Справа № 755/10434/24
Пр.2-др/336/9/26
27.04.26
27 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Каплі Аліни Степанівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №755/10434/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, застосування наслідків порушення виконання грошового зобов'язання,-
без повідомлення (виклику) сторін, -
13.01.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №755/10434/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, застосування наслідків порушення виконання грошового зобов'язання. Так.ю сторона позивача просить поновити строк для подання даної заяви про ухвалення додаткового рішення, увалити додаткове рішення по справі, яким стягнути з відповідача - 16 000,00 гривень в рахунок відшкодування судових витрат, які позивач поніс на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи у суді, а також 12 900,00 гривень в рахунок відшкодування судових витрат, які позивач поніс на проведення судової автотоварознавчої експертизи.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 17.12.2025 позов ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Кредо» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, застосування наслідків порушення грошового зобов'язання задоволено частково. Стягнуто з ТДВ «СК «Кредо» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 56 735,93 гривень. У задоволенні позову в частині застосування наслідків порушення виконання грошового зобов'язання відмовлено. Стягнуто з ТДВ «СК «Кредо» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
У своїй заяві адвокат зазначає, що пропуск строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення був спричинений не зловживанням процесуальними правами з боку позивача, а сукупністю об'єктивних та незалежних від нього обставин, зумовлених технічними діями суду щодо довантаження, подальшого визнання помилковим та ініціювання видалення документа, який був ідентифікований як такий, що не є судовим рішенням у даній справі. Також зазначає, що судом під час ухваленні рішення не розглянуто питання щодо витрат, понесених позивачем, на правничу допомогу та на проведення судової експертизи.
З посиланням на ст. 43, 48, 49, 58, 133, 137, 141, 246, 259, 270 ЦПК України, представник заявника просить клопотання задовольнити.
Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Враховуючи зміст заяви із наявними доказами в її обгрунтування та подання відзиву, необхідності у виклику сторін в судове засідання для розгляду заяви суд не вбачає.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу внаслідок розгляду справи за відсутності її учасників не здійснюється згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Розглянувши заяву, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 17.12.2025 позов ОСОБА_1 до ТОВ «СК «Кредо» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, застосування наслідків порушення грошового зобов'язання задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 56 735,93 гривень (п?ятдесят шість тисяч сімсот тридцять п?ять гривень 93 копійки). У задоволенні позову в частині застосування наслідків порушення виконання грошового зобов'язання відмовлено. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Дослідивши заяву та матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Згідно зі ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1,3 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ЦПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Враховуючи доводи заявника, висловлені у клопотанні про поновлення строку для подачі вказаної заяви, які визнаються судом обґрунтованими, з огляду на те, що сторона позивача не була присутня під час проголошення рішення, ознайомилася зі змістом повного судового рішення 17.12.2025, тому строк на подачу доказів протягом 5 днів після ухвалення судового рішення, підлягає поновленню.
Згідно п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з призначенням та проведенням судових експертиз.
За змістом ч.1 ст.209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Як передбачено п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.
За нормою п.1,3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.8 ст.6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Водночас, ч.1 ст.15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ст.137 ЦПК України також визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд, розглядачи заяву, виходить з того, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані, зокрема: договір про надання правничої (правової) допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, тощо); документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, тощо), а також документи на підтвердження надання адвокатом та отримання клієнтом професійної правничої допомоги (акт приймання-передачі), із детальним описом вчинених ним відповідних дій (не тільки щодо участі в судових засіданнях, а інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі, зокрема, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів тощо) Зазначені витрати позивача мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За приписами ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У суді першої інстанції інтереси позивача ОСОБА_1 представляла адвокатка Капля А.С. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1472715 від 22.09.2023 (т. 1, а.с. 6), який виданий на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 22.09.2023 (т. 1, а.с.7-9).
Згідно з умовами договору про надання правової допомоги б/н від 22.09.2023, укладеного між Адвокатським бюро «КАПЛЯ ЛЕГАЛ ГРУП» в особі Каплі А.С.та Романцем С.В., розмір гонорару за надання правової допомоги встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін на підставі додаткової угоди. Суми гонорару зазначаються адвокатом в актах про надання правової допомоги, які формуються на міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв'язку за його місцезнаходженням. Акти про надання правової допомоги повинні бути розглянуті, підписані, завірені печаткою (п.4.1-4.3 договору).
Відповідно до додаткової угоди №1 від 25.05.2024 гонорар адвоката складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені додатковою угодою. Клієнт сплачує гонорар адвокату у день отримання рахунку-фактури. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковій формі.
Разом з цим, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених стороною позивача, до суду надано акт приймання -передачі наданих послуг №1 за договором про надання правової допомоги від 22.09.2023 та додаткової угоди №1 від 25.05.2024, згідно з яким вартість послуг виконавця за цим актом та відповідно до розрахунку фактичних витрат складає 16 000,00 гривень (надання юридичної консультації (1 год) - 2 000,00 гривень, підготовка та подача позовної заяви від 25.05.2024 (4 год.) - 5 000,00 гривень, підготовка та подача клопотання про призначення експертизи (1 год.) - 2 000,00 гривень, підготовка та подача заяви про збільшення позовних вимог( 3 год.) - 5 000,00 гривень; участь в судовому засіданні 09.10.2025 (0,25 год.) - 2 000,00 гривень.
Відповідно до квитанції №1 від 17.12.2025 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачено адвокатському бюро «КАПЛЯ ЛЕГАЛ ГРУП» 16 000,00 гривень.
Також, судом встановлено, що 16 грудня 2024 року представником позивача в межах розгляду даної цивільної справи подано клопотання про призначення судової експертизи, яке задоволено та, відповідно, ухвалою від 13.02.2025 судом призначено судову автотоварознавчу експертизу, за проведення якої позивачем сплачено 12 900,00 гривень, що підтверджено платіжною інструкцією №6Т6Т-СНКА_РХ79-Е2СА від 08.04.2025.
Відповідно до п. 45 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи, а якщо таке клопотання заявлено двома сторонами, то витрати несуть обидві сторони порівну. Тому в ухвалі про призначення експертизи суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, у тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизиекспертній установі (судовому експерту, який не є працівником державної спеціалізованої установи) (стаття 7 Закону України "Про судову експертизу"). Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначенихстаттею 88 ЦПК(ст. 141 ЦПК України в чинній редакції).
Відповідно до п. 35 Постанови, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 88 ЦПК (ст. 141 ЦПК України в чинній редакції) та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
За змістом ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду від 12.09.2018 по цивільній справі №810/4749/15 підкреслено необхідність детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за дублюючі одна одну послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (постанова Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі № 520/9115/19.
У постанові Верховного Суду від 04.06.2021 по справі №380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Доказів перебування позивачки у важкому фінансовому стані суду не надано.
Крім того, ті самі критерії, вказані вище, застосовує й Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 02.09.2020 у справі №826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послугта виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Так, за відсутності заперечень сторони відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також витрат назалучення експерта, загальні засади цивільного законодавства та критерії здійснення відшкодування, їх доцільність та співрозмірність, часткове задоволення позову суд прийшов до висновку про те, що заявлені витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 8 000,00 гривень, а витрати на проведення експертизи - до 6 450,00 гривень, тобто, стягненю з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у сумі 14 450,00 гривень.
Враховуючи наведені процесуальні норми, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви.
Керуючись ст. 15, 141, 209, 247, 258-261, 264, 270, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 14 450,00 гривень (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят гривень 00 копійок).
У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», код ЄДРПОУ 13622789, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд.34.
Копію додаткового рішення надіслати сторонам.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Додаткове рішення суду складено та підписано 27.04.2026.
Суддя Л. А. Вайнраух