Справа № 308/11077/25
(заочне)
27 квітня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Іванова А.П.,
при секретарі Боті О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 32 384,86 грн, у тому числі: сума основного боргу: 21 718,12 грн; інфляційні втрати: 6410,61 грн; 3% річних: 1972,17 грн; пеня: 2283,96 грн., судові витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.12.2016 за наслідками проведеного конкурсу з призначення управителів багатоквартирних будинків у м. Ужгороді, ТОВ «Наш-Добробут» було визначено управителем багатоквартирних будинків у м. Ужгороді, внаслідок чого прийнято Рішення №437.
Водночас у Додатку 1 зазначеного рішення визначено Перелік багатоквартирних будинків, управителем яких визначено ТОВ «Наш-Добробут». Будинок АДРЕСА_1 є у переліку додатку 1.
Відповідно до п. 2 вказаного рішення виконкому Ужгородської міської ради від 23.12.2016 №437 на Департамент міського господарства Ужгородської міської ради будо покладено укласти з призначеними управителями договори про надання послуг із управління багатоквартирними будинками строком на 1 рік на умовах, визначених конкурсною комісією.
28 грудня 2016 року між ТОВ «Наш-Добробут» та Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради укладено договір про надання послуг з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою (з подальшими змінами та доповненнями).
Вказує, що позивач виконує свої зобов'язання з утримання будинку належним чином.
Відповідач свого зобов'язання зі сплати наданих послуг не виконує через що за ним утворилася заборгованість за період з 13.07.2017 по 31.05.2024.
Заперечень з боку відповідача стосовно наданих послуг до позивача не надходило, акти-претензії, складені відповідно до норм чинного законодавства, відсутні.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при цьому, представник позивача - адвокат Козар М.В. подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позов просить задовольнити.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторони позивача, що відповідає вимогам ч.3 ст.211 ЦПК України.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи. Відзив у визначений судом строк відповідач не подав, а тому суд приходить до переконання про можливість розгляду справи у відсутності відповідача згідно з вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справу доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 28.12.2016 року між ТОВ «НАШ-ДОБРОБУТ» та Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради укладено Договір про надання послуг з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою (з подальшими змінами та доповненнями). Даний договір укладений у відповідності до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» за результатами проведеного конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.
31 грудня 2018 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ «Наш-Добробут» укладено додаткову угоду про внесення змін до договору про надання послуг з управління будинком, прибудинковою територією, та об'єктами благоустрою від 28.12.2016р. Цією додатковою угодою сторони; вирішили викласти цей договір у новій редакції.
Договір має додатки, що є невід'ємною його частиною: Додаток 1 «Тариф, структура, періодичності та строки виконання», Додаток 2 «Загальні відомості про будинок», Додаток 3 «Кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території».
Згідно пунктів 1 -3 вищезазначеного договору Управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком (далі послуга з управління), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі об'єкт), а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору. Управитель надає послуги відповідно до тарифу, структури, періодичності та строків виконання, які зазначаються у додатку 2 до договору і є його невід'ємною частиною. Послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та, його прибудинкової території.
Відповідно до п. 10 договору, плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не) пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
У Додатку 1 до Договору від 28.12.2016 р. встановлена вартість наданих послуг за 1 кв.м. загальної площі майна, а саме: з 01.01.2017 року 1,1618 грн., з 01.01.2018 року 1,9324 грн., з 01.01.2019 року 3,28 грн., з 01.01.2020 року 3,77 грн., з 01.01.2021 року 3,99 грн., з 01.01.2022 року 4,45 грн., 01.01.2023 року 4,45 грн., з 01.01.2024 року 4,45 грн.
Згідно з інформаційною довідкою №432733394 від 24.06.2025, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 73,40 м2, на підставі договору купівлі-продажу від 20.03.2025. Попередній власник ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2006.
Судом встановлено, що у спірний період, за який нараховано заборгованість (з 2017 року по 31.05.2024), власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 була ОСОБА_1 , яка набула право власності на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2006, тоді як відчуження зазначеного нерухомого майна на користь ОСОБА_2 відбулося лише 20.03.2025, тобто поза межами спірного періоду.
За таких обставин саме ОСОБА_1 як власник квартири та співвласник спільного майна багатоквартирного будинку, а відтак споживач житлово-комунальних послуг, була зобов'язана здійснювати оплату за надані послуги з управління будинком, у зв'язку з чим є належним відповідачем у даній справі.
З наданого позивачем розрахунку слідує, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з управління багатоквартирним будинком стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_2 складає сума основного боргу у розмірі 21718,12 грн, інфляційні втрати у розмірі 6410,61 грн, 3% річних у розмірі 1972,17 грн, пеня у розмірі 2283,96 грн., всього 32384,86 грн.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.
Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів
За приписом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 2 ст. 13 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою закону визначено також способи захисту цивільних прав та інтересів та визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Зокрема, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У відповідності ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з п.12 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Згідно зі ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.
Відповідно до п. 1, 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Судом встановлено, що позивач є надавачем послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою місцезнаходження об'єкту нерухомості відповідача з 28.12.2016 та відповідно надає відповідачу як власнику приміщення відповідну житлово-комунальну послугу.
Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Водночас, відповідно до п.5 ч.2 ст.7 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплатуза спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Судом встановлено, що у спірний період з 13.03.2017 р. по 31.05.2024 року відповідачу надавались позивачем послуги з управління багатоквартирним будинком. Вказане відповідачем не спростовано.
Докази звернення відповідача з претензіями, скаргами щодо порушення порядку надання житлово-комунальних послуг, зміни їхніх споживчих властивостей, надання неналежної якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, перевищення строків проведення аварійно-відновних робіт тощо, складання та підпису відповідних актів-претензій у зв'язку з цим відповідно до ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в матеріалах справи відсутні.
Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За такого, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь ТОВ «НАШ-ДОБРОБУТ» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 32384,86 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов ТОВ «Наш Добробут» задоволено, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662,40 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано: договір про надання правничої допомоги від 11.09.2024, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги №9 від 11.09.2024, акт про надання правничої допомоги №9 від 21.07.2025, в якому зазначено перелік наданих послуг та вартість таких становить 8000,00 грн. платіжна інструкція №1284 від 18.07.2025
На підставі викладеного, зважаючи на категорію і складність справи, враховуючи вимоги ст. ст. 133, 137 ЦПК України граничний розмір витрат, обсяг надання послуг та виконану адвокатом роботу (надані послуги), принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд прийшов до висновку, що судові витрати на правничу допомогу підлягають до задоволення, у розмірі 4000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054 ЦК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_2 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут» (вул. Загорська, 23/30, м. Ужгород, код в ЄДРПОУ - 36357996) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_2 , у сумі 32384,86 (тридцять дві тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 86 копійки.
Стягнути із ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_2 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут» (вул. Загорська, 23/30, м. Ужгород, код в ЄДРПОУ - 36357996) судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов