27 квітня 2026 року Справа № 280/3185/26 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П., перевіривши матеріали позовної заяви
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до 1. Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
2. ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
про визнання дій та рішень протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
09.04.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до 1. Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач 1), 2. ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо зарахування ОСОБА_1 до категорії військового обліку - військовозобов'язаних;
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 з питань прописки, протокол від 11.02.2020 № 20, за результатами медичного огляду якого ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час та на підставі пп. 4 п. 10 ст. 14 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» знято з військового обліку призовників та взято на військовий облік військовозобов'язаних;
визнати протиправними дії щодо видачі та вручення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 у якості військовозобов'язаного ОСОБА_1 мобілізаційного розпорядження;
визнати протиправними дії щодо видачі посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 у якості військовозобов'язаного ОСОБА_1 повістки на відправку із зарахуванням до команди на відправку до Військової частини НОМЕР_2 на військову службу за призовом під час мобілізації;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.05.2023 № 187 в частині призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 ;
зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 зняти ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних та взяти його на військовий облік призовників і видати ОСОБА_1 військово-обліковий документ - посвідчення про приписку до призовної дільниці;
визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 05.05.2023 № 137 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та призначення на посаду водія ремонтної роти для проходження військової служби за призовом під час мобілізації;
визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 31.05.2024 № 162 в частині, якою визначено, що ОСОБА_1 з 31.05.2024 приступив до виконання обов'язків за посадою водія-токара майстерні з ремонту озброєння взводу з ремонту озброєння ремонтної роти автотранспортного батальйону;
зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України виключити із списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 ;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 від подальшого проходження військової служби.
Крім того, просить витребувати у відповідачів докази.
Ухвалою суду від 14.04.2026 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Позивачу запропоновано у встановлений судом строк для усунення недоліків позовної заяви надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, із відповідними доказами поважності причин пропуску строку.
20.04.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 20929). У заяві зазначено, що позивач подає дану заяву про усунення недоліків позовної заяви та просить поновити строк звернення до суду.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку звернення до суду із цим позовом суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
У відповідності до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.07.2021 у справі № 9901/89/21, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Натомість, будь-яких поважних причин, через які позивач звернувся до суду з пропуском строку, ним не повідомлено.
У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 18 лютого 1999 року у справі Уейт і Кеннеді проти Німеччини, пункт 43).
Отже, право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання верховенства права, а точніше, одного з його елементів - правової визначеності.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, параграф 61).
Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Отже, законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Аналогічні висновки висловив Верховний Суд у постанові від 07.12.2022 у справі № 540/198/19.
Отже, суд доходить висновку, що позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку. Позивач не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 241, 248, 256 КАС України, суд
Визнати неповажними підстави, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до 1. Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), 2. ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій та рішень протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.П. Бойченко