ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12075/25
провадження № 2/753/3489/26
"06" квітня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Гордіна Л.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Дарницького районного суду міста Києва в режимі відеоконференцзв'язку цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання договору (доручення),-
Доводи сторін
09.06.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача витрати на фінансування створення спільного майна (будівництва та встановлення трансформаторної підстанції) у розмірі 159 295,00 грн. та майнові збитки в розмірі 200 000,00 грн.
Позов обґрунтовано такими обставинами.
За адресою: АДРЕСА_1 розташований багатоквартирний житловий будинок.
02.12.2012 року співвласники будинку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали колективний договір для забезпечення електропостачання будинку АДРЕСА_2 (СТ «Берізка»), а саме з метою встановлення комплектної трансформаторної підстанції (КТП) потужністю 60-100 Кв.
За умовами колективного договору відповідач ОСОБА_2 був обраний єдиним представником сторін договору перед ПАТ «Київенерго», зокрема для отримання технічних умов, укладення договору з проектною організацією на проектування, отримання необхідних узгоджень на встановлення КТП, укладення договору на виконання монтажних робіт, підписання договору на електропостачання, внесення оплати за цими договорами.
Фінансування робіт та договірних зобов'язань, що пов'язані із встановленням та функціонуванням КТП, сторони погодили ділити між собою порівну, а місцем встановлення КТП є земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить сторонам колективного договору.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору він сплатив 159 295,37 грн. в рахунок фінансування будівництва цієї трансформаторної підстанції.
Після будівництва та встановлення КТП відповідач порушив умови колективного договору, та передав підстанцію у власність ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», фактично позбавивши позивача права володіння та користування трансформаторною підстанцією, та позбавивши його додаткового доходу, який він міг отримувати, чим спричинив йому значну майнову шкоду.
Вартість доходу, який отримує ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» за кожного нового приєднаного споживача до трансформаторної підстанції дорівнює сумі, еквівалентній 3 068,00 грн. за кожний кіловат приєднаної потужності електроустановки нового споживача.
Таким чином, розмір майнової шкоди, спричиненої йому відповідачем від втрати недоотриманого доходу позивач оцінює у розмірі 200 000,00 грн.
Крім того, після встановлення КТП, на підставі сфальсифікованої довідки з КП КМР «КМ БТІ», відповідач ОСОБА_2 підключив до електропостачання свою квартиру та квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Водночас відповідач відключив від електропостачання підстанції квартиру позивача ОСОБА_1 та інших його родичів, які є співвласниками будинку, тим самим почавши діяти всупереч інтересів позивача та всупереч умовам колективного договору. Лише у 2016 році йому вдалося підключити свою частину будинку до електричних мереж, за власні кошти.
У зв'язку з цим позивач розірвав умови колективного договору з відповідачем ОСОБА_2 в односторонньому порядку, керуючись п. 5 Колективного договору та зокрема ст.ст. 248, 249 ЦК України та ч. 2 ст. 1008 ЦК України.
Проте рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17.05.2021 року у цивільній справі № 753/21685/17 суд дійшов висновку, що колективний договір розірваний не був, та стягнув з позивача кошти на користь відповідача 159 295,37 грн. як невиконані грошові зобов'язання за колективним договором.
Позивач стверджує, що був змушений сплатити 159 295,37 грн. двічі - на виконання умов колективного договору та на примусове виконання рішення суду, хоча з рішенням суду він не погоджується, оскільки суд взагалі не розглядав і не досліджував питання щодо належного виконання зобов'язань з боку самого ОСОБА_2 , який: 1) не узгодив із всіма довірителями зміну місця будівництва спільної трансформаторної підстанції; 2) не узгодив з ним, як довірителем, загальну вартість та кошторис будівництва КТП; 3) не надав йому повний звіт щодо виконання наданих йому доручень, які зазначені в тексті договору; 4) не надав йому виправдних документів, тобто документальне підтвердження здійснених витрат за договором; 5) не надав йому для попереднього погодження тексти договорів, які укладав на виконання наданого йому доручення; 6) не передав йому у власність все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення; 7) не дотримався зобов'язання вчиняти дії у відповідності до змісту наданого йому довірителями доручення та умов договору; 8) не дотримався зобов'язання як представник довірителів вчиняти правочини від їх імені і лише в їх інтересах, а не в своїх особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб; 9) самовільно, без згоди позивача, передав спільне майно (КТП) у виключне володіння та користування ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі».
18.08.2025 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Гордіним Л. Я. подано відзив на позов, у якому позов не визнається з огляду на таке.
Твердження позивача про те що колективний договір від 02.12.2012 року є договором доручення є необґрунтованими, оскільки жодних посилань на законодавство, що регулює правовідносини представництва за довіреністю, договір не містить.
Позивач помилково вважає, що йому було завдано збитків, водночас належних та допустимих доказів на підтвердження факту їх завдання суду не надано. За відсутності будь-яких порушених прав позивача неможливо притягувати відповідача до відповідальності.
Інші позовні вимоги позивача ОСОБА_1 зводяться лише до його незгоди з рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.05.2021 року у справі № 753/21685/17, яке було оскаржено, станом на день звернення із позовом набрало законної сили та було виконане. Переоцінка обставин справи, рішення у якій набрало законної сили, є недопустимою.
Вважає, що звернення позивача до суду з таким позовом є зловживання правом з боку ОСОБА_1 , яке спрямовано на неправомірне заволодіння грошовими коштами відповідача ОСОБА_2 , а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 79-88 т. 1).
29.10.2025 року позивачем подано відповідь на відзив. В обґрунтування зазначив, що в тексті колективного договору чітко зазначено, що відповідачу ОСОБА_2 було доручено вчинити ряд певних дій від імені та в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та безпосередньо ОСОБА_2 . Разом з тим, відповідач, використовуючи підроблену довідку, в якій вказано, що він є власником всього будинку, незаконно відключив його квартиру від електропостачання, що є предметом досудового розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025102020000018 від 20.03.2025 року.
Позивач вважає, що протиправна поведінка відповідача призвела до порушення ним умов колективного договору, що встановлено рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17.05.2021 року у цивільній справі № 753/21685/17, та не потребує додаткового доказування (а.с. 147-171 т. 1).
11.11.2025 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гордін Л. Я. звернувся до суду із запереченням на відповідь на відзив. В обґрунтування зазначив, що надані позивачем докази є неналежними та недопустимими, а тому не можуть бути покладені в основу рішення суду. Крім того надані докази були предметом дослідження у іншій цивільній справі № 753/21685/17, а повторний розгляд питання, яке вже було предметом розгляду в іншій цивільній справі між тими ж самими особами, на думку представника відповідача, є недопустимим та суперечить принципу правової визначеності (а.с. 176-180 т. 1).
Рух справи
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14.07.2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (а.с. 51 т. 1).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 05.02.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначене про розгляду по суті (а.с. 5 т. 2).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов з підстав, викладених у ньому, відповіді на відзив, та просив задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Гордін Л.Я. заперечували проти з позову з підстав викладених у відзиві, запереченні на відповідь на відзив.
Оцінка суду
Перш за все суд зауважує, що незважаючи, на те, що юридично позивач вважає заявлені ним позовні вимоги позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання договору (доручення), фактично позивачем заявлено дві позовні вимоги: 1) про стягнення з відповідача 159 295,00 грн., отриманих відповідачем за колективним договором; 2) про стягнення майнових збитків у розмірі 200 000,00 грн., завданих неналежним виконанням колективного договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2021 року у справі № 9901/172/20 виснувала, що суди при ухваленні рішень по суті спору не зв'язані посиланнями на норми права, зазначеними у позовній заяві та в інших письмових заявах учасників справи. Навпаки, у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог та наданих позивачем пояснень суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.
При вирішенні цієї справи суд керується принципом застосування норм матеріального права jura novit curia («суд знає закони»), за змістом якого суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень.
Надаючи оцінку кожній із заявлених позовних вимог, суд, виходячи з встановлених обставин та з урахуванням висновків Верховного Суду щодо вибору та застосування відповідної норми права відповідно до ст. 263 ЦПК України, дійшов висновку про необґрунтованість позову з таких підстав.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 159 295,00 грн., отриманих відповідачем за неналежно виконаним договором, суд зауважує наступне.
Позов в зазначеній частині обґрунтований позивачем тією обставиною, що позивач двічі сплатив відповідачу вказану суму грошових коштів: 1) на виконання колективного договору від 02.12.2012 року та 2) на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17.05.2021 року у цивільній справі № 753/21685/17.
Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17.05.2021 року у цивільній справі № 753/21685/17 з позивача на користь відповідача стягнуто 159 295,00 грн. Вказана сума складається з: боргу за договором у розмірі 78 095 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 834,88 грн. та 63 147,62 грн., трьох процентів річних у розмірі 353,33 грн. та 13 864,54 грн.
Предметом спору у цій справі було зокрема невиконане грошове зобов'язання позивача перед відповідачем за колективним договором, укладеним 02.12.2012 року співвласниками будинку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , від імені яких діяв ОСОБА_1 на підставі довіреностей, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , метою якого є забезпечення електропостачання будинку у садовому товаристві «Берізка-2» по АДРЕСА_3 .
Вказаним договором сторони врегулювали відносини щодо встановлення комплексної трансформаторної підстанції (КТП) потужністю 60-100 кВт, а саме: отримання технічних умов, проектування, узгоджень, монтажних робіт, подачі напруги, укладення договору на електропостачання/користування електричною енергією, вчинення інших необхідних дій (пункт 1 договору).
Згідно з умовами, визначеними пунктом 2 колективного договору, ОСОБА_2 доручено виступити від імені сторін єдиним замовником щодо здійснення таких дій: отримання технічних умов в ПАТ «Київенерго», для чого йому надаються права подавати та приймати від імені сторін всі необхідні документи, розписуватись в усіх необхідних випадках, укладати договори з проектною організацією, здійснювати всі інші необхідні дії по представництву сторін; укладення договору з проектною організацією на проектування та отримання необхідних узгоджень встановлення КТП; укладення договору на виконання монтажних робіт по прокладенню кабельних ліній і встановленню КТП, виконання інших необхідних для встановлення КТП робіт; підписання договору на електропостачання/ користування електричною енергією; внесення оплати за договорами, прийом виконаних робіт, підписання всіх необхідних документів.
Сторони договору узгодили, що будуть здійснювати фінансування робіт спільно, згідно укладених ОСОБА_2 договорів, тексти яких перед підписанням мають бути погоджені усіма сторонами, розділивши вартість робіт (етапів робіт) на рівні частки між сторонами (пункт 3 колективного договору).
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав свого зобов'язання за договором щодо фінансування робіт, у зв'язку з чим стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 одну шосту частину від загальної вартості робіт.
Рішення суду в зазначеній частині залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 09.06.2022 року та постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 07.02.2024 року.
Отже вказаним рішенням встановлено факт, що позивач не виконав свого зобов'язання за колективним договором щодо фінансування робіт.
Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України цей факт має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню при вирішенні справи.
Подання позивачем до відповідача позову, на думку суду свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності. Розгляд позову у частині зазначених вимог буде мати наслідком порушення принципу res judicata - остаточності рішення суду.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача майнових збитків у розмірі 200 000,00 грн., завданих неналежним виконанням договору, суд зауважує наступне.
Позов в зазначеній частині обґрунтований позивачем тією обставиною, що відповідач, в порушення умов колективного договору, передав підстанцію у власність ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», чим позбавив позивача доходу, який він міг отримувати від приєднання нових споживачів до трансформаторної підстанції. Натомість цей дохід отримує ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у розмірі 3 068,00 грн. за кожний кіловат приєднаної потужності електроустановки нового споживача.
Виходячи з обґрунтувань позову в зазначеній частині, позивач просить стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди.
Частина 2 ст. 22 ЦК України передбачає право особи на відшкодування збитків у разі порушення її цивільного права, до яких включають, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Обов'язок відшкодування збитків регулюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які містять норми про відшкодування збитків, завданих порушенням договірних зобов'язань (ст. 623 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України).
Правовідносини сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України, оскільки сторони не є суб'єктами господарської діяльності.
Позивач стверджує, що неналежне виконання відповідачем умов колективного договору
завдало йому збитків у вигляді упущеної вигоди, яку розраховано, виходячи з застосованих цін та тарифів ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».
Проте зазначений розрахунок сам по собі не є доказом завданих позивачеві збитків та підставою для їх стягнення та повинні бути підтверджені, крім розрахунку, доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові КЦС ВС від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц).
Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах ВП ВС від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, КГС ВС від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, КГС ВС від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).
Отже, відповідно до закону у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.
Розрахунок, який наданий позивачем на підтвердження розміру збитків (упущеної вигоди) є теоретичним припущенням, оскільки не надано доказів того, що позивач мав реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання, а за відсутності доказів на підтвердження реальної можливості отримання позивачем доходів від використання трансформаторної підстанції, позов про стягнення з відповідача збитків є необґрунтованим.
Щодо застосування строку позовної давності, суд зауважує наступне.
30.07.2025 року відповідачем подано заяву про застосування при вирішенні справи строку позовної давності.
Вказана заява не заслуговує на увагу з огляду на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Якщо право чи інтерес не порушено, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові ВП ВС від 14.06.2023 року у справі № 755/13805/16-ц).
Щодо розподілу судових витрат, суд зауважує наступне.
При вирішенні справи суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, яке буде вирішено в окремому судовому засіданні з ухвалення додаткового рішення відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання договору (доручення) - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Осіпенко Л.М.