ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/26713/25
провадження № 2/753/2856/26
17 березня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Пауковою Г. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
У грудні 2025 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов обґрунтований такими обставинами. 29.10.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого позивач передав відповідачу у позику 10 000 дол США, які останній повинен був повернути у строк до 20.11.2025. Зобов'язання щодо повернення суми позики відповідач не виконав, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 12.12.2025 заяву про забезпечення позову задоволено. В межах ціни позову в розмірі 420 831 грн накладено арешт на грошові кошти відповідача ОСОБА_2 , які знаходяться на його рахунках в банківських та інших фінансово-кредитних установах.
Ухвалою суду від 29.12.2025 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.
Ухвалою суду від 17.02.2026 закрите підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 17.03.2026.
В судовому засіданні преставник позивача ОСОБА_3 позов підтримала, пославшись на наведені у позовній заяві обставини та обгрунтування.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про розгляд справи у встановленому законом порядку шляхом направлення судових документів за зареєстрованою адресою місця його проживання, проте поштові відправлення повернулись без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Проставлення на поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України є доказом вручення йому судової повістки (судових документів).
У строк, встановлений ухвалою судді про відкриття провадження у справі, відповідачем не подано відзиву на позов, а тому справу розглянуто на підставі пояснень та доказів позивача відповідно до положень частини восьмої статті 178, частини другої статті 191 та частини третьої статті 223 ЦПК України.
Заслухавши представника позивача, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
29.10.2025 ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000дол США, зобов'язавшись повернути борг у строк до 20.11.2025.
Вказана обставина підтверджується письмовим доказом - власноручною розпискою ОСОБА_2 від 29.10.2025, оригінал якої досліджувався в судовому засіданні.
У статті 1046 ЦК України наведено визначення договору позики як договору, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 цього Кодексу визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За приписами статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З огляду на зазначене можна дійти висновку, що договір позики є реальним договором, тобто договором, для укладення якого необхідним є передання предмету позики, а позикові відносини зумовлені характером обов'язку боржника повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У виданій відповідачем розписці наявні відомості про отримання ним від позивача грошових коштів у позику та умова про їх повернення, а відтак вказана розписка є доказом виникнення між сторонами позикових зобов'язань.
Загальною умовою виконання зобов'язання є виконання його належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
Частиною першою статті 530 ЦК України установлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Питання підтвердження виконання зобов'язання врегульоване у статті 545 ЦК України, якою передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Судом установлено, що зобов'язання щодо повернення суми позики у встановлений строк відповідач не виконав.
Вказана обставина підтверджується наявністю у позивача оригіналу розписки. На розписці немає написів, які б свідчили про часткове чи повне виконання позичальником позикових зобов'язань.
Доказів протилежного суду не надано.
Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Ця вимога закону ґрунтується на приписі статті 99 Конституції України та узгоджується зі змістом статей 192 і 524 ЦК України, відповідно до яких гривня є законним платіжним засобом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, зобов'язання має бути виражене у гривні, а обіг іноземної валюти підпорядковується спеціальному правовому режиму, встановленому законодавством.
З наведених підстав позивач заявив вимогу про стягнення суми боргу у національній валюті України, визначивши ціну позову за офіційним курсом долара США до гривні станом на 29.10.2025 - 420 831 грн, що відповідає наведеним у позовній заяві розрахункам.
Підсумовуючи викладене, вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у заявленому розмірі суд визнає обґрунтованими і доведеними та задовольняє їх.
З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача судовий збір, сплачений позивачем за подання заяви про забезпечення позову та за подання позовної заяви.
Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу, то належні та достатні докази на підтвердження розміру таких витрат в матеріалах справи відсутні, а тому підстав для їх розподілуміж сторонами суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 187, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 420 831 грн та судовий збір в розмірі 4 813,91 грн, а усього 425 644,91 гривень, (чотириста двадцять п'ять тисяч шістсот сорок чотири) гривні 91 копійка.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя:
Повне рішення складене 27.04.2026