27 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 2-9470/07
провадження № 61-4755ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гудков Сергій Олексійович, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - КП «ОМБТІ та РОН», про визнання права власності та зобов'язання зареєструвати право власності,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,
У листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа - КП «ОМБТІ та РОН», відповідно до якого просив визнати за ним право власності на реконструйовану дачу, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , загальною площею 450,1 кв. м, в тому числі жилою площею 123,7 кв. м та зобов'язати КП «ОМБТІ та РОН» зареєструвати право власності на цей об'єкт нерухомого майна, який розташований на належній йому земельній ділянці № НОМЕР_1 , площею 0,0569 га.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2007 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на реконструйовану дачу, яка розташована АДРЕСА_2 , загальною площею 450,1 кв. м, в тому числі жилою 123,7 кв. м, яка складається з наступних приміщень:
підвал, загальною площею 105,8 кв. м: басейн - 77,6 кв. м; сауна - 6,6 кв. м; підсобне - 5,7 кв. м; туалет - 2,6 кв. м; котельня - 5,6 кв. м; сходова
клітка - 7,7 кв. м.
перший поверх, загальною площею 153,7 кв. м, в тому числі жилою 15,4 кв. м: кухня-столова - 65,2 кв. м; туалет - 4,7 кв. м; сходова клітка - 16,0 кв. м;
жиле - 15,4 кв. м; підсобне - 9,2 кв. м; гараж - 43,2 кв. м.
другий поверх, загальною площею 172,1 кв. м, в тому числі жилою 108,3 кв. м: коридори - 8,5 кв. м, 9,2 кв. м; жилі - 29,0 кв. м, 36,9 кв. м, 22,9 кв. м, 19,5 кв. м; туалети - 4,7 кв. м, 9,8 кв. м; гардероби - 6,6 кв. м, 11,2 кв. м; сходова
клітка - 13,8 кв. м.
горище, загальною площею 18,5 кв. м: підсобне - 18,5 кв. м.
Зобов'язано КП «ОМБТІ та РОН» зареєструвати рішення суду.
Не погодившись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Гудков С. О., у жовтні 2025 року подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що районним судом порушені її права. Просила заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Гудкова С. О., який діє від імені ОСОБА_1 , на заочне рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 28 листопада 2007 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 березня 2026 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Гудкова С. О., який діє від імені ОСОБА_1 , на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 28 листопада 2007 року закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Апеляційний суд дійшов висновку, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2007 року не вирішувалося питання про права, інтереси та обов'язки ОСОБА_1
09 квітня 2026 року через підсистему Електронний суд представник
ОСОБА_1 - адвокат Гудков С. О. подав касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 березня 2026 року (повний текст ухвали складено 12 березня 2026 року) у справі № 2-9470/07, яку просить скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована зокрема тим, що суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження, дійшов помилкового висновку, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувались питання про права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 , оскільки вона хоч і не була власником суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:52:026:0058 на момент ухвалення заочного рішення суду, проте після набуття у 2022 році такого права фактично зіткнулась з наслідками цього рішення, а саме: розташування будинку ОСОБА_2 створює перешкоди ОСОБА_1 у реалізації її права власності на належну їй земельну ділянку, зокрема, обмежує можливість забудови й благоустрою її ділянки, порушує санітарні, пожежні та інсоляційні норми, порушує право на безпечне користування майном, оскільки будинок позивача розташований менше ніж за три метри від межі земельної ділянки. Зазначає, що на момент ухвалення заочного рішення суду першої інстанції суміжна земельна ділянка належала ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 є її правонаступником. Водночас позивач зазначив відповідачем ОСОБА_3 , а не ОСОБА_4 .
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).
Вирішення питання, чи стосується рішення суду першої інстанції прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, є першорядним завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю та, відповідно, рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див. постанови Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Законодавець визначає коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що ґрунтуються на сформульованому в пункті 1 статті 6 Конвенції положенні про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків (див. постанови Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі
№ 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20), від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц (провадження № 61-1490св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 712/13890/15 (провадження № 61-6202св21), від 15 вересня
2023 року у справі № 756/9793/20 (провадження № 61-5524св23)).
Звертаючись у жовтні 2025 року з апеляційною скаргою на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2007 року, як особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 , посилалась на те, що оскарженим рішенням суду порушені її права, оскільки вона є власником суміжної земельної ділянки, а будинок ОСОБА_2 , право власності на який визнано заочним рішенням суду, побудований з порушенням вимог діючих в державі норм і правил та створює їй перешкоди у користуванні своєю власністю.
Отже, суд апеляційної інстанції мав з'ясувати чи вирішено оскарженим рішенням суду питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 .
Апеляційним судом встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено Приморським районним судом м. Одеси 28 листопада 2007 року.
ОСОБА_1 придбала суміжну з ділянкою ОСОБА_2 земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 25 листопада 2022 року, тобто через 15 років після ухвалення судом рішення у листопаді 2007 року, а з апеляційною скаргою звернулась у жовтні 2025 року.
За цих обставин, встановивши, що рішенням суду від 28 листопада 2007 року не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 , а перегляд такого рішення суду через 15 років після його ухвалення буде суперечити принципу правової визначеності, апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
При цьому ОСОБА_1 не позбавлена права звернутись до суду із позовом щодо усунення перешкод у користуванні її земельною ділянкою, якщо вважає, що ОСОБА_2 чинить їй такі перешкоди.
Інші доводи заявниці спрямовані ревізію висновків суду першої інстанції по суті спору, однак такий перегляд можливий лише після висновку, про те, що рішенням суду вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, чого апеляційний суд не встановив.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про наявність передбачених законом підстав для закриття апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 2, 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гудков Сергій Олексійович, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 березня 2026 року у справі № 2-9470/07.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников