ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"28" квітня 2026 р. справа № 300/134/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), за змістом якого просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача викладену у формі постанови від 04.12.2025 за № 01 в призначенні та виплаті ОСОБА_1 страхових виплат відповідно до частин 1, 2 статті 35 та частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити страхові виплати відповідно до частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у виплату одноразової допомоги у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, оскільки останнім надано всі необхідні документи, що підтверджують право на отримання такої допомоги.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.92).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.02.2026, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що згідно акту спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 12.09.2025 о 14 год. 15 хв. у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ПРОСПЕКТ СІТІ» Н-1/П від 07.11.2025 внаслідок нещасного випадку загинув ОСОБА_2 . Позивач є сином померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . За результатами розгляду заяви позивача від 26.11.2025 Головним управлінням прийнято постанову № 01 від 04.12.2025 про відмову у призначенні страхових виплат відповідно до частин 1 та 2 статті 35 та частини 5 статті 36 Закону, у зв'язку із відсутністю документу, то підтверджує факт спільного проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 на день його смерті (а.с.95-96).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.21).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 15.09.2025 (а.с.22).
Як встановлено з акту форми Н-1/П від 07.11.2025 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 12 вересня 2025 року о 14 год. 15 хв., затвердженого заступником начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, під час проведення робіт працівник ТОВ «ПРОСПЕКТ СІТІ» ОСОБА_2 отримав тяжкий травматичний шок, забої та розриви внутрішніх органів, перелом кісток, поєднана травма органів грудної клітки, грудного та шийного відділу хребта від яких помер на місці (а.с.26-37).
Згідно акту, нещасний випадок з ОСОБА_2 є таким, що пов'язаний з виробництвом.
26.11.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення страхових виплат у зв'язку зі смертю батька внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Постановою ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 1 від 04.12.2025 відмовлено громадянину ОСОБА_1 у призначенні виплат відповідно до частин 1 та 2 статті 35 та частини 5 статті 36 Закону, у зв'язку із відсутністю документу, що підтверджує факт спільного проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 на день його смерті (а.с.13).
Вважаючи рішення відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1105-ХІV).
Частиною 1 статті 4 Закону № 1105-XIV передбачено, що уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Основними завданнями уповноваженого органу управління та його територіальних органів, зокрема, є здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону (пункт 2 частини 1 статті 5 Закону № 1105-XIV).
Згідно з частиною 1 статті 30 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про охорону праці» (частина 2 статті 30 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону № 1105-XIV підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Пунктом 2 частини 7 статті 30 Закону № 1105-XIV передбачено, що страхові виплати складаються з страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого).
Згідно з частиною 1 статті 35 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Відповідно до частини 2 статті 35 Закону № 1105-XIV непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є:
1) діти, які не досягли 18 років;
2) повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), - до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства;
3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють;
4) особи з інвалідністю - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку (частина 3 статті 35 Закону № 1105-XIV).
Частиною 5 статті 36 Закону № 1105-XIV встановлено також, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачуються:
1) одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;
2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
З викладеного висновується, що у разі смерті потерпілого законодавець встановив коло осіб, які мають право на щомісячні страхові виплати, та осіб, які мають право на отримання одноразових страхових виплат сім'ї, а саме: допомоги сім'ї потерпілого (виплачується сукупно на сім'ю потерпілого) та страхової виплати (виплачується особам, які мали право на одержання утримання від потерпілого, а також на дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого).
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління заяву (у паперовій або електронній формі) про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. Заява в електронній формі подається через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.
За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник.
Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
Приписами частини 2 статті 37 Закону № 1105-XIV визначено, що територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:
1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;
2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;
3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;
4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;
5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;
6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;
7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;
8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;
9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;
10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до частини статті 37 Закону № 1105-XIV потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Стаття 38 Закону № 1105-XIV встановлює порядок розгляду справи про страхові виплати, згідно з якою територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів (частина 1).
Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів (частина 2).
Підстави відмови у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг передбачені статтею 39 Закону № 1105-XIV, згідно з якою уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:
1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;
2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;
3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку (частина 1).
Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом (частина 2).
Пунктом 4 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.09.2022 № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 № 4-1 затверджено Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, який набрав чинності 21.03.2024 (далі - Порядок № 4-1).
Згідно з пунктом 1 Розділу І Порядку № 4-1 Порядок визначає механізм призначення, перерахування та здійснення таких страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, зокрема, страхові виплати в разі смерті потерпілого.
Пунктом 2 Розділу ІІ Порядку № 4-1 передбачено, що заява разом з документами, необхідними для призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат подається для призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат за формою згідно з додатками 1, 2 до цього Порядку.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку № 4-1 незалежно від виду страхової виплати, щодо якої звертається особа, під час подання заяви особа надає:
паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України);
свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України) у разі призначення виплат на дитину;
документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті).
Особа може пред'явити копію документа, що засвідчує реєстрацію особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у тому числі в електронній формі.
Інформація, що міститься в державних електронних інформаційних ресурсах, отримується шляхом електронної інформаційної взаємодії або направлення запитів до власників (розпорядників) зазначених відомостей.
Електронна інформаційна взаємодія здійснюється засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.
Згідно з пунктом 1 Розділу ІХ Порядку № 4-1 у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання виплачуються такі страхові виплати:
одноразова допомога сім'ї потерпілого;
одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого;
щомісячна страхова виплата особам, які втратили годувальника.
Відповідно до пункту 2 Розділу ІХ Порядку № 4-1 право на страхові виплати в разі смерті потерпілого мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Непрацездатними особами, передбаченими абзацом першим цього пункту, є:
діти, які не досягли 18 років;
повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови, що такий період не перевищує чотири місяці),- до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства;
особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють;
особи з інвалідністю - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.
Пунктом 3 Розділу ІХ Порядку № 4-1 передбачено, що для призначення страхових виплат у разі смерті потерпілого особи, які мають право на такі виплати, подають в електронній формі засобами Порталу Дія (за наявності технічної можливості) або веб-порталу Пенсійного фонду до органу, що призначає страхову виплату, заяву за формою відповідно до додатка 2 до цього Порядку. Заява може бути подана у формі паперового документа.
Особи, які мають право на виплати у разі смерті потерпілого, мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Органом, що призначає страхову виплату, до електронної справи про страхові виплати додаються:
акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України;
виписка з акта огляду МСЕК про встановлення причинного зв'язку з травмою або захворюванням, отриманим на виробництві (у разі наявності);
довідка про розмір середньої заробітної плати перед настанням страхового випадку;
надані заявником документи, що підтверджують смерть потерпілого, родинні стосунки та право на одержання утримання від потерпілого.
Згідно з пунктом 5 Розділу ІХ Порядку № 4-1 одноразова допомога сім'ї призначається і виплачується органами, що призначають страхові виплати, в рівних частинах особам, які мають право на виплату та звернулися із заявою (заявами).
Заява подається особою, яка має право на виплати. За малолітніх або неповнолітніх осіб, недієздатних осіб, осіб, дієздатність яких обмежено, заява подається законними представниками (батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками, представниками закладів (органів опіки та піклування), які виконують функції опікунів чи піклувальників), із пред'явленням документів, що посвідчують родинні зв'язки (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо) чи повноваження.
З доказів у справі суд встановив, що позивач з метою призначення одноразової допомоги сім'ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звернувся до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області із заявою від 26.11.2025.
Відповідач за результатами розгляду заяви відмовив позивачу у призначенні відповідної допомоги, оскільки відсутній документ, що підтверджує факт спільного проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 на день його смерті.
Суд зазначає, що приписи № 1105-XIV та Порядку № 4-1 не містять положень про визначення поняття «сім'я».
За таких обставин СК України є спеціальним законом який має враховуватись при визначені поняття сім'ї та її членів під час вирішення питання щодо наявності права на отримання допомоги передбаченої Законом № 1105-XIV.
Аналогічну правову позицію сформулював Верховний Суд у постанові від 22.04.2021 у справі № 360/1239/19.
Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
В даному аспекті суд вказує, що беззаперечним є факт родинних зв'язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та Довідкою від 24.09.2025 № 13357 про зареєстрованих у житловому приміщені осіб за даними Муніципального реєстру Івано-Франківської міської територіальної громади, в якій підтверджено, що на момент смерті ОСОБА_2 позивач був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїм батьком (а.с.25).
Конституційний Суд України у Рішенні від 03.06.1999 № 5-рп/99 визначив, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Верховний Суд у постанові від 22.04.2024 у справі № 420/17371/22 дійшов висновку, що враховуючи передбачену Основним Законом можливість вільного вибору особою свого місця проживання, а також те, що положення Цивільного кодексу України та Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачають можливість проживання у двох і більше місцях і при цьому не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації; зареєстроване місце проживання не є безумовним, єдиним та безпосереднім доказом проживання заявника з потерпілим однією сім'єю на момент його смерті. Тому, встановлена Порядком № 11 обов'язковість збігу зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті потерпілого є додатковою обмежуючою умовою, що значно звужує обсяг встановлених законом прав сімей застрахованих осіб, що загинули на виробництві.
Верховний Суд також зауважував, що Закон № 1105-XIV не містить вимоги співпадіння зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті потерпілого та не вбачається серед переліку підстав для відмови в призначенні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому. Враховуючи встановлену під час розгляду справи невідповідність положень пункту 5.1 розділу V Порядку №11, що визначають підстави набуття права на одноразову допомогу сім'єю загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві, положенням Закону № 1105-XIV, Верховний Суд дійшов висновку, що правильним є застосування правового акта, який має вищу юридичну силу.
З огляду на викладену позицію Верховного Суду висновується, що визначальним в даній категорії справи є факт проживання однією сім'єю.
Окрім того, судом досліджено виписки з рахунку ОСОБА_1 з АТ КБ «Приватбанк», відповідно до яких останній оплачував комунальні послуги за квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.60-90).
З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про те, що позивач є членом сім'ї померлого, оскільки між ними існували не лише родинні зв'язки, а й фактичні сімейні відносини, що проявлялись у спільному проживанні, веденні спільного побуту, участі у витратах на утримання житла та забезпеченні повсякденних потреб. Наявні у матеріалах справи докази, зокрема, довідка про реєстрацію місця проживання та документи, що підтверджують оплату комунальних послуг, свідчать про спільне проживання та господарювання.
Водночас, відсутність окремого формального документа, який би прямо підтверджував факт спільного проживання, не може бути підставою для відмови у призначенні страхових виплат, оскільки закон не встановлює виключного переліку таких доказів, а визначальним є саме фактичний характер сімейних відносин.
За такого правового регулювання, з урахуванням предмету спору та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є належними, що підтверджують місце фактичного проживання позивача та його батька, що були пов'язані спільним побутом, є достатнім доказом проживання позивача та його батька однією сім'єю.
При цьому, ні у своєму листі від 05.12.2025, ні в оскаржуваній постанові, відповідач не надав доказів того, що позивач не є сім'єю з померлим батьком - ОСОБА_2 та не вказав жодних підстав для відмови в призначення одноразової допомоги з підстав, передбачених статтею 39 Закону № 1105-XIV.
Разом з тим, відповідач не вчинив жодних дій на встановлення фактичних обставин проживання позивача та його померлого батька.
Отже, встановленими у справі обставинами підтверджується, що ОСОБА_2 , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, до смерті проживав разом із своїм батьком однією сім'єю, що є достатньою підставою для висновку про наявність у них сімейних відносин та права на отримання страхових виплат у зв'язку зі смертю потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання одноразової допомоги як член сім'ї потерпілого, передбаченої частиною п'ятою статті 36 Закону № 1105-ХІV, внаслідок чого, постанова Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 04.12.2025 № 1 про відмову у призначенні такої соціальної виплати є протиправною.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд робить висновок про необхідність задоволення заявлених позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України “Про судовий збір, а доказів понесення ним будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, відтак судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області від 04.12.2025 за № 01.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» одноразову допомогу сім'ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, у зв'язку із смертю батька ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач:
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.