Справа № 991/3058/26
Провадження № 11-сс/991/258/26
21 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.04.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 52021000000000573 від 07.12.2021.
1. Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.04.2026 частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 , погоджене прокурором САП ОСОБА_7 та застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 30.05.2026 включно. Визначено підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) гривень, з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на два місяці.
Слідчим суддею встановлено, що 07.12.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 29.11.2021 у справі № 991/7326/21 внесено відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000573 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
20.10.2025 до ЄРДР у кримінальному провадженні № 52021000000000573 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
23.02.2026 до ЄРДР внесено відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52026000000000109 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
28.02.2026 постановою прокурора САП ОСОБА_7 об'єднано в одне провадження № 52021000000000573 матеріали кримінальних проваджень № 52021000000000573 від 07.12.2021 та № 52026000000000109 від 23.02.2026.
01.04.2026 у кримінальному провадженні № 52021000000000573 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою, в особливо великих розмірах.
Дослідивши матеріали провадження слідчий суддя прийшов до переконання, що наведені у клопотанні обставини в сукупності з доданими матеріалами кримінального провадження та факт вручення ОСОБА_5 01.04.2026 повідомлення про підозру дають підстави визнати набуття ним статусу підозрюваного за наявністю в його діяннях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Також слідчий суддя вважав доведеним існування трьох ризиків, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду; ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Оцінюючи підстави застосування запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов до переконання, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не здатен достатнім чином забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 і виконання ним процесуальних обов'язків на цьому етапі досудового розслідування.
При визначенні розміру застави слідчий суддя вказав, що стороною обвинувачення не доведено пропорційність запропонованого розміру застави у 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а тому визначив альтернативний запобіжний захід у розмірі 1000 (одна тисяча) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) грн із покладенням на підозрюваного процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який, на його переконання, є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, запобігання ризикам та не є явно непомірним.
2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 в апеляційній скарзі з доповненням прохає, ухвалу слідчого судді від 02.04.2026 скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник вказує, що слідчим суддею формально здійснено оцінку наведених у клопотанні детектива НАБУ обставин, а твердження про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 зроблено тільки з огляду на факт її вручення і відповідність її формальним вимогам ст. 277 КПК України.
Так, захисник вказує, що відповідно до обставин кримінального провадження № 52021000000000573 від 07.12.2021, АТ «ДПЗКУ» було укладено 4 контракти на поставку кукурудзи з компаніями: «TRANS TRADE RK SA» (3 контракти) та «QAM7 DMCC» (1 контракт) на загальну суму 28 860 792,4 дол. США. За умовами вказаних 4 контрактів право власності на Товар (кукурудза) належить Продавцеві (АТ), та не повинне бути передане Покупцеві до моменту оплати та отримання Продавцем 100% вартості Товару. Датою поставки вважається дата коносамента, виданого в порту завантаження. За версією НАБУ, Голова АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_9 разом із представником компанії покупця кукурудзи «TRANS TRADE RK SA» - ОСОБА_10 , переслідуючи незаконну мету - заволодіння кукурудзою за вказаними 4 контрактами, залучили керівника Департаменту ОСОБА_5 , довірену особу - ОСОБА_11 , а також ОСОБА_12 . При цьому, спосіб заволодіння Товаром (кукурудзою) виражався у підробленні коносаментів та ветеринарних сертифікатів на завантажений на морські судна товар, був організований ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , і безпосередньо вчинений ОСОБА_12 . Підроблені коносаменти направлялися кур'єрською службою доставки на адресу АТ «ДПЗКУ» для створення хибного враження володіння АТ оригіналами цих документів, та контролю за товаром. Водночас покупці товару (кукурудзи) - «TRANS TRADE RK SA» та «QAM7 DMCC», отримавши 17.04.2026 два оригінали коносаментів до моменту повної оплати вартості кукурудзи, набули можливість розпоряджатися цим товаром, що розцінюється органом досудового розслідування як заволодіння майном АТ «ДПЗКУ».
Сторона захисту вказує, що фактичні дії ОСОБА_5 не можуть свідчити про його залученість до вчинення інкримінованого злочину та усвідомлення ним злочинних намірів щодо заволодіння майном АТ, оскільки проставляння керівником Департаменту - ОСОБА_5 другого підпису на відповідних контрактах поставки, прямо передбачено внутрішніми установчими документами АТ «ДПЗКУ» (Положенням про ведення договірної роботи). ОСОБА_5 підписувалися абсолютно всі контракти, які укладалися АТ «ДПЗКУ», а не тільки з «TRANS TRADE RK SA» та «QAM7 DMCC», а отже сам факт наявності його підпису на контрактах з вказаними двома компаніями не може бути свідченням його фактичного залучення до неправомірної діяльності. Крім того, твердження про те, що підроблені коносаменти передавались до АТ «ДПЗКУ» для зберігання в службовому сейфі керівника Департаменту АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_5 , не відповідають дійсності. Допитані свідки - працівники АТ «ДПЗКУ» надали узагальнені відомості щодо всіх контрактів, які укладалися АТ «ДПЗКУ». Так, після отримання документів, що підтверджують навантаження судна, та товаросупровідних документів (коносаментів, фітосанітарних сертифікатів, сертифікатів про походження тощо), їх перевіряв менеджер, а потім вже передав керівнику департаменту трейдингу - на той час ОСОБА_5 , який зберігав оригінали документів в сейфі. Захисник звертає увагу, що свідки на питання чи надходили вказівки від ОСОБА_5 щодо підміни документів, які стосувались навантаження на судна зерна АТ «ДПЗКУ» в липні 2021, повідомили, що таких вказівок ОСОБА_5 не надавав.
Крім того, захисник вказує, що службові записки складались ОСОБА_5 виключно в межах реалізації ним своїх службових повноважень, предметом яких було продовження строків оплати за контрактами, та які розглядались правлінням АТ «ДПЗКУ» у складі 5-ти осіб, за результатом чого і приймались відповідні рішення. Підписання ОСОБА_5 службових записок не може свідчити про його залученість до злочинної діяльності та спрямованість його дій на заволодіння кукурудзою, належної АТ.
Про вказане також свідчить листування в месенджерах «WhatsApp» за участю ОСОБА_5 , фактичний зміст якого, не вказує на обізнаність ОСОБА_5 з будь-яким планами щодо заволодіння майном АТ «ДПЗКУ» і не вказує на його погодження вчиняти будь-які дії в цьому напрямку із використанням своїх службових повноважень.
У своїй сукупності вищезазначені обставини свідчать про фактичну необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри, та спростовують протилежні висновки, наведені в оскаржуваній ухвалі.
Щодо наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України, сторона захисту вказує, що ризик переховування оцінювався слідчим суддею виключно через призму суворості можливого покарання за ч. 5 ст. 191 КК України. Адже підозрюваний ОСОБА_5 не може виїхати за межі України через заборону виїзду для чоловіків. До того ж починаючи з 2021 року ОСОБА_5 був обізнаним про здійснення досудового розслідування і не вчиняв жодних дій для переховування. Посилання в оскаржуваній ухвалі виключно на тяжкість інкримінованого правопорушення та ймовірність призначеного судом покарання, в контексті визначення даного ризику, прямо порушує ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, захисник вказує, що в клопотанні не зазначається про яких саме свідків йде мова, щодо яких наявний ризик впливу, а свідки, які були допитані стороною обвинувачення та протоколи допиту, яких були долучені до матеріалів клопотання, не давали свідчень, що ОСОБА_5 вчиняв якісь протиправні дії, а тому вважає, що відсутній будь-який мотив для підозрюваного ОСОБА_5 навіть теоретично, впливати на таких свідків.
Захисник вказує, що ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, нівелюється після 5 років досудового розслідування, проведення обшуків, тимчасових доступів, проведення всіх необхідних експертиз, що безпідставно не враховано в оскаржуваній ухвалі слідчим суддею.
Щодо визначення розміру застави, сторона захисту вказує, що погоджується з висновками слідчого судді про те, що стороною обвинувачення не доведено пропорційність запропонованого розміру застави у розмірі 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Водночас адвокат не погоджується із визначеним слідчим суддею розміром застави у сумі 3 328 000 грн, оскільки такий є очевидно непомірним для ОСОБА_5 , враховуючи його поточний майновий стан, і застосування якого фактично виключає будь-яку альтернативу триманню під вартою.
Окремо захисник звертає увагу на те, що обираючи підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не було враховано стан здоров'я останнього. Так, слідчим суддею констатовано, що у підозрюваного незадовільний стан здоров'я і водночас зроблено протилежний висновок, що підозрюваний немає серйозних захворювань. Хибність такого висновку підтвердилась тим, що 03.04.2026, тобто на наступний день після поміщення підозрюваного ОСОБА_5 в умови СІЗО, останнього було госпіталізовано в реанімаційне відділення Київського міської клінічної лікарні № 10. Вказане свідчить про різке погіршення стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 саме внаслідок потрапляння в умови слідчого ізолятора, під час якого відбулося загострення наявних у нього хронічних захворювань. Наразі ОСОБА_5 перебуває у слідчому ізоляторі, проте його стан здоров'я є незадовільним, він може переміщуватися тільки на інвалідному візку.
Крім того, захисник вказує, що слідчим суддею не враховано відомості, що характеризують особу підозрюваного, а також наявність у нього на утримані літніх батьків 1941 року народження.
3. Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги з викладених у ній підстав, в судовому засіданні надав документи щодо госпіталізації ОСОБА_5 .
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги захисника, наполягав на її задоволені.
Прокурор ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника.
4.Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК України ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі передбачені ст. 178 КПК України.
У своїй апеляційній скарзі захисник стверджує про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Оцінюючи доводи апеляційної скарги захисника у цій частині, колегія суддів дійшла таких висновків.
З матеріалів апеляційного провадження вбачається, що Національним антикорупційним бюро України розслідуються обставини неправомірних дій службових осіб АТ «ДПЗКУ», які призвели до заволодіння майном (кукурудзою) під час виконання зовнішньоекономічних контрактів з компаніями «TRANS TRADE RK SA» (3 контракти) та «QAM7 DMCC» (1 контракт) на загальну суму 28 860 792,4 дол. США. Як встановлено органом досудового розслідування, ОСОБА_9 , очоливши у листопаді 2020 року АТ «ДПЗКУ», не пізніше травня 2021 року, спільно зі своїм знайомим та одночасно директором і кінцевим бенефіціарним власником компанії «Trans Trade RK SA» ОСОБА_10 залучили керівника Департаменту АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_5 , довірену особу ОСОБА_10 - ОСОБА_11 , а також ОСОБА_12 , які упродовж 2021 року шляхом зловживання ОСОБА_9 та ОСОБА_5 своїм службовим становищем, безоплатно та безповоротно заволоділи майном АТ «ДПЗКУ» (кукурудзою) загальною вартістю понад 28,8 млн дол. США. Одним зі способів заволодіння чужим майном стало підроблення офіційних документів (коносаментів та ветеринарних сертифікатів), організоване ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , а безпосередньо вчинене ОСОБА_12 , оригінали яких залишалися у розпорядженні цих осіб, а підроблені документи спрямовувалися до АТ «ДПЗКУ» для створення хибного враження володіння оригіналами цих документів та контролю майна.
Сторона захисту не погодилась із висновками слідчого судді, вважала підозру необґрунтованою, а надані стороною обвинувачення матеріали такими, що не підтверджують наведені у клопотанні обставини про залученість до вчинення інкримінованого злочину ОСОБА_5 .
Колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги захисника, оскільки наявні матеріали апеляційного провадження переконують суд у тому, що кримінальне правопорушення, про вчинення якого стверджує сторона обвинувачення, могло бути вчинене, зокрема з залученням ОСОБА_5 .
Відповідно до пояснень прокурора щодо обставин кримінального провадження № 52021000000000573 від 07.12.2021 та причетності до нього ОСОБА_5 , 16.07.2021 керівництво АТ «ДПЗКУ» в особі ОСОБА_9 та ОСОБА_5 уклали з компанією «QAM7 DMCC» зовнішньоекономічний контракт № EXP160721-FC щодо поставки кукурудзи фуражної. При цьому, оригінали коносаментів №№ 1-27 від 23.07.2021 на товар, завантажений на судно «SCROOGE», були передані іншій компанії «TRANS TRADE RK SA» в особі ОСОБА_11 як представнику компанії «QAM7 DMCC» безпосередньо ОСОБА_5 09.08.2021. Внаслідок цього компанії «TRANS TRADE RK SA» та «QAM7 DMCC» отримали можливість розпоряджатися товаром, завантаженим на судно «SCROOGE», без здійснення повної оплати за контрактом EXP160721-FC від 16.07.2021.
З матеріалів судового провадження вбачається, що 16.07.2021 між АТ «ДПЗКУ» в особі ОСОБА_9 та ОСОБА_5 (Продавець) та компанією «QAM7 DMCC» укладено контракт № EXP160721-FC щодо поставки кукурудзи фуражної в загальній кількості 33 000 метричних тонн +/- 10%, за ціною 264 дол. США за 1 метричну тонну на загальну вартість 8 712 000,00 доларів США (т. 5 а. п. 27-33).
Водночас 16.07.2021 між компанією «QAM7 DMCC» в особі Генерального директора ОСОБА_13 (Продавець) та компанією «TRANS TRADE RK SA» в особі ОСОБА_14 (Покупець) укладено контракт № 74 про те, що Продавець зобов'язується поставити Покупцю кормову кукурудзу, врожаю 2020 року, насипом в загальній кількості 33 000 метричних тонн +/- 10%, вартістю 266,50 дол. США за 1 метричну тонну на загальну вартість 8 712 000,00 доларів США (т. 5 а. п. 107-114).
З додатків до протоколу огляду від 31.08.2022 вбачається, що у справі арбітражу GAFTA № 118-536 щодо контракту № EXP160721-FC від 16.07.2021 за позовом АТ «ДПЗКУ» проти компанії «QAM7 DMCC», свідком ОСОБА_15 (директором компанії «QAM7 DMCC») були надані письмові пояснення, відповідно до яких його компанія до підписання вищевказаного контракту мали і інші договірні відносини з АТ «ДПЗКУ», які виконувались у звичайному режимі. Від імені АТ «ДПЗКУ» з компанією переважно контактували в. о. голови Правління ОСОБА_16 , директор Департаменту ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 . Саме АТ «ДПЗКУ» запропонувало їм продати кукурудзу за умови, що вони її перепродадуть компанії «TRANS TRADE RK SA». ОСОБА_16 запропонував купити їм 33 тисячі тони кукурудзи на умовах FOB за ціною 240 дол. США за тону, водночас вони повинні були перепродати цю кукурудзу «TRANS TRADE RK SA» на умовах FOB, за ціною збільшеною на 2 - 2,5 дол. США. Деталі контракту він обговорював з ОСОБА_5 .
Надалі з ним зв'язався ОСОБА_11 з «TRANS TRADE RK SA», який надіслав пропозицію з умовами купівлі товару на умовах FOB за ціною 266,5 дол. США за тону. Ця пропозиція була переслана ОСОБА_5 , який підтвердив угоду та надіслав контракт підписаний АТ «ДПЗКУ». Після цього, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_21 номінацію на судно «Scrooge». ОСОБА_22 у своїх поясненнях також вказує, що оригінали вантажних документів, видані АТ «ДПЗКУ», були передані компанії «TRANS TRADE RK SA» проти його волі. ОСОБА_5 почав йому дзвонити та прохати надати згоду на пересилку оригіналів вантажних документів компанії «TRANS TRADE RK SA», але він відмовився оскільки ця компанія не здійснила оплату за товар. При цьому ОСОБА_9 почав йому телефонувати і говорити, що якщо документи не будуть передані компанії «TRANS TRADE RK SA», АТ «ДПЗКУ» не буде завантажувати їх судна за іншими контрактами. Також ОСОБА_22 повідомляв, що ОСОБА_5 був ініціатором створення додаткових угод про обхідні платежі (т. 5 а. п. 115-117).
З протоколу допиту свідка ОСОБА_23 від 22.08.2024 вбачається, що вона працювала в АТ «ДПЗКУ» з березня 2019 до середини 2022 року. Про компанію «TRANS TRADE RK SA» дізналась після приходу в АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_9 та ОСОБА_5 . З представником вказаної компанії ОСОБА_24 контактував ОСОБА_5 або ОСОБА_25 . Доступ до оригіналів документів після навантаження судна був лише у ОСОБА_5 , який зберігав їх у себе в сейфі.
Щодо компанії «QAM7 DMCC» ОСОБА_23 повідомила, що вона дійсно спілкувалась з представниками цієї компанії. На початку серпня 2021 року ОСОБА_5 дав їй вказівку зв'язатись з представниками компанії «QAM7 DMCC», щоб вони надіслали лист на пошту АТ «ДПЗКУ» про те, що надають дозвіл на передачу оригіналів документів на судно «Scrooge» представникам «TRANS TRADE RK SA». При цьому вона вказала, що ОСОБА_5 її запевнив про узгодженість цієї позиції. Надалі у вересні 2021 ОСОБА_5 надав їй вказівку надіслати проект тристороннього договору «bypass» про те, що компанія «TRANS TRADE RK SA» зобов'язується оплатити за товар АТ «ДПЗКУ», який навантажений на судно «Scrooge» по договору з «QAM7 DMCC», однак вказаний проект не пройшов узгодження на засіданні правління АТ «ДПЗКУ».
З протоколу допиту свідка ОСОБА_26 від 12.11.2025 вбачається, що останній працював у АТ «ДПЗКУ» на посаді керівника департаменту безпеки та охорони. Під час перевірки компанії «TRANS TRADE RK SA» у нього були застереження щодо їх ділової репутації. Зокрема приблизно в березні - квітні 2021 року у цієї компанії виникла заборгованість за контрактами перед АТ «ДПЗКУ». В цей же час ОСОБА_5 було ініційовано питання щодо укладення додаткової угоди, яка передбачала передачу оригіналів вантажних документів на зерно, без отримання оплати від «TRANS TRADE RK SA». Відповідальним за відстрочку платежів та оплату за контрактами був ОСОБА_5 , який повідомляв, що «TRANS TRADE RK SA» здійснить оплату або ж посилався на ОСОБА_9 , який йому говорив про оплати. Свідок вказав, що він надавав вказівку вилучити своїм підлеглим з департаменту трейдингу до департаменту безпеки у вересні 2021 року документи щодо навантажень суден «Іslander S» «Eider S» у зв'язку із появою у правління недовіри до ОСОБА_5 , оскільки такі судна були навантажені ще в липні 2021 року, тоді коли ОСОБА_5 постійно ініціювалось укладання додаткових угод щодо відстрочки платежів. Крім цього, в серпні 2021 року відбулось затримання Національною поліцією ОСОБА_9 та ОСОБА_27 , що додатково підсилило пересторогу, що ОСОБА_5 міг передати оригінали вантажних документів на судна «Іslander S» «Eider S», що дало можливість їх розвантажити (т. 5 а. п. 141 - 146).
З протоколу огляду телефона від 27.10.2023 можна встановити спілкування у месенджері «WhatsApp» між ОСОБА_24 та ОСОБА_5 (т. 1 а. п. 138 - 169), де прослідковується, що ОСОБА_5 володів інформацією щодо заволодіння товаром, що постачався АТ «ДПЗКУ» компанією «TRANS TRADE RK SA», а також «QAM7 DMCC», яка за його вказівкою передала товар (кукурудзу) без повної оплати «TRANS TRADE RK SA». Крім того, вбачається, що ОСОБА_5 розумів суму завданих їх діями збитків.
Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними матеріалами, в тому числі за наслідком проведених слідчих (розшукових) дій, з яких вбачається залученість ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого злочину разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , умисел яких ймовірно був спрямований на заволодіння майном АТ «ДПЗКУ». Досліджені матеріали свідчать про обізнаність фігурантів щодо реальних умов укладених контрактів, умов оплати, деталей навантаження, подій і обставин вчинення кримінального правопорушення (т. 2 а. п. 100 - 104; 158-162).
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів зауважує, що на цьому етапі досудового розслідування слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування. Встановлення наявності складу злочину на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів та їх оцінка за критеріями належності, достатності та допустимості здійснюється виключно на стадії судового розгляду.
На підставі викладеного колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості підозри повідомленої ОСОБА_5 .
Стосовно доводів апеляційної скарги захисника про недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів надає їм таку оцінку.
Слідчий суддя вважав доведеним існування трьох ризиків, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду; ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, колегія суддів вказує наступне.
Так, обґрунтовуючи наявність вказаного ризику слідчий суддя посилався на тяжкість покарання інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, наявність у підозрюваного закордонного паспорта строком дії до 23.08.2028, який може незаконно покинути територію України або ж виїхати на тимчасово окуповані російською федерацією території, й території, на яких ведуться бойові дії, для виїзду на які не потрібен закордонний паспорт. А також посилався на значний майновий стан інших фігурантів кримінального провадження ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , а також на те, що останній може профінансувати ухилення від слідства та забезпечити тривале проживання усіх фігурантів кримінального провадження в умовах розшуку.
Водночас, за переконанням колегії суддів, реальність такого ризику не підтверджується матеріалами провадження. Так, ОСОБА_5 хоч і має закордонний паспорт строком дії до 2028 року, водночас його вік (57 років) не дозволяє йому безперешкодно покинути територію України у зв'язку із запровадженням правового режиму воєнного стану. Посилання слідчого судді на виїзди підозрюваного за кордон під час дії воєнного стану не є релевантними, адже підозрюваний виїжджав виключно у службові відрядження. Ймовірність фінансування іншими фігурантами переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та/або суду, в даному випадку не враховується колегією суддів, з огляду на тривалий час обізнаності підозрюваного з фактом досудового розслідування та реалізацією вказаного ризику іншими фігурантами провадження.
Крім того, колегія суддів вважає висновки слідчого судді про можливість ОСОБА_5 переховуватись на тимчасово окупованих територіях або територіях України де ведуться активні бойові дії припущеннями, які не мають підґрунтя, особливо в умовах активних бойових дій вздовж всієї лінії зіткнення.
Колегія суддів звертає увагу, що з моменту внесення відомостей до ЄРДР у 2021 році, а також здійснення досудового розслідування органами Національної поліції України відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , підозрюваний ОСОБА_5 не вчиняв активних дій щодо переховування. При цьому стороною обвинувачення не надано доказів вчинення або можливого вчинення таких дій після проведення слідчих дій Національним антикорупційним бюро України. В контексті даного кримінального провадження наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду у підозрюваного ОСОБА_5 не є настільки обґрунтованою, щоб обумовити застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи захисника та погоджується з висновками слідчого судді про наявність ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. ОСОБА_5 наразі звільнений з АТ «ДПЗКУ», однак перебування його на керівній посаді та обізнаність про підпорядкованих йому на час інкримінованих подій працівників, які можуть дати свідчення проти нього, дають обґрунтовані підстави стверджувати про наявність вказаного ризику. Такий ризик зберігає свою актуальність до моменту безпосереднього допиту свідків в суді під час судового розгляду, з огляду на встановлену КПК процедуру отримання показань (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 225 КПК України). В даному випадку важливого значення набуває визначений законодавцем принцип безпосередності сприйняття показань під час судового засідання або отримання їх у порядку, передбаченому ст. 225 КПК.
Також колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо актуальності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Адже підозрювані організували підроблення низки документів (коносаментів, ветеринарних сертифікатів тощо). Безпосереднє підроблення цих документів здійснювалося ОСОБА_12 та невстановленою особою, на ім'я ОСОБА_28 . Своєю чергою ОСОБА_5 забезпечив зберігання в сейфі АТ «ДПЗКУ» підроблених документів з метою приховання заволодіння зерном АТ «ДПЗКУ», створював уявлення про реальність оплати за умовами контрактів у правління АТ «ДПЗКУ», подаючи їм на розгляд службові записки про відтермінування оплат за умовами контрактів, здійснював спілкування з іншими фігурантами кримінального провадження застосовуючи методи конспірації у телефонних повідомленнях. На переконання колегії суддів, дані обставини дають всі підстави вважати, що ОСОБА_5 може здійснювати дії, спрямовані на приховування або викривлення змісту відповідних письмових доказів з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника у відповідній частині.
Щодо визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу колегія суддів зазначає наступне.
В апеляційній скарзі захисник наполягає на непомірності розміру застави, визначеного слідчим суддею, звертаючи увагу суду на матеріальний стан підозрюваного наявність на утримані батьків похилого віку.
Колегія суддів зауважує, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її внесення, а також за певних обставин розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, може бути визначений в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим фактором, щоб в особи, відносно якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).
Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов'язків підозрюваним. В такому випадку для суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди, спричинений кримінальним правопорушенням, сума неправомірної вигоди тощо. Сума застави, на думку колегії суддів, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості її внесення.
Як вбачається із клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторона обвинувачення прохала визначити заставу у розмірі 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Слідчий суддя при визначені розміру застави прийшов до переконання, що запропонований стороною обвинуваченням розмір застави не є релевантним відносно обставин провадження та особи підозрюваного.
Водночас при визначені розміру застави слідчий суддя врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суму інкримінованої шкоди, стан здоров'я підозрюваного та його соціальні зв'язки.
При визначені розміру застави, оцінюючи майновий стан ОСОБА_5 , слідчий суддя вказав, що останній офіційно не працює і має неофіційні доходи, з яких не сплачує податки, що, на його думку, свідчить про правовий нігілізм, а також вказав, що майновий стан підозрюваного виглядає злиденним, оскільки ОСОБА_5 не має офіційного працевлаштування та легальних джерел доходу, а також у нього відсутнє зареєстроване право власності на будь-яке нерухоме майно чи транспортні засоби. А тому слідчий суддя визначив заставу у розмірі 1000 (одна тисяча) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) гривень, з покладенням на підозрюваного процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За наслідком апеляційного перегляду колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги сторони захисту та вважає, що розмір застави має бути зменшений.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що зазначаючи в оскаржуваній ухвалі про ухилення ОСОБА_5 від сплати податків, слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень та порушив фундаментальний принцип презумпції невинуватості особи, адже підозрюваному не інкримінується вчинення таких дій і матеріали судового провадження не містять відомостей щодо цього. В цьому контексті є недоречним також і використання слідчим суддею словосполучення «правовий нігілізм» у світлі відсутності у підозрюваного офіційних доходів.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що використання слідчим суддею терміну «злиденний» для характеристики майнового стану підозрюваного не відповідає вимогам належної мотивованості судового рішення. Зазначене поняття має оціночний, побутово-літературний характер і не є правовою категорією, закріпленою у кримінальному процесуальному законодавстві, яке підлягає застосуванню при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.
Колегія суддів вказує, що висновки слідчого судді щодо майнового стану підозрюваного є суперечливими. З одного боку, слідчим суддею зазначено про відсутність у ОСОБА_5 офіційних доходів, майна та загалом «злиденний» майновий стан, а з іншого - визначено заставу у значному розмірі, який об'єктивно не відповідає фінансовому стану особи підозрюваного. Такий підхід слідчого судді на переконання колегії суддів не узгоджується з вимогами кримінального процесуального закону.
З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що визначений розмір застави у сумі 3 328 000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) гривень не є належним чином обґрунтованим слідчим суддею, а тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу слідчого судді в цій частині.
Вирішуючи питання щодо розміру застави, колегія суддів враховує, що законодавцем не визначено чітких критеріїв визначення розміру застави у виключних випадках, та визначення її грошового еквівалента відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду.
Хоча максимальна межа, вказана у п. 3 ч. 5 ст. 182 КК України, визначена в розмірі до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є значною, така сума не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні корупційних злочинів осіб. Так, колегія суддів враховує обставини кримінального провадження та завданий ним розмір шкоди, відведену підозрюваному роль у його вчиненні, майновий стан та міцність соціальних зв'язків ОСОБА_5 , пояснення надані підозрюваним під час апеляційного розгляду щодо його джерел доходів, та вважає, що застава у розмірі триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб не здатна нівелювати ризики, встановлені колегією суддів.
При цьому, враховуючи висновки колегії суддів викладені вище, дотримуючись балансу між завданнями кримінального провадження та необхідністю дотримання гарантій, визначених статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір застави підозрюваному ОСОБА_5 як альтернативного запобіжного заходу, визначивши її у розмірі 600 (шістсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 996 800 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто шість тисяч вісімсот) гривень, та постановити нове рішення в цій частині.
Щодо доводів сторони захисту про незадовільний стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 для утримання його в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор», колегія суддів відхиляє їх, як такі, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на наступне.
Надані стороною захисту медичні документи щодо госпіталізації ОСОБА_5 до реанімаційного відділення КНП «КМКЛ № 10» були предметом дослідження колегії суддів, однак із їх змісту не вбачається наявності у підозрюваного таких захворювань або станів, які відповідно до чинного законодавства України є перешкодою для тримання особи під вартою. Зазначені документи свідчать про загострення певних захворювань, проте не містять висновків лікарів про те, що стан здоров'я підозрюваного є тяжким, критичним або таким, що унеможливлює його перебування в умовах установи попереднього ув'язнення.
Крім того, стороною захисту не надано доказів того, що підозрюваний не може отримувати необхідну медичну допомогу в умовах слідчого ізолятора або, що йому створюються перешкоди в отриманні медичної допомоги за його межами.
Висновки суду.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Колегія суддів, оцінивши у сукупності обставини ймовірного вчинення кримінального правопорушення, та урахувавши обставини, що характеризують особу підозрюваного, констатує, що слідчий суддя в цілому дійшов обґрунтованих висновків щодо обґрунтованості підозри, наявності певних ризиків, а також нездатності на даному етапі кримінального провадження іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, запобігти ним.
Втім, за наслідком апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розміру застави підозрюваному, що є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду 02.04.2026 у відповідній частині, та постановлення в цій частині нового рішення.
Водночас інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, а тому в решті залишені без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.04.2026 скасувати в частині визначення розміру застави та постановити в цій частині нову ухвалу, якою визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 600 (шістсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 996 800 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто шість тисяч вісімсот) гривень.
В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.04.2026 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя - доповідач ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3