23 квітня 2026 рокуСправа № 280/3435/26 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
16.04.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.04.2026 р. (Протокол №15);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати мені відстрочку від призову на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом із позовною заявою 16.04.2026 подано заяву про забезпечення позову (вх.№20167), у якій позивач просить суд забезпечити позов, а саме:
- зупинити дію рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.04.2026 р. (Протокол №15) про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 до закінчення судового розгляду.
Ухвалою суду від 16.04.2026 заяву про забезпечення позову, подану ОСОБА_1 - повернуто заявнику без розгляду.
23.04.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову у справі шляхом зупинення дії рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.04.2026 р. (Протокол №15) про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 до закінчення судового розгляду. В обґрунтування вказаного позивачем зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до мобілізації позивача, що унеможливить завершення судового процесу щодо дитини, залишить неповнолітнього без єдиного фактичного опікуна та створить реальну загрозу його життю і здоров'ю.
Розпорядженням тимчасово виконуючого обов'язки керівника апарату Запорізького окружного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл додаткових матеріалів справи (КДМ) №280/3435/26, у зв'язку з перебуванням судді Запорізького окружного адміністративного суду Сацького Р.В. у запланованій щорічній основній та додатковій оплачуваній відпустці.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026, додаткові матеріали справи (КДМ) №280/3435/26 передані на розгляд судді Стрельніковій Н.В.
Провадження по справі наразі не відкрито.
Відповідно до частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За приписами частини першої-другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 29.11.2022 у справі № 640/17821/21, від 06.12.2022 у справі № 140/8745/21.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 суд звернув увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву, суддя дійшов висновку, що доводи й аргументи позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, адже мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях, що відповідачем можуть вчинятися мобілізаційні заходи.
Суддя зазначає, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби. При цьому документальне оформлення призову включає в себе, зокрема, прийняття наказу про призов військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження вжиття відповідачем заходів щодо вручення повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або на збірний пункт територіального центру комплектування та соціальної підтримки, направлення позивача для проходження військової служби до військової частини тощо, та що існує реальна загроза вжиття заходів, спрямованих на призов заявника на військову службу під час мобілізації.
Рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на час особливого періоду не означає автоматичного призову заявника на військову службу та набуття ним статусу військовослужбовця.
Наведені позивачем у заяві про забезпечення позову аргументи про можливий призов позивача на військову службу під час мобілізації на цій стадії судового процесу не дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Водночас суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода позивача із діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Таким чином, наведені заявником обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
З огляду на викладене, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов'язаності заходів до забезпечення позову з його предметом, суддя вважає, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справ, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-154, 241, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суддя -
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі № 280/3435/26 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя Н.В. Стрельнікова