підстав для її призначення в межах спірних відносин, на переконання суду, є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.
Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 02.08.2023 №574857.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ДПС у м. Києві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві 27.07.2023 №00510390101 та від 31.07.2023 №00514290901.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маудау» (ідентифікаційний код 44021873, місцезнаходження: 03062, м. Київ, вул. Стрийська, 6) судовий збір у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.