28 квітня 2026 року Справа № 280/1401/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18008 м. Черкаси, вул. Вернигори, 17, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення №083850028236 від 24.12.2025 відповідача про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника та зобов'язати відповідача вдруге розглянути заяву про призначення пенсії від 17.12.2025 і призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 01.08.2025 після смерті батька- пенсіонера ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Відень Республіки Австрія.
Мотивуючи позовні вимоги представник позивач посилається на те, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії не були враховані документи померлого ОСОБА_1 , які знаходяться в його електронній пенсійній справі, ухвалене управлінням рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника є передчасним, протиправним та підлягає скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 23.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
06.03.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечено. Відповідач посилається на те, що позивач 17.12.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Відповідачв вказав, що згідно з наданими документами вбачалось, що до заяви про призначення пенсії позивач долучив чорно - білу ксерокопію свідоцтва про смерть (в перекладі). Оригіналів документів заявником не надано. Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України винесено рішення № 083850028236 від 24.12.2025 про відмову у призначенні пенсії. З огляду на зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області діяло відповідно до чинного законодавства України, в межах покладених повноважень, тому ознаки неправомірності в його діях відсутні, а твердження Позивача є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству, а тому не підлягають до задоволення. На підставі викдаденого у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи, що в період з 23.04.2026 по 27.04.2026 суддя Сіпака А.В. був відсутній на роботі, відповідно до довідки Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2026 №02-35/26/34, з урахуванням приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у перший робочий день судді 28.04.2026.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивач є сином померлого ОСОБА_2 . Також із матеріалів справи вбачається, що позивач є особою з інвалідністю з дитинства, має І групу інвалідності, є непрацездатним та перебуває на відповідному медичному обліку.
17.12.2025 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення №083850023256 від 24.12.2025 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії, відповідачем з'ясовано, що «… Відповідно до статті 32 Закону для осіб з іінваідністю ІІІ групи віком від 60 рак» необхідний страховий стаж становить 15 років. Страховий стаж годувальника становить 10 років 8 місяців 12 днів. Відповідно до и.2.23 Порядку подання та оформлення докриєш» да» призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, то подає документи заявника дня призначення пенсії, чи органом, шо призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату падаються тільки в оригіналах (до заяви долучено копію факту смерті зареєстровану компетентними органами Австрії). Відмовити у призначені пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .»
Позивач вважає, що відмова у призначенні пенсії по втраті годувальника є передчасною та протиправним, у зв'язку з чим звернувся з даної позовною заявою.
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058- IV (далі - Закон N 1058-ІУ) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Розділом V Закону № 1058-ІV визначено порядок та умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до частини 2 статті 36 Закону № 1058-IV члени сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Частиною 3 статті 36 Закону № 1058-IV визначено, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Пунктом 3 частини 2 Закону № 1058-ІV визначено, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 38 Закону № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_2 , що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про народження.
Також із матеріалів справи вбачається, що позивач є особою з інвалідністю з дитинства, має І групу інвалідності, є непрацездатним та перебуває на відповідному медичному обліку.
Із матеріалів справи вбачається, що з пенсії ОСОБА_2 щомісячно стягувалися аліменти на утримання позивача. Така допомога мала регулярний характер та була спрямована на матеріальне забезпечення позивача як непрацездатної особи з інвалідністю.
Отже, суд доходить висновку, що отримання позивачем аліментів із пенсії померлого годувальника підтверджує факт одержання ним від годувальника допомоги, яка за своїм характером була постійною та основною для забезпечення його існування, що відповідає змісту частини третьої статті 36 Закону №1058-IV.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивач відповідає встановленим статтею 36 Закону №1058-IV критеріям непрацездатного члена сім'ї померлого годувальника, який має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, а саме: є сином померлого годувальника, є особою з інвалідністю з дитинства, належить до непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника та отримував від нього регулярну матеріальну допомогу у вигляді аліментів.
Пунктом 2.3 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також надаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;
3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником;
4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) відомості про місце проживання;
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім'ї, яким право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.
До заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника сім'ї військовослужбовця строкової служби додається документ, одержаний від військової частини або районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи іншої військової установи, що засвідчує дату та причину смерті військовослужбовця, або документ про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим. Якщо смерть настала після звільнення з військової служби, подаються свідоцтво ДРАЦС про смерть, довідка територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проходження військової служби із зазначенням дати призову, дати і підстав звільнення з військової служби та висновок МСЕК про те, що смерть військовослужбовця пов'язана з проходженням військової служби.
До заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника членам сім'ї особи, яка загинула (померла) внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час безпосередньої участі в АТО/ООС або під час безпосередньої участі в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, додаються документи згідно з Порядком надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740 (при призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб членам сім'ї осіб, зазначених в пунктах "є" та "є" статті З цього Закону).
До заяви про призначення пенсії членам сім'ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону;
11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).
За приписами п. 2.11 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Пунктом 4.2 та 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніще двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно п. 4.7 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що рішення щодо призначення пенсії приймається пенсійним органом за наявності усіх документів про призначення пенсії. Органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями збирати необхідні для розгляду заяви особи (у тому числі щодо призначення пенсії) документи. Отже, у випадку виявленої відсутності необхідних документів для призначення позивачу пенсії, відповідач мав можливість вчинити дії, спрямовані на їх отримання від відповідних органів (осіб), або ж письмово повідомити заявника про необхідність подання додаткових документів.
З матеріалів справи вбачається, що серед іншого, позивачем було подано документ, який за своїм змістом спрямований на підтвердження факту смерті годувальника, а саме копію свідоцтва про смерть/витяг компетентного органу Республіки Австрія, апостильований у встановленому порядку та перекладений українською мовою.
Отже, документ про смерть годувальника не був відсутній як такий. Фактично відповідач не заперечив сам факт подання позивачем документа, який стосується смерті годувальника, однак вважав його недостатнім або таким, що потребує подання в іншій формі, зокрема у вигляді оригіналу.
Суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що відповідач попередньо повідомляв позивача про необхідність подання саме оригіналу документа про смерть годувальника, уточненого перекладу, належним чином засвідченої копії або іншого документа, який, на думку відповідача, був необхідний для вирішення питання про призначення пенсії.
Натомість відповідач фактично одразу застосував найсуворіший для заявника наслідок - відмову у призначенні пенсії.
Такий підхід суд оцінює як передчасний та формальний, оскільки відповідач підмінив передбачену відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 процедуру доопрацювання документів процедурою відмови у призначенні пенсії.
Суд також враховує, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника є видом соціального забезпечення, спрямованим на захист непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника. Тому при розгляді заяв про призначення такої пенсії орган Пенсійного фонду повинен діяти не формально, а з урахуванням принципів добросовісності, розсудливості, та пропорційності.
Надмірний формалізм при оцінці документів, особливо у випадку, коли заявником фактично подано документ іноземної держави, апостильований і перекладений українською мовою, не може бути самостійною підставою для відмови без попереднього надання заявнику можливості усунути недоліки.
Суд наголошує, що якщо відповідач вважав, що поданий документ про смерть годувальника не відповідає вимогам законодавства, є недостатнім, потребує пред'явлення оригіналу або подання додаткового документа, він був зобов'язаний чітко, письмово та зрозуміло повідомити заявника про це.
Однак прийняття рішення про відмову лише з мотивів неподання оригіналів документів без застосування процедури доопрацювання документів свідчить про порушення відповідачем порядку розгляду заяви про призначення пенсії.
За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №083850023256 від 24.12.2025 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки. Призначення пенсії є дискрецією пенсійного органу.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним застосувати вимоги ч. 4 ст. 245 КАС України, якою встановлено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.12.2025 року про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії, та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Так, у п. 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа Руїз Торіха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 77, 90, 132, 133, 143, 243-246, 262 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18008 м. Черкаси, вул. Вернигори, 17, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №083850023256 від 24.12.2025 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.12.2025 року про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 28.04.2026.
Суддя А.В. Сіпака