ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження
"28" квітня 2026 р. справа № 300/2637/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., перевіривши матеріали позовної заяви Приватного Івано-Франківського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист» до Косівського Відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов'язання зняти арешт, -
Адвокат Марач В.В., в інтересах Приватного Івано-Франківського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист», звернувся до суду з позовною заявою до Косівського Відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить:
скасувати постанову начальника Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Йоника Івана Миколайовича про скасування процесуального документа, винесену 23.04.2026 у виконавчому провадженні №75508735, якою скасовано постанову про зняття арешту з майна від 23.03.2026, видану Головним держаним виконавцем Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ганущак Роксоланою Іванівною у виконавчому провадженні №75508735;
зобов'язати Косівський відділ державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на нерухоме майно, реєстраційний №1296862626236, місцезнаходження: Івано-Франківська обл., Косівський р., м. Косів, Над Гуком, будинок 15, який накладений відповідно до Постанови про арешт майна боржника від 10.07.2024, винесену Головним держаним виконавцем Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ганущак Роксоланою Іванівною у виконавчому провадженні №75508735.
Представник позивача правовідносини, з приводу яких виник спір, вважає публічно-правовими та такими, що належать до юрисдикції адміністративного суду, відтак, для захисту прав звернулася із позовною заявою до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Відповідно до п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Надавши оцінку, правовим підставам позову у сукупності із заявленими підставами позовних вимог, судом зазначається наступне.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Суд враховує, що у пункті 22 постанови від 04.09.2018 по справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
З матеріалів справи вбачається, що спір виник у зв'язку з наявністю арешту із забороною відчуження, розпорядження та користування на нерухоме майно, реєстраційний №1296862626236, що належить позивачу.
Суд зазначає, що частинами 1, 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Порядок зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні, унормований статтею 59 Закону №1404-VIII. Відповідно до частин 1, 2 цієї статті особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Частиною 3 статті 59 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Згідно з частинами 4, 5 статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; ..... У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках виключно на підставі рішення суду.
За приписами ч. 1 ст. 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Водночас, згідно вимог статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Отже, ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 174 КПК України визначений інший порядок оскарження стороною виконавчого провадження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця, вчинених в процесі виконання рішення, прийнятого в порядку кримінального судочинства, а саме до суду, який видав виконавчий документ.
Так, суд звертає увагу, що в даному випадку предметом заявленого позову є рішення державного виконавця у межах виконавчого провадження №75508735, яке відкрито в результаті примусового виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №757/8003/24-к про накладення арешту на нерухоме майно у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №346/79/17 в сформовано правовий висновок про те, що за правилами адміністративного судочинства мали оскаржуватися рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження.
Аналогічний правовий висновок міститься і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 183/4196/21.
Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаних постановах Верховного Суду відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 6 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
На виконання вказаного нормативного положення суд роз'яснює позивачу, що цей спір слід розглядати за правилами кримінального судочинства і цей спір підсудний Печерському районному суду міста Києва.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 170, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою Приватного Івано-Франківського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист» до Косівського Відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов'язання зняти арешт.
Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Роз'яснити позивачу, що розгляд цієї справи підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.