СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/1206/26
пр. № 2/759/6252/26
28 квітня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У грудні 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 28 005 грн 00 коп. Крім того, позивач просив стягнути із відповідача суму сплаченого судового збору та понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 23.05.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання коштів у кредит № 71291164.
Окрім того, 02.06.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання коштів у кредит № 8344499.
За умовами укладених договорів ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов'язки, передбачені договорами.
ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» своє зобов'язання за кредитними договорами виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 свої обов'язки з повернення кредитів, сплати процентів за їх використання належним чином не виконала, що призвело до утворення заборгованості за договорами у загальному розмірі 28 005 грн 00 коп.
16.10.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025, на підставі якого до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеними кредитними договорами.
Після отримання права вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_1 не погашала заборгованість.
З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 січня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: 1) інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ; 2) виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період 23.05.2025 року; 3) виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період 02.06.2025 року.
26.02.2026 Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на виконання ухвали суду від 28.01.2026 було надано витребувану інформацію, відображену у листі №КНО-07.8.5/2586БТ від 19.02.2026, в якому повідомлено, що в Банку на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_2 у гривні. Долучено до листа виписку по рахунку за 23.05.2025 та 02.06.2025
Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 28 січня 2026 року двічі (10.02.2026, 30.03.2026) направлялась відповідачу ОСОБА_1 на її зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 .
Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, поштові конверти повернулися до суду без вручення у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов'язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).
Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв'язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).
У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Щодо кредитного договору № 71291164 від 23.05.2025
Судом встановлено, що 23.05.2025 ОСОБА_1 здійснила авторизацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ». Товариством було проведено ідентифікацію та верифікацію особи ОСОБА_1 . З використанням засобів інформаційно-телекомунікаційної системи ОСОБА_1 подала заявку на отримання кредиту.
На підставі цієї заявки 23.05.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання коштів у кредит № 71291164. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису «01506».
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору № 71291164 від 23.05.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит на умовах, передбачених договором, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
У пунктах 2, 6, 12 кредитного договору № 71291164 від 23.05.2025 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 5 500 грн 00 коп.; строк кредитування - 30 днів з 23.05.2025 по 21.06.2025, дата повернення кредиту - 21.06.2025; фіксована процентна ставка у розмірі 1% за кожен день користування залишком кредиту; спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок № НОМЕР_2 .
Кредитний договір містить відомості про загальну вартість кредиту та витрати за ним, розмір реальної річної процентної ставки, а також відтворює положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.
Додатком кредитного договору № 71291164 від 23.05.2025 є графік платежів, який містить вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 на підставі кредитного договору, а також щодо порядку повернення кредиту.
Таким чином, судом встановлено, що 23.05.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов'язання на вищезазначених умовах.
Зі змісту платіжної інструкції від 23.05.2025 вбачається, що 23.05.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» з використанням послуг ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» здійснило переказ грошових коштів у сумі 5 500 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_2 , який був зазначений ОСОБА_1 в кредитному договорі № 71291164 від 23.05.2025 як спосіб отримання кредитних коштів.
У листі АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/2586БТ від 19.02.2026 підтверджено, що на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . У виписці про рух коштів за цим картковим рахунком, що долучена до листа АТ «ПУМБ», зафіксовано, що 23.05.2025 на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховано грошові кошти у розмірі 5 500 грн 00 коп. з використанням транзитного рахунку ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС».
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» належним чином виконало своє зобов'язання за кредитним договором № 71291164 від 23.05.2025, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.
Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», вбачається, що ОСОБА_1 свої обов'язки з повернення кредиту, сплати процентів за його використання не виконала, що призвело до прострочення грошового зобов'язання та утворення заборгованості.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов'язання з повернення заборгованості за кредитним договором.
Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов'язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 18 150 грн 00 коп., з яких: 5 500 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 650 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 11 000 грн 00 коп. - сума пені за прострочення зобов'язання.
Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).
Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).
Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості та вважає його правильним і обґрунтованим лише в частині розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом.
Водночас, нарахування ОСОБА_1 пені за прострочення зобов'язання, як і вимоги про стягнення суми цієї пені, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
У п. 10.7.2 кредитного договору № 71291164 від 23.05.2025 сторонами було погоджено, що якщо сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення договору, то за користування кредитом понад встановлений договором строк кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, передбаченому п. 2.2 договору (4%), з першого дня понадстрокового користування кредитом за кожен день такого користування.
Тобто, у договорі сторони погодили можливість нарахування кредитодавцем відсотків від суми несвоєчасно виконаного ОСОБА_1 грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, що за своїм змістом та правовою природою підпадає під визначення пені як форми неустойки (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
На підставі вказаних положень кредитного договору ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» з 22.06.2025, тобто з першого дня прострочення виконання ОСОБА_1 грошового зобов'язання (закінчення строку кредитування), по 10.08.2025 нарахувало пеню у загальному розмірі 11 000 грн 00 коп. (по 220 грн за кожен день прострочення).
Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки воєнний стан в України діє з 24.02.2022 і у встановленому законом порядку не скасовувався та не припинявся, що є загальновідомими обставинами, зобов'язання між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 є зобов'язанням, за яким ОСОБА_1 надано кредит, то пеня (неустойка), нарахована ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» включно з 24.02.2022 за прострочення ОСОБА_1 свого зобов'язання, підлягає списанню.
Отже, нарахування ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» пені у розмірі 11 000 грн 00 коп. не відповідає вимогам законодавства, а вказана сума неустойки підлягає списанню.
Таким чином, судом встановлено, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 71291164 від 23.05.2025 становить 7 150 грн 00 коп., з яких: 5 500 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 650 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб'єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб'єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).
У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
За результатами дослідження договору факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025, укладеного між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»; платіжних інструкцій № 579939279.1 від 20.10.2025, № 579939281.1 від 10.10.2025; реєстру прав вимоги № 16/10/25-02 від 16.10.2025, - судом встановлено, що право вимоги ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 71291164 від 23.05.2025 перейшло до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ».
Після отримання права вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_1 не погашала виниклу заборгованість.
З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 71291164 від 23.05.2025 підлягають частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 7 150 грн 00 коп., з яких: 5 500 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 650 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Щодо кредитного договору № 8344499 від 02.06.2025
Судом встановлено, що 02.06.2025 ОСОБА_1 здійснила авторизацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ». Товариством було проведено ідентифікацію та верифікацію особи ОСОБА_1 . З використанням засобів інформаційно-телекомунікаційної системи ОСОБА_1 подала заявку на отримання кредиту.
На підставі цієї заявки 02.06.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір кредитної лінії (надійний) № 8344499. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису «480138».
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору № 8344499 від 02.06.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит на умовах, передбачених договором, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
У пунктах 2, 6, 12 кредитного договору № 8344499 від 02.06.2025 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 2 500 грн 00 коп.; строк кредитування - 360 днів з 02.06.2025 по 27.05.2026, дата повернення кредиту - 27.05.2026; фіксована процентна ставка у розмірі 0,95% за кожен день користування залишком кредиту; одноразова комісія за видачу кредиту у розмірі 431 грн 25 коп.; спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок № НОМЕР_2 .
Кредитний договір містить відомості про загальну вартість кредиту та витрати за ним, розмір реальної річної процентної ставки, а також відтворює положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.
Додатком кредитного договору № 8344499 від 02.06.2025 є графік платежів, який містить вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 на підставі кредитного договору, а також щодо порядку повернення кредиту.
Таким чином, судом встановлено, що 02.06.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов'язання на вищезазначених умовах.
Зі змісту платіжної інструкції від 02.06.2025 вбачається, що 02.06.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» з використанням послуг ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» здійснило переказ грошових коштів у сумі 2 500 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_2 , який був зазначений ОСОБА_1 в кредитному договорі № 8344499 від 02.06.2025 як спосіб отримання кредитних коштів.
У листі АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/2586БТ від 19.02.2026 підтверджено, що на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . У виписці про рух коштів за цим картковим рахунком, що долучена до листа АТ «ПУМБ», зафіксовано, що 02.06.2025 на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховано грошові кошти у розмірі 2 500 грн 00 коп. з використанням транзитного рахунку ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС».
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» належним чином виконало своє зобов'язання за кредитним договором № 8344499 від 02.06.2025, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.
Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», вбачається, що ОСОБА_1 свої обов'язки з повернення кредиту, сплати процентів за його використання та комісії за його видачу не виконала, що призвело до прострочення грошового зобов'язання та утворення заборгованості.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов'язання з повернення заборгованості за кредитним договором.
Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов'язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 9 855 грн 00 коп., з яких: 2 500 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 923 грн 75 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 5 000 грн 00 коп. - сума неустойки за прострочення зобов'язання, 431 грн 25 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту.
Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).
Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).
Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості та вважає його правильним і обґрунтованим лише в частині розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту, за процентами за користування кредитом та за комісією за видачу кредиту.
З підстав, що були викладені при перевірці обґрунтованості нарахування неустойки за прострочення виконання ОСОБА_1 свого зобов'язання за кредитним договором № 71291164 від 23.05.2025, суд так само вважає необґрунтованим нарахування неустойки за прострочення виконання ОСОБА_1 свого зобов'язання за кредитним договором № 8344499 від 02.06.2025, оскільки це суперечить приписам п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 8344499 від 02.06.2025 становить 4 855 грн 00 коп., з яких: 2 500 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 923 грн 75 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 431 грн 25 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту.
За результатами дослідження договору факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025, укладеного між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»; платіжних інструкцій № 579939279.1 від 20.10.2025, № 579939281.1 від 10.10.2025; реєстру прав вимоги № 16/10/25-01 від 16.10.2025, - судом встановлено, що право вимоги ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8344499 від 02.06.2025 перейшло до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ».
Після отримання права вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_1 не погашала виниклу заборгованість.
З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 8344499 від 02.06.2025 підлягають частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 4 855 грн 00 коп., з яких: 2 500 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 923 грн 75 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 431 грн 25 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов'язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитних зобов'язань між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , 2) виконання ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свого зобов'язання за кредитними договорами, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов'язання за кредитними договорами, 4) отримання права вимоги до ОСОБА_1 за цими кредитними договорами, а також доведено і обґрунтовано виникнення загальної заборгованості за цими договорами лише у розмірі 12 005 грн 00 коп.
На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
У поданому позові позивач просить стягнути із відповідача на свою корить судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025, укладений між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та адвокатом Ткаченко Ю.О.; акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, витяг з акту № 6ФП від 23.10.2025; платіжну інструкцію № 579939289.1 від 27.10.2025, - з яких вбачається факт понесення ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн 00 коп.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд не вправі за власною ініціативою зменшувати суму судових витрат на професійну правничу допомогу.
Зважаючи на викладене, із відповідача на користь позивача слід стягнути 1 926 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо судових витрат по сплаті судового збору.
Позивач надає суду платіжну інструкцію № 579945262.1 від 29.12.2025, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» здійснило платіж у розмірі 2 422 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 1 036 грн 78 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ: 43311346; місцезнаходження: Київська обл., Бучанський р-н, місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33) суму заборгованості за:
- кредитним договором № 71291164 від 23.05.2025 у загальному розмірі 7 150 (сім тисяч сто п'ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 1 650 (одна тисяча шістсот п'ятдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом;
- кредитним договором № 8344499 від 02.06.2025 у загальному розмірі 4 855 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок, з яких: 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 1 923 (одна тисяча дев'ятсот двадцять три) гривні 75 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом; 431 (чотириста тридцять одна) гривня 25 копійок - заборгованість за комісією за видачу кредиту.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ: 43311346; місцезнаходження: Київська обл., Бучанський р-н, місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 036 (одна тисяча тридцять шість) гривень 78 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 926 (одна тисяча дев'ятсот двадцять шість) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 28 квітня 2026 року.
Суддя Н.О.Горбенко