27 квітня 2026 рокуСправа № 280/3413/26 м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
15 квітня 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач - 1), Військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач 2), Військової частини НОМЕР_5 (далі - відповідач -3), в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 та щодо направлення його на військову службу до Військової частини НОМЕР_3 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командування військової частини НОМЕР_3 № 20 від 20 січня 2026 року про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_5 звільнити ОСОБА_1 з військової служби в запас та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_5 .
Ухвалою суду від 10 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду. Вказаною ухвалою судді позивача зобов'язано надати до суду у десятиденний строк, з дня її отримання заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
22 квітня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення в обґрунтування якої вказано, що введення на території України воєнного стану та проходження позивачем військової служби перешкодили позивачу своєчасно звернутись до суду із позовом.
Стосовно строку звернення до суду із позовом в даній справі суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Отже, спеціальним строком для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, у справах щодо проходження публічної служби законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до адміністративного суду з позовом за їх захистом.
Як вбачається зі змісту позову та доданих до нього матеріалів, позивач оскаржує дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу та наказ Військової частини НОМЕР_3 № 20 від 20 січня 2026 року в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини. Отже, спірні відносини стосуються прийняття позивача на військову службу, яка згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є публічною службою. Тобто, в даному випадку підлягає застосуванню спеціальний місячний строк, встановлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до матеріалів позовної заяви, винесенню оскаржуваного наказу передувало проходження військово-лікарської комісії 20 січня 2026 року, де його було визнано «придатним» до військової служби та поставлено на облік ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, позивач, звертаючись до суду з цим позовом, достеменно знав про призов його на військову службу під час мобілізації 20 січня 2026 року.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, з даною позовною заявою представник позивача звернулась до суду лише 15 квітня 2026 року, через систему «Електронний суд», тобто з пропуском встановленого процесуальним законом місячного строку звернення до суду.
Суд вказує на те, що згідно з правовою позицією Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, на яку у заяві про поновлення строку посилається представник позивача як підставу поновлення пропущеного строку, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Подібні висновки викладені і Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 420/1782/23, де вказано, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26 жовтня 2023 року (справа № 990/139/23) та від 01 лютого 2024 року (справа № 990/270/23) вказала, що установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому порівняльний аналіз слів форм дізналася та повинна була дізнатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав.
Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Беручи до уваги наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд зауважує, що пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з позовом.
Суддя наголошує, що встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Фактичні обставини та наявні у позові матеріали свідчать про те, що позивач мав достатньо часу для реалізації права на звернення до суду у встановлений законом строк. До матеріалів позову не надано доказів поважності причин пропуску строку на звернення з даним позовом, позивачем (його представником) не наведено жодних обґрунтованих доводів неможливості своєчасно подати позовну заяву.
Тому, позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду лише 15 квітня 2026 року, із пропуском місячного строку, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України, а викладені представником позивача причини пропуску строк звернення до адміністративного суду, суддя не визнає поважними.
Отже, викладене вказує на невідповідність позовної заяви вимогам законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 1 статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частиною 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до частини 6 статті 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Ураховуючи те, що позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, визначених ухвалою від 20 квітня 2026 року, в повному обсязі, суддя з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя вважає можливим продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою від 20 квітня 2026 року, на 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Керуючись статтями 118, 121, 160, 169, 248, 256, 293, 294 КАС України, суддя -
Відмовити представнику ОСОБА_1 адвокату Мар'єнко Вікторії Юріївні у задоволенні клопотання про поновлення стооку звернення до суду.
Продовжити процесуальний строк, встановлений ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 20 квітня 2026 року у справі № 280/3413/26 для усунення недоліків позовної заяви на 5 днів з дня отримання копії ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до канцелярії суду чи надіслання на адресу суду (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-В) заяви про поновлення строку звернення до суду з наданням належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду.
Копію ухвали надіслати позивачу/представнику позивача.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана 27 квітня 2026 року.
Суддя Д.В. Татаринов