28 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 757/24757/24-ц
провадження № 61-5623ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Юлії Валеріївни про відшкодування майнової та моральної шкоди,
20 лютого 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2026 року (провадження № 61-2374ск26) касаційна скарга повернута заявнику, оскільки не зазначено підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду.
28 березня 2026 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2026 року (провадження № 61-4338ск26) касаційна скарга повернута ОСОБА_1 , оскільки не зазначено підстав касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду.
У квітні 2026року ОСОБА_1 втретє звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року.
В касаційні скарзі заявник посилається на частину третю статті 411 ЦПК України, вказуючи про необґрунтовану відмову у витребуванні та дослідженні заявлених доказів.
Проте, ОСОБА_1 не обґрунтовує належно вказану підставу касаційного оскарження, оскільки не зазначає, яке клопотання та в якій судовій інстанції ним було заявлено, зміст цього клопотання із посиланням на існування доказів, у витребуванні та дослідженні яких суд відмовив. А також не наведено жодних обґрунтовувань, які саме обставини вказані докази могли підтвердити або спростувати.
Отже, посилання заявника на частину третю статті 411 ЦПК України є формальним.
Також, в касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Проте, предметом касаційного оскарження в цій справі є постанова Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року, яка ухвалена у відкритому судовому засіданні. При цьому суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, виснував, що вказане судове рішення підлягає скасуванню з обов'язкових підстав, оскільки справа № 757/24757/24-ц не є малозначною, а тому підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Отже, наведена ОСОБА_1 підстава касаційного оскарження (суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження) не підтверджена.
За наведених обставин, слід дійти висновку, що втретє подана касаційна скарга не містить підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.
Тому, подана втретє касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та підлягає поверненню з огляду на таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Водночас заявник звертається втретє з касаційною скаргою на те саме судове рішення. При цьому касаційна скарга за змістом є тотожною двом попередньо поданим скаргам, тобто не містить підстави касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, відсутність яких (підстав) мала наслідком повернення касаційної скарги заявнику двічі, тобто обставини не перестали існувати, що стали підставою для повернення первісних касаційних скарг.
Об'єктивних перешкод для виконання роз'яснень, викладених в ухвалах Верховного Суду від 09 березня 2026 року та 07 квітня 2026 року, ОСОБА_1 не наведено та Верховний Суд їх не встановив.
Отже, перевіркою змісту поданої втретє у цій справі ОСОБА_1 касаційної скарги установлено, що вона не містить посилань на конкретний підпункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження та належних обґрунтувань такого посилання. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди позивача із оскаржуваним судовим рішенням апеляційного суду та посиланням на нормативно-правові акти, що свідчить про формальний підхід заявника до належного оформлення касаційної скарги в частині обов'язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини другої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом.
Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
У цій справі ОСОБА_1 двічі повернуто касаційну скаргу саме у зв'язку із не зазначенням (неналежним викладом) підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд приходить до висновку, що вказані дії є зловживанням процесуальними правами.
Така свідома процесуальна поведінка ОСОБА_1 є проявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, що суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства та його завданню, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Керуючись статтями 43, 44, 260, 263, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року вважати неподаною та повернути заявнику.
Заявнику надіслати копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н. Ю. Сакара