СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 761/34071/25
пр. № 2/759/4899/26
28 квітня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди, -
У грудні 2025 року за підсудністю від Шевченківського районного суду міста Києва до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди у загальному розмірі 163 110 грн 00 коп.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 20.10.2024 о 20 год. 26 хв. на автомобільній дорозі М-06, 20 кілометр + 900 метрів, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ISUZU, номерний знак НОМЕР_1 , не був уважний, не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого скоїв наїзд на відбійник та в подальшому через інерцію виїхав на зустрічну смугу дорожнього руху, де зіткнувся з автомобілем Renault, державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2024 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог ПДР України.
На момент скоєння ДТП ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У зв'язку з цим, власник пошкодженого автомобіля Renault, державний номерний знак НОМЕР_2 , - ТОВ «ІВС-ТРАНС» повідомив МТСБУ про дорожньо-транспортну пригоду та звернувся із заявою про отримання відшкодування шкоди.
Згідно з звітом автотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Renault, державний номерний знак НОМЕР_2 , склала 569 460 грн 00 коп. За проведення вказаного дослідження та збір документів МТСБУ також було понесено витрати у розмірі 3 110 грн 00 коп. На підставі наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому ТОВ «ІВС-ТРАНС» у розмірі 160 000 грн 00 коп.
Внаслідок цього в МТСБУ виникло право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 щодо відшкодування збитків, понесених у зв'язку зі здійсненням страхового відшкодування.
З урахуванням викладеного, МТСБУ просило стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу суму завданої майнової шкоди у загальному розмірі 163 110 грн 00 коп., з яких: 160 000 грн 00 коп. - сума збитків у зв'язку зі здійсненням страхового відшкодування; 3 110 грн 00 коп.. - сума збитків, понесених у зв'язку з проведенням автотоварознавчого дослідження та збором документів (послуги аварійного комісара), а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року було продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з відомостями Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання на тимчасово окупованій території України.
У зв'язку з неможливістю доставлення судової кореспонденції на тимчасово окуповану територію України ухвала про відкриття провадження у справі від 13 січня 2026 року разом з копією позовної заяви та додатками до неї двічі (02.02.2026, 30.03.2026) направлялась відповідачу ОСОБА_1 на його фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи, відомості про яке отримано шляхом доступу до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, відповідні поштові конверти повернулися до суду без вручення у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов'язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).
Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв'язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду закріплені у статті 1166 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З наведеного вбачається, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: протиправне діяння, шкода, причинно-наслідковий зв'язок між ними, а також вина особи у вчиненому діянні.
Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України предмет доказування становить: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди, яка в силу положень ч. 2 ст. 1166 ЦК України презюмується.
Саме тому у деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Одним з різновидів цивільно-правової відповідальності за відсутності вини особи, яка своєю поведінкою заподіяла шкоди, є відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, що врегульовується положеннями ст. 1187 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
При цьому відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
З наведеного також вбачається, що діяльність з експлуатації транспортного засобу є діяльністю, що пов'язана з джерелом підвищеної небезпеки. У зв'язку з цим завдання шкоди, внаслідок використання транспортного засобу, зумовлює виникнення цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 1187 ЦК України.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2024 у справі № 369/18185/24, яка набрала законної сили 13.12.2024, встановлено, що 20.10.2024 о 20 год. 26 хв. на автомобільній дорозі М-06, 20 кілометр + 900 метрів, водій ОСОБА_1 , керуючи ISUZU, номерний знак НОМЕР_1 , не був уважний, не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого скоїв наїзд на відбійник та в подальшому через інерцію виїхав на зустрічну смугу дорожнього руху, де зіткнувся з автомобілем Renault, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Постановою суду від 02.12.2024 констатовано факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.3б, 12.1, 13.1 ПДР України. Цією ж постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні, зокрема, адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відомості про вищезазначену дорожньо-транспорту пригоду та вину ОСОБА_1 у її вчиненні підтверджуються також карткою обліку ДТП № 3024295457317855.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (Постанова КЦС ВС від 29.09.2023 року у справі № 573/1/23).
Згідно з висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18), при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено факт протиправної поведінки відповідача ОСОБА_1 щодо порушення вимог ПДР України під час експлуатації транспортного засобу ISUZU, номерний знак НОМЕР_1 , який, у свою чергу, є джерелом підвищеної небезпеки.
Зі змісту постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2024, звіту № 41020 від 29.11.2024 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, судом встановлено, що внаслідок вищезазначеної ДТП автомобіль Renault, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ТОВ «ІВС-ТРАНС», зазнав пошкоджень. Вартість матеріального збитку становить 569 460 грн 00 коп.
Таким чином, судом встановлено як факт протиправної поведінки відповідача ОСОБА_1 , що мала місце при використанні джерела підвищеної небезпеки (експлуатації транспортного засобу), так і факт заподіяння внаслідок такої поведінки майнової шкоди ТОВ «ІВС-ТРАНС» як власнику пошкодженого транспортного засобу, а також причинно-наслідковий зв'язок між такою поведінкою та завданою шкодою.
З урахуванням вищевикладеного, суд також доходить висновку про виникнення між ТОВ «ІВС-ТРАНС» та ОСОБА_1 деліктного зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої останнім. Разом з тим, виконання обов'язку у деліктному зобов'язанні з відшкодування шкоди, завданої власником наземного транспортного засобу, має законодавчо визначену специфіку. Вказана специфіка передбачена приписами ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Оскільки дорожньо-транспортна пригода (страховий випадок), у зв'язку з якою виникло деліктне зобов'язання та обов'язок МТСБУ щодо здійснення регламентної виплати в якості відшкодування завданої шкоди, мала місце 20.10.2024, коли був чинний Закон України № 1961-IV від 01.07.2004 та не вступив в дію Закон України № 3720-IX від 21.05.2024, то при вирішенні позовних вимог суд застосовує положення саме Закону України № 1961-IV від 01.07.2004.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст.ст. 5, 6 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 вищезазначеного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Аналіз викладених приписів чинного законодавства дає можливість зробити висновок, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього (Постанова ВП ВС від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).
Крім того, у Постанові ВП ВС від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 було зазначено, що Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
Згідно з матеріалами справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як власника наземного транспортного засобу ISUZU, номерний знак НОМЕР_1 , на момент вчинення ДТП не була застрахована у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 39.1 ст. 39 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до пп. а п. 41.1 ст. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
З наведених приписів законодавства вбачається, що у випадку, коли власник наземного транспортного засобу на момент вчинення ДТП не застрахував свою цивільно-правову відповідальність шляхом укладення зі страховиком договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, то зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, що зазнав збитків внаслідок ДТП, спричиненого водієм транспортного засобу, чия цивільно-правова відповідальність не застрахована, виступає саме МТСБУ, яке здійснює страхове відшкодування потерпілому у порядку, встановленому законодавством.
Судом встановлено, що 23.10.2024 ТОВ «ІВС-ТРАНС», як власник пошкодженого транспортного засобу Renault, державний номерний знак НОМЕР_2 , повідомило МТСБУ про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася за участі транспортного засобу, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність у встановленому законом порядку.
01.11.2024 ТОВ «ІВС-ТРАНС» звернулося до МТСБУ з заявою про відшкодування шкоди у порядку ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З метою визначення розміру збитків, заподіяних ТОВ «ІВС-ТРАНС», МТСБУ було замовлено у ФОП ОСОБА_2 , як суб'єкта оціночної діяльності, звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Як вбачається зі звіту № 41020 від 29.11.2024, вартість матеріального збитку, завданого ТОВ «ІВС-ТРАНС» як власнику автомобіля Renault, державний номерний знак НОМЕР_2 , у результаті його пошкодження при ДТП, становить 569 460 грн 00 коп.
Зі змісту платіжної інструкції № 4952 від 27.02.2025 вбачається, що за послуги ФОП ОСОБА_2 МТСБУ 3 110 грн 00 коп.
За результатами дослідження наказу № 3.1/5580 від 26.02.2025, довідки № 1 від 21.02.2025, платіжної інструкції № 4978 від 27.02.2025 судом встановлено, що МТСБУ сплатило ТОВ «ІВС-ТРАНС» грошові кошти у сумі 160 000 грн 00 коп. в якості страхового відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_1 . Сплачена сума грошових коштів становить ліміт відповідальності МТСБУ.
Таким чином, судом встановлено факт здійснення МТСБУ страхового відшкодування у розмірі 160 000 грн 00 коп. на користь ТОВ «ІВС-ТРАНС», яке зазнало матеріальних збитків внаслідок протиправної поведінки відповідача ОСОБА_1 щодо експлуатації транспортного засобу, який не застрахував при цьому свою цивільно-правову відповідальність у порядку, встановленому чинним законодавством. МТСБУ у межах ліміту своєї відповідальності виконало обов'язок ОСОБА_1 у деліктному зобов'язанні, що виникло між останнім та ТОВ «ІВС-ТРАНС» у зв'язку з заподіянням шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідно до пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З матеріалів позовної заяви судом не встановлено, що відповідач ОСОБА_1 відноситься до категорій осіб, визначених у п. 13.1 ст. 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що МТСБУ, як особа, що відшкодувала шкоду, завдану протиправними діями ОСОБА_1 як власника наземного транспортного засобу, що не застрахував свою цивільно-правову відповідальність у порядку, встановленому законом, набуло право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 у розмірі виплаченого відшкодування, який складає 163 110 грн 00 коп., з яких: 160 000 грн 00 коп. - витрати, понесені у зв'язку зі сплатою страхового відшкодування; 3 110 грн 00 коп. - витрати, пов'язані з оплатою послуг аварійного комісара (проведення автотоварознавчого дослідження).
Таким чином, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
Згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, наданою Шевченківським районним судом міста Києва при передачі справи за підсудністю, МТСБУ сплатило судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп. за подання позовної заяви до ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 3 028 грн 00 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131; місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) у порядку регресу завдану майнову шкоду у розмірі 163 110 (сто шістдесят три тисячі сто десять) гривень 00 копійок, з яких: 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень 00 копійок - витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування; 3 110 (три тисячі сто десять) гривень 00 копійок - витрати, пов'язані з оплатою послуг аварійного комісара.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131; місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 28 квітня 2026 року.
Суддя Н.О.Горбенко